Рішення № 15867727, 23.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.11                                                                                           Справа№ 5015/605/11

5/247 (09) (30/25 (11/389).

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), Гоменюк З.П., Фартушок Т.Б. при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Малого приватного підприємства «Гро», м.Львів.

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Мікроприлад», м.Львів

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів.

Про: стягнення 128735,26 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гарбузюк Р.О.- директор (витяг з наказу № 1 від 01.04.1991р.).

Від відповідача: не з»явився.

Від третьої особи: не з»явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не надходили. Згідно клопотання позивача судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Суть спору: Мале приватне підприємство «Гро», м.Львів подало позов до Відкритого акціонерного товариства «Мікроприлад», м.Львів про стягнення 55216,19 грн. збитків.

Провадження у справі №11/389 було порушено 21.11.2007р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.03.2008р. позов було задоволено частково, вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мікроприлад” на користь Малого приватного підприємства “Гро” 43 461,87 грн. збитків та судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008р. рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2008 р. у справі №11/389 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2008р. було частково задоволено касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Мікроприлад”, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2008р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2008р. у справі №11/389 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суддів. При цьому, Вищий господарський суд України визнав передчасними висновки судових інстанцій про стягнення з відповідача зазначеної суми збитків, оскільки притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов – складу цивільного правопорушення. Було звернуто увагу на недослідженість судовими інстанціями у чому саме полягала протиправна поведінка відповідача та його вина, а також чи існує безпосередній причиновий зв’язок між поведінкою відповідача та збитками, завданими позивачу.

При новому розгляді справі присвоєно № 30/25 (11/389).

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2009р. у справі № 30/25 (11/389) в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2009р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. та рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2009р. у справі № 30/25 (11/389) скасовано, справу передано на новий розгляд. При цьому Вищим господарським судом зазначено, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам справи, передчасно зроблено висновок що відсутність договору на постачання електричної енергії була безпосередньою причиною непоставки позивачу електричної енергії, а не дії відповідача, який ухилявся від укладення договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача, а також неукладення договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача за результатами судового розгляду було викликано бездіяльністю позивача, що призвело до неможливості укладення договору із ВАТ «Львівобленерго»про постачання електричної енергії, вказано, що позивач, відмовившись від наміру укласти договір про спільне використання технологічних мереж скористався правом та наявною технічною можливістю, збудувавши власні електричні мережі вартістю 43461,87 грн., а також, що позивач, маючи гарантовану законом можливість реалізувати своє захищене судом право на електропостачання через технологічні мережі відповідача, скористався своїм правом на зведення власних електромереж та отримання електричної енергії безпосередньо від електропостачальної організації, а не через мережі основного споживача, а також, що витрати позивача на будівництво власних мереж, були здійснені ним внаслідок власного господарського рішення, а не з вини відповідача, та відповідач не є особою, яку можна вважати такою, що порушила права позивача, а також про відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення для настання відповідальності у формі відшкодування збитків.

Вищим господарським судом України зазначено, що поза увагою місцевого господарського суду залишена вимога позивача, заявлена в уточненій позовній заяві з розрахунком суми збитків від інфляції, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01.04.2006р. по 31.01.2009р. на суму 30968,62грн., яка не була розглянута взагалі по суті з викладенням в резолютивній частині оскарженого судового акту висновку по ній всупереч п.4 ч.1 ст.84 ГПК України. Зазначене не було враховано судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення у даній справі та залишення його без змін.

При новому розгляді справі присвоєно № 5/247 (09) (30/25 (11/389) .

Ухвалою суду від 02.02.2010р. за клопотання позивача до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ВАТ «Львівобленерго».

