Ухвала суду № 15862962, 19.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року                               м. Київ                                        К-14716/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Карася О.В.

                                                                      Костенка М.І.

                                                                      Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008

у справі №2-а-5450/08 (22-а-6565/07)

за позовом          Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті»

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про          визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «Конті»(далі по тексту –позивач, ЗАТ “Виробниче об’єднання «Конті») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі по тексту –відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) від30.01.2008 № 0000101313/3276/10/15-16-23/2

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008,позов задоволено частково; визнане протиправним спірне рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 61556,57 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства ЗАТ “Виробниче об’єднання «Конті», складено акт № 43/15-16-23/2-25112243 від 24.01.2008 року, в якому зафіксоване порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями.

На підставі результатів проведеної перевірки, 30.01.2008 відповідачем прийняте рішення № 0000101313/3276/10/15-16-23/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені в розмірі 143631,54 грн.

Судами також встановлено, що 31.03.2007 ЗАТ “Виробниче об’єднання «Конті»укладено контракт з фірмою «Теофарм Б.Ф.»(Нідерланди) № 105.122 на поставку комплексного устаткування для пакування виробів з м’якого бісквіту і індивідуальну та групову упаковку, За яким першим було здійснено оплату –авансовий платіж в розмірі 30% від загальної вартості контракту, що складає 495600 євро. В контракті передбачено, що поставка товару здійснюється до 02.08.2007.

Позивачем була отримана індивідуальна ліцензія Національного банку України № 257 на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією –контрактом № 105.122 з 30.05.2007 по 02.08.2007 на суму 495600 євро.

На думку відповідача, позивачем були допущені порушення ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: перевищення граничного терміну поставки товару з 03.08.2007 по 16.08.2007, що становить 14 календарних днів, посилаючись при цьому на дату, зазначену в вантажно-митній декларації, відповідно до якої митне оформлення здійснено 16.08.2007 та товар випущений у вільний обіг.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що датою імпорту товарів слід вважати дату надходження товару на митну територію України, що є фактичним перетином товару митного кордону України.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Моментом здійснення експорту (імпорту), в силу ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

За змістом ст. 43 цього Кодексу у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контролю розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 92 вказаного Кодексу, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Отже, вирішальним є перетин митного кордону України, як умова здійснення імпорту.

Митне оформлення товарів, як наступна подія після перетину митного кордону, має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України»та «пропуск через митний кордон України»не є тотожними, і обов’язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі і проставляється відтиск штампа «Під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, поставки товару за вищевказаним контрактом були здійснені згідно відміток митного органу на товарно-транспортних накладних CMR, відповідно, 10.08.2007 –на суму 513651 євро, 13.08.2007 –на суму 397677 євро та 600672 євро.

В даному випадку, як визначено судами, має місце пропуск строку поставки товару, встановлений ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, з 03.08.2007 (закінчення дії індивідуальної ліцензії НБУ) по 10.08.2007 (дату фактичного переміщення товару через митний кордон України).

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко