Рішення № 15863825, 25.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 травня 2011 року справа № 5020-466/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-466/2011

за позовом Закритого акціонерного товариства «Рембудкомплект»

до Приватного підприємства «Безпека»

про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 32 854,21 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність б/н від 10.01.2011;

відповідача не зявився;

Суть спору:

28.03.2011 Закрите акціонерне товариство «Рембудкомплект»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Безпека» про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 32 854,21 грн, у тому числі основного боргу 30 067,62 грн, пені 1 442,83 грн, інфляційного відшкодування 1064,50грн, 3% річних 279,26 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.03.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

У судове засідання 25.05.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи судом відповідача було повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 25.05.2011 було оголошено перерву.

Від представника позивача у судовому засіданні надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог у звязку із здійсненням перерахунку розміру позовних вимог відповідно до вимог діючого законодавства, просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 32641,13 грн, у тому числі основного боргу 30 067,62 грн, пені 1238,53 грн, інфляційного відшкодування 1 095,26грн, 3% річних 239,72 грн (арк.с.45-47).

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача

в с т а н о в и в:

23.11.2010 між закритим акціонерним товариством «Рембудкомплект»(Постачальник, далі - позивач) та приватним підприємством «Безпека»(Покупець, далі - відповідач) укладений договір поставки №83-10 (далі Договір), згідно якого Постачальник на умовах, передбачених договором, зобов`язується виготовити та передати у власність, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити продукцію, найменування, асортимент, загальне кількість якої визначається сторонами з оформленням Покупцем щомісячних заявок та випискою Постачальником рахунків. Строк дії Договору встановлений з моменту підписання до 23.11.2011 /арк.с.7/.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплату придбаної продукції Покупець здійснює у наступному порядку: на підставі рахунку Постачальника сплачує попередньо 60% вартості заявленої продукції на місяць, повну вартість фактично отриманої продукції сплачує самостійно протягом пяти банківських днів наступного місяця.

На виконання умов Договору позивачем на підставі гарантійного листа №231 від 23.11.2010 було поставлено на адресу відповідача та прийнято представником відповідача за довіреністю НБД №333456 від 23.11.2010 продукцію за накладною №232110 від 24.11.2010 на суму 30067,62 грн (арк.с.14-15).

Як зазначив позивач, зобовязання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав, отриманий товар не оплатив, у звязку з чим заборгованість останнього за Договором склала 30067,62 грн, що не заперечувалось відповідачем при підписанні акту звірення взаємних розрахунків станом на 13.01.2011 (арк.с.12).

11.02.2011 позивач на адресу відповідача надіслав претензію №77/11 від 10.02.2011 з вимагаю сплатити суму заборгованості, яка була отримана відповідачем 16.02.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте заборгованість не була погашена (арк.с.11, 16).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач зобовязався здійснювати оплату за поставлену продукцію на підставі рахунку Постачальника - попередньо 60% вартості заявленої продукції на місяць, повну вартість фактично отриманої продукції - протягом пяти банківських днів наступного місяця.

Тобто фактично строк виконання боржником обов'язку по оплаті продукції не встановлений, тому суд визначає настання обов'язку відповідачем оплатити отриманої продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення претензії позивачем з 18.02.2011.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Передача товару відповідачу підтверджується належними доказами, а саме накладною №232110 від 24.11.2010, довіреністю НБД №333456 від 23.11.2010 на отримання товару (арк.с.14, 15).

Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 30067,62 грн, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за поставлений товар є одним з основних обовязків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивач з цим позовом до суду, відповідач мав заборгованості в розмірі 30067,62 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Поряд з основною заборгованість позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1238,53 грн за прострочку оплати поставленого товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.1 Договору за порушення строків оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с.47), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1238,53 грн також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить тягнути з відповідача 3% річних 239,72 грн та інфляційне відшкодування 1095,26 грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (арк.с.47), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 239,72грн такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційного відшкодування (арк.с.47), суд дійшов висновку про те, що він здійснений позивачем без урахування рекомендацій Верховного Суду України (лист від 03.04.97 N62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційного відшкодування такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 811,83 грн, виходячи з наступного розрахунку суду.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?

01.03.2011 - 25.05.201130067.621.027811.83

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 611, 625, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193, 230-232 Господарського кодексу України статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Безпека»(99022, м. Севастополь, вул. Білозерська, 11, ідентифікаційний код 32506290) на користь Закритого акціонерного товариства «Рембудкомплект»(99010, м. Севастополь, вул. Героїв Революції, 67, ідентифікаційний код 05398964) заборгованість за поставлений товар за договором №83-10 від 23.11.2010 в розмірі 32357,70 грн, у тому числі основної борг 30 067,62 грн, пеня 1238,53 грн, інфляційне відшкодування 811,83 грн, 3% річних 239,72 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 323,58 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційного відшкодування в сумі 283,43 грн відмовити.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 30.05.2011.