Рішення № 15870779, 27.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.04.11 р. Справа № 29/67пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.

При секретарі судового засідання Петрушенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область

про визнання договору купівлі-продажу будівлі від 10.03.2011р. дійсним.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про визнання права власності на новостворене нерухоме майно: будівлю кафе, площею 117,8кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 (за паспортом)

від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_3 (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область, про визнання договору купівлі-продажу будівлі від 10.03.2011р. дійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач відмовився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будівлі від 10.03.2011р. чим порушив законні права та інтереси позивача, а також на ст.ст.15, 220 Цивільного кодексу України

Відповідач (за первісним позовом) відзив на позов не представив, проте у судовому засіданні проти позову заперечував.

06.04.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою б/н та дати до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про визнання права власності на новостворене нерухоме майно: будівлю кафе, площею 117,8кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач посилається на те, що майно, яке є предметом спірного договору, належить Товариству з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область та протягом 2003-2010 років останнім за певних обставин здійснено спорудження нової будівлі на орендованій земельній ділянці.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.04.2010р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область прийнято до розгляду спільно із первісним позовом.

Позивач (за первісним позовом) відзив на зустрічний позов не надав, однак у судовому засіданні 27.04.2011р. проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує (протокол судового засідання від 27.04.2011р.).

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

10.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу будівлі, згідно п.1.1 якого продавець (відповідач за первісним позовом) зобовязується передати у власність покупцю (позивачу за первісним позовом) будівлю кафе загальною площею 117,80кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 а покупець зобовязується прийняти вказану будівлю і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації (БТІ). Характеристика будівлі наводиться в технічному паспорті, який видан бюро технічної інвентаризації.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ” ОСОБА_4 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1

Згідно з актом оцінки, вартість відчужуваної будівлі становить 111306грн.00коп. (п.1.3 договору)

Розділом 3 „Передача обєкта” договору визначено, що передача обєкта здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після нотаріального посвідчення цього договору. Передача обєкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 1.2 договору право власності на будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що покупець зобовязаний внести грошові кошти за придбаний обєкт, протягом 5 календарних днів з моменту переходу до нього права власності. Розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунка на рахунок продавця.

Розділом 5 договору передбачено, що покупець зобов'язаний у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу об'єкта, у встановлений цим Договором термін прийняти об'єкт.

Продавець зобов'язаний передати покупцю об'єкт у встановлений в договорі термін, у разі необхідності сприяти покупцю в переоформлені документів (розділ 6 договору).

За твердженням позивача (за первісним позовом), продавець відмовився від нотаріального посвідчення договору.

Таким чином, договір купівлі-продажу будівлі від 10.03.2011р. нотаріально не посвідчений.

На підставі вищевказаного, позивач (за первісним позовом) звернувся до суду з вимогою визнати договір купівлі-продажу будівлі від 10.03.2011р. дійсним.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги обставини, наведені позивачем (за первісним позовом) у якості підстави для визнання правочину дійсним, суд дійшов висновку, що вказані твердження позивача (за первісним позовом) не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.5 ст.656 Цивільного кодексу України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом.

Стаття 657 Цивільного кодексу України встановлює, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частина 3 ст. 640 Цивільного кодексу України закріплює, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. (ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України, такий правочин може бути визнаний судом дійсним при наявності таких умов: сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору; є письмові докази такої домовленості; відбулося повне або часткове виконання договору; одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно враховувати, що норма частини другої ст.220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Виходячи з чого, оскільки договір купівлі-продажу будівлі від 10.03.2011р. підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівлі від 10.03.2011р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк підлягають залишенню без задоволення.

На ряду з викладеним, як було зазначено вище, відповідач (за первісним позовом) звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на новостворене нерухоме майно: будівлю кафе, площею 117,8кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає зустрічні позовні вимоги відповідача (за первісним позовом) про визнання права власності на новостворене нерухоме майно: будівлю кафе, площею 117,8кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Конституцією України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Як встановлено судом, рішенням Макіївської міської ради від 06.10.1999р. №11/2 Приватному підприємцю ОСОБА_6 Макіївська міська рада вирішила продати право на оренду земельної ділянки площею 0,0938 га земель міста, розташованої по вул.Академічній у Гірняцькому районі міста у тимчасове користування на умовах оренди, для розміщення збірного торгового павільону та літнього кафе.

