Рішення № 15870979, 26.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" травня 2011 р. Справа № 15/5007/31/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 02.02.2011р.,

від відповідача - 1) ТОВ"Граніт": не з'явився,

від відповідача - 2) ТОВ"Агрокомплекс-98": не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (м.Київ)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт.Миропіль Романівський район Житомирська область)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" (с.Веприн Радомишльського району Житомирської області)

про стягнення 386084,93 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 386084,93грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2010р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98", фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 32/12.

До господарського суду м.Києва позивачем 11.03.2010р. подана заява, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" відмовилось від усіх позовних вимог в частині, що стосується фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" та солідарного боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" 386084,93грн., із яких 327143,43грн. заборгованості, 36004,67грн. неустойки, 16295,69грн. інфляційних та 6641,19грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2010р. у справі № 32/12 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" від позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3. Припинено провадження у справі № 32/12 в частині позовних вимог до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у зв'язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" від позовних вимог. Цією ж ухвалою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про направлення справи № 32/12 за підсудністю до Господарського суду Житомирської області та передано справу №32/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 386084,93грн. за територіальною підсудністю до Господарського суду Житомирської області.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.03.2011р. прийнято справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 386084,93грн. до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив стягнути з ТОВ "Граніт" та солідарного боржника ТОВ "Агрокомплекс-98" 386084,98грн., із яких 327143,43грн. заборгованості, 36004,67грн. неустойки, 16295,69грн. інфляційних та 6641,19грн. 3 % річних.

Відповідачі повноважних представників в судове засідання не направили, письмового відзиву на позов не подали, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (т.2, а.с.29, 30).

Неявка представників відповідачів в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (позивач/лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (відповідач-1/лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №310/07/2006, за умовами якого лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку (далі - майно) згідно з установленою лізингоодержувачем Специфікацією:

тип: спецтехніка;

марка, модель: екскаватор 330LC з гідролінією та гідромолотом (одна одиниця);

модель та № двигуна: ISUZU 6HKIX;

№ шасі: визначене згідно акту приймання-передачі майна;

рік випуску: 2006 рік;

пробіг на час придбання: до 1000км;

специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 04.07.2006р.;

та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах вказаного договору.

Згідно п. 2.3 договору фінансового лізингу, вартість майна, яке передається лізиногодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 230070,00 «у.о.», в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 38345,00 «у.о.», виражену в гривнях України.

Вартість майна, яке передається лізиногодавцем лізингоодержувачу, у гривнях складає суму аванса, внесеного у відповідності з п. 6.4 договору, загальну суму платежів на погашення вартості майна. Зазначену в "графі 4" графіка внесення платежів ( далі - додаток № 1 до договору) по "курсу 1" та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до договору по "курсу 1".

Передача лізингоодержувачем майна, а також необхідного приладдя і документів, що є невід'ємною частиною майна, і приймання його Лізиногоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна (п.3.1 договору).

З моменту підписання акту здачі-приймання майна права володіння і користування переходять до лізингоодержувача і зобов'язання лізингодавця по передачі майна в фінансовий лізинг Лізингоодержувачу вважаються виконаними (п.3.5 договору).

В розділі 6 договору фінансового лізингу № 310/07/2006 від 04.07.2006р. сторони регламентували загальну суму Лізингових платежів і порядок розрахунків.

Згідно п. 6.1 сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця (далі "у.о.".). Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному євро по курсу згідно пункту 6.1.1 договору.

Відповідно до п. 6.1.1, для цілей цього договору вводяться поняття:

Курс1 курс, встановлений НБУ для одного євро на дату 25.07.2006р.

Курс2 курс, встановлений НБУ для одного євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток №1) до даного договору.

Поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнах, розраховується як добуток суми лізингового платежу вираженого в "у.о." згідно "графи 3" додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та курсу 2, збільшеного на 1% (один процент). При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена у гривнях і розрахована, як добуток відповідної суми в "у.о.", зазначеної у "графі 4" додатку № 1 та курсу1 (п. 6.1.2 договору).

