Рішення № 15870945, 24.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" травня 2011 р.Справа № 10/5007/13/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача-1: ОСОБА_1, дов. №220/394/д від 10.03.11р.

від позивача-2: ОСОБА_1, дов. №4/ю від 08.04.11р.

від відповідача-1: ОСОБА_2, дов. від 30.04.2011 р.

від відповідача-2: ОСОБА_3, дов. №1093 від 24.03.11р.

прокурор: Барілов Д.В., посв. №812 від 14.12.10р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України (м.Київ),

2) Військової частини А1789 (м.Васильків Київська область)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-04" (смт.Попільня Житомирської області);

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (м.Житомир)

про визнання недійсним договору від 09.04.2008р. №1/16

Військовий прокурор звернувся з позовом про визнання недійсним договору №1/16 від 09.04.2008 р. про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки, укладеного між Бердичівською КЕЧ району та ТОВ "Віват-04" (смт.Попільня Житомирської області).

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а також письмових поясненнях від 08.04.2011 р. (а.с.66-67) та від 12.04.2011 р. (а.с.69-70). В обґрунтування позову, зокрема, вказують, що Бердичівська КЕЧ району не мала повноважень на укладення оспорюваного договору, оскільки спірна земельна ділянка перебуває на праві оперативного управління у військовій частині А1789 згідно Розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 02.04.1958р. та 27.06.1973р.; що укладений договір в порушення вимог чинного законодавства не був погоджений органами місцевого самоврядування та органом територіального квартирно-експлуатаційного управління; що проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що ТОВ "Віват-04" використовує земельну ділянку загальною площею 20 га для ведення сільськогосподарського виробництва без зміни її цільового призначення та оформлення правовстановлюючих документів, посилаючись на укладення оспорюваного договору. Прокурор та позивачі вважають, що оспорюваний договір має бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 215, 236 ЦК України.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві № 12 від 14.04.2011 р. на позовну заяву (а.с.73-74) та доповненні №18 від 10.05.2011 р. до відзиву на позовну заяву (а.с.109), зокрема, посилаючись на те, що позивачами не подано доказів належності їм спірної земельної ділянки на праві постійного користування; що оскільки із умов оспорюваного договору неможливо зрозуміти про яку земельну ділянку домовились сторони (відсутній план-схема, кадастровий план), то вказаний договір є неукладений.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні надала пояснення, викладені у відзиві № 1095 від 24.03.2011 р. (а.с.50), згідно яких, повідомляє, що згідно 18.01.2008р. директиви Міністра оборони України №Д-322/1/01 "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах у 2008р." Бердичівська КЕЧ була розформована, її правонаступником визначено КЕВ м.Житомира; що земельна ділянка в/ч А-1789 (територія колишнього аеродрому) на обліку та балансі в КЕВ м.Житомира не рахується, оскільки в актах прийому - передачі не вказана, тобто при існуванні Бердичівської КЕЧ району на її обліку та балансі дана земельна ділянка не значилась.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2008 року між Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира (а.с.12-13) (замовник, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віват-04" (підприємство, відповідач-1) укладено договір №1/16 про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки (а.с.15-17), за умовами якого замовник та підприємство домовились спільно діяти по збереженню та відновленню частини земельної ділянки МО України, що використовувалась як аеродром та, після демонтажу аеродромних споруд, являється вільною з наслідками військової діяльності (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.5 договору, сторони визнають, що успішне виконання пункту 1.3 цього договору ставиться в залежність від фінансового стану підприємства і домовились про надання права підприємству тимчасово використовувати повністю або частково частини земельної ділянки передбаченої пунктом 2.1 цього договору після їх відновлення для вирощування рослинницьких сільськогосподарських культур.

Об'єктом господарської діяльності, передбаченої пунктом 1.1 цього договору є земельна ділянка загальною площею 30 гектарів, що знаходиться в постійному землекористуванні замовника без зміни її цільового призначення (п.2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору підприємство має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі підприємство повинно не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово замовника про намір продовжити його дію.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 02.04.1958 року №332-022рс, Міністерству оборони СССР відведено земельну ділянку площею 208 га для будівництва аеродрому "Попільня" військової частини 25342 (а.с.117-118).

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР 27.06.1973 року спірна земельна ділянка перебуває на праві оперативного управління у військовій частині А1789, про що свідчить індивідуальна картка обліку земельної ділянки №1/2 (а.с.32-33), витяги з облікової картки аеродрому "Попільня" в/ч А 1789 (а.с.104).

Частиною 1, 4 ст. 77 Земельного кодексу встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Пунктами 39, 40 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затверджених Наказом Міноборони від 22.12.1997, № 483 передбачено, що передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об'єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об'єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Проведеною прокурорською перевіркою додержання посадовими особами КЕВ м.Житомира вимог земельного законодавства встановлено, що в квітні 2008 року між Бердичівською КЕЧ району та ТОВ "Віват-04" укладено договір про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки, за умовами якого останньому надано в користування земельну ділянку на території Попільнянського району Житомирської області, закріплені на праві постійного користування за військовою частиною А 1789, які на обліку в КЕЧ району не перебувають про що державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Попільнянського району 01.07.2010р. складено відповідні акти (а.с.23-25).

За результатами перевірки директору ТОВ "Віват-04" 01.07.2010р. направлено припис про усунення порушень вимог земельного законодавства та складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.26-27).