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2010р. у справі № 5/ 247 (30/25 (11/389) в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2010р. рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2010р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2011р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2010р. та рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2010р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

У постанові від 19.01.2011р. Вищим господарським судом України зазначено, суди попередніх інстанцій при новому розгляді даної справи всупереч ст.11112 Господарського процесуального кодексу України не виконали вказівки суду касаційної інстанції, викладеної в постанові суду при попередньому розгляді. Ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки обставинам справи свідчить про передчасність висновків судів про відсутність у даному спорі (про стягнення збитків) складу цивільного правопорушення. При розгляді заявлених позовних вимог судом першої інстанції не надано правової оцінки здійсненому позивачем розрахунку понесених витрат з урахуванням індексу інфляції щодо відповідності приписам ст.625 ЦК України. Крім того, вказано, що з судового рішення не вбачається прийняття рішення щодо вимог, викладених у змінах до позовної заяви №3 від 15.01.2010р., всупереч приписів ст.84 ГПК України, що не було виправлено і судом апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 08.02.2011р. при новому розгляді справі присвоєно № 5015/605/11 (5/247 (09); 30/25 (11/389) та призначено до розгляду на 01.03.2011р. суддею Судовою-Хомюк Н.М.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3049-УІ від 17.02.2011р. суддю Судову-Хомюк Н.М. обрано на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно вимог ст.2-1 ГПК України 28.02.2011р. було призначено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого справу № 5015/605/11 передано для розгляду судді Сухович Ю.О., інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

Ухвалою суду від 01.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 24.03.2011р.

Відповідно до поданого позивачем клопотання ухвалою господарського суду Львівської області від 03.03.2011р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі трьої суддів.

Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 04.03.2011р. до складу колегії було включено суддів Пазичева В.М. та Фартушка Т.Б.

У зв»язку із хворобою одного із членів колегії, судді Пазичева В.М., було призначено повторний розподіл справи між суддями, згідно якого до складу колегії увійшов суддя Гоменюк З.П.

Позивачем 24.02.2011р. подано заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 4571/11 від 24.02.2011р.) згідно якої до стягнення з відповідача підлягає 125703,65 грн. реальних збитків від вимушено понесених витрат.

09.03.2011р. позивачем подано уточнення до позову про збільшення позовних вимог вих. № 31 від 09.03.2011р. (вх. № 5979/11 від 09.03.2011р.), згідно якого до стягнення з відповідача підлягає 128735,26 грн. реальних збитків від вимушено понесених витрат.

Ухвалою суду від 24.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 14.04.2011р. Ухвалою суду від 14.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 23.05.2011р.

Після судового засідання 14.04.2011р. позивачем було подано клопотання від 15.04.2011р. вих. № 41 (вх. № 8793/11 від 15.04.2011р.) про забезпечення неупередженого розгляду справи, виконання в повній мірі вказівок Вищого господарського суду України які містяться в постанові від 19.01.2011р. та постановлення правосудного рішення.

Крім того, позивачем було подано додаткові пояснення від 04.05.2011р. вих. № 51 (вх. № 9843/11 від 04.05.2011р.) з питань, які виникли у суду в ході судового засідання 14.04.2011р., а також пояснення від 19.05.2011р. вих. № 56 (вх.№ 11278/11 від 19.05.2011р.) про долучення до матеріалів справи довідки про включення МПП «Гро»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та неможливість надати рахунки, платіжні доручення та виписки банку за період з січня по грудень 2004р., які витребовувались ухвалою суду від 14.04.2011р.

Позивач в судовому засіданні 23.05.2011р. підтримав позовні вимоги в сумі 128735,26 грн., просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві, заявах про збільшення позовних вимог. Інші, крім попередньо поданих, клопотання, заяви від позивача в судовому засіданні 23.05.2011р. не надходили.

Відповідач в судове засідання 23.05.2011р. не з»явився, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