У підписаному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 310/07/2006 "Графік сплати лізингових платежів" визначено 36 періодів фінансового лізингу із зазначенням дат проведення лізингових платежів та сум лізингових платежів (а.с. 27).

Крім того, пунктами 8.1, 8.1.1 договору фінансового лізингу № 310/07/2006 від 04.07.2006р. передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань по договору є порука юридичної особи: СТОВ "Агрокомплекс-98".

На виконання договору фінансового лізингу № 310/07/2006 від 04.07.2006р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс-98” (відповідач-2/поручитель) було укладено договір поруки № 310_311/07/07/2006-П/Ю від 04.07.2006р. (а.с.36-39).

Згідно із пунктом 1.1 договору поруки №310_311/07/07/2006-П/Ю від 04.07.2006р., за цим договором поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати перед лізингодавцем за виконання ТОВ"Граніт", ЄДРПОУ: 13563220, далі - лізингоотримувач, його зобов'язань по договорам фінансового лізингу №310/07/2006 від 04.07.2006р., № 311/07/2006 від 04.07.2006р., (далі - договір фінансового лізингу) з урахуванням змін до нього, що можуть бути прийняті після вступу даного договору в силу, у порядку, обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

У випадку невиконання чи неналежного виконання лізингоотримувачем його зобов'язань за договором фінансового лізингу поручитель та лізингоотримувач несуть перед лізингодавцем солідарну відповідальність (п. 1.2 договору поруки №310_311/07/07/2006-П/Ю від 04.07.2006р.).

Позивач звертаючись з позовом до господарського суду посилався на те, що ТОВ “Граніт” не виконує взятих на себе зобовязань за договором фінансового лізингу №310/07/2006 від 04.07.2006р., внаслідок чого по сплаті лізингових платежів з 30-го по 35-й лізингові періоди утворилась заборгованість в сумі 327143,43грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ"Граніт" зобов'язань за договором фінансового лізингу, позивачем нараховано пеню в сумі 36004,67грн., 3% річних в сумі 6641,19грн., інфляційні в сумі 16295,69грн.

Нараховані суми основного боргу та штрафних санкцій позивач просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" та солідарного боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98".

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні факти.

Підставою виникнення зобов'язань відповідача-1 перед позивачем є договір фінансового лізингу № 310/07/2006 від 04.07.2006р.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за договором фінансового лізину № 310/07/2006 від 04.07.2006р., виконав належним чином. Зокрема, відповідно до акту здачі-приймання майна від 28.09.2006р. (т.2, а.с. 23), по видатковій накладній № РН-0000265 від 28.09.2006р. (т.2, а.с. 21), на підставі довіреності серії ЯМФ № 046651 (т.2, а.с. 22), ТОВ "Ласка Лізинг" передало ТОВ "Граніт" у користування (лізинг) Екскаватор 330LC з гідролінією та гідромолотом (одна одиниця), заводський №1240545, двигун ISUZU 6HKIX.

Натомість, ТОВ "Граніт" розрахунки за договором фінансового лізингу №310/07/2006 від 04.07.2006р., зокрема в частині сплати лізингових платежів згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу №310/07/2006 від 04.07.2006р.) своєчасно не проводило.

Зокрема, з поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" розрахунку заборгованості (т.1, а.с. 11-12) вбачається, що в результаті несплати лізингових платежів з 30-го по 35-й лізингові періоди, у відповідача-1 утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 327143,38грн., у тому числі:

- за 30 лізинговий період в сумі 53086,61грн., строк оплати якого настав 25.01.2009р.,

- за 31 лізинговий період в сумі 52183,03грн., строк оплати якого настав 25.02.2009р.,

- за 32 лізинговий період в сумі 55224,96грн., строк оплати якого настав 25.03.2009р.,

- за 33 лізинговий період в сумі 53356,46грн., строк оплати якого настав 25.04.2009р.,

- за 34 лізинговий період в сумі 56502,97грн., строк оплати якого настав 25.05.2009р.,

- за 35 лізинговий період в сумі 56789,35грн., строк оплати якого настав 25.06.2009р.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частина 1 статті 553 ЦК України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

На час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" не надали суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 327143,38грн.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 327143,38грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів суми основного боргу в розмірі 0,05грн. безпідставні, господарський суд відмовляє у їх задоволенні.

