Постанова № 15861813, 12.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-496/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Козятинхліб»до Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року ВАТ «Козятинхліб»звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ Вінницької області № 0002831501/3, № 0002841501/3, № 0003281501/3, № 0003271501/3, № 0003941501/3 від 26 січня 2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що погашення податкових зобов’язань, що мають більш пізні терміни виникнення здійснюється попередньо погашенню поточних податкових зобов’язань.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Козятинської ОДПІ Вінницької області –задовольнити частково, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року –змінити виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом встановлено, що Козятинською ОДПІ Вінницької області було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати ВАТ «Козятинхліб»податку на додану вартість, про що складено акт № 121/15-00375757 від 22 вересня 2009 року.

У вказаному акті перевірки було зафіксовано порушення позивачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, самостійно визначеного ним у податкових деклараціях за грудень 2008 року, січень 2009 та лютий 2009 року.

В зв’язку з цим відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002831501/0, яким позивачу був нарахований штраф у розмірі 15628 грн. 88 коп. та № 0002841501/0, яким позивачу був нарахований штраф у розмірі 85804 грн. 32 коп.

Також Козятинською ОДПІ Вінницької області було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати ВАТ «Козятинхліб»податку на додану вартість, про що складено акт № 127/15-00375757 від 08 жовтня 2009 року.

У вказаному акті перевірки було зафіксовано порушення позивачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, самостійно визначеного ним у податкових деклараціях за березень, квітень, травень та червень 2009 року.

В зв’язку з цим відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0003281501/0, яким позивачу був нарахований штраф у розмірі 17795 грн. 60 коп. та № 0003271501/0, яким позивачу був нарахований штраф у розмірі 30720 грн. 59 коп.

За результатами адміністративного узгодження вищевказаних податкових повідомлень-рішень були винесені також податкові повідомлення-рішення № 0002831501/3, № 0002841501/3, № 0003281501/3, № 0003271501/3, № 0003941501/3 від 26 січня 2010 року, які є предметом оскарження у даній справі.

Звертаючись до суду з позовом про їх скасування позивач послався на те, що поточні податкові зобов’язання ним сплачувалися своєчасно та у повному обсязі, проте податковий орган неправомірні спрямовував сплачені ним кошти на сплату податкового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000502301/2 від 09 січня 2009 року.

Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог ВАТ «Козятинхліб»суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не має права змінювати призначення платежу, визначене платником у платіжному дорученні. Також суд першої інстанції послався на те, що податкові зобов’язання, визначені податковим повідомленням-рішенням № 0000502301/2 від 09 січня 2009 року, є неузгодженими та не набули статусу податкового боргу.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу є грошовий платіж.

Систему, порядок і форми платежів, відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»визначає Національний банк України.

У відповідності до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З огляду на те, що визначення призначення платежів є виключним правом платника, колегія суддів вважає дії Козятинської ОДПІ Вінницької області щодо зарахування коштів, перерахованих ВАТ «Козятинхліб»на сплату поточних податкових зобов’язань по податку на додану вартість за грудень 2008 року та січень червень 2009 року, на погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000502301/2 від 09 січня 2009 року –протиправними, а відповідний висновок суду першої інстанції –законним і обґрунтованим.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що податкові зобов’язання, визначені податковим повідомленням-рішенням № 0000502301/2 від 09 січня 2009 року були неузгодженими як на час вчинення відповідачем протиправних щодо змін призначення платежу, так і на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає неправильним з огляду на наступне.

Як на підставу вважати податкові зобов’язання, визначені в податковим повідомленням-рішенням № 0000502301/2 від 09 січня 2009 року, неузгодженими позивач посилається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення було ним оскаржене в судовому порядку.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань визначений у ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пп. 5.2.1 та пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги –до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

У відповідності до 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

З наведеної норми вбачається, що платнику податків надано альтернативне право оскаржити рішення контролюючого органу як із застосуванням процедури адміністративного оскарження, так і шляхом звернення до суду.