У попередньому судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві вих. №01/03-1 від 01.03.2011р. (вх. № 6731/11 від 23.03.2011р.) та запереченні б/н від 29.03.2011р. (вх. № 8636/11 від 14.04.2011р.). Зокрема позиція відповідача зводиться до того, що позивач, як суб»єкт господарювання –юридична особа, завжди мав право вибору, на яких умовах йому отримувати електроенергію, а саме: через електричні мережі ВАТ «Мікроприлад»з понесенням витрат на оплату послуг за користування його електричними мережами або через власні електричні мережі, які він мав право будувати, при цьому не витрачаючи плати за користування електричними мережами сторонньої особи. Відповідач вказує, що за період з 1998 року по 2004 рік позивач отримував електроенергію на підставі укладених між МПП «Гро»та ВАТ «Львівобленерго»договорів без існування договорів про спільне використання електричних мереж відповідача, за цей період останній не обмежував позивача в його праві отримувати електроенергію електричними мережами ВАТ «Мікроприлад». В жовтні 2004р. позивач в односторонньому порядку припинив споживання електроенергії електричними мережами відповідача та розпочав роботи по спорудженню власних електричних мереж. Позивач не надсилав ВАТ «Мікроприлад»проекту договору про постачання електроенергії на 2005р., а з власної ініціативи уклав договір напряму з ВАТ «Львівобленерго»на підставі виданих йому технічних умов. Відповідач вказує, що здійснені позивачем витрати на будівництво ним власної електромережі є витратами по придбанню МПП «Гро»основних засобів, тому їх не можна вважати збитками. Відповідач наголошував на тому, що не існує жодного причинного зв»язку між відсутністю укладеного між позивачем та відповідачем договору про спільне використання технологічних електричних мереж на 2005 рік та можливістю отримання позивачем електроенергії електричними мережами ВАТ «Мікроприлад». Після незадоволення судом у справі № 3/2-2/4 вимоги позивача до відповідача про спонукання укласти договір на запропонованих позивачем умовах, жодних інших пропозицій укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж на інших умовах, від позивача до відповідача не надходило, а тому за відсутності між сторонами згоди, такий договір підлягав укладенню виключно в судовому порядку, відповідно до ч.2 ст.187 ГК України та ст.84 ГПК України.

Представник третьої особи в судове засідання 23.05.2011р. не з»явився, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

В матеріалах справи наявне пояснення ВАТ «Львівобленерго»вих. № 30-883 від 17.03.2010р. в якому вказано, що у відповідності до п.1.6. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача і надання належним чином завіреної копії договору енергопостачальній організації є підставою для укладення в подальшому договору про постачання електричної енергії між енергопостачальною організацією та субспоживачем. Для укладення договору про постачання електричної енергії МПП «Гро»надало договір № 01/09 про спільне використання технологічних мереж основного споживача, який оформлений в односторонньому порядку. Резолютивна частина рішення у справі № 3/2-2/4 відрізнялась від наданого проекту договору № 01/09 про спільне використання технологічних мереж основного споживача, у зв»язку з чим із МПП «Гро», як субспоживачем ВАТ «Мікроприлад» не представлялося можливим укладення договору про постачання електричної енергії, про що МПП «Гро»було повідомлено листом № 30/4268 від 07.12.2004р. МПП «Гро»були видані технічні умови № 227.115-3747 від 01.12.2004р. на електропостачання виробничих приміщень за адресою: м.Львів, вул.На Викопах, 10 встановленою потужністю 6 кВт від мереж ВАТ «Львівобленерго», після реалізації вказаних технічних умов 19.01.2005р. між ВАТ «Львівобленерго»та МПП «Гро»було укладено договір на постачання електричної енергії.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, вживши заходів для виконання обов’язкових вказівок Вищого господарського суду України, господарський суд встановив:

31.08.1998р. МПП «Гро»придбало з прилюдних торгів будівлю № 10 по вул.На Викопах в м.Львові, що зафіксовано в акті продажу з прилюдних торгів проведених судовим виконавцем Личаківського районного суду м.Львова, Здрілко Є.Є. на основі рішень Личаківського районного суду м.Львова про стягнення із ВАТ «Мікроприлад»заборгованості по заробітній платі та на підставі ст.412,415,394 ЦПК України.

07.12.1998р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки МПП «Гро»було видано реєстраційне посвідчення серія КММ № 006263 на право приватної власності на будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташований за адресою: м.Львів, вул.На Викопах, 10 та записано в реєстрову книгу № 4 за реєстровим № 1229.

