Рішення № 15863594, 27.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.11 Справа № 8/70пд/2011/(1/127/).

За позовом 1-го позивача - Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,

2-го позивача Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю кафе «Ровесник», м. Луганськ, -

про внесення змін до договору.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Маценко О.В.,

в присутності представників сторін:

від 1-го позивача ОСОБА_1 представник, - довіреність 01/03-30./5454/0/2-10 від 24.11.10 року;

від 2-го позивача ОСОБА_1 представник, - довіреність 01/03-30./5455/0/2-10 від 24.11.10 року;

від відповідача ОСОБА_2. представник, - довіреність № б/н від 10.06.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: 17.05.10 року позивачі звернулись до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю кафе «Ровесник»(далі ТОВ кафе «Ровесник») про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 24.10.1994 року №390, а саме:

пункт 2.1 розділу 2 «Плата за землю»договору викласти у новій редакції:

«2.1.Річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду, у гривнях. Розрахунок розміру річної орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який враховується при здійсненні індексації, яка здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України»;

доповнити розділ 2 «Орендна плата»новим пунктом 2.2 наступного змісту:

«2.2.Річна орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця»;

доповнити розділ 2 «Орендна плата»новим пунктом 2.3 наступного змісту:

«2.3.У разі зміни нормативної грошової оцінки протягом терміну дії договору пропорційно змінюється й розмір орендної плати, без внесення відповідних змін у договір. Про зміну нормативної грошової оцінки орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації»;

змінити у п/п а) пункту 3.1 розділу 3 «Права та обовязки сторін»слова «економічної оцінки земель»на слова «нормативної грошової оцінки земель м. Луганська»та виключити слова «та ставки земельного податку»(том 1, а.с.2-6).

У звязку з надходженням цього позову господарським судом було порушено провадження у справі №1/127пд.

З матеріалів справи вбачається, що під час первісного розгляду справи до вирішення спору по суті позивач не змінював свої позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.09.2010 року по даній справі позов задоволено частково, а саме:

доповнено пункт 2.1 розділу 2 договору №390 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 24.12.94 року у редакції додаткової угоди реченням наступного змісту:

«Розрахунок розміру річної орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який враховується при здійсненні індексації, яка здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України»(п.2 резолютивної частини рішення);

доповнено розділ 2 пунктом 2.2 наступного змісту:

«2.2.Річна орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця» (п.3 резолютивної частини рішення);

виключено з підпункту а) пункту 3.1 розділу 3 «Права та обовязки сторін» договору №390 від 24.10.94 року слова «та ставки земельного податку»(п.4 резолютивної частини рішення);

у підпункті а) пункту 3.1 розділу 3 «Права та обовязки сторін» договору №390 від 24.12.94 року слова «економічної оцінки земель» замінено словами «нормативної грошової оцінки земель м. Луганська»(п.5 резолютивної частини рішення);

виключено з пункту 2.1 розділу 2 договору №1665 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 12.09.96 року у редакції додаткової угоди слова «щомісячно рівними частками»(п.6 резолютивної частини рішення);

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (п.7 резолютивної частини рішення) (том 1, а.с.54-57).

Дослідженням судом змісту цього рішення під час нового розгляду спору встановлено, що пункт 6 його резолютивної частини не має відношення до даної справи, оскільки позивачами такий предмет спору не був заявлений.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року вказане рішення господарського суду Луганської області залишено без змін (том 1, а.с.113-118).

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.11 року рішення господарського суду Луганської області від 17.09.10 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.10 року у цій справі скасовано частково, а саме в частині відмови:

у задоволенні позовних вимог щодо внесення змін до пункту 2.1 пункту 2 розділу «Орендна плата»;

у доповненні договору пунктом 2.3.

У цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Щодо решти позовних вимог рішення судів І та ІІ інстанцій залишені без змін (том 1, а.с.124-129).

Після надходження справи до господарського суду їй надано номер 8/70пд/2011(1/127пд).

З обставин справи, наявних у ній доказів та постанови ВГСУ від 01.03.11 року вбачається, що предметом нового розгляду спору є наступні вимоги позивачів:

пункт 2.1 розділу 2 «Плата за землю»договору викласти у новій редакції:

«2.1.Річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду, у гривнях. Розрахунок розміру річної орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який враховується при здійсненні індексації, яка здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України»;

доповнити розділ 2 «Орендна плата»новим пунктом 2.3 наступного змісту:

«2.3.У разі зміни нормативної грошової оцінки протягом терміну дії договору пропорційно змінюється й розмір орендної плати, без внесення відповідних змін у договір. Про зміну нормативної грошової оцінки орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації».

