Ухвала суду № 15862667, 19.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року                               м. Київ                                        К-16651/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Горлівська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2008

у справі № 2-а-10839/08 (22-а-9624/08)

за позовом Горлівської ОДПІ

до державного підприємства «Артемвугілля»(далі –ДП «Артемвугілля»)

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення з відповідача на користь держави 1718268,94грн. доходу, отриманого за нікчемним правочином, а саме –за договором на транспортне обслуговування від 01.04.2006 №62/335-06.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2008, у позові відмовлено. У прийнятті названих судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивачем не подано доказів відносно порушення позивачем публічного порядку під час укладення вказаного договору, тоді як застосування штрафних санкцій за недотримання суб’єктом господарювання умов здійснення ліцензованої діяльності не належить до компетенції податкового органу. Крім того, за висновком судів, позивачем пропущено установлений статтею 250 Господарського кодексу України строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Горлівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що здійснення ДП «Артемвугілля»діяльності з надання послуг з перевезення залізничним транспортом в рамках виконання зазначеного договору без наявності відповідної ліцензії свідчить про нікчемність цього договору та тягне застосування до позивача наслідків у вигляді вилучення доходу за вказаним правочином в порядку частини першої статті 240 Господарського кодексу України.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Горлівської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що в ході проведення Горлівською ОДПІ планової документальної перевірки дотримання ДП «Артемвугілля»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007, оформлену актом від 21.12.2007 №8776-23-3/32270533, було виявлено, зокрема, факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом на загальну суму 3553952,79грн. на виконання договору на транспортне обслуговування від 01.04.2006 №62/335-06 (укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика») без наявності відповідної ліцензії.

Основною підставою цього позову Горлівською ОДПІ зазначено нікчемність вказаного договору як такого, що порушує публічний порядок.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, наведена норма Закону передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Втім, як вірно зазначили судові інстанції, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначених обставин, як-от –притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності. Під час надання правової оцінки вказаному договору судами обґрунтовано не було взято до уваги посилання Горлівської ОДПІ на відсутність у позивача ліцензії на надання послуг з перевезень. Адже за змістом частини третьої статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності, а не правочини. Отже, відсутність ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності сама по собі не може впливати на дійсність правочинів, що вчиняються під час провадження такої господарської діяльності.

В даному ж разі податковим органом ототожнено порядок укладення договору з порядком здійснення господарської діяльності, яка потребує ліцензування. Адже заявлена Горлівською ОДПІ матеріально-правова вимога (яка обґрунтована посиланням на нікчемність правочину) зводиться до застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді вилучення в доход бюджету прибутку, одержаного суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, як це передбачено частиною першою статті 240 Господарського кодексу України.

Відповідно ж до частини другої статті 240 названого Кодексу перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

А відтак до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції лише у разі вчинення таким суб’єктом передбаченого законом порушення та за умови, що законом прямо встановлено застосування певного виду адміністративно-господарських санкцій.

Втім Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування, не передбачено такого виду адміністративно-господарських санкцій за здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії, як вилучення прибутку (доходу). Так, згідно з частиною другою статті 22 названого Закону до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для безоплатного вилучення у ДП «Артемвугілля»прибутку з мотивів, наведених у позові.

З огляду на прийняття судовими інстанціями правильних по суті спору рішень оскаржувані судові акти скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2008 у справі № 2-а-10839/08 (22-а-9624/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.І. Костенко