Оскільки у придбаній будівлі за адресою: м.Львів, вул.На Викопах, 10 було відсутнє альтернативне джерело електропередачі на ввідний пристрій МПП «Гро»отримувало електричну енергію як субспоживач від споживача ВАТ «Мікроприлад», у якого був укладений договір з ВАТ «Львівобленерго». Дозволена потужність становила 50 кВт.

У зв»язку недосягненням між позивачем та відповідачем згоди щодо порядку споживання електроенергії та внесенням змін до Правил користування електричною енергією, МПП «Гро»20.01.2003р. звернулось до ВАТ «Львівобленерго»з листом № 4 про укладення договору на постачання електроенергії за регульованим тарифом.

У відповіді на вищевказаний лист позивача ВАТ «Львівобленерго»у листі № 30/240 від 28.01.2003р. зазначило, що згідно п.6.2. Постанови НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. та Постанови від 22.08.2001р. ПКЕЕ «Про затвердження правил користування електричною енергією (із змінами та доповненнями), для укладення договору про постачання електричної енергії споживач має надати постачальнику договори, які передбачені цими правилами та документи (згідно з переліком), які необхідні для підготовки постачальником проекту договору про постачання електричної енергії. У листі було вказано перелік документів, які МПП «Гро»повинно було надати для підготовки проекту договору, в тому числі договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача - ВАТ «Мікроприлад».

Листом від 26.08.2003р. вих. № 56 МПП «Гро»направило витребувані ВАТ «Львівобленерго»документи за винятком договору про спільне використання технологічних електричних мереж та просило укласти договір на постачання електроенергії з 01.10.2003р.

МПП «Гро», з метою приведення у відповідність до норм чинного законодавства організації постачання електроенергії, 27.08.2003р. та 17.11.2003р. двічі надсилало ВАТ «Мікроприлад», проект договору складений згідно тексту додатку № 3 до Правил користування електричною енергією, з додатками для розгляду та підписання, однак відповіді не отримало.

Враховуючи вищенаведене МПП «Гро»в січні 2004р. звернулось до ВАТ «Мікроприлад»із позовом про спонукання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж та продовження дії угоди № 5/10 від 02.01.2003р. до укладення договору на постачання електричної енергії з ВАТ «Львівобленерго».

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2004р. у справі № 3/2-2/4 позовні вимоги було задоволено частково, зобов»язано ВАТ «Мікроприлад»укласти з МПП «Гро»договір на спільне використання електричних технологічних мереж, в частині позовних вимог про продовження дії угоди № 5/10 від 02.01.2003р. до укладення договору на постачання електричної енергії з ВАТ «Львівобленерго»провадження у справі було припинено відповідно до вимог п.4 ст.80 ГПК України на підставі заяви позивача про відмову від позовних вимог в цій частині, у зв»язку із укладенням між сторонами угоди № 18/10 від 02.01.2004р. про постачання електричної енергії та спільне використання електрообладнання, технологічних мереж основного споживача, яка була підписана 30.01.2004р.

У зв»язку з тим, що ВАТ «Мікроприлад»ухилявся від укладення договору на підставі вищевказаного рішення суду, МПП «Гро»26.07.2004р. звернулось до ВАТ «Львівобленерго»з листом № 30 від 19.07.2004р. про укладення договору на постачання електричної енергії, долучивши проект договору з додатками, який розглядався судом та рішення суду.

19.11.2004р. МПП «Гро»повторно направило лист ВАТ «Львівобленерго»з проханням роз»яснити причини затримки укладення договору.

У відповідь на вищевказані листи ВАТ «Львівобленерго»у листі вих. № 30/4268 від 07.12.2004р. вказало, що для укладення договору на постачання електричної енергії МПП «Гро»необхідно досягти згоди з основним споживачем, щодо спільного використання технологічних електричних мереж, шляхом укладення відповідного договору або усунути розбіжності в назві представленого договору № 01/09 на спільне використання технологічних мереж основного споживача та назві договору закріпленого в рішенні господарського суду Львівської області у справі № 3/2-2/4.