В іншій частині позовних вимог спір вирішено по суті, а рішення судів І та ІІ інстанцій щодо них залишено без змін.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 05.05.11 року до 19.05.11 року - у звязку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 19.05.11 року до 27.05.11 року з метою надання сторонам можливості виконати вимогу суду про надання додаткових доказів.

До початку судового засідання 27.05.11 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивачі позов в межах вищевизначеного предмету спору підтримали у повному обсязі, мотивуючи його протиправним ухиленням відповідача від укладення додаткової угоди до основного договору з метою приведення останнього у відповідність до чинного законодавства (пояснення без дати та без номера, - до справи надано 05.05.11 року) (том 1, а.с134-136).

Незважаючи на вимоги суду (ухвали від 13.04.11 року, від 05.05.11 року та від 19.05.11 року), позивачі, крім пояснення у справі з урахуванням постанови ВГСУ від 01.03.11 року, - будь-які інші докази на підтвердження своїх вимог до справи не надали.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що, на його думку, Закон України від 03.06.08 року №309-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не може бути застосований до наявних між сторонами правовідносин, оскільки укладений між ними основний договір не передбачає таких підстав для внесення змін до нього в частині рівня орендної плати, як зміни у чинному законодавстві, а сам Закон не містить прямої вказівки про необхідність перегляду розмірів орендної плати за договорами, які були укладені до набрання ним чинності; відповідач вважає, що обгрунтування позовних вимог суперечить чинному законодавству України (відзив на позовну заяву за вих.№ б/н від 18.05.11 року) (том 2, а.с.3-7).

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

29.07.1994 року виконавчим комітетом Луганської міської ради було прийнято рішення №328/5 "Про надання у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 49 років земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю кафе «Ровесник»по вул.Корольова,1», - згідно якому відповідачеві було надано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,2617 га, яка знаходиться у м. Луганську, вул. Корольова,1, - під розміщення будівлі кафе «Чебуречная»(том 1, а.с.13).

На підставі цього рішення між виконкомом Луганської міськради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю кафе "Ровесник" (орендар) у простій письмовій формі, російською мовою, 24.10.1994 року був укладений договір №390 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), відповідно до якого міськвиконком надає, а ТОВ кафе "Ровесник" приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,2617 га, відповідно до плану землекористування, що додається (п.1.1), терміном на 49 років для розміщення будівлі кафе «Чебуречная»по вул. Корольова, 1 (п.1.2).

Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі 11.701.075 карб., щомісячно, рівними частками (п.2.1).

Пунктом 3.1 договору визначено перелік прав та обовязків виконкому міської ради, у тому числі: право змінювати орендну плату у разі зміни економічної оцінки земель та ставки земельного податку (абз.5 та 6 підпункту а) пункту 3.1).

Пунктом 3.2 договору врегульовано права та обовязки орендаря, у тому числі обовязок - своєчасно вносити обумовлену договором плату за землю до 15 серпня та 15 листопада (абз.11 підпункту б) пункту 3.2).

Договором не врегульовано порядок внесення змін та доповнень до нього; його державну реєстрацію здійснено 24.10.1994 року, №390 (а.с.10).

Учасники спору не заперечили факт передачі земельної ділянки орендареві.

19.09.01 року сторони уклали додаткову угоду до цього договору, відповідно до якої внесли низку змін до нього, а саме:

пункт 2.1 виклали у наступній редакції: «2.1.Плата за землю вноситься орендарем у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку щомісячно, рівними долями. Розмір орендної плати розраховується орендарем самостійно, з урахуванням індексації грошової оцінки земельної ділянки, яка здійснюється у порядку, передбаченому законодавством України»;

доповнено договір пунктом 2.3 у наступній редакції: «2.3.Плата за землю вноситься орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок МіськФО №254293000165 у ЛОД АППБ «Аваль», МФО 304007, код пдатежу 13050200, код 02311909»;

з абз. 12 п.п.б) п.3.2 договору виключено слова та цифри «до 15 серпня та 15 листопада;

доповнено пунктом 4 наступного змісту: «На цей договір розповсюджується дія Закону України «Про оренду землі», крім п.3 ст.13; ст.ст.14,16,18 вищеназваного Закону».

Додаткова угода містить також інші умови, які не мають істотного значення для вирішення цього спору.

Державна реєстрація цієї угоди не здійснена (том 1, а.с.12).

05.05.09 року за вих. №И 01/03-13/2562/0/2-09 Луганська міська рада в особі міського голови Кравченка С.І., посилаючись на чинне законодавство, у т.ч. на вищезгаданий Закон України від 03.06.08 року №309-ІУ, спрямувала на адресу ТОВ кафе «Ровесник» письмову пропозицію (лист) про внесення змін до договору оренди від 24.10.94 року №390 шляхом викладення підпункту 2.1 п.2 у новій редакції, а саме: «Річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду, у гривнях».

У цьому ж листі орендареві внесена пропозиція привести договір у відповідність до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220, - при цьому внесення цих змін міськрада запропонувала ініціювати самому орендареві (том 1, а.с.16).

Орендар відхилив цю пропозицію (лист від 18.06.09 року за вих. №36), вважаючи її такою, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та чинному законодавству України (том 1, а.с.17).

27.11.09 року Луганська міська рада прийняла рішення №58/79 "Про пропозицію Товариству з обмеженою відповідальністю кафе "Ровесник" щодо внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 24.10.1994 року №390, який укладений з вказаним підприємством", - відповідно до якого вирішила:

запропонувати ТОВ кафе "Ровесник" внести зміни до вищезгаданого основного договору згідно проекту договору про внесення змін до вказаного договору, який додається до даного рішення та є його невідємною частиною (п.1);

запропонувати ТОВ кафе "Ровесник" у 20-денний термін від дня отримання цього рішення, у разі згоди на внесення змін до основного договору, письмово повідомити Луганську міську раду про згоду з пропозицією або у той же термін письмово повідомити міськраду про її відхилення (п.2);

доручити Управлінню нерухомим майном Луганської міської ради (п.3):

довести дане рішення до відома ТОВ кафе "Ровесник" (п.3.1);

у разі ненадходження до міської ради у вищеназваний термін листа ТОВ кафе "Ровесник" про згоду на внесення змін до договору або надходження від нього листа про відхилення цієї пропозиції подати від імені Луганської міської ради та її виконавчого комітету позов до відповідного судового органу щодо внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у т.ч. на умовах оренди) від 24.10.1997 року №390 (п.3.2) (том 1, а.с.14).

Судом звернуто увагу на те, що у тексті рішення взагалі відсутній виклад змісту пунктів договору, до яких пропонується внести зміни.

На виконання цього рішення Виконавчим комітетом Луганської міської ради (без будь-якого посилання на підстави вчинення цих дій з його боку) в особі начальника Управління нерухомим майном Луганської міської ради Сотнікової Людмили Василівни (без будь-якого посилання на її повноваження укласти цей договір), був підписаний, але не скріплений будь-якою печаткою один примірник проекту Договору про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 24.10.1994 року №390 (а.с.15), - який був спрямований на адресу відповідача по цій справі, що підтверджується супровідним листом (без дати та без номера), відправленим поштою 12.03.10 року (згідно поштового штемпеля); проект договору отримано відповідачем 16.03.10 року (том 1, а.с.20).

Вказаним договором орендареві запропоновано внести до основного договору від 24.10.1994 року №390 наступні зміни:

викласти п. 2.1 розділу 2 "Плата за землю" Договору у наступній редакції: "2.1. Годовая арендная плата устанавливается в размере 3 процентов от нормативной денежной оценки земельного участка, который передан в аренду, в гривнях. Исчисление размера годовой арендной платы за земельный участок осуществляется с учетом индекса инфляции, который учитывается при осуществлении индексации, которая проводится в порядке, определенном законодательством Украины";

доповнити розділ 2 "Орендна плата" новим пунктом 2.3 наступного змісту: "2.3.Годовая арендная плата оплачивается за базовый налоговый (отчетный) период, который равняется календарному месяцу, в денежной безналичной форме ежемесячно на протяженнии 30 календарных дней, следующих за последним календарным днем отчетного (налогового) месяца»;

доповнити розділ 2 «Плата за землю»пунктом 2.4 наступного змісту: «2.4. В случае изменения нормативной денежной оценки земельного участка на протяжении срока действия договора, пропорционально изменяется и размер арендной платы без внесения соответствующих изменений в договор. Об изменении нормативной денежной оценки земель Арендодатель письменно сообщает арендатору или публикует об этом объявление в местных средствах массовой информации";

змінити у п.п. а) пункту 3.1 розділу 3 "Права та обовязки сторін" слова "экономической оценки земель" на слова "нормативной денежной оценки земель г. Луганска" та виключити слова "и ставки земельного налога".

Розглянувши даний проект договору, орендар (відповідач) відмовився від його підписання та повернув до міської ради разом з листом від 18.03.10 року за вих. №12 (міською радою отриманий 19.03.10 року, вхід. №01/03-13/3215/0/1-10), - мотивуючи свою незгоду невідповідністю запропонованого проекту вимогам чинного законодавства та вкрай скрутним власним фінансово-економічним становищем (а.с.21-22).

Вищезазначені дії відповідача стали підставою для звернення позивачів з цим позовом до суду.

Дослідження судом змісту позовних вимог показало, що у позові, крім внесення змін, доповнень та викладу у новій редакції пунктів 2.1, 2.3 та 2.4 розділу 2, а також п/п а) пункту 3.1 розділу 3, - заявлено вимогу про внесення змін до п.2.2 розділу 2 договору №390 від 24.10.1994 року, - який відсутній у вищезгаданому рішенні міської ради та проекті договору до нього про внесення змін до основного договору.

Таким чином, позовні вимоги не у повній мірі узгоджуються з рішенням міської ради та запропонованим на його підставі проектом договору про внесення змін до основного договору.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основний договір за цим спором укладено 24.10.1994 року, - тобто ще до прийняття спеціального Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" (далі ЗУ "Про оренду землі").

Чинним на той час Цивільним кодексом Української РСР 1963 року (глава 25, ст.ст.256-272) були врегульовані лише загальні засади передачі майна у найом.

Спірні правовідносини регулювалися чинним на той час Земельним кодексом України у редакції, затвердженій Законом України від 18.12.1990 року №561-ХІІ (далі ЗКУ 1990 року).

Відповідно до ст. 8 названого Кодексу у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства.

Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.

Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове до п'ятдесяти років.

Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі. Відносини щодо оренди землі регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Статтею 9 Кодексу було встановлено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить низка повноважень, у т.ч. передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу (п.1 ч.1).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Земельного кодексу 1990 року міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Спеціальний Закон України №161-ХІУ "Про оренду землі" був прийнятий 06.10.98 року.

Статтею 13 цього Закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Питання оренди землі врегульовані також ст. 93 ЗКУ 2001 року.

Як вбачається з договору оренди землі від 24.10.1994 року №390 та додаткової угоди до нього від 19.09.01 року, у звязку з прийняттям вищеназваного Закону, Земельного кодексу України у редакції, затвердженій Законом України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі ЗКУ 2001 року), - основний договір був приведений у відповідність до чинного законодавства вищеназваною додатковою угодою.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗКУ 2001 року (в редакції, чинній на 25.10.01 року, - тобто день прийняття Кодексу, та на 27.11.09 року, - тобто на день прийняття вищезгаданого рішення міської ради від 27.11.09 року №58/79) було встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Тобто, мали місце законні підстави для внесення змін до основного договору в частині орендодавця, яким повинна була виступати міська рада, а не її виконавчий комітет.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (далі ЦКУ 2003 року) він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Законом України від 16.01.2003 року №436-ІУ затверджено Господарський кодекс України (далі ГКУ), за приписами пункту 4 Прикінцевих положень якого встановлено, що він застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору, крім вищезгаданих нормативних актів, керується також положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.

За загальним правилом (частини 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України; ст. 174 ГКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу, якими врегульовано

загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст останнього не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами основний договір належить до категорії орендних та є господарським.

В силу частини 1 ст. 173 ГКУ господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки в основному договорі, укладеному між сторонами по цій справі, та додатковій угоді до нього порядок внесення змін до договору не врегульовано, суд при вирішенні спору керується приписами Цивільного та Господарського кодексів України в частині порядку укладення господарського договору та внесення змін до нього.

Позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги, послалися на ст. 651 Цивільного кодексу, статті 21 та 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 33 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та вищезгаданий Закон України від 03.06.08 року №309-УІ .

Дослідження судом цих доводів показало наступне.

За загальним правилом, встановленим частинами 1-2 ст. 651 ЦКУ, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачі не довели наявність факту порушення відповідачем умов укладеного договору.

Основною підставою для внесення змін до договору вони вважають вищезгаданий Закон від 03.06.08 року №309-УІ, який не містить імперативного припису про приведення у відповідність з ним усіх договорів оренди землі, укладених до його прийняття; сам же основний договір, укладений між сторонами, взагалі не містить механізму внесення змін до нього, - в ньому лише оговорено право орендодавця змінювати орендну плату у разі зміни грошової оцінки земель та ставки земельного податку, - при цьому судом встановлено, що позивачі не довели у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, наявності у даному випадку ані першої, ані другої підстав.

