Рішення № 15870858, 17.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" травня 2011 р. Справа № 12/5007/26/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1- дов. № 19 від 21.03.11р.

від відповідача не з'явився

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Лідер - Продукт" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 10938,72 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 10938,72грн. заборгованості, з яких:4260,04грн. - основний борг, 246,03грн. - пеня, 639,00грн. - штраф, 5793,65грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав довідку, якою підтвердив заборгованість відповідача в розмірі 4260,04грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації відповідачаи як ФОП. У вказаній довідці зазначено, що місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1, тобто вказана адреса відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві.

Оскільки поштова кореспонденція відповідачу надсилалась саме за адресою, вказаною у позовній заяві, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, гносподарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Лідер-Продукт" (постачальник, позивач) та Фізичою особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 106 (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 1.1- 1.1.5 Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача продовольчі товари:

- ТМ "Торчин"- майонези, кетчупи, соуси, приправи, гірчиця;

- ТМ "Аквамарин" - рибні консерви, ікра червона консервована;

- ТМ "Олейна", ТМ "Розумниця"- рослинні масла (соняшникова олія);

- ТМ "Руна"- аджика, соуси, томатні пасти, оцет, майонези, кетчупи, питна вода (негазована);

- ТМ "Караван"- газована вода (фасована в пластиокву тару), та інші, а відповідач зобов'язався прийняти товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору. Накладна формується на підставі заявки відповідача. Заявку може надавати покупець як в письмовій так і в усній формі.

Відповідач оплачує товар отриманий на підставі даного Договору на умовах відстрочки платежу в строки вказані в п.3..3 Договору (п.3.2 Договору).

За умовами п. 3.3 Договору, термін відстрочки платежу за товар поставлений покупцю на підставі даного Договору становить сім календарних днів від дати поставки товару по кожній окремій накладній.

Позивач свої зобов'язання за договором щодо поставки товару виконав, поставивши відповідачу товар на загальну суму 4767,70грн., згідно наступних видаткових накладних:

- № Р26-009497 від 02.11.10р. на суму 1683,91грн. (а.с. 49);

- № Р26- 009761 від 04.11.10р. на суму 590,26грн. (а.с.48);

- № Р26-009875 від 05.11.10р. на суму 420,98грн. (а.с.46);

- №Р26-009874 від 05.11.10р. на суму 1629,20грн. (а.с.47);

- № Р26-009997 від 08.11.10р. на суму 443,35грн. (а.с. 45

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав неналежним чином, внаслідок чого у відповідача утоворилась заборгованість перед позивачем станом на день звернення позивача до суду в сумі 4260,04грн., що підтверджується також довідкою позивача про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи в суді (а.с 29).

За несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар за період з 16.11.10р. по 31.03.10р., тобто за 136 днів, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 246,03грн. та штраф в сумі 639,00грн.

На підставі пункту 6.8 договору на несвоєчасне проведення розрахунків за отриманий товар, позивачем нараховано до стягнення за період з 16.11.10р. по 31.03.10р. 5793,65грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України, договори, зокрема, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням договору поставки.

За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України та ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4767,70грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні: № Р26-009997 від 08.11.10р., № Р26-009875 від 05.11.10р., № Р26-009874 від 05.11.10р., № Р26-009761 від 04.11.10р., № Р26-009497 від 02.11.10р.(а.с. 45-49).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.2,3.3 Договору сторони погодили, що відповідач оплачує товар, отриманий на підставі даного договору на умовах відстрочки платежу, яка становить 7 календарних днів від дати поставки товару відповідачу по кожній окремій накладній.

Оскільки, у вказані строки відповідач свої зобов'язання виконав не у повному обсязі, станом на день звернення позивача до суду та на день вирішення спору заборгованість відповідача не змінилась та становить 4260,04грн. Докази оплати відповідачем вказаної суми заборгованості в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, такими, що підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню в сумі 4260,04 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526,525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Статтею 230 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 6.2 Договору поставки, в разі прострочення відповідачем строку оплати за товар, що вказаний у п. 3..3 даного договору, він зобов'язаний виплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки платежу, а також в разі прострочення відповідачем строку оплати товару більш ніж на двадцять календарних днів, відповідач повинен додатково сплатити позивачу штраф в розміррі 15% від суми боргу.

На підставі вищевказаного пункту договору, за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар за період з 16.11.10р. по 31.03.10р. позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 246,03грн. та штраф в сумі 639,00грн.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд вважає, що їх розрахунок здійснено правильно та відповідно до вимог чинного законодавства, тому позові вимоги в цій частині підлягають задоволнню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 5793,65грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Як вбачається з умов договору, позивач поставив відповідачу товар на умовах відстрочки платежу, яка становить 7 календарних днів від дати поставки товару відповідачу по кожній окремій накладній.

Відповідно до ч.5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прорстрочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачуватим проценти.Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

ВІдповідно до п. 6.8. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на тридцять календарних днів, що встановлений п. 3.3 даного Договору, відповідач зобов'язаний крім пені та штрафу, сплатити позивачу відсотки за коритування чужими грошовими коштами, в розмірі 1% від суми простроченого платежу за каожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватись з першого дня виникнення заборгваності, але на суму заборгованості, яка прострочена бульш ніж тридцять днів.

Так, на підставі вказаного пункут догвоору за несвоєчасне проведення розрахунків за отриманий товар, позивачем нараховано до стягнення за період з 16.11.10р. по 31.03.10р. 5793,65грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Суд перевіривши рорахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, вважає його обгрунтованим та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 5793,65грн.

Відповідач за предметом та підставами позов не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, і підлягає задоволенню в сумі 10938,72грн., з яких: 4260,04грн. основний борг, 246,03 грн. пеня, 5793,65 відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 22, 33, 49,69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 10003,АДРЕСА_1., і.н. НОМЕР_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Лідер-Продукт", 10001, м.Житомир, вул. Ватутіна,188, код 33644213

4260,04грн. - основного боргу;

246,03грн. - пені;

639,00грн. штрафу;

5793,65грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами;

109,38грн.- державного мита;

236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 19 травня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)