Рішення № 15862969, 24.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 травня 2011 р.

Справа 4/63/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання О.Гнилюк

за участю представників:

позивача : не з"явився;

відповідача : ОСОБА_1 - згідно довіреності;

третьої особи : не з"явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:Приватного підприємства "Промбудреєстр" (вул.600-річчя, 17, а/с 1839, м. Вінниця, 21021); за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до:Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (пр-т Гагаріна, 12-а, м. Одеса, 65058) про визнання іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом м. Вінниці ОСОБА_3 10.07.2008 р. за реєстровим № 7057 між АКБ "Імексбанк" та ПП "Промбудреєстр" недійсним.

ВСТАНОВИВ :

Відповідач подав установчі документи, з яких вбачається, що Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" є правонаступником Акціонерного комерційного банку "Імексбанк".

Відповідно до ст. 25 ГПК України - в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

З наданого відповідачем Статуту Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", затвердженого Загальними зборами акціонерів Акціонерного комерційного банку "ІМЕКСБАНК" в новій редакції, протокол № 5 від 28.07.09 р. погодженого Національним банком України від 11.08.09 р. вбачається, що Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" є правонаступником Акціонерного комерційного банку "ІМЕКСБАНК".

За таких обставин відповідача у справі - Акціонерний комерційний банк "ІМЕКСБАНК" слід замінити його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК " на підставі ст. 25 ГПК України.

Відповідач в судовому засіданні та в відзиві № 963 від 24.05.2011 р. на позовну заяву проти позову заперечив, покликаючись на те, що в позовній заяві позивач просить визнати недійсним укладений між АТ "ІМЕКСБАНК" та ПП "Промбудреєстр" іпотечний договір, посвідчений 10 липня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 7057. Підставою, для визнання вказаного договору недійсним, вказано п. 5 цього договору, яким встановлено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме підпункти 5.1. та 5.4., де вказано способи задоволення вимог банку, тобто на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність. Позивач стверджує, що вказаний пункт договору суперечить нормам цивільного законодавства, а саме Закону України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом по примусовому виконанню виконавчих документів і він передбачає, що відчуження предмета іпотеки здійснюють виключно органи державної виконавчої служби. Відповідач зауважує на це, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про іпотеку" та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України. Статею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбаченні ст. 33 вказаного закону, а саме: у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Окрім того, статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено позасудове врегулювання. Так, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 37 цього закону передбачено також наступне: Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, передбачено ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. На обґрунтування своєї позиції позивачем не наведено жодного вагомого аргументу про те, що в момент укладання оспорюваного договору іпотеки існували обставини, описані в ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України і в зв'язку з чим на даний час цей договір може бути визнано недійсним. Зауважує, що 01.02.2011 року позивач звертався з позовною заявою до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про визнання оспорюваного договору іпотеки недійсним. Рішенням по справі № 6/16/2011/5003 від 22.02.2011 року позов задоволено частково, визнано недійсним п. 3.1.7. Договору іпотеки від 10.07.2008 року, укладеного між АКБ "ІМЕКСБАНК" та ПП Промбудреєстр", в решті позову відмовлено. Заявлена позивачем вимога про визнання правочину недійсним є необгрунтованою та безпідставною, так як ним не доведено існування конкретних обставин для визнання оспорюваного договору іпотеки недійсним в цілому.

Третя особа вимог ухвали суду від 29.04.2011 року про явку в судове засідання представника, надання додаткових доказів не виконала. Вказана ухвала була надіслана судом третій особі, що стверджується реєстром № 1 від 06.05.2011 р., та до господарського суду не повернулася, що свідчить про належне повідомлення третьої особи про час, місце розгляду справи за її участю.

Позивач вимог ухвали суду від 29.04.2011 року про явку в судове засідання представника не виконав.

24.05.2011 року від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що єдиний юрист підприємства перебуває у відрядженні у м. Києві, яке було заплановане раніше, ніж надійшла ухвала суду про порушення провадження у цій справі, через брак коштів неможливо забезпечити явку іншого представника товариства.

Представник відповідача проти вказаного клопотання заперечив, мотивуючи заперечення тим, що представниками можуть бути, відповідно до ст. 28 ГПК України, і інші особи, зокрема і директор, та тим, що до клопотання не додано доказів, які б підтверджували викладене в клопотанні.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню, оскільки згідно ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Позивач не надав доказів, які б свідчили про відрядження (наказ, копії процесуальних актів, інше), клопотання про відкладення подано позивачем в канцелярію суду 24.05.2011 р. о 10 год. 53 хв., тоді як справу призначено до розгляду на 24.05.2011 р. о 11:00 год. Тому суд приходить до висновку про те, що відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду справи та про зловживання позивачем процесуальними правами і нехтування обов"язками.