Процедура внесення змін до договору Цивільним кодексом України не врегульована, - ним врегульована лише форма їх внесення, а саме: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦКУ).

Відповідно до ст. 30 Закону "Про оренду землі", якою також не врегульована процедура внесення змін до договору оренди землі, - зміна умов останнього здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Порядок укладення господарського договору та внесення змін до нього врегульовано, відповідно, ст.ст.181 та 188 Господарського кодексу України.

Статтею 181 цього Кодексу визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, позивачі, спрямовуючи відповідачеві проект спірного договору про внесення змін до основного договору від 11.05.1998 року №2436, повинні були керуватися приписами статті 181 Господарського та ст. 654 Цивільного кодексів України.

В силу ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності встановлено за рішенням суду.

Позивачі не дотрималися приписів частин 1 та 2 ст. 181 ГКУ та іншого чинного законодавства України, оскільки:

1)проект договору про внесення змін до основного договору не містить дати, що суперечить правилу ч.1 ст. 181 ГКУ; його складено та спрямовано відповідачеві як стороні за договором у одному примірнику, а не у двох, - що не відповідає вимогам ч.2 ст. 181 названого Кодексу;

2)у проекті у вищецитованому рішенні міської радита у проекті договору не вказано, чому орендодавцем за договором є міськвиконком, а не міська рада; у його вступній частині не сказано, на підставі яких повноважень договір укладається від імені Луганської міської ради як сторони за договором - виконавчим комітетом міської ради в особі начальника Управління нерухомим майном Луганської міської ради Сотнікової Л.В., а тому у суду є підстави вважати, що останній підписано особою, без належних повноважень, що витікає з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 92 Цивільного кодексу встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до ст. 172 цього Кодексу територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах

їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно приписам ст. 173 ЦКУ у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 237 ЦКУ визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імен другої сторони, яку вона представляє.

В силу приписів частин 2-3 ст. 244 Цивільного кодексу представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

З тексту проекту договору про внесення змін до основного договору видно, що у ньому відсутнє посилання на повноваження Сотнікової Л.В. укласти перший (тобто договір про внесення змін); незважаючи на вимоги суду про надання додаткових доказів, позивачі не надали жодного доказу на підтвердження права начальника Управління укласти спірний договір.

Згідно ст. 246 ЦКУ довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

З рішення Луганської міської ради видно, що Управлінню нерухомим майном Луганської міської ради, правонаступником якого є Управління Держкомзему у місті Луганську Луганської області (Положення, затверджене наказом Держкомзему України від 08.01.10 року за №7), було доручено лише довести зміст рішення та проекту договору до відома орендаря ТОВ кафе "Ровесник", - а не підписати та укласти його (п.3). Вищезгаданим Положенням про Управління не передбачено право останнього на підписання договорів від імені Луганської міської ради про надання земельної ділянки в оренду.

3)проект договору про внесення змін до основного договору запропоновано укласти юридичною особою виконавчим комітетом Луганської міської ради, - однак останній (виконком) не повинен бути його стороною, - інше суперечить приписам п.12 Перехідних положень ЗКУ 2001 року (в редакції, чинній на 25.10.01 року, - тобто день прийняття Кодексу, та на 27.11.09 року, - тобто на день прийняття вищезгаданого рішення міської ради від 27.11.09 року №58/79); частині 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», у якій сказкано, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом; підпункту «а»ч.1 ст. 12 ЗКУ 2001 року та правилам частин 2 статтей 181 та 188 Господарського кодексу України;

4)вищевикладене надає суду підстави дійти висновку, що у даному спірному випадку позивачами порушено один з таких основоположних принципів діяльності органів місцевого самоврядування, як законність (ст. 4 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні");

5)у такий спосіб позивачами порушено приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позовні вимоги не у повній мірі відповідають рішенню Луганської міської ради від 27.11.09 року №58/79 та змісту проекту договору про внесення змін до основного договору №390 від 24.11.1994 року як додатку до нього (рішення), - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, ч.2 ст.19 Конституції України; ст.ст.92,172,173,202,203,237,246,625,628,629,651,654 Цивільного кодексу, ст.ст.181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.12,93 Земельного кодексу України 2001 року; ст.4 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні"; ст.ст.4,13 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі", керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,47-1,49, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивачів.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 27.05.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 травня 2011 року.

Суддя А.П.Середа