Рішення № 15871376, 24.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2011 р. Справа № 12/013-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого суддіДьоміної С.Ю.

суддіАнтонової В.М.

судді Скутельника П.Ф.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС УКРАЇНА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агродніпро»

про стягнення заборгованості у сумі 71979,52 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агродніпро»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС УКРАЇНА»

про стягнення заборгованості в сумі 11200,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1. представник

(довіреність №01-11 від 01.11.2010 року);

від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_2 представник

(довіреність від 21.02.2011 року);

ОСОБА_3 - представник

(довіреність від 30.08.2010 року),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 серпня 2010 року до господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС УКРАЇНА» (далі позивач) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Агродніпро»(далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 71979,52 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №UA228 від 30.10.2009 року (далі договір), згідно з умовами якого відповідач зобовязувався виконати транспортне замовлення №17081005041 від 14.05.2010 року на перевезення бананів (далі товар) за маршрутом Іллічівськ Мінськ (далі замовлення), а позивач зобовязувався надані відповідачем послуги оплатити.

26 травня 2010 року під час приймання вантажу в місці призначення було виявлено пошкодження вантажу (попереднє визрівання, загнивання плоду) в 402 коробках.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 71979,52 грн. збитків, спричинених неналежним здійсненням перевезення вантажу відповідачем.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 19.08.2010 року та призначено до розгляду 31.08.2010 року.

25 серпня 2010 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з її участю в іншому судовому засіданні, яке було задоволено судом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 15.09.2010 року.

15 вересня 2010 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з підготовкою зустрічного позову, яке було задоволено судом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 23.09.2010 року.

23 вересня 2010 року в судовому засіданні представник відповідача подав зустрічний позов, який був прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом (далі позивач) надала відзив на позовну заяву, вважала позовні вимоги відповідача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім цього, заявила клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке було задоволено судом. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 08.10.2010 року.

07 жовтня 2010 року представник позивача надала пояснення по суті заявлених позивачем вимог.

08 жовтня 2010 року в судовому засіданні представник позивача вважала вимоги, заявлені позивачем, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просила в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представники відповідача за первісним позовом (далі відповідач) проти задоволення первісних позовних вимог заперечували, вважали зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 22.10.2010 року.

22 жовтня 2010 року представник позивача заявила клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом. У судовому засіданні просила первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Представники відповідача надали пояснення у справі, в судовому засіданні просили в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 29.10.2010 року.

27 жовтня 2010 року представник позивача на адресу суду направила додаткові пояснення.

29 жовтня 2010 року представник позивача заявила клопотання про призначення колегіального розгляду справи, яке було задоволено судом.

02 листопада 2010 року, на підставі ухвали голови суду, справу було прийнято до провадження судом у наступному складі: головуючий суддя Дьоміна С.Ю.; судді Антонова В.М.; Скутельник П.Ф. та призначено до розгляду на 18.11.2010 року.

18 листопада 2010 року в судовому засіданні представник позивача вважала вимоги, заявлені в первісному позові, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просила в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представники відповідача проти задоволення первісних позовних вимог заперечували, вважали зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 09.12.2010 року.

08 грудня 2010 року на адресу суду представник позивача направила пояснення щодо обставин у справі.

09 грудня 2010 року представник позивача заявила клопотання про долучення до матеріалів справи доказів у справі. У судовому засіданні просила первісний позов задовольнити, в зустрічному позові відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення первісних позовних вимог заперечували, вважали зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 23.12.2010 року. Для надання пояснень щодо обставин у справі в судове засідання викликано механіка, який здійснював технічний огляд транспортного засобу, за допомогою якого здійснювалось перевезення товару.

23 грудня 2010 року представник позивача на адресу суду направила пояснення щодо обставин у справі.

У судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача проти задоволення первісного позову заперечували, просили задовольнити зустрічні позовні вимоги. Крім цього, заявили клопотання про продовження строку розгляду спору в справі, яке було задоволено судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи виникла необхідність у призначенні судової експертизи, так як для зясування обставин у справі знадобились спеціальні знання.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 29 грудня 2010 року, представникам сторін запропоновано подати перелік питань, які мають бути розяснені експертом.

29 грудня 2010 року представник позивача заявила клопотання про винесення питань для розяснення експертом, яке, на підставі ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, було задоволено частково.

29 грудня 2010 року ухвалою суду в справі призначено судову комплексну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження в справі зупинено, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з відсутністю в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз фахівців та обладнання для проведення експертного дослідження, зазначеного в ухвалі суду від 29.12.2010 року, ухвалою суду від 04.02.2011 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду 08.02.2011 року.

Ухвалою суду від 08.02.2011 року матеріали справи були направлені до Незалежного інституту судових експертиз для проведення судової комплексної експертизи, провадження в справі зупинено.

09 березня 2011 року ухвалою суду позивача було зобовязано здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження.

21 березня 2011 року від представника позивача на адресу суду надійшли пояснення щодо неспроможності позивача оплатити дослідження.

Ухвалою суду від 23.03.2011 року відповідача було зобовязано сплатити попередню вартість експертизи.

16 травня 2011 року до суду повернулись матеріали справи, у звязку з тим, що сторонами не було здійснено попередню оплату вартості експертного дослідження.

Ухвалою суду від 16.05.2011 року провадження в справі поновлено та призначено до розгляду 24.05.2011 року.

24 травня 2011 року на адресу суду представник позивача направила пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Крім цього, надала заяву про збільшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача 71979,52 грн. збитків, а також 2839,74 грн. процентів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яка була заявлена в позовній заяві.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача збитки, завдані неналежним здійсненням перевезення вантажу.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 5 процентів, передбачених ст. 27 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які нараховуються на суму заборгованості.

Таким чином, позивач заявив додаткову позовну вимогу, а не збільшив розмір заявленої в позові вимоги, що є зміною предмету позову.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У зв язку з тим, що розгляд справи по суті вже тривав, позивач не мав права змінювати предмет позову, тому в задоволенні заяви позивачу судом було відмовлено.

24 травня 2011 року у судовому засіданні представник позивача вважала заявлені вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просила в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Представники відповідача проти задоволення вимог, заявлених позивачем, заперечували, просили зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

30 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС УКРАЇНА»(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агродніпро»(далі відповідач) був укладений договір про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №UA228 (далі договір), згідно з умовами якого виконавець, тобто відповідач, зобовязувався надавати або забезпечувати надання послуг з перевезення вантажів, а також надавати інші додаткові послуги, повязані з перевезенням вантажів, а експедитор, тобто позивач, зобовязувався надані відповідачем послуги оплатити.

Відповідно до п. 3.1 договору, позивач інформує відповідача про строк і обєми запланованого перевезення, кількість та тип рухомого складу. Інформація передається за допомогою факсимільного звязку у вигляді транспортного замовлення, в якому вказуються додаткова інформація (точні адреси місць завантаження, вивантаження товару тощо).

13 травня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тібетрей»оформило доручення на здійснення перевезення бананів (далі товар) за маршрутом Іллічівськ (Україна) Мінськ (Білорусь) компанії ИП «Т.Е.Л.С. БІУАЙ», яка оформила транспортне замовлення №12081005196 від 14.05.2010 року на компанію-перевізника T.E.L.S. Transeuropean Logistic Services. Компанія-перевізник T.E.L.S. Transeuropean Logistic Services оформила транспортне замовлення №11081005055 від 14.05.2010 року на позивача.

14 травня 2010 року позивач оформив на відповідача транспортне замовлення №17081005041 (далі замовлення), яке було прийнято відповідачем до виконання.

Однією з умов замовлення було суворе дотримання температурного режиму (+13 +14) під час здійснення перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Господарського кодексу України, зовнішньоекономічною діяльністю субєктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності субєктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, повязані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту (ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України).

Ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України закріплено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

До будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі договір перевезення) за винагороду, якщо в договорі місце приймання вантажу до перевезення та місце його видачі знаходяться на території різних країн, з яких хоча б одна є учасником Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, до таких договорів застосовуються положення Конвенції (далі Конвенція).

Норми Конвенції чітко встановлюють коло осіб, які беруть участь у міжнародному перевезенні товарів автомобільним транспортом, тобто являються учасниками перевезення, і правовідносини між якими регулюються на підставі положень Конвенції. Так, учасниками Конвенції є: відправник (вантажовідправник), одержувач (вантажоодержувач) та транспортер (тобто перевізник).

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення встановлюється накладною.

Так, підтвердженням дорожнього перевезення вантажів у відповідності до норм та правил Конвенції є укладення відповідної угоди на спеціальному бланку міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, заповнення якого сторонами договору перевезення є доказом узятих ними на себе зобовязань щодо виконання умов перевезення вантажів та підтверджує прийняття перевізником товару для доставки його до місця знаходження отримувача даного вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажів.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений договір транспортного експедирування, згідно з умовами якого відповідач, як експедитор, зобовязувався надати або забезпечити надання позивачу послуг з перевезення вантажу за плату і за рахунок позивача, як клієнта.

Так, позивач, отримавши транспортне замовлення №11081005055 від 14.05.2010 року від компанії T.E.L.S. Transeuropean Logistic Services, маючи договірні стосунки з відповідачем, запропонував останньому здійснити перевезення товару за маршрутом Іллічівськ Мінськ.

На підставі отриманого від позивача замовлення, відповідач уклав угоду на бланку CMR А№0115881 із LLC “Tibetray” (вантажоодержувачем) та “Polly Fresh Fruits Co” (вантажовідправником) і виступив у даному міжнародному дорожньому перевезенні транспортером, тобто перевізником.

Вищевикладене свідчить на безпідставне посилання позивача на норми Конвенції, оскільки позивач ані відправником, ані одержувачем, ані транспортером у даному дорожньому перевезенні не виступав. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач міг виключно послатись на порушення відповідачем норм національного законодавства, оскільки між сторонами правовідносини виникли на підставі договору №UA228 від 30.10.2009 року.

Відповідач товар до перевезення прийняв і доставив його вчасно в місце призначення. Під час розвантаження було виявлено пошкодження вантажу (попереднє визрівання, загнивання плоду) всього в 402 коробках, складено акт від 26.05.2010 року про прийняття вантажу по кількості та якості.

З метою встановлення розміру збитків, завданих пошкодженням вантажу, було здійснено сюрвейерний огляд, про що складено відповідний акт №10047.

На думку позивача, пошкодження товару виникло з вини відповідача, яким були порушені передбачені заявкою на здійснення перевезення вантажів умови, а також недотримані вимоги чинного законодавства, що регулює відносини в сфері здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом. У звязку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 71979,52 грн.

У позовній заяві та в судових засіданнях представник позивача пояснювала, що в акті сюрвейерного огляду зазначалось про те, що коробки з товаром знаходилися на підлозі причепа без сформованих транспортних пакетів і без використання піддонів. Проте документів на підтвердження того, що саме їх невикористання призвело до пошкодження вантажу, суду не надала.

Крім цього, представник позивача у поясненнях щодо обставин справи, а також в судових засіданнях, звертала увагу суду на те, що відповідачем не було надано позивачу термограму, що, на її думку свідчить про те, що відповідач не дотримався необхідного температурного режиму під час перевезення, передбаченого в заявці. Разом з тим, документів, що підтверджують звернення позивача до відповідача з вимогою надання термограми, або документів, що підтверджують недотримання відповідачем температурного режиму під час здійснення перевезення, суду не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції, транспортер несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу, або за його пошкодження, яке відбулось у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його видачею, а також за прострочення доставки.

Згідно з п. 6.8 договору, відповідач несе відповідальність за виконання умов транспортного замовлення з відшкодуванням завданих збитків або штрафів, що виникли або предявлені в результаті його дій або недоліків.

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України, за порушення обовязків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором (ч. 2 цієї статті).

З розрахунку розміру збитків, завданих неналежним перевезенням вантажу відповідачем, наданого позивачем, вбачається, що останнім до суми збитків включено вартість пошкодженого вантажу, витрати на митне оформлення товару, а також вартість сюрвейерних послуг.

Представники відповідача зазначали, що під час прийняття вантажу до перевезення відповідачем було перевірено правильність відомостей бланку CMR щодо їх відповідності фактично завантаженому товару до транспортного засобу відповідача, перевірено зовнішній стан товару та його упаковки, зясовано наявність (відсутність) нумерації та маркування вантажних місць.

Також представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що чинним законодавством не передбачено можливість перевізника оглянути стан самого товару під час прийняття його до перевезення, оскільки він перебуває під митним контролем та на нього накладено митне забезпечення протягом всього часу перевезення до прибуття вантажу до місця призначення.

Представник позивача документів на підтвердження того, що товар був власністю позивача та у звязку з його пошкодженням саме позивачу були завдані збитки, про відшкодування яких він просить у позові, суду не надала.

Крім цього, позивачем не доведено, що вантаж прибув з Єгипту до порту в м. Іллічівськ в належному стані й був пошкоджений саме в період його перевезення відповідачем внаслідок недотримання останнім передбаченого температурного режиму, тобто не доведено причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та пошкодженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позивачем заявлених вимог, а тому вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові, господарські витрати покладаються на позивача.

23 вересня 2010 року представник відповідача подав зустрічний позов, просив суд стягнути з позивача за первісним позовом 11200,00 грн. боргу.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, відповідач за первісним позовом (далі відповідач) послався на порушення позивачем за первісним позовом (далі позивач) умов договору №UA228 від 30.10.2009 року (далі договір), згідно з якими відповідач зобовязувався надати або забезпечити надання позивачу послуг з перевезення вантажу, а позивач зобовязувався надані послуги оплатити.

Представник відповідача вважав, що відповідачем умови договору були виконані повністю, проте позивач надані послуги з перевезення не оплатив.

