Ухвала суду № 15871301, 27.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

УХВАЛА

"27" травня 2011 р. Справа № 02-03/547/8

Господарський суд Київської області в особі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали

за заявою фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «САЛТІС», ідентифікаційний код: 37146414, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 15

про порушення справи про банкрутство, –

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулась фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) із заявою від 13 травня 2011 року б/н (вх. № 2073 від 27 травня 2011 року) про порушення справи про банкрутство боржника – товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «САЛТІС»(ідентифікаційний код: 37146414, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 15) з підстав, що керівні органи боржника (боржник) відсутні за його місцезнаходженням та на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п.п. 2, 3, 3? ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Пунктами 4, 6, 10 ч. 1, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо: не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч. 1 п. 7, ч.ч. 1, 2 п. 8 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

Судом встановлено, що до заяви Заявника про порушення справи про банкрутство не надано доказів щодо відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; не надано рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника.

Відповідно до п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

До позовної заяви від 13 травня 2011 року б/н про порушення справи про банкрутство не додано доказів, що підтверджують направлення копії позовної заяви відповідачу.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання.

Також, заява Заявника підлягає поверненню з підстав відсутності доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (Одержувач: ГУДКУ у Київській обл., ЄДРПОУ: 24074109, Банк одержувача: ГУДКУ в Київській області, МФО: 821018, Рахунок: 31217264700001, код платежу за бюджетною класифікацією: 22050003, символ звітності банку: 264); не подання Заявником доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі (Одержувач: ГУДКУ у Київській обл., ЄДРПОУ: 24074109, Банк одержувача: ГУДКУ в Київській області, МФО: 821018, Рахунок: 31118095700001, код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200, символ звітності банку: 095).

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Поряд з цим, суд звертає увагу Заявника на наступне.

Відповідно до ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою встановлено загальні положення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі відсутнього боржника, визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Таким чином, провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника здійснюється за загальними правилами, визначеними нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частиною 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Згідно приписів ч. 8 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Вичерпний перелік виконавчих документів встановлено ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606 XIV (остання редакція від 09 березня 2011 року), а саме: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” містить загальні норми, а ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Згідно п. 27 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року “Про судову практику в справах про банкрутство" за змістом частини третьої статті 6 та частин першої та восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Перелік цих документів міститься в ч. 8 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якій зазначається, що до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 не надано до заяви про порушення справи про банкрутство документів виконавчого провадження або документів, за якими здійснюється списання коштів з рахунків боржника. ОСОБА_2 виконаних робіт до Договору № 10-8 про надання бухгалтерських послуг від 10 січня 2011 року (а.з. –5) не може слугувати доказом безспірності вимог кредитора.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до заяви про порушення справи про банкрутство заявником не додано доказів безспірності кредиторських вимог, що на даний час виключає можливість застосування ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” для порушення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Заявником не надано доказів того, що він на дату звернення до суду є фізичною особою –підприємцем, доказів його місцезнаходження.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В пункті 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ про банкрутство»від 25 березня 2002 року № 01-8/339, зазначено, що сама лише відсутність боржника за адресою, яка зазначалася у заяві про порушення справи про банкрутство, не може бути підставою для застосування спрощеної процедури визнання його банкрутом в порядку статті 52 Закону.

Звертаючись до суду заявник зазначає, що боржник відсутній за своїм місцезнаходженням, але на підтвердження відсутності боржника за своїм місцезнаходженням не надає жодного доказу. Отже, твердження Заявника про те, що керівні органи Боржника відсутні за місцезнаходженням юридичної особи, що підтверджує відсутність підприємницької діяльності Боржника, не може бути підставою для застосування спрощеної процедури визнання його банкрутом в порядку статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до заяви про порушення справи про банкрутство заявником не додано доказів сплати державного мита, сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відсутності боржника за своїм місцезнаходженням та безспірності кредиторських вимог, що на даний час виключає можливість застосування ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” для порушення провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо у заяві не вказано відомості, перелічені в ст. 7 цього Закону, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального Кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналах або належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів „Згідно з оригіналом”, назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Позивачем, в порушення зазначених норм закону, додано до позовної заяви документи (а.з. –4, 5), які не завірені належним чином.

Керуючись п.п. 31 ч. 1, ч. 3 ст. 57, п.п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч.ч. 2, 3, 5 п. 1 ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», п. 27 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 року, п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ про банкрутство»суд, –

УХВАЛИВ:

1. Заяву із додатками повернути Заявнику фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) без розгляду.

Додаток: позовна заява із додатками на 5 (п’яти) аркушах.

Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.