05.07.2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Попільнянському районі ОСОБА_5 винесено постанову про закриття справи, в зв'язку із наявністю в діях директора ТОВ "Віват-04" - ОСОБА_6 ознак злочину передбаченого ст.197-1 КК України, а матеріали справи були передані до військової прокуратури Житомирського гарнізону.

Згідно довідки Відділу держкомзему у Попільнянському районі Житомирської області від 01.07.2010р. №1750 за Міністерством оборони рахується земельна ділянка на території Попільнянської сільської ради загальною площею 115,75га; на території Великолісівецької сільської ради загальною площею 91,9га. Дані землі знаходяться за межами населених пунктів і передані в постійне користування (категорія земель-землі оборони) (а.с.29).

На запит Військової прокуратури, сільський голова Попільнянської сільської ради листом №174/02-16 від 09.08.2010 року повідомив, що рішення щодо погодження в порядку ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", надання дозволу юридичним і фізичним особам на здійснення ними сільськогосподарської діяльності (в тому числі вирощування сільськогосподарських культур) на земельній ділянці колишнього військового аеродрому не надавались (а.с.41).

Таким чином, оспорюваний договір від 09.04.2008р. був укладений за відсутності відповідного погодження з органами місцевого самоврядування та органом територіального квартирно-експлуатаційного управління всупереч вимогам чинного законодавства.

Крім того, Бердичівська квартирно-експлуатаційна частина району, правонаступником якої, є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира не мала достатньої господарської компетенції на вчинення зазначеного правочину, оскільки з матеріалів господарської справи вбачається, що на її балансі спірна земельна ділянка не перебувала.

Судом також встановлено, що пункти 1.5, 5.2 ,6.1. договору №1/7 від 01.04.2008р. не відповідають вимогам земельного законодавства України щодо порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки враховуючи наступне:

Приписами ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно абз. б) ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Сторони пунктом 2.1 спірного договору погодили, об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 30 гектарів, що знаходиться в постійному землекористуванні замовника без зміни її цільового призначення.

Натомість п.1.5 договору №1/16 сторони домовились про надання права відповідачу 1 - ТОВ "Віват-04" використовувати повністю або частково частину спірної земельної ділянки після їх відновлення для вирощування рослинницьких сільськогосподарських культур.

Відповідно до пункту 5.2.2 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. №04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" порядок використання земель оборони встановлюється законом. Використання земель оборони в господарських цілях визначено статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони". У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватись у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.

Отже, договір від 09.04.2008р. № 1/16 про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки був укладений між Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною (району) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віват-04" всупереч вимогам статті 20 Земельного кодексу України без зміни у встановленому порядку цільового призначення земель, що згідно абз. б) ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

З огляду на вищевказані обставини справи та вимоги законодавства, суд вважає вимогу щодо визнання договору №1/7 від 01.04.2008р. недійсним обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача ТОВ "Віват-04" про те, що позивачем не надано жодних доказів про належність йому земельної ділянки на умовах постійного користування, господарський суд зазначає наступне:

Як зазначено вище, спірна земельна ділянка, відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 02.04.1958 року №332-022рс відведена Міністерству оборони СССР для будівництва аеродрому "Попільня" військової частини 25342 (а.с117-118).

В матеріалах справи міститься лист Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир, в якому зазначено, що земельна ділянка в/ч 1789 (територія аеродрому "Попільня") на обліку та балансі КЕВ м.Житомир не рахується, вона знаходиться на обліку у військовій частині А 1789 м.Васильків (а.с.22). Також в матеріалах справи наявні витяги з облікової картки аеродрому "Попільня" в/ч А 1789 (а.с.104).

У відзиві на позовну заяву КЕВ м.Житомир також вказує, що згідно 18.01.2008р. директиви Міністра оборони України №Д-322/1/01 "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах у 2008р." Бердичівська КЕЧ була розформована, її правонаступником визначено КЕВ м.Житомира; що земельна ділянка в/ч А-1789 (територія колишнього аеродрому) на обліку та балансі в КЕВ м.Житомира не рахується, оскільки в актах прийому - передачі не вказана, тобто при існуванні Бердичівської КЕЧ району на її обліку та балансі дана земельна ділянка не значилась (а.с.50).

Таким чином заперечення відповідача - 1 викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи.

Крім того, слід зазначити, що Земельний кодекс України на відміну від Господарського кодексу України (ст.181) не містить такого поняття як "неукладений договір".

Відповідно до положень статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зі змісту ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги військового прокурора про визнання недійсним договору №1/16 про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки від 09.04.2008р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № 1/16 про господарську діяльність по збереженню та охороні земельної ділянки, укладений 09.04.2008р. між Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною (району) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віват-04".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-04" (13500, Житомирська область, Попільнянський район, смт. Попільня, вул. Радянська, 32А, код ЄДРПОУ 33020144)

- в дохід Державного бюджету України (р/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК в м.Житомирі) - 42,50 грн. державного мита;

- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002, ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, код доходу 22050003, ЄДРПОУ 22062319, отримувач - УДК в м.Житомирі).

4. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (10014, м.Житомир, вул.Адмірала Щасного, 20, код ЄДРПОУ 08492505):

- в дохід Державного бюджету України (р/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК в м.Житомирі) - 42,50 грн. державного мита;

- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002, ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, код доходу 22050003, ЄДРПОУ 22062319, отримувач - УДК в м.Житомирі).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяПрядко О.В.

Повний текст складено 30.05.2011р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - позивачам (рек.)

4,5 - відповідачам (рек.)

6, 7 - прокурору (рек.)