Рішення № 15868344, 19.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

19 травня 2011 року справа № 5020-3/039 За позовомЗакритого акціонерного товариства „Єврофінанс”,

ідентифікаційний код 30726921

(вул. Мельникова, буд. 81, корп. 20, офіс 315, м. Київ, 04050)

до1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1, 99040)

2.Приватного підприємства „Севтранстрест”,

ідентифікаційний код 32060741

(пр. Ген. Острякова, 123, кв. 29, м. Севастополь, 99040)

про стягнення 1429023,00 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ЗАТ „Єврофінанс”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

відповідач 1 (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_2, представник, довіреність №913 від 11.05.2011;

відповідач 2 (ПП „Севтранстрест”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство „Єврофінанс” (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач-1) та Приватного підприємства „Севтранстрест” (далі відповідач-2) про стягнення 1429023,00 грн.

Позовна заява обґрунтована невиконанням з боку відповідача-1 умов договорів фінансового лізингу від 03.12.2007 щодо сплати лізингових платежів, а також порушенням з боку відповідача-2 умов договору поруки від 03.12.2007, укладеного між позивачем та відповідачем-2.

Ухвалою від 24.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/039.

Ухвалою від 16.06.2010 у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса; провадження у справі зупинено.

19.04.2011 справу № 5020-3/039 разом із експертним висновком повернуто до господарського суду м. Севастополя.

Ухвалою від 10.05.2011 провадження у справі поновлено; розгляд справи призначено на 19.05.2011.

У судове засідання 19.05.2011 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив; в матеріалах справи є письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача /том 5, арк. с. 78-80/.

Відповідач-2 явку уповноважених представників у засідання суду також не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а незявлення представника відповідача-2 не перешкоджає вирішенню спору, а також з метою дотримання встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача-2.

Відповідач-1 заперечує проти позову і просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач-1 зазначає, що, по-перше, згідно з висновком проведеної у справі судової економічної експертизи загальна сума лізингових платежів, недоотриманих позивачем від відповідча-1 за усіма договорами фінансового лізингу від 03.12.2007 складає 861360,24 грн, а отже, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, розрахованих на суму заборгованості у розмірі 1040997,03 грн є необґрунтованими. По-друге, на думку відповідача-1, позивачем не доведено, що договори фінансового лізингу було розірвано лізингодавцем в односторонньому порядку саме з вини лізингоодержувача на підставі п.10.1 Додатків 2 до Договорів. Наведене виключає можливість застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу, передбаченого п.10.8 Додатку 2 до Договорів фінансового лізингу. І, по-третє, на переконання відповідача-1, спірні договори фінансового лізингу є неукладеними, оскільки нотаріально не посвідчені, а отже, виходячи з приписів статті 640 Цивільного кодексу України, не мають юридичної сили і не можуть породжувати для його субєктів правових наслідків /том 8, арк. с. 129-131/.

Відповідач-2 у своєму відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми статті 559 Цивільного кодексу України, де зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, передбаченого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки. Отже, на думку ПП„Севтранстрест”, оскільки на адресу підприємства не надходили будь-які письмові повідомлення про порушення лізингоодержувачем умов договорів фінансового лізингу та виникнення у поручителя обовязку виконати боргові зобовязання лізингоодержувача, то позивач втратив право вимоги до відповідача-2 на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України /том 4, арк. с. 68-70; том 5, арк. с. 59-61/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2007 між Закритим акціонерним товариством „Єврофінанс” (Лізингодавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) були укладені Договори фінансового лізингу №№LA07000437 /том 1, арк. с. 19-27/, LA07000438 /том 1, арк. с. 49-51/, LA07000439 /том 1, арк. с. 74-76/, LA07000440 /том 1, арк.с. 99-101/, LA07000441 /том 1, арк. с. 124-126/, LA07000442 /том 2, арк. с. 1-3/, LA07000443 /том 2, арк. с. 26-28/, LA07000444 /том 2, арк. с. 50-52/, LA07000445 /том 2, арк.с. 75-77/, LA07000446 /том 2, арк. с. 100-102/, LA07000447 /том 2, арк. с. 125-127/, LA07000448 /том 3, арк. с. 1-3/, LA07000449 /том 3, арк. с. 29-31/, LA 07000450 /том 3, арк.с. 57-59/, LA07000451 /том 3, арк. с. 85-87/ строком на 60 місяців, за умовами яких Лізингодавець (позивач) передав у фінансовий лізинг, а Лізингоодержувач (Відповідач-1) прийняв по кожному договору фінансового лізингу предмет лізингу транспортний засіб „Богдан А-069.21”, вартістю 201961,00 грн.