Надалі ВАТ «Мікроприлад»припинив постачання електроенергії, що встановлено рішенням господарського суду № 4/659-10/17 та ухилився від укладення договору енергопостачання на 2005 рік.

Відтак, зважаючи на вищенаведені обставини МПП «Гро»отримавши необхідні дозволи та погодження змушений був збудувати власну електромережу. Робота з підключення однофазної напруги 220 В дозволеною потужністю 6 кВт була завершена в січні 2005р.

19.01.2005р. МПП «Гро»уклало з ВАТ «Львівобленерго»договір про постачання електричної енергії.

Робота з підключення трьохфазної напруги 380 В дозволеною потужністю 32 кВт була завершена в кінці липня 2005р.

22.07.2005р. між МПП «Гро»та ВАТ «Львівобленерго»було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії і з 01.08.2005р. підприємство отримало можливість відновити виробничу діяльність.

Як вказує позивач, через відсутність резерву потужностей на підстанціях ВАТ «Львівобленерго», підприємство втратило можливість користуватися 12 кВт (24% потужностей), що унеможливило подальше виробництво дистильованої води.

За розрахунками МПП «Гро»витрати на будівництво власних електричних мереж склали 48966,27 грн. За час відсутності можливості вести виробничу діяльність в період з січня 2005р. по липень 2005р. підприємство понесло витрати на забезпечення існування під час будівництва власних електромереж (витрати на опалення будівлі, на послуги телефонного зв»язку, витрати на оплату послуг банку) та обов»язкові витрати на сплату податків в сумі 6249,92 грн. За розрахунками позивача загальна сума збитків у зв»язку з понесеними витратами склала 55216, 19 грн.

Позивач посилаючись на ст.ст.173, 218, 224 ГК України у позовній заяві від 19.11.2007р. просив стягнути з відповідача збитки від додаткових витрат, пов»язаних з порушенням відповідачем установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності в сумі 55216,19 грн.

Згідно поданої уточненої позовної заяви від 03.03.2009р. вих. № 20 (вх. № 4027 від 03.03.2009р.) МПП «Гро» просило стягнути з відповідача 74430,49 грн. з яких 43461,87 грн. витрати на будівництво власних електричних мереж та 30968,62 грн. збитків від інфляції нараховані за період з січня 2005р по грудень 2009р.

15.01.2010р. МПП «Гро»було подано уточнену позовну заяву вих. № 3 (вх. № 136 від 15.01.2010р.) про стягнення 106472,51 грн.

19.03.2010р. МПП «Гро»подано зміни вих. № 18 (вх. № 5522 від 19.05.2010р.) до уточненої позовної заяви № 3 від 15.01.2010р., в яких позивач просить стягнути 108271,88 грн.

24.02.2011р. МПП «Гро»було подано заяву про збільшення позовних вимог вих. № 23 (вх. № 4571/11 від 24.02.2011р.), в якій до стягнення заявлено 125703, 65 грн.

09.03.2011р. МПП «Гро»подано уточнення до позову про збільшення позовних вимог вих.№ 31 (вх.№5979/11 від 09.03.2011р.), в якому до стягнення заявлено 128735,26 грн. реальних збитків до 01.01.2011р. від вимушено понесених витрат з індексацією цін на будівельно-монтажні роботи за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши представника позивача, а також враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку підставності позову до часткового задоволення.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов’язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст.225 ГК України До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці регулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначене Законом України «Про електроенергетику».

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 затверджено Правила користування електричною енергією (далі по тексту - Правила), які зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442, прийняті розроблені відповідно до Закону України "Про електроенергетику", Указу Президента України від 21.04.98 N 335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України", які визначають взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій. Правила є обов'язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які здійснюють виробництво, передачу та постачання електричної енергії. Дія цих Правил поширюється на всіх споживачів - юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Норми розділів 2 та 3 Правил поширюються на всіх споживачів без винятку.

