Рішення № 15867724, 25.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.11 Справа№ 5015/1714/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зоря», м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», м. Львів

про: розірвання кредитних договорів

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 20.04.2011 р.)

від відповідача Кітов О.В. директор департаменту правової підтримки (довіреність № 4973 від 18.05.2011 р.), Татомир Ю.І. старший спеціаліст (довіреність № 109 від 19.01.2011 р.), ОСОБА_1 представник (довіреність № 3351 від 19.10.2010 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 25.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зоря», м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», м. Львів про розірвання кредитних договорів № 257/05-к від 28.12.2005 р., № 52/06-к від 06.05.2006 р. та № 157/07-к від 26.11.2007 р.

Ухвалою суду від 30.03.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.04.2011 р. В судовому засіданні 12.04.2011 р. оголошувалась перерва до 21.04.2011 р. Ухвалою суду від 21.04.2011 р. розгляд справи відкладався до 13.05.2011 р. В судовому засіданні 13.05.2011 р. оголошувалась перерва до 23.05.2011 р. В судовому засіданні 23.05.2011 р. оголошувалась перерва до 25.05.2011 р.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на істотну зміну обставин, якими керувалися сторони при укладенні кредитних договорів. Зокрема, позивач вказує, що при укладенні кредитних договорів сторони виходили із того, що виконання зобовязань по поверненню тіла кредитів та сплаті нарахованих відсотків здійснюватиметься за рахунок надходжень від оренди належної позивачу адміністративної будівлі, загальною площею 1461,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 32. Протягом дії кредитних договорів позивача було позбавлено доходів від оренди, внаслідок низки дій відповідача, який є іпотекодержателем вказаної будівлі. Позивач вважає, що подальше виконання кредитних договорів порушує співвідношення майнових інтересів сторін, з огляду на що кредитні договори підлягають розірванню на підставі ст. 652 ЦК України.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено всіх, визначених у ст. 652 ЦК України умов, наявність яких надає підстави для розірвання кредитних договорів у судовому порядку.

Відповідач наголошує, що ним у повному обсязі виконано обовязок по видачі позивачу кредитних коштів, що підтверджується первинними банківським документами. Ризик зміни наведених у позові обставин умовами кредитних договорів покладено на позивача. Перед укладенням кредитних договорів позивач повинен був передбачити всі обставини та ризики, що могли вплинути на виконання зобовязань згідно кредитних договорів, в тому числі валютні ризики, ризик підняття відсотків за користування кредитними коштами та ризик зміни обставин, повязаних із здійсненням позивачем діяльності по здаванню в найм власного майна. Зокрема, на забезпечення кредитних договорів сторонами укладено договори іпотеки. Їх умовами передбачено право, а не обовязок іпотекодержателя, надати згоду на передання в оренду предмета іпотеки нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 32. Тому, укладаючи відповідні кредитні договори, позивач міг передбачити можливість ненадання відповідачем такої згоди.

Подані позивачем техніко-економічні обґрунтування кредиту, які долучені до матеріалів кредитної справи, не містять посилання на те, що виконання зобовязань за кредитними договорами буде проводитися позивачем виключно за рахунок коштів отриманих від відповідача у якості орендної плати по договору оренди від 27.12.2005 р. Так, строк кредитного договору № 157/07-к від 26.11.2007 р. значно перевищує строк договору оренди від 27.12.2005 р. Тому, відповідач вважає, що на час укладення кредитного договору повернення кредитних коштів планувалось не лише за рахунок орендної плати.

Згідно умов кредитного договору № 52/06-к від 06.05.2006 р. термін повернення кредиту сплив 05.05.2011 р., а тому, нарахування відсотків за користування кредитом відповідачем зупинено і сума заборгованості позивача змінюватись не буде.

Крім того, відповідач вказує, що в порушення приписів ст.ст. 20, 188 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України позивачем не дотримано досудового порядку на розірвання кредитних договорів.

З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволені позову повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, у яких відобразив доводи позовної заяви.

Представники відповідача проти позову заперечили, додатково пояснили, що на час вирішення спору строк дії кредитного договору № 52/06-к від 06.05.2006 р. сплив, щодо позивача порушено провадження у справі про банкрутство, відповідач припинив нарахування позивачу відсотків за користування кредитами та пені, а тому заявляючи позовну вимогу про розірвання кредитних договорів позивач не має на меті захисту своїх прав чи охоронюваних законом інтересів. Крім того, представники відповідача пояснили, що після розірвання відповідачем договору оренди позивач не вживав дій спрямованих на пошук нового орендаря та укладення нового договору оренди, а умови договорів оренди за погодженням яких звертався позивач мали умови гірші ніж ті, що склалися на ринку нерухомості; доходи від оренди не є єдиним джерелом коштів необхідних для виконання позивачем зобовязань за кредитними договорами.

У судовому засіданні відповідачем подано клопотання про витребування оригіналів документів: укладеного між позивачем та ПАТ АБ "Південний" попереднього договору; укладеної між позивачем та ПАТ АКБ "Львів" угоди про наміри; протоколів зборів засновників позивача про надання директору повноважень на укладення вказаних договорів, з метою перевірки факту укладення вказаних договорів. Крім того, відповідач просив витребувати виписки по рахунках позивача відкритих в ЛФ ПАТ "Хрещатик", ЛРД ПАТ "Терра Банк" та ПАТ КБ "Південний", для зясування реального обсягу грошових надходжень на користь позивача.

Зі змісту ст. 38 ГПК України вбачається, що сторона вправі звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є. У даному випадку йдеться про докази, яких не може бути в особи, що бере участь у справі, і знаходиться в інших осіб, зокрема в осіб, які беруть участь у справі. Клопотання про витребування доказу повинно бути оформлене письмово. У клопотанні зазначається: який доказ слід витребувати; в якої особи доказ знаходиться; які обставини можуть бути встановлені цим доказом; яке значення для справи має витребуваний доказ; причини, що перешкоджають отриманню доказу; місцезнаходження доказу.

Причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Однак, у поданому клопотанні відсутні дані стосовно причин неможливості подання зазначених у клопотанні доказів, відмови позивача або інших осіб в наданні відповідачу вказаних доказів, осіб у яких зазначені у клопотанні докази слід витребувати.

Крім того, з наявного у матеріалах справи листа позивача від 11.05.2010 р. № 14 вбачається, що відповідач повідомлявся про укладення попереднього договору з іншою банківською установою, яка висловила намір прийняти в оренду будівлю за ставкою орендної плати у розмірі 39 доларів США за 1 кв.м орендованої площі. З листа відповідача № 27/2-6154/10 від 17.06.2010 р. вбачається, що відповідачу був відомий зміст Попереднього договору оренди від 29.04.2010 р., копія якого долучена позивачем до матеріалів справи. З наявного у матеріалах справи листа позивача від 12.08.2010 р. № 29 вбачається, що відповідач повідомлявся про укладення угоди з ПАТ АКБ "Львів" та її істотні умови. Копія даної угоди про наміри долучена позивачем до матеріалів справі. Наведені докази усувають сумніви щодо факту укладення наведених договорів.

У ст. 204 ЦК України встановлено, презумпцію правомірності правочину. Предметом даного спору не охоплюється вирішення питання про недійсність попереднього договору та угоди про наміри. З огляду на це, питання наявності у директора позивача повноважень на укладення попереднього договору та угоди про наміри виходить за межі предмету доказування у даній справі.

Предмет доказування у даній справі охоплює зясування взаємовідносин, що склалися між сторонами спору з моменту укладення кредитних договорів, а також зясування питання про наявність чи відсутність обставин, визначених правовими підставами розірвання договору у судовому порядку, згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Зокрема, при вирішенні даного спору підлягають зясуванню обставини, якими сторони керувалися при укладенні кредитних договорів; питання про те, як саме ці обставини змінились і чому зміна обставин є істотною; доказуванню підлягає наявність у момент укладення кредитних договорів упевненості сторін у тому, що така зміна обставин не настане; одночасна наявність чотирьох умов, перелічених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Законодавство України не визначає неспроможність боржника виконувати взяті на себе грошові зобовязання правовою підставою для розірвання відповідного договору.

З наявних у матеріалах справи виписок по особовому рахунку позивача вбачається, що розрахунки між сторонами спору по кредитних договорах та по договору оренди відбувалися через поточний рахунок позивача, що обслуговується відповідачем, як банківською установою.

З огляду на наведене, зясування питання спроможності позивача виконувати свої зобовязання за кредитними договорами, в тому числі обсягу грошових надходжень позивача на його рахунки у інших банківських установах, виходить за межі предмету доказування у даній справі.

Оскільки клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України, а також докази про витребування яких клопотав відповідач, не відповідають встановленому у ч. 1 ст. 34 ГПК України критерію належності доказів, у задоволенні клопотання про їх витребування судом відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АЕ № 327966 від 07.04.2011 р., Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк», яке, в свою чергу, є правонаступником Акціонерного товариства «Кредит банк «Україна».

Позивач є власником адміністративного будинку банку загальною площею 1461,3 кв.м. за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 32, що підтверджується cвідоцтвом про право власності від 21.12.2005 р.

На підставі укладеного між сторонами спору договору оренди від 27.12.2005 р. позивач передав вказану будівлю в оренду відповідачу строком на 7 років. Розмір орендної плати становив еквівалент 43839,00 доларів США за місяць.

Наступного дня між сторонами спору укладено Кредитний договір № 257/05-к від 28.12.2005 р. за умовами якого відповідач надав позивачу кредит в сумі 1 600 000 доларів США, терміном на 5 років з 28 грудня 2005 р. до 28 грудня 2010 р. зі сплатою 12% річних від суми кредитної заборгованості. Договором визначено, що погашення тіла кредиту відбуватиметься щомісячно згідно графіку:

з 02.2006 р. 12.2006 р. по 20000,00 дол. США;

з 01.2007 р. 12.2007 р. 22000,00 дол. США;

з 01.2008 р. 12.2008 р. 26000,00 дол. США;

з 01.2009 р. 12.2009 р. 32966,00 дол. США;

з.01.2010 р. по грудень 2010 р. 34034,00 дол. США.

Перед укладенням кредитного договору позивач надав відповідачу Техніко-економічне обґрунтуванням суми кредиту і розрахунком терміну окупності, в якому визначено, що джерелом погашення кредиту є орендна плата від здавання в найм вищезазначеної будівлі. Як вбачається із розрахунку, прогнозована на момент укладення кредитного договору сума щомісячних платежів по поверненню тіла кредиту та сплаті нарахованих процентів покривалась доходами від здачі в оренду відповідачу будівлі. З наведеного вбачається, що укладаючи кредитний договір, сторони виходили з наявності у позивача доходів від оренди будинку, а при визначенні суми кредиту, графіку його погашення та розміру відсоткової ставки враховували обсяг цих доходів.

У звязку із укладенням кредитного договору позивач передав відповідачу в іпотеку орендовану відповідачем будівлю, про що укладено договір іпотеки від 29.12.2005 р.

Згодом між сторонами спору укладено кредитний договір № 52/06-к від 06.05.2006 р., за умовами якого позивач отримав кредит у сумі 400 000 доларів США, терміном на 5 років зі сплатою 12% річних, від суми кредитної заборгованості. Договором визначено, що погашення кредиту відбуватиметься щомісячно згідно графіку:

з 05.2006 р. 12.2008 р. по 4000,00 дол. США на місяць,

з 01.2009 р. 12.2009 р. по 11333,00 дол. США на місяць,

з 01.2010 р. до кінця терміну кредитування по 8500,25 дол. США на місяць. Остаточний термін погашення кредиту 05.05.2011 р.

Перед укладенням даного кредитного договору позивач надав відповідачу Техніко-економічне обґрунтуванням суми кредиту і розрахунком терміну окупності, в якому визначено, що джерелом погашення кредиту є орендна плата від здавання в найм вищезазначеної будівлі. Як вбачається із розрахунку, прогнозована на момент укладення даного кредитного договору сума щомісячних платежів по погашенню основних платежів та сплаті нарахованих процентів за обидвома кредитними договорами покривалась доходами від здачі в оренду відповідачу будівлі. З наведеного вбачається, що укладаючи даний кредитний договір, сторони виходили з наявності у позивача доходів від оренди будинку, а при визначенні суми кредиту, графіку його погашення та розміру відсоткової ставки враховували обсяг цих доходів.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору відсотки за користування кредитними коштами нараховуються на суму фактичної заборгованості по кредиту, а повний розрахунок по сплаті відсотків проводиться в день остаточного погашення заборгованості за отриманим кредитом. У п. 9.3 кредитного договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань. Чинне законодавство України не визначає порушення провадження у справі про банкрутство позичальника, як підставу для припинення нарахування відсотків за кредитом. З огляду на наведене суд відхиляє доводи відповідача про те, що з 05.05.2011 р. заборгованість позивача за вказаним кредитним договором не збільшуватиметься.