Пунктом 3 Договорів фінансового лізингу визначено, що всі платежі мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із урахуванням умов, вказаних у цьому договорі та Додатку 2 до цього договору. Всі платежі можуть бути змінені Лізингодавцем відповідно до умов, вказаних у цьому договорі та Додатку 2 до цього договору.

Умови Договорів фінансового лізингу неодноразово змінювалися шляхом укладення сторонами Додаткових угод, зокрема, №1 від 01.12.2008 та №2 від 01.06.2009.

Так, згідно з Додатковими угодами №1 від 01.12.2008 строк лізингу становить 65 місяців; Лізингоодержувачу надано відстрочку по сплаті вартості предметів лізингу на період грудень 2008 року квітень 2009 року включно; визначено суми поточної заборгованості відповідача-1 по кожному з Договорів фінансового лізингу, а також графіки погашення сум боргу.

Додатковими угодами №2 від 01.06.2009 встановлені суми щомісячних лізингових платежів в іноземній валюті доларах США: відшкодування вартості предмета лізингу 409,25 USD, банківські відсотки та комісія 734,83 USD; пп. 8.2 Додатків 2 до Договорів фінансового лізингу викладені в новій редакції: „Лізингоодержувач зобовязується сплачувати лізингові платежі згідно з Договорами фінансового лізингу протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7-го числа кожного місяця шляхом перерахування сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця, що зазначений у виставленому рахунку. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. У звязку з тим, що у Договорах фінансового лізингу вказана референційна валюта долари США, всі щомісячні лізингові платежі будуть конвертовані в гривні на дату виставлення рахунку по курсу 6,50 (шість грн 50 коп.) до 1 (одного долара США)”.

Строк лізингу починається з дати передання транспортних засобів Лізингоодержувачу. На виконання цієї умови Договорів фінансового лізингу 15.12.2007 сторонами підписані акти приймання-передачі предметів лізингу.

Пунктами 8.8 Додатків 2 до Договорів фінансового лізингу встановлено, що датою сплати будь-якого платежу є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок Лізингодавця.

Відповідач-1 не виконав умови Договорів фінансового лізингу: лізингові платежі здійснював частками, нерегулярно, із запізненнями або взагалі не сплачував рахунки.

Згідно з пунктами 4 Додаткових угод №2 від 01.06.2009, у випадку порушення Лізингоодержувачем встановленого сторонами графіку сплати лізингових платежів та прострочення хоча б одного платежу, Лізингодавець має право розірвати даний Договір фінансового лізингу в односторонньому порядку, нарахувати штрафні санкції та звернутися до суду з позовом для стягнення заборгованості.

У звязку з систематичними порушеннями зобовязань по сплаті лізингових платежів відповідачем-1 і його зростаючою заборгованістю позивач повідомив відповідача-1 про розірвання в односторонньому порядку Договорів фінансового лізингу, що підтверджується відповідними листами від 03.12.2009.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача-1 склала (згідно з доданими до кожного з договорів фінансового лізингу рахунками-фактурами):

за договором №LA07000437 63792,56 грн;

за договором №LA07000438 68793,31 грн;

за договором №LA07000439 68792,51 грн;

за договором №LA07000440 68792,51 грн;

за договором №LA07000441 68792,51 грн;

за договором №LA07000442 68792,51 грн;

за договором №LA07000443 61129,19 грн;

за договором №LA07000444 68799,51 грн;

за договором №LA07000445 68792,51 грн;

за договором №LA07000446 68792,51 грн;

за договором №LA07000447 73145,48 грн;

за договором №LA07000448 73145,48 грн;

за договором №LA07000449 73145,48 грн;

за договором №LA07000450 73145,48 грн;

за договором №LA07000451 73145,48 грн.