При цьому, адміністративне оскарження рішення контролюючого органу не позбавляє платника податку права в подальшому звернутися до суду з відповідним позовом, проте –звернення до суду з позовом у подальшому позбавляє його права на застосування процедури адміністративного оскарження.

Вказане зумовлено тим, що законом встановлені різні строки, протягом яких платник податків має право адміністративного та судового оскарження.

Так, скарга на рішення контролюючого органу може бути подана протягом 10 днів наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується, а з позовом до суду платник податків має право звернутися протягом року (строк, встановлений ст. 99 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Однак, оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання не в будь-якому випадку має наслідком надання податковому зобов’язанню статусу неузгодженого.

Так, у разі звернення платника податку до суду з позовом про скасування рішення контролюючого органу у межах строку, встановленого для застосування процедури адміністративного оскарження, податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Однак, якщо протягом 10 днів наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується до контролюючого органу не надходить скарга чи повідомлення про судове оскарження (абз. 2 пп. 2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податковому зобов’язанню у відповідності до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надається статус податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов’язання.

У випадку надходження до податкового органу відомостей про судове оскарження рішення контролюючого органу після закінчення строку, встановленого 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», надання податковому зобов’язанню статусу неузгодженого вказаним Законом не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Козятинхліб»звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000502301/2 від 09 січня 2009 року пізніше, ніж протягом 10 днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

З огляду на викладене колегія суддів проходить до висновку, що відповідач мав усі підстави вважати податкове зобов’язання, визначене вищевказаним податковим повідомлення-рішення, узгодженими.

Суд першої інстанції як на підставу вважати, що податкове зобов’язання є неузгодженим до закінчення розгляду справи судом навіть у тому разі, якщо позовна заява була подана після закінчення строку, передбаченого для подачі скарги посилається на п. 5.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21 червня 2001 року (далі –Порядок).

У відповідності до вказаної норми закону у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог Закону стосовно визначення процедури апеляційного узгодження та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.

При цьому сума податкового зобов'язання виводиться з реєстру податкових повідомлень та обліковується в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

На думку колегії суддів судом першої інстанції було невірно застосовано норми вказаного Порядку, адже в ньому зазначено, що процедура виведення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з реєстру податкових повідомлень та облікування його в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження) застосовується лише у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог Закону стосовно визначення процедури апеляційного узгодження.

Оскільки процедурою апеляційного узгодження передбачено подання скарги у десятиденний термін з моменту отримання рішення податкового органу, той адміністративний позов повинен бути поданий у межах аналогічного строку.

У разі подання позову до суду після закінчення вказаного строку податкове зобов’язання набуває статусу узгодженого, а позивачем фактично оскаржується не сума податкового зобов’язання, а сума податкового боргу.

З метою уникнення негативних наслідків, що настають у разі виникнення у платника податків податкового боргу, він не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зупинення дії рішення податкового органу в порядку, встановленому ст. 117 КАС України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції податкові зобов’язання, визначені у податковому повідомленні-рішенні Козятинської ОДПІ Вінницької області № 0000502301/2 від 09 січня 2009 року, були неузгодженими на час розгляду справи в суді першої інстанції є помилковим, а тому посилання на вказану обставину підлягає виключенню з мотивувальної частини судового рішення.

Вищевказана помилка суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення справи, адже самі по собі дії податкового органу щодо зміни призначення платежу є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову ВАТ «Козятинхліб».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте частково помилково застосовано норми матеріального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Козятинської ОДПІ Вінницької області –задовольнити частково, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року –змінити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області –задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року –змінити виключивши з її мотивувальної частини посилання на те, що податкові зобов’язання, визначені у податковому повідомленні-рішенні Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000502301/2 від 09 січня 2009 року, є неузгодженими на час розгляду справи в суді першої інстанції.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак