Рішення № 15866941, 24.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/10124.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрейд Груп”

до Приватного підприємства „ІВР-АГРО”

про стягнення заборгованості в розмірі 149 640,68 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 4 від 23.05.11;

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 24.05.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтертрейд Груп” звернулось з позовом до Приватного підприємства „ІВР-АГРО” про стягнення заборгованості в розмірі 149 640,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 27.05.10 р. між Сторонами було укладено договір поставки № 27/05/10-01П, відповідно до якого Відповідач зобов'язався передати Позивачу насіння соняшника українського походження врожаю 2009 р. (товар), а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити його. Відповідно до Специфікації № 2 від 08.06.10 р. Відповідач зобов'язався передати у власність Позивача 890 тон. товару за ціною 2565 грн за 1 тону на загальну суму 2 282 850 грн на умовах FCA (Велика Чернігівка, Луганська обл.). Товар повинен був бути поставлений до 14.06.10 р. Позивач стверджує, що ним було здійснено попередню оплату на підставі виставлених рахунків за Договором в розмірі 2 285 200 грн. В свою чергу, 11.06.10 р. Відповідачем було здійснено поставку Товару лише на загальну суму 2 046 834,10 грн. Керуючись ст.ст. 625, 1212 ЦК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 149 640,68 грн, з них 114 365,90 грн - заборгованість по поверненню безпідставно набутих коштів; 23 836,59 грн - штраф за несвоєчасну поставку Товару; 10 076,95 грн - неустойка; 1 361,24 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.03.2011 порушено провадження по справі № 15/58/2011, розгляд призначено на 21.03.2011.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.03.2011 року, керуючись ст. 15, 17 ГПК України та враховуючи, що юридичною адресою відповідача є: м. Київ, вул. Рейтарська, б.4, офіс 1, вирішено передати справу № 15/58/2011 за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.11 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 15/58/2011 до свого провадження, присвоїла справі № 40/101 та призначила до розгляду на 19.04.11.

У судове засідання 19.04.11 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 12.05.11 у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судове засідання 12.05.11 представник позивача зявився, відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з можливістю укладення мирової угоди по справі.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 24.05.11 у звязку з клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 24.05.11 відповідач не забезпечив явку повноважного представника, через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням відповідача та представника.

Позивач заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Приймаючи до уваги, що чинне законодавство України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи, в той час як процесуальні строки, встановлені ст. 69 ГПК України, обмежені та враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні, суд не вбачає підстав для задоволення поданої відповідачем заяви.

У судовому засіданні представник позивача надав правове обґрунтування з посиланням на ст. 693 ЦК України та розрахунок позовних вимог, пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010 року, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобовязується передати у власність товар, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010 найменування товару: насіння соняшника (українського походження, врожаю 2009 р), не насіннєвий матеріал, ціна кількість, асортимент, строк та умови поставки узгоджуються сторонами додатково відповідно до специфікацій, які є невідємною частиною договору.

Згідно з п.2.1 договору поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010 умови поставки товару за цим договором визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року. Умови та строки поставки визначаються сторонами в специфікаціях. Покупець має право відмовитись від товару, поставленого після закінчення строку специфікації або в більшій ніж обумовлено в специфікації кількості.

Відповідно до п.3.1 договору поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010 оплата за товар, що поставляється за цим договором здійснюється покупцем на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в строк зазначений у відповідній специфікації. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Пунктом 3.3 договору поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010 передбачено, що розрахунки та документообіг між сторонами за даним договором здійснюються виходячи з залікової ваги поставленого товару.

Відповідно до умов специфікації № 2 від 08.06.2010 року, яка є додатком до договору поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010 сторони дійшли згоди, що постачальник зобовязується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар соняшник, кількість 890 ± 10%, ціна за 1 тонну з ПДВ 2 565,00 грн, загальна сума з ПДВ 2282850,00 грн. ± 10%, строк поставки до 14.06.10 включно, строк оплати товару протягом 2 банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно з п. 4 специфікації № 2 приймання товару за кількістю здійснюється на підставі супроводжувальних документів з урахуванням фактично отриманого товару.

Як вбачається з банківських виписок, що знаходяться в матеріалах справи, позивачем було здійснено попередню оплату товару, який мав бути поставлений відповідно до умов специфікації № 2, а саме: 08.06.10 на суму 513 000,00 грн, 09.06.10 на суму 461 700,00 грн, 10.06.10 на суму 513 000,00 грн, 11.06.10 на суму 797 500,00 гр., всього на суму 2285200,00 грн.

11.06.10 відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 2046834,10 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000039 від 11.06.2010 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, різниця між загальною сумою передоплати та вартістю фактично поставленого товару складає 238 365,90 грн.

В період з 26.08.10 по 24.02.11 відповідач частково повернув позивачеві суму попередньої оплати на загальну суму 124 000,00 грн, отже станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем в частині повернення попередньої оплати за договором поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010 (специфікація № 2) складає 114 365,90 грн.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати..

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.4 договору поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010 у випадку, якщо покупець перерахував постачальнику авансовий платіж або 100 % передоплати за партію товару, що поставляється, і у випадку прострочення поставки товару, постачальник зобовязаний на третій від узгодженої дати поставки день повернути покупцю перераховані грошові кошти за товар.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за оплачений позивачем, але непоставлений відповідачем товар в сумі 114365,90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну поставку товару у розмірі 10% від 238 365,90 грн, що складає 23 836,59 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 4.3. договору передбачає, що постачальник несе відповідальність перед покупцем за несвоєчасну поставку товару у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки. У разі поставки постачальником товару неналежної якості або несвоєчасної поставки товару, покупець має право відмовитись від приймання товару без застосування до нього будь-яких штрафних санкцій та /або додатково вимагати від постачальника сплати штрафу в розмірі 10% від вартості товару неналежної якості або несвоєчасно поставленого товару.

Суд приймає до уваги, що відповідно до умов специфікації № 2 від 08.06.2010 року, яка є додатком до договору поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010, постачальник зобовязується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар соняшник, кількість 890 ± 10%, ціна за 1 тонну з ПДВ 2565,00 грн., загальна сума з ПДВ 2 282 850,00 грн ± 10%, строк поставки до 14.06.10 включно.

Тобто умовами договору передбачена можливість відхилення в сумі поставленого товару на ± 10 %, таким чином мінімальна сума поставленого товару мала складати 228 2850,00 грн 10 % = 2260 021,50 грн.

Постачальником було поставлено товар на суму 2 046 834,10 грн, отже вартість несвоєчасно поставленого товару складає 2 260 021,50 грн 2 046 834,10 грн = 213 187,40 грн. Таким чином, штраф за несвоєчасну поставку товару у розмірі 10% від 213 187,40 грн складає 2 131,87 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасну поставку товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки., що за розрахунком позивача складає 10 076,95 грн, період нарахування з 15.06.10 по 26.08.10 та з 10.11.10 по 06.12.10.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок розміру неустойки (пені) з урахуванням того, що відповідно до п. 4.4 договору поставки № 27/05/10-01П від 27.05.2010 у випадку, якщо покупець перерахував постачальнику авансовий платіж або 100 % передоплати за партію товару, що поставляється, і у випадку прострочення поставки товару, постачальник зобовязаний на третій від узгодженої дати поставки день повернути покупцю перераховані грошові кошти за товар, строк поставки згідно п. 2 специфікації № 2 до 14.06.10 включно, отже прострочення мало місце з 18.06.10., а також з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

238365.918.06.2010 - 07.07.2010209.5000 %0.052 %2481.62

238365.908.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %3663.65

238365.910.08.2010 - 25.08.2010167.7500 %0.042 %1619.58

158365.9010.11.2010 - 05.12.2010267.7500 %0.042 %1748.53

148365.9006.12.2010 - 06.12.201017.7500 %0.042 %63.00 Таким чином, за перерахунком суду вимога позивача щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення повернення грошових коштів підлягає частковому задоволенню в розмірі 9 576,38 грн.

Також, позивач просить суд стягнути 3% річних в розмірі 1 361,24 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем у розрахунку суми позову вих. 19/04/1104 від 19.04.11, суд встановив, що розмір 3% річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем, тобто 1 361,24 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 222 грн 06 коп., на відповідача 1 274 грн. 35 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 35,40 грн, на відповідача 200,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Івр-Агро»(01034 м. Київ, вул. Рейтарська, 4, офіс 1, код ЄДРПОУ 33351859) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою «Інтертрейд Груп» (03150 м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, код ЄДРПОУ 36555886) суму основної заборгованості в розмірі 114 365 (сто чотирнадцять тисяч триста шістдесят пять) грн 90 коп., штраф за несвоєчасну поставку товарів в сумі 2 131 (дві тисячі сто тридцять одну) грн 87 коп., неустойку в розмірі 9 576 (девять тисяч пятсот сімдесят шість) грн 38 коп., 3% річних в сумі 1 361 (одна тисяча триста шістдесят одна) 24 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 35 коп. та 200 (двісті) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 26.05.2011 р.