Рішення № 15867175, 24.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/366-11/10324.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія"

простягнення 133 619,68 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Лозицький О.В. –представник

від відповідача не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" заборгованості на загальну суму 165 367,55 грн., у тому числі основний борг у розмірі 114 602,05 грн., 3% річних у розмірі 4803,86 грн., втрати від інфляції у розмірі 14 096,05 грн., пеня у розмірі 31 865,64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 у справі № 56/366 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму у розмірі 114602,05грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 146,02 грн. та 163,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 у справі № 56/366 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 у справі № 56/366 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Справу № 56/366 передано на новий розгляд судді Смирновій Ю.М., справі присвоєно № 56/366-11/103.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги.

19.04.2011 від позивача до суду надійшли уточнення позовних вимог, в яких позивач просить стягнути з відповідача кошти за непоставлений товар у розмірі 114 602,05 грн. та пеню у розмірі 19 017,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов, укладеного між позивачем та відповідачем договору № 12/02/09-15/33Р від 15.02.2009, позивач 15.05.2009 перерахував відповідачу кошти у розмірі 178602,00 грн., чим повністю виконав свої зобов’язання. Однак, свої зобов’язання за договором відповідач не виконав, своєчасно позивачу товар не поставив та на вимогу позивача лише частково повернув перераховані кошти у розмірі 64 000,00 грн., тому на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України частина не повернутих відповідачем коштів підлягає стягненню з останнього в судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечує та посилається на ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що позивач вчасно не заплатив за договором, тобто в строк до 08.05.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

12.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросоюз" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" (продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 12/02/09-15/33Р (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору продавець зобов’язується передати у власність покупця, засоби захисту рослин (далі - товар), а покупець зобов’язується прийняти та сплатити вартість товару відповідно до умов даного Договору.

Умови оплати, порядок та строки платежу, а також строк поставки товару, обумовлено сторонами у специфікації до договору, яка є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2, п. 3, п. 5 додатку № 1 до договору загальна вартість товару встановлюється в національній валюті в розмірі, еквівалентному 22 352,28 доларів США; кінцевий строк поставки товару 20.05.2009 за умови повної оплати товару; покупець зобов‘язується здійснити попередню оплату за товар в сумі 22 325,28 доларів США, за курсом НБУ в строк до 08.05.2009.

Відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура № СФ-0000177 від 15.05.2009 на оплату товару на суму 178682,00 грн. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що рахунок-фактура № СФ-0000177 від 15.05.2009 виписаний на підставі Договору № 12/02/09-15/33Р від 12.02.2009, оскільки найменування товару у рахунку-фактурі та найменування товару зазначене у специфікації № 1 додатку № 1 до Договору співпадають. Відповідачем також не заперечується, що вказаний рахунок-фактура виписаний на підставі Договору № 12/02/09-15/33Р.

На виконання умов Договору позивач платіжним дорученням від 15.05.2009 № 69 перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 178 602,00 грн. з посиланням у призначенні платежу "за засоби захисту рослин згідно рахунку-фактури № СФ-0000177 від 15.05.2009".

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Додатку № 1 до Договору визначено кінцевий строк поставки відповідачем товару - 20.05.2009.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

          Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав, у встановлений строк поставку товару не здійснив.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з не поставкою відповідачем товару, позивач звертався до відповідача з листами № 29 від 19.05.2009, № 37 від 03.07.2009 та № 18 від 20.08.2009 з вимогою повернути кошти сплачені згідно Договору № 12/02/09-15/33Р від 12.02.2009 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

На виконання вказівок,зазначених у постанові Вищого господарського суду України від09.03.2011 у справі № 56/366, судом витребувано та долучено до матеріалів справи рахунок-фактуру № СФ-0000177 від 15.05.2009, листи № 29 від 19.05.2009, № 37 від 03.07.2009 та № 18 від 20.08.2009.

Вказані претензії були задоволені відповідачем частково шляхом перерахування коштів у розмірі 20 000,00 грн. - 19.08.2009, у розмірі 44 000,00 грн. - 07.09.2009 (належним чином засвідчені копії банківської виписки та платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних доказів в підтвердження здійснення ним поставки товару або повернення коштів на загальну суму 114 602,00 не надав.

Таким чином, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення відповідачем на користь позивача поставки товару та неповернення повної суми попередньої оплати, становить 114 602,00 грн.

Посилання відповідача на неможливість поставки товару у зв’язку з простроченням позивача щодо сплати попередньої оплати судом не приймається, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора..

Згідно положень ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В даному випадку, здійснення позивачем попередньої оплати 15.05.2009, замість 08.05.2009, не звільняє відповідача від виконання обов’язку щодо поставки товару, оскільки позивачем було в повному обсязі перераховано суму попередньої оплати. Крім того, рахунок-фактура № СФ-0000177 датований та виставлений відповідачем 15.05.2009.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав взяті за Договором зобов’язання та на вимогу позивача не сплатив кошти у розмірі 114 602,00 грн., суд вважає вимогу про стягнення з відповідача коштів за непоставлений товар обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у розмірі 114602,00 грн. Позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 0,05 грн. позивачем документально не доведений, а тому задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 19017,63грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору купівлі-продажу за несвоєчасну передачу покупцю товару відповідно до умов цього договору, продавець сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно переданого товару, за кожний день прострочення передачі товару.

Згідно з умовами Договору відповідач зобов’язаний був поставити позивачу товар в строк до 20.05.2009 включно, тобто прострочення відповідача настало з 21.05.2009 і пеня повинна була нараховуватись до 21.11.2009.

З розрахунку пені за несвоєчасну поставку товару, зазначеного в уточненнях позовних вимог, вбачається, що позивачем нараховується пеня з 20.04.2010 по 19.04.2011, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2009 у справі № 5/634-08.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 19017,63 грн., нарахованої за період з 20.04.2010 по 19.04.2011 задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" (03151, м. Київ, вул. Донецька, 18/2, ідентифікаційний код 31245438 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюз" (67140, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Великоплоске, вул. Тіраспольська, ідентифікаційний код 30817039) заборгованість у розмірі 114602 (сто чотирнадцять тисяч шістсот дві) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 1146 (одна тисяча сто сорок шість) грн. 02 коп. та 202 (двісті дві) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 27.05.2011