Ухвала суду № 15862675, 19.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року                               м. Київ                                        К-21652/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі –Красноармійська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008

у справі № 2-а-12895/08 (22-а-10531/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»(далі –Товариство)

до Красноармійської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.06.2008 №0000131640/0 та про зобов’язання відповідача зарахувати сплачені ним кошти відповідно до призначення платежу, визначеного Товариством у платіжних дорученнях.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008, позов задоволено з мотивів з відсутності у податкового органу права самовільно змінювати визначене платником призначення платежу шляхом зарахування сплачених Товариством поточних зобов’язань з податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу з цього податку в порядку календарної черговості його виникнення. Крім того, за висновком судів, податковий орган помилково ототожнив подання платником уточнюючого розрахунку (за яким було зменшено податкові зобов’язання у раніше поданій декларації) зі сплатою податкових зобов’язань.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Красноармійська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що установлена пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»черговість погашення податкових зобов’язань застосовується незалежно від волі платника, активи якого перебувають у податковій заставі.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу – без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Красноармійської ОДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для визначення Товариству штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 353705,56грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 22.05.2008 № 238/15-32011542, про погашення позивачем податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 707411 грн. із затримкою терміном 646 календарних днів. Крім того, подання Товариством уточнюючих розрахунків, за якими позивачем було зменшено суму самостійно визначених податкових зобов’язань з ПДВ, було розцінено податковим органом як погашення податкового боргу.

Судами також було встановлено, що сплату податкових зобов’язань у вказаній сумі, самостійно визначених Товариством у деклараціях з ПДВ від 20.06.2006 № 5899, від 20.07.2006 №7791, від 20.08.2006 №9226, від 20.09.2006 №9775, від 20.10.2006 №11513 та від 20.11.2006 №13265 було здійснено Товариством своєчасно, що підтверджується визначеним позивачем у платіжних дорученнях призначенням платежу. Однак зазначені кошти було самовільно зараховано Красноармійською ОДПІ в рахунок оплати податкового боргу позивача за минулі періоди.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Згідно ж з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї ж статті 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед цих заходів відсутній такий захід, як зміна визначеного платником призначення платежу шляхом спрямування внесених таким платником коштів в оплату його податкового боргу.

Крім того, з аналізу норм цього Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону.

Також чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

Відтак, як вірно зазначили суди, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин слід погодитися з висновком попередніх інстанцій про незаконність оспорюваного повідомлення-рішення.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи, відповідно до якої подання уточнюючого розрахунку не можна вважати погашенням податкового боргу.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

                                                   УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008 у справі №2-а-12895/08 (22-а-10531/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко