Рішення № 15863848, 23.05.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2011 р.Справа № 8/23/5022-424/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. Розглянув справу:

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, Львів

до відповідача Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", вул. С. Бандери, 2, м. Бучач, Тернопільська область

про стягнення заборгованості на загальну суму 3 104 грн. 64 коп.

За участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_1 начальника юридичного сектора відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень", довіреність № НЮ - 471 від 29.07.2011 р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представнику позивача розяснювались процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод, вул. Ст. Бандери, 2, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, надалі відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 3 104 грн. 64 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором № 100 від 07.04.2006 р. про подачу та забирання вагонів, зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати за примикання підїзних колій у межах смуги відведення за період з вересня місяця 2010 року по березень місяць 2011 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 3 104, 64 грн., яку позивач і просив стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: договір № 100 від 07.04.2006 р.; додаткове погодження від 01.04.2006 р. до договору № 100 від 07.04.2006 р.; калькуляцію від 12.05.2009 р.; накопичувальні картки № 27100637 від 27.10.2010 р. та № 04030098 від 04.03.2011 р.; акти загальної форми № 5 від 27.10.2010 р. та № 25 від 04.03.2011 р.; претензію № 40/11 ДНЮ від 25.11.2010 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:10 год. 18.04.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:50 год. 04.05.2011 року та, відповідно, до 15:20 год. 23.05.2011р., з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 23.05.2011 року представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 23.05.2010 року не прибув, документально обґрунтований відзив на позов не надав, хоча про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових поштових відправлень ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріалі справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши доводи та обґрунтування представника позивача, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

07 квітня 2006 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" Залізниця, з однієї сторони, та Бучацьким мальтозним заводом Користувач, з другої сторони, укладено Договір про подачу та забирання вагонів №100, за умовами якого Залізниця зобовязалась після повідомлення Користувача, з подальшим письмовим підтвердженням, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах договору, здійснювати подачу, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з підїзної колії, яка належить Користувачу та примикає до станції Бучач Львівської залізниці через стрілку №15 і обслуговується локомотивом залізниці.

Межею підїзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено на відстані 70 м. від стрілки примикання. Розгорнута довжина підїзної колії становить 158 погонних метрів. У межах смуги відведення залізниці підїзної колії і спорудами контрагента зайнято ділянку землі площею 770 кв.м. (п.п. 1-3, 7 Договору).

Згідно п. 20 Договору, останній укладено терміном на 5 років, з 01.04.2006р. до 01.04.2011 року.

Відповідно до п. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України №457 від 06.04.1998р., з наступними змінами та доповненнями (далі Статут) взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами.

Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом.

Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

У разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і забирання вагонів. Усі розрахунки за обслуговування здійснюються безпосередньо між ними (ч.2 п.73 Статуту).

Договір про подачу і забирання вагонів укладаються між залізницею або відповідною уповноваженою начальником залізниці організацією та підприємством, якому належить під'їзна колія Термін дії договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договору на подачу та забирання вагонів визначається сторонами (п.77 Статуту).

Відповідно до р.14 Договору, з врахуванням Додаткового погодження до договору, яке є невід'ємною частиною до договору та вступило в силу з 01.05.2009 року, Користувач зобовязався сплачувати Залізниці плату за складування вантажів або примикання підїзних колій у смузі відведення згідно калькуляції Управління залізниці, яка утримується щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Згідно калькуляції, затвердженої Державним територіально-галузевого об'єднанням "Львівська залізниця", плата за утримання 1 м2 площі смуги відведення за 1 місяць становить 0,48грн. (без ПДВ).

Таким чином, за примикання підїзної колії відповідач зобов'язаний сплачувати за 1 місяць 443,52 грн., в т.ч. 73,92 грн. ПДВ. (770*0,48+73,92).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінськогосподарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак відповідачем, в порушення умов договору, зобовязання щодо своєчасного внесення плати за складування вантажів або примикання підїзних колій у смузі відведення виконувались неналежним чином, внаслідок чого, за період з вересня місяця 2010 року по березень місяць 2011 року (включно) утворилась заборгованість в загальній сумі 3 104 грн. 64 коп.

25.11.2010 року Тернопільською дирекцією залізничних перевезень на адресу відповідача направлено претензію за №40/11-ДНЮ про проведення відшкодування витрат на утримання смуги відведення за вересень-листопад 2010р. в сумі 1 330,20 грн., однак останнім дана претензія була залишена без відповіді та задоволення, що і зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Окрім того, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.10.2006 року порушено провадження у справі №1/Б-809 про банкрутство Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", м. Бучач, вул. Ст. Бандери, 2, код ЄДРПОУ 00375148 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно законодавства (крім випадків, передбачених п. 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон № 2343-ХІІ)); нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343-ХІ під терміном “грошове зобов'язання” розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону № 2343-ХІ грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами

Поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені ст.. 12 Закону № 2343-ХІ.

З огляду на зазначене, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, і погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи те, що Законом не передбачено розгляд судом у справі про банкрутство вказаних заяв до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, тому спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Отже, у випадку невиконання боржником грошових зобовязань, що мають поточний характер, такі вимоги підлягають захисту поза межами справи про банкрутство.

Слід зазначити, що ч. 1 ст. 23 Закону № 2343-ХІІ визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується та припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Суд відзначає, що станом на день розгляду даного спору в суді провадження у справі " 1/Б-809 про банкрутство ДП "Бучацький мальтозний завод" триває (ухвалою суду від 21 січня 2011 року по справі № 1/Б-809 продовжено термін розпорядженням майном боржника до 21.07.2011р.).

Відтак, борг в частині несплати коштів за примикання підїзних колій у межах смуги відведення за період з вересня місяця 2010 року по березень місяць 2011 року за договором є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем, яке виникло після порушення справи про банкрутство та до винесення постанови, а отже позовні вимоги щодо стягнення даного боргу є поточними вимогами і правомірність її виникнення підтверджується матеріалами справи.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, або спростування доводів позивача підприємством не надано, а судом не здобуто.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з ДП "Бучацький мальтозний завод" 3 104 грн. 64 коп. боргу суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75,77, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", вул. Ст. Бандери,2, м. Бучач, Тернопільської області (ідентифікаційний код 00375148) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя,1, м. Львів (ідентифікаційний код 01059900):

- 3 104 грн. 64 коп. заборгованості по платі за примикання підїзної колії;

- 338грн. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання «27»травня 2011 року), через місцевий господарський суд.

СуддяІ.М. Гирила