Рішення № 15862970, 25.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 травня 2011 р. Справа 7/83/2011/5003

за позовом: Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, м.Вінниця

до: Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України", м.Вінниця

про визнання договору №29/10 від 22.12.2010 р. недійсним з моменту укладання

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники :

позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, представник, довіреність № б/н від 18.02.2011 року, посвідчення № НОМЕР_1 виданий 14.05.2007 року.

відповідача: ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу ДП "Вінницький облавтодор", довіреність № 131 від 24.05.2011 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 18.02.1999 року.

ВСТАНОВИВ :

Служба автомобільних доріг у Вінницькій області звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" про визнання договору №29/10 від 22.12.2010 року недійсним з моменту укладення.

Ухвалою від 12.05.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/83/2011/5003 та призначено до розгляду на 25.05.2011 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

22.12.2010 року між Службою автомобільних доріг у Вінницькій області (Замовник) та Дочірнім підприємством "Вінницький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (Підрядник) укладено договір підряду № 29/10.

Відповідно до п. 1.1 Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати на свій ризик, своїми силами та з своїх матеріалів виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги О-02-27-02 (Немирів-Ямпіль)-Переправа км 0+000-км 3+400 Ямпільського району Вінницької області, відповідно до затвердженого робочого проекту.

Замовник зобов'язується прийняти вказані в п.1.1 Роботи та оплатити їх за рахунок коштів державного бюджету (згідно з п.1.2 Договору).

Згідно п.3.1 Договору договірна ціна робіт, виконання яких доручається Підряднику, становить 18926406,00 грн., в тому числі на 2010 рік 1071247,00 грн..

Кінцеві розрахунки за виконані обсяги робіт Замовник здійснює на підставі актів виконаних робіт підписаних уповноваженими представниками Сторін з урахуванням авансових платежів (п.3.8 Договору).

Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України, платіжні зобов'язання виникають в залежності від фактичних надходжень коштів на казначейський рахунок Підрядника, при наявності бюджетного призначення на відповідний рік (п.3.10 Договору).

10.03.2011 року позивачем було спрямовано відповідачу лист з пропозицією про розірвання договору.

Як свідчать матеріали справи та власне не заперечується сторонами розірвання оспорюваного договору в добровільному порядку вчинено не було.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що при укладенні оспорюваного правочину було порушено діюче законодавство, зокрема приписи Закону України "Про здійснення державних закупівель".

В якості нормативно-правової підстави позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 203, 215, 236 ЦК України, ст.ст.2, 31, 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

У п.1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вказано, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо. При цьому вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В п.10 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України.

Розглядаючи вказаний спір суд бере до уваги наступні приписи законодавчих актів

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.

Договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти (п.5 ч.1 ст.1 Закону).

Згідно ч.1 ст.2 Закону цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Частина 3 названої статті містить випадки на які не поширюється норми вказаного Закону, серед яких немає робіт по здійсненню капітального ремонту автомобільних доріг.

Згідно ч.5 цієї ж статті забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій; попередня кваліфікація учасників; закупівля в одного учасника (ч.1 ст.12 Закону).

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.40 Закону).

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Аналіз змісту оспорюваного договору в сукупності із приписами Закону України "Про здійснення державних закупівель" переконливо свідчить, що закупівля робіт (капітальний ремонт автомобільних доріг за кошти державного бюджету), які є предметом оспорюваного договору підпадають під сферу дії вказаного вище Закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами при укладенні оспорюваного договору порядку проведення процедур закупівлі у відповідності з приписами Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Факт недотримання при укладенні договору від 22.12.2010 року вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" не заперечується сторонами.

Враховуючи наведене оспорювана угода вимогам законодавства не відповідає, оскільки при її укладенні сторонами не було дотримано порядку проведення процедур закупівлі у відповідності з приписами Закону України "Про здійснення державних закупівель", що імперативно заборонено згідно ч.5 ст.2, ч.4 ст.40 вказаного Закону.

Таким чином позов підлягає задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

25.05.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85,87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 29/10 від 22.12.2010 року підряду укладений між Службою автомобільних доріг у Вінницькій області та Дочірнім підприємством "Вінницький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України".

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України", вул. 40 річчя Перемоги, 27, м. Вінниця, 21100 (код ЄДРПОУ- 32054743) на користь Службою автомобільних доріг у Вінницькій області, вул. Єрмака, буд. 2-а, м.Вінниця , 21036 (код ЄДРПОУ - 25845655) - 85 грн. 00 коп. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 травня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.