Для врегулювання відносин основних споживачів та субспоживачів Постановою НКРЕ № 928 від 22.08.2002р. було внесено зміни до Правил, надано визначення договору про спільне використання електричних мереж основного споживача, встановлено обов»язок сторін до укладення договору на спільне використання технологічних мереж у зв»язку із зміною встановленого порядку забезпечення субспоживачів електроенергією. Постановою НКРЕ № 391 від 12.05.2003р. було зобов»язано основних споживачів та субспоживачів привести господарські відносини з електропостачання у відповідність до нової редакції Правил.

Згідно п.1.6. Правил (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 3). Основні споживачі, для яких надання послуг з передачі електричної енергії не є основним видом діяльності та які не є електропередавальними організаціями, не мають права відмовити субспоживачам у разі дотримання останніми вимог цих Правил в укладенні договорів про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, якщо щодо субспоживачів вони є монополістами з передачі електричної енергії.

Відповідно до Правил, договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача –це угода двох сторін (основний споживач і субспоживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час передачі електричної енергії технологічними мережами основного споживача для потреб субспоживача.

На виконання змін внесених до Правил, позивач звертався до ВАТ «Мікроприлад»з листами № 56 від 27.08.2003р., № 70-юр від 17.11.2003р. та проектом договору на спільне використання технологічних електричних мереж, але не досягнув згоди щодо окремих умов договору про спільне використання технологічних мереж, зокрема, стосовно умов оплати вартості послуг відповідача з утримання технологічних мереж, строків укладення такого договору та обсягів відповідальності користувача (позивача) за порушення термінів оплати вартості послуг власника мереж (відповідача) за таким договором, відтак спір про спонукання відповідача на укладення такого договору був переданий відповідно до ст.187 ГК України, на розгляд суду.

Порядок укладення договорів, в тому числі процедура досягнення згоди щодо їх умов встановлена ст.181 ГК України. Зокрема для договорів які є обов»язковими для укладення встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2004р. у справі № 3/2-2/4 встановлено факт звернення МПП «Гро»до ВАТ «Мікроприлад»з листами № 56 від 27.08.2003р. та № 70-юр від 17.11.2003р. та проектом договору на спільне використання технологічних електричних мереж, проханням його розглянути та погодити, відповіді на які отримані не були. Крім того, рішенням встановлено, що позивач може отримувати електроенергію через технологічні мережі відповідача, який є основним споживачем електроенергії, оскільки альтернативне джерело електропередачі на ввідний пристрій позивача відсутнє, у зв»язку з чим на підставі п.1.6 Правил ( в редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) відповідач зобов»язаний укласти з позивачем договір про спільне використання технологічних мереж.

Як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2004р. у справі № 3/2-2/4 позовні вимоги МПП «Гро»було задоволено частково, зобов»язано ВАТ «Мікроприлад»укласти з МПП «Гро»договір на спільне використання технологічних мереж, в частині позовних вимог про продовження дії угоди № 5/10 від 02.01.2003р. до укладення договору на постачання електричної енергії з ВАТ «Львівобленерго»провадження у справі було припинено відповідно до вимог п.4 ст.80 ГПК України на підставі заяви позивача про відмову від позовних вимог в цій частині, у зв»язку із укладенням між сторонами угоди № 18/10 від 02.01.2004р. яка була підписана 30.01.2004р. про постачання електричної енергії та спільне використання електрообладнання, технологічних мереж основного споживача. Відповідачем рішення не оскаржувалось, відтак набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20-25.05.2005р. у справі № 4/699-14/104 встановлено, що угода № 18/10 від 02.01.2004р. є неукладеною, оскільки вона не містить усіх істотних умов ні як договір про постачання електричної енергії, ні як договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача.

Позивач саме тому й ініціював процедуру укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та укладення договору на постачання електроенергії за регульованим тарифом.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В силу приписів встановлених ч.5 ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України ВАТ «Мікроприлад»зобов»язане було виконати рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2004р. у справі № 3/2-2/4.

Враховуючи вищенаведене у відповідача виник обов»язок укласти з позивачем договір на спільне використання технологічних електричних мереж.

ВАТ «Мікроприлад»був монополістом по відношенню до МПП «Гро» в контексті п.1.6. Правил, а не в розумінні поняття природного монополіста наведеного в Законі України «Про природні монополії», що стосується суб»єкта господарювання, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває в стані природної монополії, зокрема до сфери діяльності якого віднесено передачу та розподіл електричної енергії. Відтак, ВАТ «Мікроприлад»у відзиві невірно трактує поняття монополіста зважаючи зміст на п.1.6. Правил.

Зважаючи на положення п.6.16 та п.6.17 Правил (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача і надання належним чином завіреної копії договору енергопостачальної організації є підставою для укладення договору на постачання електричної енергії між енергопостачальною організацією та субспоживачем.

У МПП «Гро»не було технічної можливості укласти договір про постачання електроенергії з будь-яким постачальником без попереднього укладення з відповідачем договору про спільне використання електромереж основного споживача у відповідності до п.6.6 Правил, відтак це було перешкодою для отримання електроенергії у спірний період, та має причинно-наслідковий зв»язок з понесеними витратами.

Невиконання відповідачем своїх зобов»язань по договору № 18/10 від 02.01.2004р. (підписаного 30.01.2004р.) підтверджується листами позивача № 39 від 27.09.2004р. та № 48 від 26.10.2004р., актом про порушення відповідачем Правил користування електричною енергією від 02.11.2004р.

Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2005р. у справі № 4/659-10/17 встановлено, факт ненадання відповідачем послуг позивачу в жовтні 2004року.

Факт звернення позивача до відповідача щодо укладення договору електропостачання підтверджується листами №49 від 26.10.2004р. та №18 від 12.04.2005р.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача проте, що протягом 1998-2004р.р. він забезпечував позивача електроенергією, а в жовтні 2004р. позивач в односторонньому порядку припинив споживання електроенергії електричними мережами відповідача та розпочав роботи по спорудженню власних електричних мереж.

У запереченні на доводи відповідача (том. 4 арк. справи 109) позивач зазначив, що у 2004 році відповідач повністю демонтував свою кабельну лінію, через яку здійснював електропстачання для МПП «Гро»і вона на даний час відсутня.

Витрати позивача на утримання власних мереж, враховуючи їх технічні характеристики, в тому числі напругу і відстань передачі електроенергії, що вбачається з проекту електропостачання, який міститься в матеріалах справи, перевищують витрати, які позивач ніс би у випадку отримання електроенергії через мережі відповідача. Крім цього, відповідно до технічних умов відповідача на приєднання позивача до його мереж, позивач мав дозволену потужність електроустановок 50 кВт, а побудувавши власні мережі має дозволену потужність лише 38 кВт. Побудовою власних електричних мереж позивач втратив виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, змушений був перепрофілювати виробництво.

Протиправність поведінки відповідача полягає у невиконанні ним приписів п.1.6. Правил щодо обов»язковості укладення договору на спільне використання технологічних електричних мереж, що унеможливило укладення позивачем договору з ВАТ «Львівобленерго».

Ухилення відповідача від виконання покладеного на нього, п.1.6 Правил (в редакції, що діяла на час існування спірних відносин), обов»язку щодо укладення договору на спільне використання технологічних електромереж підтверджується матеріалами справи. Відсутність договору на спільне використання технологічних електромереж (у зв»язку із внесеними змінами в Правила) була перешкодою для укладення позивачем договору на постачання електроенергії з ВАТ «Львівобленерго», що призвело до прийняття позивачем єдиного можливого вирішення проблеми споживання електроенергії –побудови власних електричних мереж.

Було порушено право позивача на отримання електроенергії шляхом укладення договорів, обов»язковість укладення яких встановлена законодавством. Витрати на побудову власних електричних мереж є витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права на отримання електроенергії. Відтак, помилковим є твердження відповідача про те, що витрати понесені позивачем є витратами на покращення його основних засобів.

Обставини наведені судом у мотивувальній частині рішення повністю спростовують доводи відповідача наведені у відзивах та запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі і відшкодуванню збитків є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Вчинення правопорушення у сфері господарювання полягає у невиконанні суб»єктом господарювання правил поведінки установлених законом або утримання від вчинення дій, які накладено актами законодавства на учасника господарських відносин.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність повного складу цивільного правопорушення, визначеного законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків.