Загалом, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за його розрахунками склала 1040997,03 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

При цьому, за прострочення виконання зобовязань за Договорами фінансового лізингу позивач нарахував відповідачеві-1 3% річних в сумі 8187,88 грн, інфляційні втрати в сумі 32727,02грн, пеню в сумі 53362,77 грн.

На підставі укладеного між позивачем та відпоповідачем-2 (ПП „Севтранстрест”) договору поруки від 03.12.2007 та відповідно до приписів частини першої статті 554 Цивільного кодексу України позивач заявив позовні вимоги і до ПП „Севтранстрест” як солідарного боржника за Договорами фінансового лізингу.

Під час судового розгляду справи ухвалою від 16.06.2010 судом була призначена судова економічна експертиза /том 7, арк. с. 55-59/.

За висновком вказаної експертизи встановлений загальний розмір заборгованості відповідача-1 з лізингових платежів за усіма Договорами фінансового лізингу в сумі 861360,24 грн /том 8, арк. с. 13-117/.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що укладені між сторонами договори є договорами фінансового лізингу.

Зобовязання, що виникають на підставі договору лізингу є господарськими зобовязаннями, до яких застосовуються відповідні положення Господарського кодексу України та глави 58 Цивільного кодексу України, також норми спеціального законодавства, яким, зокрема, є Закон України „Про лізинг”.

Відповідно до частин першої та другої статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК України).

Предметом спірних Договорів фінансового лізингу є транспортні засоби.

Згідно з частиною третьою статті 759 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 799 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Приписи наведеної норми підтверджуються положеннями Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” (далі Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004. Так, відповідно до пунктів 105, 111 Інструкції договори лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) з урахуванням особливостей, встановлених Цивільним кодексом України та Законом України „Про лізинг”.

Такої ж правової позиції про необхідність нотаріального посвідчення договорів лізингу за участю фізичної особи (а також фізичної особи-підприємця) дотримується і Вищий господарський суд України у своїх постановах по справах №18/75пд від 02.12.2009 та №8/206пд від 30.06.2010 /том 8, арк. с. 132-136/.

Відповідно до частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Отже, момент з яким закон повязує факт укладання правочину по оренді та лізингу транспортного засобу, є момент нотаріального посвідчення такого правочину.

Виходячи зі змісту статті 640 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки у сторін правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникають лише після нотаріального посвідчення такого правочину. При недотриманні вимоги стосовно нотаріального посвідчення правочину, у тих випадках, коли воно визнано законом обовязковим, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його субєктів правових наслідків.

Для виникнення договірних відносин необхідно дотримання норм статей 638, 640 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов та нотаріально посвідчили його. Якби договір підлягав би і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, то він би вважався укладеним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює обовязок сторони, яка посилається на ті чи інші обставини, довести ці обставини, а в силу приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України, доведення тих чи інших обставин має відбуватися за допомогою належних доказів.

Докази щодо додержання сторонами встановленої законом форми правочину (нотаріального посвідчення) відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Договори фінансового лізингу №LA07000437-07000451 від 03.12.2007 не є укладеними, а отже, підстави для задоволення позовних вимог до відповідача-1 відсутні, оскільки неможливо стягнути заборгованість за договором, який не був укладений сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, зобовязання за договорами фінансового лізингу були забезпечені договором поруки від 03.12.2007, укладеним між ЗАТ „Єврофінанс” та ПП„Севтранстрест” (поручитель) /том 3, арк. с. 113-114/.

Згідно з умовами договору поруки Поручитель безвідмовно та незаперечно приймає на себе зобовязання в повному обсязі, без будь-яких обмежень відповідати перед Лізингодавцем за неналежне виконання зі сторони Лізингоодержувача (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) взятих на себе зобовязань в рамках Договорів фінансового лізингу, в тому числі по сплаті лізингових платежів, неустойки та збитків.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, тобто порука є одним з видів забезпечення виконання основного зобовязання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Оскільки судом встановлена відсутність зобовязань за Договорами фінансового лізингу №LA07000437-07000451 від 03.12.2007 через неукладеність останніх, зобовязання поруки є недійсним через прямий припис закону.

За викладених обставин, позовні вимоги до відповідача-2 не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Приватного підприємства „Севтранстрест” про стягнення 1429023,00 грн солідарно задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У позові відмовити повністю.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

24.05.2011.