Зобовязання позивача за даним кредитним договором забезпечені іпотекою вказаної вище будівлі на підставі договору іпотеки від 10.05.2006 р.

Згодом між сторонами укладено Додатковий договір № 3 від 18.10.2006 р., яким змінено умови кредитного договору № 257/05 від 28.12.2005 р. Зокрема, строк кредитування збільшено до 7 років та змінено графік погашення тіла кредиту:

- з листопада 2006 р. по грудень 2006 р. щомісячно 10000,00 дол. США (2 транші);

- з січня 2007 р. по грудень 2007 р. щомісячно 15000,00 дол. США (12 траншів);

- з січня 2008 р. по грудень 2008 р. щомісячно 18000,00 дол. США (12 траншів);

- з січня 2009 р. по грудень 2011 р. щомісячно 21000,00 дол. США (36 траншів);

- з січня 2012 р. по листопад 2012 р. щомісячно 21500,00 дол. США (11 траншів);

- протягом грудня 2012 р. 31500,00 дол. США (1 транш).

У подальшому сторони спору збільшили розмір плати за оренду будівлі. Зокрема, договором від 28.02.2007 р. орендна плата встановлена в еквіваленті 64297,20 доларів США, а договором від 31.10.2007 р. в еквіваленті 73065,00 дол. США за місяць.

Після цього, між сторонами спору було укладено ще один кредитний договір № 157/07-к від 26.11.2007 р. за умовами якого відповідач надав позивачу кредит в сумі 1 750 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту 25 листопада 2015 року, зі сплатою 12,5% річних від суми кредитної заборгованості. Договором визначено, що погашення тіла кредиту відбуватиметься щомісячно згідно графіку:

з 12.2007 р. 11.2011 р. по 10000,00 дол. США на місяць;

з 12.2011 р. 11.2012 р. по 15000,00 дол. США на місяць;

з 12.2010 р. до 10.2015 р. по 30000,00 дол. США на місяць;

до закінчення кредитування 40000,00 дол. США (1 платіж).

Перед укладенням даного кредитного договору позивач надав відповідачу Техніко-економічне обґрунтування суми кредиту і розрахунок терміну окупності, в якому визначено, що джерелом погашення кредиту є орендна плата від здавання в найм вищезазначеної будівлі. Як вбачається із розрахунку, прогнозована на момент укладення даного кредитного договору сума щомісячних платежів по погашенню основних платежів та сплаті нарахованих процентів за трьома кредитними договорами покривалась доходами від здачі в оренду відповідачу будівлі. З наведеного вбачається, що укладаючи даний кредитний договір, сторони виходили з наявності у позивача доходів від оренди будинку, а при визначенні суми кредиту, графіку його погашення та розміру відсоткової ставки враховували обсяг цих доходів.

Зобовязання позивача за даним кредитним договором забезпечені іпотекою вказаної вище будівлі на підставі договору іпотеки від 30.11.2007 р.

З наявних у матеріалах справи виписок про рух коштів на банківському рахунку позивача вбачається, що джерелом коштів на погашення кредитів та нарахованих відсотків були кошти, що надходили від відповідача в якості плати за оренду будівлі.

З наведених обставин вбачається, що при укладенні вказаних кредитних договорів сторони виходили із наявності у власності позивача вищезазначеної будівлі, оренда якої надавала позивачу постійний дохід в розмірі достатньому для виконання зобовязань за кредитними договорами.

Листом від 17.04.2008 р. № 2710 відповідач повідомив позивача, що з 01 травня 2008 року збільшено на 0,5% відсоткову ставку по кредитних договорах № 257/05-к від 28.12.2005 р. та № 52/06-к від 06.05.2006 р. Пунктом 5.1.5 кредитних договорів передбачено право відповідача змінювати процентну ставку за кредит, попередивши Позичальника письмово за десять днів до введення процентних ставок.