Щодо суми збитків слід зазначити наступне:

Згідно поданого МПП «Гро»розрахунку збитки первісно становили 55216,19 грн. до цієї суми було включено витрати на будівництво електромереж в сумі 43461,87 грн.; витрати з виплати зарплати працівникам в сумі 5504,40 грн.; витрати пов»язані з необхідністю функціонування підприємства під час відсутності можливості вести виробничу діяльність (сплата обов»язкових податкових платежів, витрати на опалення будинку, на послуги телефонного зв»язку, на послуги банку, витрати на оплату послуг водопостачання та водовідведення, оплату електроенергії на однофазній напрузі) в сумі 6249,92 грн.

03.03.2009р. позивач збільшив позовні вимоги на суму 30968,62 грн. інфляційних втрат нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, отже до стягнення було заявлено 74430,49 грн.

15.01.2010р. позивач збільшив позовні вимоги до 106472,51 грн. з врахуванням інфляції до яких було включено вартість проектних робіт, вартість виконання робіт з електропостачання.

19.03.2010р. позовні вимоги було збільшено до 108271,88 грн.

24.02.2011р. МПП «Гро було подано заяву про збільшення позовних вимог вих. № 23 (вх. № 4571/11 від 24.02.2011р.) в якій до стягнення заявлено 125703, 65 грн.

09.03.2011р. МПП «Гро»подано уточнення до позову про збільшення позовних вимог вих.№ 31 (вх.№5979/11 від 09.03.2011р.), в якому до стягнення заявлено 128735,26 грн. реальних збитків до 01.01.2011р. від вимушено понесених витрат з індексацією цін на будівельно-монтажні роботи за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Відповідно до п.3 ст.225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Розглянувши подані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку задоволити позовні вимоги в частині стягнення 43461,87 грн. витрат понесених на будівництво електромереж (витрати на отримання технічних умов, послуги проектування, послуги підключення, які підтверджені наявними в матеріалах справи актами, накладними платіжними дорученнями).

Витрати на сплату податку з власників транспортних засобів, обов»язкових податкових платежів, витрати на опалення будівлі, послуги телефонного зв»язку, витрати на оплату послуг водопостачання та водовідведення, оплату електроенергії всього в сумі 11754,41 грн. задоволенню не підлягають, оскільки не перебувають у причинно-наслідковому зв»язку між неправомірними діями відповідача та понесеними позивачем витратами.

Позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нарахував збитки від інфляції в сумі 30968,62 грн., заявлені в уточненій позовній заяві від 03.03.2009р.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч.2 ст.625 ЦК України застосовується у випадку прострочення виконання грошового зобов»язання. Оскільки понесені позивачем збитки не носять характеру грошового зобов»язання, а є самостійним видом відповідальності, відтак застосування до даного виду правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України є помилковим.

Щодо іншої частини позовних вимог із застосуванням індексу цін на будівельно-монтажні роботи, суд дійшов висновку їх недоведеності позивачем, в силу обов»язку покладеного на нього ст.33 ГПК України, обґрунтованості у порівнянні з понесенними ним фактичними витратами.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.1112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов»язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судові витрат відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 16, 22 ЦК України, ст.ст. 218, 224, 225, ГК України, ст.ст. 43, 33-35, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мікроприлад», 79014, м.Львів, вул.Ніщинського, 35 (п/р 260042384 в АКБ «Львів», МФО 325268, код ЄДРПОУ 23887224) на користь Малого приватного підприємства «Гро», 79014, м.Львів, вул.На Викопах, 10, (п/р 26005032100027 у ПАТ «Піреус Банк МКБ», МФО 300658, код ЄДРПОУ 13797945) 43461,87 грн. збитків, 434,61 грн. держмита та 39,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Гоменюк З.П.

Суддя Фартушок Т.Б.

Повний текст рішення

підписано 30.05.2011р.

Суддя