Рішення № 15863142, 27.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.11 р.                     Справа № 4/107                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – довіреність від 31.12.2010р.,

від відповідача – не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” м. Горлівка

до відповідача - Фізичної особи – підприємства ОСОБА_2 м. Донецьк

про стягнення 10041,87грн. заборгованості, 20%річних, інфляційних втрат, пені, штрафу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач у квітні 2011р. звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 10041,87грн., з яких: 8500,00грн. – заборгованість за отриману, але не сплачену в повному обсязі продукцію, 442,04грн. – 20%річних, нарахованих за період з 13.01.2011р. по 31.03.2011р. на підставі п. 9.2 договору, 162,27грн. – сума інфляційних втрат, нарахованих за січень і лютий 2011р., 342,56грн. – пеня за прострочення оплати товару, яка нарахована за період з 13.01.2011. по 31.03.2011р. на підставі п. 7.1 договору, 595,00грн. – штраф в розмірі 7% від суми боргу, нарахований відповідно до п. 7.1 договору.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки №1011 від 12.02.2010р., видаткову накладну №19352/33252 від 29.12.2010р. на суму 12319,56грн.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою за адресою яка вказана позивачем у позовної заяві.

          Розгляд справи неодноразово відкладався з причин неявки представника відповідача.

          Повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте з причини „за закінченням терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора й копія позовної заяви з додатками, так і ухвали суду були направлені стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у свідоцтві про перереєстрацію й адреси, явка вказана самим відповідачем в тексті договору.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір без явки представника сторони на підставі ст. 75 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

2

          Предметом даного спору є стягнення заборгованості та нарахованих сум за неналежне виконання грошового зобов’язання.

          Підставою для обґрунтування вимог позивач вказав договір №1011 від 12.02.2010р. відповідно до якого ним були виконанні умови щодо поставки відповідачу товару за видатковою накладною № 19352/33252 від 29.12.2010р., прибуткові касові ордера, які доказують оплату відповідачем не в повному обсязі отриманого товару та не несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, застосування до відповідача відповідальності, встановленої ч.2 ст.625 ЦК України (435-15 ) та умовами договору.

Після аналізу всіх наданих позивачем в оригіналі для огляду в судовому засіданні           матеріали,

якими він підтверджує свої вимоги, суд встановив факт, що сторонами укладений договір на поставку спиртних напоїв в асортименті №1011 від 12.02.2010р., за яким відбувалась поставка товару шляхом передання представником позивача (постачальника) матеріально-відповідальним особам, які виділені відповідачем відповідно до повідомлення листом позивача на підставі п.13 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей”, яким надано право отримувати від імені ОСОБА_2 товар.

За видатковою накладною № 19352/33252 від 29.12.2010р. отримана продукцію особою, яка не була наділена правом на отримання товару від імені відповідача, в ній також відсутні посилання на довіреність, договір, відсутня і печатка відповідача.

          А вимогу суду, позивачем підписаний акт звірки по поставках товару і розрахунках за нього з відповідачем, який підписаний 23.05.2011р., в якому ОСОБА_2 підтвердив той факт, що ним отриманий за накладною № 19352/33252 від 29.12.2010р. товар на суму 12319,56грн., вартість яких сплачена ним не в повному обсязі, що підтверджують прибуткові касові ордери: № 6494 від 03.02.2011р. в сумі 819,56грн., № 10319 від 24.02.2011р. в сумі 1000,00грн., № 15227 від 18.03.2011р. в сумі 1000,00грн., № 11579 від 03.03.2011р. в сумі 1000,00грн., № 20607 від 21.04.2011р. в сумі 1000,00грн., № 24611 від 05.05.2011р. в сумі 1500,00грн. Відповідач підтвердив, що за отриманий товар він сплатив замість 12319,56грн. лише 6319,56грн., шо на 6000,00грн. менше вартості отриманого товару.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами в п. 6.1 договору погоджено, що розрахунки за товар проводяться покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, тобто до 12.01.2011року включно.

Відповідачем, в порушення умов цього пункту договору, отриманий товар сплачений частково, що підтверджується прибутковими ордерами та актом звіряння, підписаним відповідачем.

Таким чином, на час звернення з позовом – 01.04.2011р., сума заборгованості складала 8500,00грн. а в процесі вирішення спору відповідач перерахував позивачу 1500грн.

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність позивачем факту наявності заборгованості за товар, господарський суд задовольняє позовну вимогу щодо стягнення суми боргу в розмірі 6000,00грн. в повному обсязі. Щодо вимог про стягнення 1500грн., які сплачені відповідачем після звернення позивача з позовною заявою до господарського суду, в цій частині позову, суд справу припиняє за відсутністю спору на підставі п.1.1ст.80 ГПК України.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків п. 6.1 договору оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 442,04грн. 20%річних, нарахованих за період з 13.01.2011р. по 31.03.2011р. на підставі п. 9.2 договору, 162,27грн. інфляційних втрат, нарахованих за січень, лютий 2011р.

3

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем отриманий товар не сплачений в повному обсязі, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційних втрат.

Сторонами в п. 9.2 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманої від постачальника продукції, покупець повинен сплатити постачальнику 20%річних від суми боргу за користування чужими коштами, що не суперечить вимогам ст. 625 ЦК України.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування річних та суми інфляційних втрат проведене позивачем з дотриманням термінів оплати товару, встановлених сторонами в договорі та загальних правил (методики) нарахування, перевіривши надані розрахунки,

господарський суд задовольняє в повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення 442,04грн. 20%річних, нарахованих за період з 13.01.2011р. по 31.03.2011р. на підставі п. 9.2 договору, 162,27грн. інфляційних втрат, нарахованих за січень, лютий 2011р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 342,56грн. пені за прострочення оплати товару, яка нарахована за період з 13.01.2011. по 31.03.2011р. на підставі п. 7.1 договору, 595,00грн. штрафу в розмірі 7% від суми боргу, нарахований відповідно до п. 7.1 договору.

Вирішуючи ці питання господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

4

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім цього, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в п. 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості отриманого від постачальника товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості отриманого товару понад 30 календарних днів, покупець сплачує штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов’язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування санкцій, передбачених п.7.1 договору.

Таким чином, позивачем законно нараховані 342,56грн. пені та 595,00грн. штрафу в розмірі 7% від суми боргу.

Господарський суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначені види відповідальності та розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків оплати товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,п.1-1ст.80,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” м. Горлівка до Фізичної особи – підприємства ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення 10041,87грн., з яких: 6000,00грн. – заборгованість, 442,04грн. – 20%річних, 162,27грн. – сума інфляційних втрат, 342,56грн. – пеня, 595,00грн. – штраф в повному обсязі.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1500грн. боргу за відсутністю спору.

Стягнути з Фізичної особи – підприємства ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” м. Горлівка-84601, вул. Озерянівська, 2, ЄДРПОУ 36899012 заборгованість в сумі 6000,00грн., 442,04грн. – 20%річних, 162,27грн. – інфляційних втрат, 342,56грн. – пені, 595,00грн. – штрафу, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гринько С.Ю.