Листом від 13.05.2008 р. № 3295 відповідач повідомив позивача, що з 26 травня 2008 року збільшено на 1% відсоткову ставку по кредитному договору № 157/07-к від 26.11.2007 р. Пунктом 4.6 даного кредитного договору передбачено, що зміна процентної ставки здійснюється банком самостійно, за умови, що таке збільшення відбувається не більше, ніж на 5% річних, і така зміна відбувається не частіше, ніж 1 раз на півріччя. Таке збільшення розміру відсоткової ставки вважається зробленим за згодою Позичальника і сторони домовились, що додаткової згоди на це не потрібно. Про таку зміну процентної ставки Банк у письмовій формі повідомляє позичальника за 10 днів до її введення в силу.

Проти збільшення відсоткових ставок за кредитами позивач не заперечував і, як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, з травня 2008 року сплачував відсотки за збільшеними ставками.

12.06.2008 р. між сторонами укладено Договір про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення, посвідченого Дякович М.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 27.12.2005 р. за реєстровим № 1025, із змінами, внесеними Договором про внесення змін від 28.02.2007 р.

Згідно до цього договору сторони змінили місячний розмір орендної плати, встановивши його еквівалентним 80 371,50 дол. США.

Листом від 06.11.2008 р. № 7301 відповідач повідомив позивача про підняття відсоткових ставок за кредитними договорами: за кредитним договором № 257/05-к від 28.12.2005 р. з 12,5% до 15,5%; за кредитним договором № 52/06-к від 06.05.2006 р. з 12,5% до 15,5%; за кредитним договором № 157/07-к від 26.11.2007 р. з 13,5% до 15,5%. Нові відсоткові ставки по зазначених кредитних договорах встановлені відповідачем з 01.12.2008 р.

Листом № 15-4906/09 від 29.04.2009 р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією про зменшення розміру орендної плати з 55 до 30 доларів США за 1 кв.м., ініціювавши переговори з приводу внесення змін до договору оренди, які тривали між сторонами до жовтня 2009 року.

В межах цих переговорів позивач звертав увагу відповідача на те, що одночасне підвищення відсоткових ставок за кредитами та зменшення розміру орендної плати може призвести до неспроможності позивача виконувати свої зобовязання за кредитними договорами та вказував на те, що основним джерелом доходів для погашення зобовязань за кредитами є доходи від орендної плати (листи позивача № 6 та № 7 від 05.06.2009 р.).

За наслідком переговорів сторонами укладено Договір від 08.10.2009 р., яким зменшено розмір орендної плати, та встановлено його еквівалентним 56990,70 доларів США на місяць, виходячи із ставки орендної плати 39 доларів США за квадратний метр на місяць. Крім того, було встановлено право сторін на дострокове одностороннє розірвання договору оренди з попереднім повідомленням контрагента за шість місяців.

Вже через два місяці відповідач, скористався правом на одностороннє розірвання договору оренди та листом № 15-13392/09 від 21.12.2009 р. повідомив позивача про розірвання договору оренди з 01.07.2010 р. Після цього, між сторонами розпочалися переговори суть яких зводилась до визначення орендної плати меншої ніж передбачалося умовами договору оренди та реструктуризації зобовязань позивача за кредитними договорами.

При цьому, позивач неодноразово наголошував відповідачу про те, що доходи від оренди є джерелом погашення зобовязань позивача за кредитними договорами (листи позивача № 13 від 10.11.2009 р., № 18 від 29.12.2009 р., № 2 від 08.02.2010 р., № 4 від 29.03.2010 р.).

Листом № 27/2-1976/10 від 25.02.2010 р. відповідач повідомив позивача, що здійснення реструктуризаційних заходів проводитиметься з врахуванням наступних умов: вартість орендованих приміщень для відповідача складатиме: підвальне приміщення та 1-й поверх 35 дол. США,2 поверх 20 дол. США за 1 м.кв., площі 3,4 поверхів та мансарда 15 дол. США за 1 м.кв. для надання новим орендарям. Термін кредитування 188 місяців, процентна ставка 12% річних.

Листом № 3 від 26.02.2010 р. позивач в повному обсязі погодився з умовами відповідача викладених в листі № 27/2-1976/10 від 25.02.2010 р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та наявної в ній переписки, за наслідками проведених сторонами переговорів жодних договорів укладено не було.

Листом № 14 від 11.05.2010 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про те, що ним здійснено переговори щодо передачі нерухомого майна іншій банківській установі та з цього приводу укладено Попередній договір із ставкою орендної плати 39 доларів США за квадратний метр площі на місяць.

