Рішення № 15870956, 26.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" травня 2011 р.Справа № 20/5007/38/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. доручення № від 01.01.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-експедиційна компанія" (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юл Соф" (с.Райки, Бердичівський район Житомирська область)

про стягнення 119742,00 грн.

Спір розглядався у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України за клопотанням сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-експедиційна компанія" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юл Соф" про стягнення 119742,00грн. заборгованості по договору № 08/04-1 від 08.04.2008р.

Ухвалою суду від 24.03.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/38/11.

Ухвалою суду від 21.04.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.05.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України та продовжено розгляд справи на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №08/04-1 про надання послуг від 08.04.2008р. в частині оплати за надані послуги.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив. Вимог ухвал господарського суду від 24.03.2011р., від 21.04.2011р. та від 12.05.2011р. не виконав.

Ухвали господарського суду Житомирської області від 24.03.2011р., від 21.04.2011р. та від 12.05.2011р. направлялися відповідачу за адресою: 13333, Житомирська область, Бердичівський район, с. Райки, вул. Центральна, 30, яка зазначена у позовній заяві, договорі надання послуг №08/04-1 від 08.04.2008р. (а.с. 9-11), у витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.48-49), у додаткових угодах № 1 від 20.04.2008р. (а.с.66), №4 від 31.08.2010р. (а.с.67), №3 від 29.07.2010р. (а.с.68). Інші адреси господарському суду не повідомлялися.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (відповідна позиція викладена в п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла 22.03.2011р.), відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу) господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-експедиційна компанія" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юл Соф" (далі - відповідач, замовник) був укладений договір надання послуг №08/04-1 від 08.04.2008р. (далі - договір) (а.с. 9-11).

Термін дії даного договору з 08.04.2008р. по 30.04.2009р. (п.6.4 договору).

Відповідно ч. 2 п. 1.1 додаткової угоди №2 строк дії договору був продовжено до 31.12.2009р.

На день звернення до суду договір від 08.04.2008р. про надання послуг №08/04-1 сторонами не розірваний, тобто є чинним, що не заперечується позивачем.

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків зокрема є угоди та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець приймає на себе зобов'язання за винагороду, у порядку і на умовах встановлених цим договором, надати замовнику послуги з подачі, розміщенні на місцях навантаження і прибирання вагонів з під'їзної колії, власності ТОВ "Юл Соф", який примикає до станції Рея ЮЗап.ЖД, локомотивом і локомотивною бригадою виконавця, а замовник - проводити оплату надаваних виконавцем послуг.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати замовнику послуги передбачені в п. 1.1 договору.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 договору сторони узгодили, замовник зобов'язаний проводити оплату вартості надаваних виконавцем послуг, в порядку, передбаченому договором.

В позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов договору в період з 08.04.2008р. по 31.12.2009р. надав відповідачу послуги на загальну суму 701994,20грн. Відповідач частково погасив заборгованість в сумі 700000,00грн. таким чином, заборгованість станом на 31.12.2009р. становить 1994,20грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача заборгованості в сумі 1994,20грн. за вказаний вище період.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в період з 04.08.2010 по 29.10.2010р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 217742,00грн. В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 99994,20грн. таким чином, заборгованість становить 119742,00грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в наслідок часткових проплат заборгованість відповідача становила 117742,80грн. (докази часткових проплат містяться в матеріалах справи). Таким чином, в частині стягнення 1994,20грн. слід відмовити.

Матеріалами справи доведено, що станом на день подачі позовної заяви внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за надані позивачем послуги за останнім утворилась заборгованість в сумі 117747,80грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене суд визнає вимоги позивача такими, що доведені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в сумі 117747,80грн. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юл Соф" (13333, Житомирська область, Бердичівський район, с. Райки, вул. Центральна, 30, ідентифікаційний код 32569900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-експедиційна компанія" (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 27-А кв.39, ідентифікаційний код 23462944) 117747,80грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот сорок сім гривень 80 коп.) - заборгованості, 1177,48грн. (одну тисячу сто сімдесят сім гривень 48 коп.) - державного мита, 232,07 (двісті тридцять дві гривні 07 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повід).