Крім вимог про стягнення заборгованості за лізинговими платежами, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 36004,67грн. пені, 6641,19грн. - 3% річних, 16295,69грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідачів пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 договору фінансового лізину № 310/07/2006 від 04.07.2006р. сторони погодили, що у випадку якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснить оплату встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,1 (одної десятої)% від поточної заборгованості лізингоодержувача за кожен день прострочення платежу, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.

Слід зазначити, що пеня характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобовязаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобовязання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Таким чином, за своєю правовою природою передбачена п.8.5 договору №310/07/2006 від 04.07.2006р. неустойка, що обчислюється у відсотках від суми боргу за кожен день прострочення є пенею.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, за неналежне виконання ТОВ"Граніт" зобов'язань по сплаті лізингових платежів просить стягнути з відповідачів пеню в сумі 36004,67грн., порядок нарахування якої наведено у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості (т.1, а.с. 12-13). Позивач обмежив нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування пені в сумі 35912,74грн., зокрема нарахованої:

в сумі 6163,86грн., за період з 27.01.2009р. по 25.07.2009р. на суму заборгованості 53086,61грн. (30 лізинговий платіж),

в сумі 5974,60грн., за період з 26.02.2009р. по 25.08.2009р. на суму заборгованості 52183,03грн. (31 лізинговий платіж),

в сумі 6267,65грн., за період з 26.03.2009р. по 25.09.2009р. на суму заборгованості 55224,96грн. (32 лізинговий платіж),

в сумі 5796,85грн., за період з 28.04.2009р. по 25.10.2009р. на суму заборгованості 53356,46грн. (33 лізинговий платіж),

в сумі 6082,19грн., за період з 26.05.2009р. по 25.11.2009р. на суму заборгованості 56502,97грн. (34 лізинговий платіж),

в сумі 5627,59грн., за період з 26.06.2009р. по 15.12.2009р. на суму заборгованості 56789,35грн. (35 лізинговий платіж).

Таким чином, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідачів пені в сумі 35912,74грн. У задоволені позову в частині стягнення пені в сумі 91,93грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань інфляційних та 3% річних, розрахунок яких наведено позивачем (т.1, а.с. 14-17), з урахуванням вимог чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідачів 16295,69грн. інфляційних та 6641,19грн. - 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі позовні вимоги не оспорили, доказів сплати заборгованості суду не надали.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" підлягає стягненню солідарно на користь позивача 327143,38грн. основного боргу, 35912,74грн. пені, 16295,69грн. інфляційних та 6641,19грн. - 3% річних. У задоволенні позову про стягнення з відповідачів 0,05грн. основного боргу, 91,93грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються між сторонами у відповідності до ст.49 ГПК України пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554, ч. 2 ст. 625, ст. 806 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, Закону України “Про фінансовий лізинг” та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт.Миропіль, вул.Леніна,89А, ідентифікаційний код 13563220) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" (12212, Житомирська область, Радомишльський район, с.Веприн, вул.Центральна,1, ідентифікаційний код 25309112)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м.Київ, Печерський район, вул.Димитрова, 5, корп.2 ідентифікаційний код 33104543)

- 327 143,38грн. боргу,

- 35 912,74грн. пені,

- 16 295,69грн. - інфляційних,

- 6 641,19грн. - 3% річних,

- 3 859,93грн. витрат по сплаті державного мита,

- 235,94грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "31" травня 2011 року.

Віддрукувати: 4 прим.

1 - до справи,

2 - позивачу,

3,4 - відповідачам (рек. з пов.)