ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2011 р. Справа № 5010/672/2011-2/34
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Круглової О. М.
при секретарі Григорійчук Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства "Коагулянт", вул. Б. Ніжанківського, 32, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004", вул. Грушевського, 89 "а", м.Калуш, Івано-Франківська область,77300
про стягнення 166172,04 грн. боргу
за участю представників сторін:
від позивача: Старцун Н.І. - директор, рішення від 17.10.2009р.
від відповідача: не з"явилися.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№1005 від 30.03.11 про стягнення з відповідача 166172,04 грн. заборгованості, в тому числі 94000 грн. основного боргу, 38827,24 грн. пені, 30524,8 грн. інфляційних та 2820 грн. штрафу. В засіданні суду позивач пояснив, що сума 2820 грн. - це 3% річних, а не штраф.
Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 31.03.11, 21.04.11 та 12.05.11, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.2, 38,47).
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом
встановлено:
01.04.08 між сторонами було укладено Договір оренди транспортного засобу, згідно умов якого позивач обов'язувався передати Відповідачу в строкове платне користування автомобіль марки ТАТА LРТ 613 фургон ізотермічний-С, реєстраційний номер № НОМЕР_1, 2007 року випуску, що належить Позивачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 11.10.07 (п.1.1 Договору), а Відповідач зобов'язувався сплачувати Позивачу щомісячну орендну плату в розмірі 5000,00 грн. грошовими коштами на розрахунковий рахунок Позивача або вносити грошові кошти до його каси в строк до 30 числа щомісячно (п.2.1 Договору).
Факт виконання Позивачем умов договору оренди транспортного засобу від 01.04.10 підтверджується актами виконаних робіт (а.с.16-20), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, а саме:
- № К0-0000004 від 30.04.2008 р. на суму 10000,00 гри. (в частині оренди транспортного засобу марки ТАТА на суму 5000,00 грн.), сума боргу за оренду транспортного засобу марки ТАТА складає 2000,00 грн.);
- № К0-0000005 від 31.05.2008 р. на суму 10000,00 грн. (в частині оренди транспортного засобу марки ТАТА на суму 5000,00 грн.), сума боргу за оренду транспортного засобу марки ТАТА складає 5000,00 грн.;
- № К0-0000007 від 30.06.2008 р. на суму 10000,00 грн. (в частині оренди транспортного засобу марки ТАТА на суму 5000,00 грн.), сума боргу за оренду транспортного засобу марки ТАТА складає 5000,00 грн.;
- № К0-0000008 від 31.07.2008 р. на суму 10000,00 грн. (в частині оренди транспортного засобу марки ТАТА на суму 5000,00 грн.), сума боргу за оренду транспортного засобу марки ТАТА складає 5000,00 грн.;
- № К0-0000009 від 31.08.2008 р. на суму 10000,00 грн. (в частині оренди транспортного засобу марки ТАТА на суму 5000,00 грн.), сума боргу за оренду транспортного засобу марки ТАТА складає 5000,00 грн.
Таким чином, заборгованість по договору від 01.04.08 за оренду транспортного засобу марки ТАТА становить 22000,00 грн., яка відповідачем в порушення вимог п.2.1 Договору не була оплачена.
02.06.08 між сторонами було укладено Договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідачу солод пивоварний в кількості 20 тонн по 4800 грн. за тонну на загальну суму 96000,00 грн., а Відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити поставлену продукцію (п.п.1.1, 2.1, 2.2, 2.3 Договору) .
Факт виконання Позивачем умов договору купівлі - продажу від 02.06.08 р. на загальну суму 96000,00 грн. підтверджується видатковою накладною № КО-0000003 від 02.06.08 (а.с.14), оригінал якої був оглянутий судом.
Враховуючи, що Відповідач частково розрахувався за поставлений товар по договору купівлі-продажу від 02 червня 2008, заборгованість станом на день звернення до суду становила 24000,00 грн.
Також 30.06.08 між сторонами було укладено Договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідачу солод пивоварний в кількості 10 тонн по 4800 грн. за тонну на загальну суму 48000,00 грн., а Відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити поставлену продукцію (п.п.1.1, 2.1, 2.2, 2.3 Договору) .
Факт виконання Позивачем умов договору купівлі - продажу від 30.06.08 р. на загальну суму 48000,00 грн. підтверджується видатковою накладною № КО-0000004 від 30.06.08 (а.с.15), оригінал якої був оглянутий судом.
Відповідно до п. 2.4 вказаних Договорів купівлі продажу Відповідач зобов'язувався перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача на протязі 20 (двадцяти) календарних днів після дати відвантаження партії продукції або внести грошові кошти в касу Позивача, чого відповідач не зробив, в зв"язку з чим заборгованість за поставлений товар (солод пивоварний) по Договорах купівлі продажу від 02.06.08 та від 30.06.08 становить 72000 грн. (24000 грн. + 48000,00 грн.) і станом на день вирішення спору відповідачем не була оплаченою.
Таким чином, сума основного боргу становить 92000 грн. (22000 грн. +24000 грн. + 48000,00 грн.).
Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за певну плату на певний строк.
Згідно ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов”язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.
На час розгляду справи в суді відповідачем не подано доказу оплати 92000 грн. основного боргу чи будь-яких заперечень в спростування позовних вимог, тому суд вважає її обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
Слід визнати частково обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення пені та інфляційних, з врахуванням наступного:
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 5.1 договору оренди транспортного засобу від 01.04.2008 р. за невиконання зобов'язань передбачена відповідальність Відповідача у вигляді сплати пені в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.
Відповідно до п.2.5 договорів купівлі-продажу солоду пивоварного від 02 червня 2008 р. та від 30 червня 2008 р. за невиконання зобов'язань передбачена відповідальність Відповідача у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежів та штрафної санкції в розмірі зміни (росту) індексу інфляції від суми заборгованості за весь час неповернення боргу.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Однак в ст.3 цього закону вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З врахуванням вищенаведеного, періоду прострочки оплати по кожному договору, ставки НБУ, що діяла в період нарахування, вимоги ч.6 ст.232 ГК України, обгрунтований розмір пені становить 8643,79 грн., а інфляційних відповідно - 29091 грн. (розрахунки здійснені судом додаються). В решті стягнення пені та інфляційних належить відмовити.
В стягненні 2820 грн. - 3% річних слід відмовити, оскільки позивачем не подано документального підтвердження їх нарахування з вказанням сум прострочки та періоду нарахування.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, до стягнення підлягають 92000 грн. основного боргу, 8643,79 грн. пені та 29091 грн. інфляційних.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1297,35 грн. державного мита та 184,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст.11,15-16, 509, 526, 530, 546, 549, 629,655,759,762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Приватного підприємства "Коагулянт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004" про стягнення 166172,04 грн. боргу- задовольнити частково .
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004", вул. Грушевського, 89 "а", м.Калуш, Івано-Франківська область,77300 (код 33266161) на користь Приватного підприємства "Коагулянт", вул.Б.Ніжанківського, 32, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (код 32789014) 92000 (дев"яносто дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 8643 (вісім тисяч шістсот сорок три) грн. 79 коп. пені, 29091 (двадцять дев"ять тисяч дев"яносто одну) грн. 00 коп. інфляційних, 1297 (одну тисячу двісті дев"яносто сім) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяКруглова О. М.
повне рішення складено 31.05.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
_помічник судді Шунтов О. М. 31.05.11
Судове рішення № 15871058, Господарський суд Івано-Франківської області було прийнято 27.05.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 5010/672/2011-2/34. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: