Ухвала суду № 15927382, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-10759/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Степашка О.І., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 червня 2008 року

у справі №№2-16/188-2008А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2008 року ТОВ «КримПечатьСервіс»(далі –позивач, підприємство) звернулось до господарського суду з адміністративним позовом (з урахуванням доповнень до позовної заяви, які подані 13 лютого 2008 року), в якому просить прийняті Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь (далі –відповідач, податковий орган) податкові повідомлення –рішення №0015842301/2 від 14.01.2008 року на суму 87373,65 грн., з яких 60023,00 грн. - основний платіж, 27350,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0019832301/2 від 14.01.2008 року на суму штрафу по податку на прибуток в сумі 2660,85 грн., визнати недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані ти, що податковий орган з порушенням положень ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зменшив йому валові витрати за період з 01.10.2005 року по 31.03.07 року на суму безнадійної заборгованості, та с порушенням положень ЦК України обчислив початок перебігу строку позовної давності, тому що не встановив в акті перевірки дату виникнення обов’язку за товар, та обчислив цей строк з дати поставки товару.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 червня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

Мотивуючи свої висновки, суди попередніх інстанції виходили з того, що чинним законодавством не передбачено обов’язку платника податку –покупця товару зменшувати або корегувати валові витрати на суму вартості товарів, віднесеної до валових витрат за першою з події (оприбутковування товару), при несплаті за товар у межах строку позовної давності та при віднесення такої заборгованості до валового доходу відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 21.09.2007 року працівниками ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим здійснено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «КримПечатьСервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт №6124/23-7/31416065.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення позивачем, зокрема, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 60023,00 грн., а саме по періодах:

1 квартал 2006 року - 26651,00 грн.;

1 півріччя 2006 року –27126,00 грн.;

9 місяців 2006 року - 46448,00 грн.;

2006 рік 60023,00 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом 04.10.2007 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0015842301/0 про донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 60023,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 27350,65 грн.

За результатами останнього адміністративного оскарження, відповідачем 14.01.2008 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0015842301/2, яким донараховано підприємству податок на прибуток у розмірі 87373,65 грн., з яких 60023,00 грн. - основний платіж, 27350,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0019832301/2 про збільшення суми штрафу по податку на прибуток в сумі 2660,85 грн.

Також встановлено, що позивач у 2003 році отримував товари для господарської діяльності від постачальників: ТОВ «Інтербізнескомпанія», ТОВ «Дан», ТОВ «Алефінк», ТОВ «Видавництво Таврида», ДП «Мрія», ПП «Нікіта», ПП «Карат Центр», ПП «Древал». Вартість товарів позивачем була віднесена до складу валових витрат в податкових періодах за першою подією, тобто, з дати отримай товарів від постачальників.

Сумніви у податкового органу стосовно отримання позивачем від постачальників товарів по цивільно-правовим угодам відсутні, що підтверджується матеріалами справи.

За періоді що перевірявся з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року позивач не компенсував, постачальникам вартість отриманих товарів, по яким минув строк позовної давності, проте у доходній частині декларації у рядку 01.6 позивач відобразив заборгованість перед постачальниками, по який минув строк позовної давності.

Підставою для донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, як правильно зазначено судами, стали висновки відповідача про те, що позивач при віднесенні до складу валових доходів нестягнутої суми кредиторської заборгованості повинен був одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесені витрати відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанції відносно того, що такі висновки податкового органу є помилковими та спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді. До безповоротної фінансової допомоги відносяться суми заборгованості платника податків перед іншими юридичними та фізичними особами, яка залишилася нестягнутою після спливу строку позовної давності (п.1.22 ст.1 зазначеного Закону).

Тому, судами цілком доречно зауважено, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачена норма, яка б зобов’язувала позивача зменшувати чи коригувати валові витрати при несплаті вартості товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до складу валового доходу.

Крім того, вказаним Законом збалансовані валові доходи та валові витрати продавця та покупця. Відповідно до п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продавець має право віднести дебіторську заборгованість до валових витрат тільки у випадку, якщо відповідні заходи щодо стягнення такої заборгованості не привели до позитивного висновку.

Право звернення продавця до суду не залежить від спливу строку позовної давності, як і не зупиняється зобов’язання покупця щодо оплати за товар після спливу такого строку (ст. 267 ЦК України).

Таким чином, суди попередніх інстанції правильно та обґрунтовано дійшли висновку, що зменшення валових витрат не може ставитись в залежність від закінчення строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до складу валового доходу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 червня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.