10.11.1999р. між Макіївською міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу права на оренду земельної ділянки №282-99.

За змістом вказаного договору Макіївська міська рада зобовязалась продати Приватному підприємцю ОСОБА_6 право на оренду земельної ділянки, загальною площею 0,0938га для розміщення збірного торгового павільону та літнього кафе, розташованої на території Макіївської міської ради народних депутатів, по АДРЕСА_2 а Приватний підприємець ОСОБА_6 зобовязується купити вказане право і сплатити кошти відповідно до умов, що визначені договором.

У відповідності до наявного в матеріалах справи акту прийома-передачі майнових внесків в статутний фонд виробничо-комерційної фірми „АРТ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, 22.05.2003р. ОСОБА_6 внесено до статутного фонду виробничо-комерційної фірми „АРТ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю незавершене будівництво кафе по вул.Академічна.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому, Виробничо-комерційна фірма „АРТ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю „АРТ”.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач (за зустрічним позовом) став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки площею 0,0938га, розташованої по вулиці Академічна, Гірницького районі, міста Макіївки.

Відповідно до ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Одночасно, відповідно до ч.1 ст.96 вказаного нормативно-правового акту, землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до змісту договору купівлі-продажу права на оренду земельної ділянки №282-99 від 10.11.1999р. земельна ділянка надавалась з метою розміщення збірного торгового павільону та літнього кафе, враховуючи положення ч.1 ст.95, ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання вказаного договору та наведеного вище акту позивач набув право на використання зазначеної земельної ділянки для розташування спірного обєкту нерухомого майна.

Частиною 1 ст.316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №972/23 від 14.03.2011р. одноповерхова будівля кафе „Алинка”, розташована за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у задовільному стані, порушень Державних будівельних норм на дотримання архітектурних, санітарних, протипожежних норм, цілісності та якості застосованих матеріалів, які впливають на міцність та безпеку будівлі, що досліджується оглядом не встановлено. Будівля, що досліджувалась, може функціонувати у якості обєкту громадського харчування кафе.

Виходячи зі звіту Приватного підприємства „Експерт-Оцінка” про незалежну оцінку частини виробничого цеху, розташованого за адресою: м.Донецьк, Пролетарський район, Моспіно, вул.Грішина, 1 „б” від 15.11.2010р. вартість новоствореного майна складає 520163грн.00коп.

Таким чином, позивач (за зустрічним позовом) є власником новоствореної речі (спірного майна) в порядку статей 328 та 331 Цивільного кодексу України, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом, зокрема, ст.328 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

З огляду на наведене, означене право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область на спірне новостворене нерухоме майно виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача (за первісним позовом) права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 Цивільного кодексу України, за висновком суду є властивим будівлі кафе, площею 117,8кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 оскільки за матеріалами справи наведене вище майно розташоване на земельній ділянці, виділеній під означені цілі, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Наявності заперечень з боку третіх осіб відносно спорудження означеного майна відповідач (за зустрічним позовом) всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не довів належними та допустимими доказами.

У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси субєктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

У відповідності до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Товариство з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Таким чином, враховуючи, що з боку позивача (за первісним позовом) оспорюється та не визнається право власності відповідача (за первісним позовом) на спірний обєкт нерухомості, приймаючи до уваги висновки суду щодо правомірності набуття відповідачем (за первісним позовом) права власності на нерухоме майно, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічним позовами підлягають віднесенню на позивача (за первісним позовом).

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 181, 204, 210, 220, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 392, 640, 656, 657 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область, про визнання договору купівлі-продажу будівлі від 10.03.2011р. дійсним залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про визнання права власності на новостворене нерухоме майно: будівлю кафе, площею 117,8кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 задовольнити.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область (за адресою: пр-т.Ілліча, 34 літера „А-9”, м.Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 30277715, ІПН 302777105630) на новостворене нерухоме майно: будівлю кафе, площею 117,8кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1, 83061, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ”, м.Макіївка, Донецька область (за адресою: пр-т.Ілліча, 34 літера „А-9”, м.Донецьк, 83003, код ЄДРПОУ 30277715, ІПН 302777105630) витрати по сплаті державного мита в сумі 5202грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

У судовому засідання 27.04.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.11р.