Як вбачається з Попереднього договору від 29.04.2010 р. укладеного між позивачем та АБ «Південний», сторони домовились укласти основний договір оренди обєкту нерухомості за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 32, загальною площею 1461,3 м.кв. Основний договір повинен бути укладений до 01.07.2010 р., терміном на 1094 дні.

Відповіді на дане звернення відповідачем надано не було. Листом № 24 від 29.06.2010 р. позивач повторно звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на передачу приміщення в оренду.

Відповіді на дане звернення відповідачем теж надано не було. Разом з тим, у листі № 27/2-6665/10 від 02.07.2010 р. відповідач висловив вимогу про представлення договору оренди з новим орендарем з терміном дії до 31.12.2016 р.

У відповідь, листом № 25 від 12.07.2010 р. позивач наголосив, що не може укласти договір оренди з новим орендарем, оскільки відповідач не дав дозволу на передачу майна в оренду, про який позивач клопотав у листі № 24 від 29.06.2010 р.

Листом № 27/-7279/10 від 16.07.2010 р. відповідач повідомив, що розгляне питання дозволу лише тоді, коли позивач представить істотні умови для укладення договору оренди.

А вже листом № 27-7491/10 від 22.07.2010 р. відповідач повідомив позивача про безрезультатність проведених зустрічей та переговорів щодо врегулювання простроченої заборгованості та намір розпочати дії спрямовані на задоволення вимог відповідача.

Листом № 29 від 12.08.2010 р. позивач повідомив відповідача про досягнення домовленостей з АКБ «Львів»на передачу йому в оренду зазначеного майна з 01.10.2010 р., на термін 7 років, з загальним розміром орендної плати 25000 дол. США на місяць. Також, позивач запропонував здійснити разовий внесок на погашення тіла кредиту сумою у погодженому з відповідачем розмірі, з метою створення умов, за якими надходження від орендної плати погашали б відсотки за зазначеними кредитами.

Листом № 30 від 12.08.2010 р. позивач клопотав про надання дозволу на укладення з ПАТ АКБ «Львів»договору оренди на умовах викладених в угоді від 05.08.2010 р.

Не отримавши відповіді на листи №№ 28-30 позивач знову звертається до відповідача з листом № 31 від 09.09.2010 р. в якому пропонує варіанти реструктуризації кредитів з урахуванням домовленостей щодо розміру орендної плати з АКБ «Львів», або передачею в оренду відповідачу з наданням дозволу на суборенду, або розгляду пропозиції відповідача щодо придбання зазначеної будівлі за ціною визначеною незалежним експертом.

Листом б/н від 24.09.2010 р. відповідач повідомив позивача про те, що за результатами розгляду листа № 31 від 09.09.2010 р. комітетом банку прийнято рішення про прийняття на баланс Банку заставного майна, а саме будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 32 в рахунок повного погашення боргу та запропоновано позивачу розглянути дану пропозицію.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку»передати обєкт іпотеки в оренду іпотекодавець має виключно на підставі згоди іпотекодержателя. Неотримавши такої згоди позивач був позбавлений права укласти договір оренди на умовах передбачених попереднім договором від 29.04.2010 р.

Будучи банківською установою, що здійснює розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача за кредитними договорами та договором оренди, відповідач знав, що доходи від оренди є джерелом коштів, які спрямовуються позивачем на виконання зобовязань за кредитними договорами. Дана обставина також підтверджується листуванням сторін, зокрема, листів відповідача: № 01-732/10 від 06.01.2010 р., № 27/2-6154/10 від 17.06.2010 р., № 27/2-6665/10 від 02.07.2010 р.

Відмовившись від договору оренди, а також, не надавши позивачу дозвіл на укладення договору оренди з іншим орендарем, відповідач власними вольовими діями позбавив позивача доходу необхідного для виконання ним зобовязань за кредитними договорами.

З наявних у матеріалах справи платіжних документів та поданих відповідачем розрахунків вбачається, що до серпня 2010 року позивач належним чином виконував свої зобовязання по сплаті тіла кредиту та відсотків по кредитному договору № 52/06-к від 06.05.2006 р.; до листопада 2009 року позивач належним чином виконував свої зобовязання по сплаті тіла кредиту та відсотків по кредитному договору № 157/07-к від 26.11.2007 р.; до грудня 2009 року позивач належним чином виконував свої зобовязання по сплаті тіла кредиту та відсотків по кредитному договору № 257/05-К ВІД 28.12.2005 р.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Стаття 3 ЦК України, встановлює загальні засади цивільного законодавства, серед яких є: справедливість, добросовісність та розумність.