Відповідно до п. 4.2.1 договору, відповідач зобовязувався здійснювати перевезення або забезпечувати здійснення перевезення згідно з транспортними замовленнями, наданими позивачем, із суворим дотриманням вказаних у них умов.

Згідно з п. 4.2.7 договору, відповідач зобовязувався доставити ввірений йому вантаж у визначене місце призначення і передати його уповноваженій особі у схоронному стані, згідно з товарно-транспортною накладною та переданими на місці завантаження і митного оформлення документами.

Відповідач у визначеному місці завантаження прийняв товар до перевезення та доставив його вчасно до визначеного місця призначення.

02 червня 2010 року відповідачем були надані позивачу документи, необхідні для здійснення розрахунку за надані послуги з перевезення, проте позивач послуги, надані відповідачем, не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції, транспортер несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу, або за його пошкодження, яке відбулось у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його видачею, а також за прострочення доставки.

Згідно з п. 4d ст. 17 Конвенції, транспортер звільняється від відповідальності, якщо втрата або пошкодження вантажу сталося внаслідок особливого ризику, нерозривно повязаного зокрема з характером вантажу, який може зазнати повної або часткової втрати або пошкодження від загниття тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Конвенції, якщо перевезення здійснюється за допомогою транспортного засобу, оснащеного таким чином, щоб на стан вантажу не впливав холод, тепло, зміна температури або вологості повітря, транспортер може посилатись на п. 4d статті 17 Конвенції лише в тому випадку, якщо доведе, що всі заходи, яких він повинен був вжити, враховуючи обставини, були ним вжиті відносно вибору, змісту та дотримання вищевказаних вказівок і що він слідував наданим йому інструкціям.

Представники відповідача в судовому засіданні звернули увагу суду на те, що в акті сюрвейерного огляду, на який посилалась представник позивача, та який долучений до матеріалів справи, вказується ймовірна причина пошкодження вантажу, а саме: завантаження товару в теплому стані до транспортного засобу.

Крім цього, пояснили, що транспортний засіб знаходився в справному стані протягом всього часу здійснення перевезення, про що надали копію свідоцтва НОМЕР_1, виданого на транспортний засіб відповідача, за допомогою якого здійснювалось перевезення вантажу, з якого вбачається, що зазначений транспортний засіб оснащений автономним незломним термічним пристроєм.

23 грудня 2011 року в судовому засіданні механік, який здійснював технічний огляд транспортного засобу, за допомогою якого здійснювалось перевезення товару, пояснив, що ним був здійснений огляд транспортного засобу, про справність технічного стану якого він зробив відповідний запис у подорожньому листі вантажного автомобіля в міжнародному сполученні №191153 (далі лист).

У судовому засіданні, представники відповідача також зазначили, що, як вбачається з листа, вищевказаним транспортним засобом у період з 17.05.2010 року до 04.06.2010 року здійснювалось перевезення й інших товарів, зокрема молочної продукції та кондитерських виробів, перевезення яких також потребує відповідного температурного режиму, що підтверджується заявками №14/05 та №21-8911-006-016, долученими до матеріалів справи, проте товар був доставлений у належному стані й претензій від одержувачів не надходило.

Відповідно до ст. 8 Конвенції, під час прийняття вантажу транспортер зобовязаний перевірити точність вказівок у накладній відносно кількості вантажних місць, розміток і номерів, а також зовнішній стан вантажу та його упаковки.

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що під час прийняття вантажу до перевезення відповідачем були перевірені відповідність вантажних місць кількості, вказаній в товаросупровідних документах, та відсутність пошкоджень упаковки товару.

Замовленням було передбачено здійснення оплати позивачем у сумі 11200,00 грн. протягом 14 календарних днів від дати отримання оригіналів необхідних документів. Зазначені документи були надані відповідачем для здійснення оплати позивачем 02 червня 2010 року.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 3, 6 ст. 306, ч. ч. 1, 3 ст. 377, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 908, ч. ч. 1, 2 ст. 623, ст. 934 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 8, 27, ч. 1 ст. 17, ч. 4 ст. 18 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС УКРАЇНА»до товариства з обмеженою відповідальністю «Агродніпро»про стягнення заборгованості в сумі 71979,52 грн. збитків відмовити.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агродніпро»до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС УКРАЇНА»про стягнення заборгованості в сумі 11200,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛС УКРАЇНА»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-а, оф.303, код 35625192) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агродніпро»(08520, Київська обл., Фастівський район, с.м.т. Борова, 73, вул. Пушкіна, 73, код 24413283) 11200,00 грн. (одинадцять тисяч двісті грн. 00 коп.) боргу; 112,00 грн. (сто дванадцять грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять щість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Головуючий суддя С.Ю. Дьоміна

Суддя В.М. Антонова

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 30.05.2011 року

Суддя Дьоміна С.Ю.