Рішення № 15870909, 19.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" травня 2011 р.Справа № 6/5007/51/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 18.05.11р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Компанія "Дана, Я" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Вікторія-Фарм" (м.Житомир)

про стягнення 1353,64 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1353,64 грн. заборгованості за неналежне виконання договору поставки товару №08/09-02 від 08.09.2009р., з яких: 1173,76грн. - основний борг, 35,39грн. - пеня, 117,38 грн. - штраф, 27,11грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвала господарського суду від 04.05.11р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві: 10028, м. Житомир, вул. Набережна, 7), повернута поштовим відділення з відміткою: "за зазначеною адресою не існує".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: 10028, м. Житомир, вул. Набережна, 7, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Компанія "Дана, Я" (Позивач) та Приватним підприємством "Вікторія-Фарм" (Відповідач) 08.09.2009р. було укладено договір поставки товару №08/09-02 (а.с.4-6), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передавати у власність Покупцю (відповідач) визначений цим Договором товар - добавки дієтичні, косметичні засоби, предмети санітарії та гігієни, вироби медичного призначення тощо (надалі іменується Товар), а Покупець зобов'язується здійснювати його оплату на умовах Договору.

Кількість, асортимент і ціна Товару вказуються у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Видаткова накладна формується Постачальником у відповідності до узгодженого замовлення на постачання Товару. Ціни вказані в накладній на окрему партію Товару є узгодженими між Сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку (п. 2.2 Договору).

Загальна ціна (вартість) Товару, який постачається згідно цього Договору, складається із сум усіх окремих поставок Товару згідно накладних (п. 3.1 Договору)

Оплата за отриманий згідно видаткової накладної Товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у термін, що не перевищує 14 календарних днів з дня поставки Товару або за попередньою оплатою згідно виставленого рахунку-фактури (п. 3.3 Договору).

На виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1208,16грн., що підтверджується видатковою накладною №ДА-0000168 від 17.01.2011р. (а.с.8-9) та довіреністю серії ААВ №970706 від 17.01.2011р. (а.с.7).

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки товару №08/09-02 від 08.09.2009р. щодо своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 1173,76грн.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 35,39грн. - пені, 117,38грн. - штрафу та 27,11грн. - інфляційних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 1173,76грн.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.4 договору у разі затримки покупцем проведення розрахунків за отриманий товар (партію товару) понад термін, встановлений п.3.3 цього договору, покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. Нарахування пені за цим договором припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, сума пені складає 35,39грн. (а.с.2 -на звороті).

Згідно п.4.5 договору у разі затримки покупцем проведення розрахунків за отриманий товар (партію товару) понад 30 календарних днів з моменту закінчення терміну, передбаченого п.3.3 договору, покупець сплачує постачальнику окрім пені, передбаченої п.4.4 договору, штраф у розмірі 10% від вартості не оплаченого товару.

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача сума 10% штрафу становить 117,38грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Згідно з обґрунтованим розрахунком позивача сума інфляційних за період з 01.02.2011р. по 13.04.2011р. (місяці, за які нараховується інфляція - лютий, березень 2011р.) становить 27,11грн. Поданий позивачем розрахунок інфляційних відповідає вимогам чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

За таких обставин господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вікторія-Фарм" (10028, м.Житомир, вул.Набережна, 7, код 35238251)

- на користь Приватного підприємства "Компанія "Дана, Я" (03148, м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, 3, код 24362995) :

= 1173,76грн. - основний борг,

= 35,39грн. - пеня,

= 117,38грн. - штраф,

= 27,11грн. - інфляційні,

= 102,00грн. сплаченого державного мита

= 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 24 травня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек.з повід.про вруч.)