Розглянувши повно, всебічно, об"єктивно і в сукупності матеріали справи, оглянувши їх оригінали, надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представника відповідача суд на підставі ст. 575, 590, 591, 627 ЦК України, ст. 33, 36, ч.1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", прийшов до висновку про те, що позовні вимоги з підстав вказаних в позовній заяві задоволенню не підлягають.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

10.07.08 р. між АКБ "ІМЕКСБАНК", правонаступником якого є ПАТ "ІМЕКСБАНК" та Приватним підприємством "Промбудреєстр" був укладений договір Іпотеки за реєстровим № 7057.

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. Договору Договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя (відповідач) за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 98 від 10 липня 2008 р., який укладено між Іпотекодержателем та фізичною особою ОСОБА_2 , а також усіх додаткових договорів/угод до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі; кредит, відповідно до вищевказаного кредитного договору надається Боржнику Кредитором - Іпотекодержателем на наступних умовах:

Сума кредиту - 2 000 000 (два мільйони ) грн.

Строк повернення кредиту - 08 липня 2011 року

Розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі - 28 % річних.

Крім цього, заставою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу Договору; предметом іпотеки є нерухоме майно: 3/1000 частки не житлової будівлі (виділена в натурі частка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка складається у цілому з приміщень, зазначених в схематичному плані літерами приміщень літ. № 2- 3-й поверх - пр. № 301, пр. з № 340 по № 360 (387), пр.361; загальною площею 399,8 кв.м., який належить Іпотекодавцю (майновому поручителю), які належать на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу від 20.12.2007 р. за реєстровим номером 13557, та зареєстрованого Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризаці в реєстрову книгу № 11 додаткову за реєстровим № 399 24 грудня 2007 року.

Згідно п.п. 5.1, 5.4, 6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.2 вказаного договору іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки:на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду: за рішенням суду; у безпірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.При цьому витрати Іпотекодержателя, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на Предмет іпотеки, також забезпечуються цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе Іпотекодавець (майновий поручитель) та вони підлягають відшкодуванню Іпотекодержателю в повному обсязі. Пункт 6.1 цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього Договору, шляхом: продажу від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі нз підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку". Цим Договором Іпотекодавець (майновий поручитель) уповноважує Іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодавця довідки та документи, які необхідні для підготовки Предмета іпотеки до продажу, (витяги з'реєстру обтяжень, довідку з Бюро технічної інвентаризації, інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі - продажу Предмету іпотеки, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з продажем Предмету іпотеки. У разі продажу Предмета іпотеки, Іпотекодавець (майновий поручитель) доручає Іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя та заборгованості за кредитним договором. Якщо предмет іпотеки буде продано за суму більшу, ніж сума заборгованості та витрат Іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу Іпотекодержатель повертає Іпотекодавцю (майновому поручителю).Прийняття Предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно ст.575, ч.1.2 ст. 590, ч. 1 ст. 591, ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 33, 36, ч.1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Пункти 5.1, 5.4, 6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.2 іпотечного договору від 10.07.2008 р., не суперечать нормам законодавства, і зокрема ст.575, ч.1.2 ст. 590, ч. 1 ст. 591, ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 33, 36, ч.1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Згідно зазначених норм законодавства та пунктів договору відчуження предмета іпотеки здійснює не лише орган державної виконавчої служби, а й іпотекодержатель.

Згідно ст. 525, 627, ч.1 ст. 628 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивач підписав іпотечний договір, який він просить визнати недійсним без будь - яких застережень, розбіжностей. Тому волевиявлення обох сторін за кредитним договором було вільним.

Згідно ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи в позовній заяві спростовуються поданими в справу документами та нормами законодавства зокрема ст. 575, ч.1.2 ст. 590, ч. 1 ст. 591, ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 33, 36, ч.1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що іпотечний договір від 10.07.2008 р., який позивач просить визнати недійсним, з підстав вказаних в позовній заяві не суперечить закону, а відтак позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.

В зв"язку з відмовою в позові судові витрати на держмито в сумі 85 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. 4-5, 22, 33, 34, 43, ч.1, 5 ст. 49, 82 - 84, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Замінити відповідача у справі Акціонерний комерційний банк "ІМЕКСБАНК" його правонаступником Публічним акціонерним товриством "ІМЕКСБАНК"(пр-т Гагаріна, 12-а, м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 20971504).

2. В позові Приватного підприємства "Промбудреєстр" за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про визнання іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом м. Вінниці ОСОБА_3 10.07.2008 р. за реєстровим № 7057 між АКБ "Імексбанк" та ПП "Промбудреєстр" недійсним відмовити.

3.Судові витрати на держмито в сумі 85 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покласти на позивача.

4.Копію даного рішення направити відповідачеві рекомендованим листом, позивачеві, третій особі рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити під розписку їх повноважним представникам.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 24.05.2011 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 30.05.2011р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя ББілоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.600-річчя, 17, а/с 1839, м. Вінниця, 21021)

3- ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

4 - відповідачу (пр-т Гагаріна, 12-а, м. Одеса, 65058)