Рішення № 15863410, 12.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2011 р. Справа № 17/5026/342/2011-10/046-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 17/5026/342/2011-10/046-11

за позовом                     прокурора Тальнівського району в інтересах держави в особі Державного підприємства «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», м. Черкаси

до                               фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Богуслав

про                               стягнення 1315,81 грн.

Представники:

від прокуратури:          не з’явився;

від позивача:           не з’явився;

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Тальнівського району Черкаської області звернувся до господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»(далі-позивач) з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 1315,81 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 279 від 22.07.2008 р. щодо оплати наданих позивачем послуг по сертифікації продукції, яка випускається серійно, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 1315,81 грн., яку прокурор просить стягнути на користь позивача.

При цьому, прокурор звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. щодо офіційного тлумачення ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, визначено, що прокурор або його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підставою для представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій або бездіяльності фізичних чи юридичних осіб, що вчиняються між ними у відносинах з державою.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», до повноважень прокурора у межах нагляду за додержанням і застосуванням законів належить повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 цього ж Закону передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.02.2011 р. порушено провадження у справі № 17/5026/342/2011 та призначено її до розгляду.

Ухвалою від 22.03.2011 р., на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, справу направлено за підсудністю до господарського суду Київської області, оскільки, з наданого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що місцем проживання відповідача є: 09700, АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2011 р. справу прийнято до провадження суддею Приваловим А.І., присвоєно їй № 17/5026/342/2011-10/046-11 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19.04.2011 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено.

В судові засідання 19.04.2011 р. та 12.05.2011 р. прокурор та представник позивача не з’явились, проте 18.04.2011 р. та 12.05.2011 р. через загальний відділ господарського суду від позивача отримані заява № 897/02-13 від 07.04.2011 р. та телеграма, в яких позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі його повноважного представника, за наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, на виконання вимог ухвал суду від 30.03.2011 р. та від 19.04.2011 р., позивачем надіслані витребувані документи.

Відповідач в судові засідання 19.04.2011 р. та 12.05.2011 р. не з’явився, свого представника в судові засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 30.03.2011 р. та від 19.04.2011 р., направлених на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яка підтверджена доданим до матеріалів справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вимоги ухвал суду від 30.03.2011 р. та від 19.04.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі, відзив на позов до суду не надіслав.

Розглянувши подані прокурором та позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2008 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір № 279, відповідно до умов п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов’язок виконати роботи по сертифікації продукції, яка випускається серійно. При цьому сторонами визначено, що загальна вартість послуг, включаючи ПДВ, становить 1315,81 грн., які підлягають оплаті замовником згідно з протоколом про величину договірної ціни, який є додатком до договору.

Між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 1 до договору «Протокол угоди про величину договірної ціни», копія якого додана до матеріалів справи, згідно з яким загальна вартість послуг, які надає позивач становить 1315,81 грн.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання згідно з умовами договору, надавши послуги щодо сертифікації продукції, яка випускається серійно, про що свідчить додана до матеріалів справи копія акту № 279 від 22.07.2008 р., підписаного в двосторонньому порядку.

Для оплати вартості наданих послуг, позивачем виставлений відповідачу рахунок № 279 від 22.07.2008 р. на суму 1315,81 грн.

Проте, вартість наданих позивачем, згідно з умовами договору, послуг залишена відповідачем не сплаченою, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1315,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У зв’язку із неналежним виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати наданих позивачем послуг, останній неодноразово звертався до відповідача з претензіями (№ 02-09/1985 від 17.09.2010 р. та № 02-09/2668 від 29.11.2010 р.), надіслання яких підтверджується доданими до матеріалів справи реєстрами на відправку поштової кореспонденції, з вимогами сплатити суму заборгованості у розмірі 1315,81 грн.

Проте, претензії позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання 19.04.2011 р. та 12.05.2011 р. не з’явився, письмових пояснень чи доказів оплати наданих позивачем послуг не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача за надані позивачем, згідно з умовами договору послуги щодо сертифікації продукції, яка випускається серійно, на час прийняття рішення не погашена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 1315,81 грн. визнається судом та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. ч. 3, 5 статті 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (09700, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»(18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 278; код ЄДРПОУ 02568360) 1315,81 грн. заборгованості.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (09700, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 102,00 грн. - витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І. Привалов

Повне рішення складено - 23.05.2011 р.