Приписами статті 13 ЦК України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Пункт 2 цієї ж статті визначає, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Відповідно до п. 3, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З встановлених судом фактичних обстави справи вбачається, що з часу укладення договорів та до часу звернення позивача з позовною заявою, відбулась істотна зміна обставин, а саме: відмова відповідача від договору оренди, що позбавило позивача доходу необхідного для погашення кредитів, у сукупності з ненадання відповідачем, як іпотекодержателем, дозволу на передання майна позивача в оренду. Така зміна обставин унеможливила отримання позивачем доходів, на які сторони розраховували укладаючи кредитні договори, як на джерело коштів необхідних для виконання зобовязань позивача за кредитними договорами.

Наведені обставини були змінені відповідачем поза волею позивача. При цьому, вчиняючи описані вище дії відповідач міг і повинен був передбачати, що внаслідок зміни обставин позивач буде позбавлений можливості виконувати свої зобовязання за кредитними договорами. На це неодноразово вказував позивач у листуванні, що відбувалося між сторонами, та підтверджується виписками про рух коштів по банківському рахунку позивача. Крім того, джерела доходів позивача, що спрямовувались на погашення зобовязань за кредитними договорами, були достеменно відомі відповідачу як банку, що здійснював розрахунково-касове обслуговування позивача.

З огляду на зміст листування сторін, враховуючи те, що позивачем було укладено попередній договір від 29.04.2009 р. та угоду про наміри № 05/08/2010 від 05.08.2010 р., суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не вживалося заходів для усунення вказаних обставин.

У ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Вчинивши сукупність дій спрямованих на унеможливлення отримання позивачем доходу від оренди будівель, відповідач порушив наведені приписи Закону.

На момент укладення кредитних договорів сторони не могли передбачити, що внаслідок вольових дій відповідача позивач буде повністю позбавлений доходів від оренди джерела погашення зобовязань за кредитними договорами.

Зі змісту укладених між сторонами кредитних договорів та звичаїв ділового обороту не випливає, що надавши кредитні кошти відповідач, як банківська установа, вчинятиме дії спрямовані на позбавлення позивача джерела доходу, необхідного для виконання ним зобовязань за кредитними договорами. З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що ризик зміни наведених обставин несе позивач.

При укладені кредитних договорів позивач розраховував на те, що отримавши кредитні кошти він користуватиметься ними протягом визначеного в кредитних договорах строку, та сплачуватиме відсотки за користування кредитними коштами. Джерелом доходів позивача для виконання зобовязань за кредитними договорами була орендна плата. Внаслідок ряду дій відповідача спрямований на позбавлення позивача доходу від оренди порушено співвідношення майнових інтересів сторін: позивач припинив отримувати дохід від належного йому активу будівлі, в той же час за умовами кредитних договорів за відповідачами зберігається право нарахування позивачу відсотків за користування кредитними коштами.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 р. визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Верховним Судом України з посиланням на зазначене рішення Конституційного Суду України також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд).

Правову позицію із зазначеного питання викладено Вищим господарським судом України у інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008 р., у п. 2 якого зазначено, що недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення зміндо господарського договору чи його розірвання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про невжиття позивачем заходів досудового врегулювання даного спору, оскільки дана обставина не має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 1, 3, 13, 652 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Розірвати Кредитний договір № 257/05-к від 28 грудня 2005 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зоря»(м. Львів, вул. Замарстинівська, 73, код ЄДРПОУ 30994754) та Акціонерним товариством «Кредит банк (Україна)»(м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862).

3.Розірвати Кредитний договір № 52/06-к від 06 травня 2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зоря»(м. Львів, вул. Замарстинівська, 73, код ЄДРПОУ 30994754) та Акціонерним товариством «Кредит банк (Україна)»(м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862).

4.Розірвати Кредитний договір № 157/07-к від 26 листопада 2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зоря»(м. Львів, вул. Замарстинівська, 73, код ЄДРПОУ 30994754) та Акціонерним товариством «Кредит банк (Україна)»(м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862).

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», м. Львів, вул. Сахарова, 78 (код ЄДРПОУ 09807862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зоря», м. Львів, вул. Замарстинівська, 76 (код ЄДРПОУ 30994754) 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.05.2011 р.