Рішення № 15870925, 17.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" травня 2011 р.Справа № 10/5007/32/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (м.Київ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 43387,84 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 43387,84 грн., з яких 34170,29 грн. основного боргу за поставлений товар, 5109,17 грн. пені, 3195,03 грн. інфляційних нарахувань, 913,34 грн. 3% річних.

Від представника позивача 17.05.11р. на адресу господарського суду надійшли письмові пояснення №196 від 12.05.11р., згідно яких він також просив розглядати справу за його відсутності відповідно до наявних матеріалів справи (а.с.49-52).

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.72).

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до усної домовленості між сторонами ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" (далі - позивач) поставив підприємцю ОСОБА_1 (далі - відповідач) товар на загальну суму 36212,40 грн., що підтверджується видатковими накладними: № КВ-00004112 від 27.01.10р., № КВ-00012433 від 23.02.10р., № КВ-00017126 від 10.03.10р., № КВ-00034074 від 11.05.10р., № КВ-00048813 від 12.07.10р. (а.с.14-18).

Слід зазначити, що вищевказані накладні містять посилання на договір № 211 від 01.01.2005р.

Згідно пояснень представника позивача зазначення в накладних договору 2005р., який втратив чинність ще в 2006р., є помилкою облікової системи, що фактично поставки товару здійснювались на підставі дистриб'юторської угоди № 140/02/07 ДП від 01.02.2007р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи (а.с.54), додатковою угодою № 1 від 05.01.209р. дистриб'юторська угода № 140/02/07 ДП від 01.02.2007р. була пролонгована лише до 31.12.2009р., тому суд прийшов до висновку. що поставка товару здійснювалась за усною домовленістю між сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Таким чином, за фактом поставки позивачем відповідачу товару у останнього виникло зобов'язання щодо його оплати.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідач не здійснив в повному обсязі оплату товару після його прийняття, позивачем на адресу відповідача 02.06.10р. було надіслано претензію, вимоги якої відповідач виконав лише частково (а.с.19).

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на момент вирішення спору становить 34170,29 грн., що підтверджується довідкою позивача (а.с.55), підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.10р. (а.с.21), підписаним позивачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 10.05.11р. (а.с.65) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків представника позивача, розмір інфляційних нарахувань та 3% річних становлять, відповідно, 3195,03 грн. та 913,34 грн. (а.с.22).

Перевіривши здійснені представником позивача розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5109,17 грн. пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки чинним законодавством, що регулює правовідносини між сторонами, не передбачено відповідальності покупця за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, та, враховуючи відсутність між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиненого у письмовій формі, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5109,17 грн. пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в сумі - 38278,67 грн., з яких 34170,29 грн. основного боргу за поставлений товар, 3195,03 грн. інфляційних нарахувань, 913,34 грн. 3% річних.

В частині стягнення 5109,17 грн. пені відмовити у зв'язку з безпідставністю її заявлення.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.193 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 547, 548, 625, 692 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня", 01103, м.Київ, вул.Михайла Драгомирова 4, кв.122, ідентифікаційний код 32310083 - 34170,29 грн. боргу за поставлений товар, 3195,03 грн. інфляційних нарахувань, 913,34 грн. 3% річних, 382,79 грн. державного мита, 208,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяПрядко О.В.

Повний текст складено 24.05.2011р.

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вручен.).