Ухвала суду № 15860865, 19.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14351/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.

судді Парінов А.Б., Губська О.А.

розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузіря сім»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про скасування повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування повідомлення-рішення №00000800710/0 від 23.06.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постановлене рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання на апеляційний розгляд не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Сузіря сім»та складено акт від 10.06.2010р. №3715/07-10/33054482. За результатами Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №00000800710/0 від 23.06.2010р.

Згідно Акту перевірки зафіксовано з боку позивача порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, пп. 5.12.2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 у редакції наказу від 15.06.2005р. №213 та зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005р. за №702/10982 в звязку з чим відмовлено в бюджетному відшкодуванні ПДВ в розмірі 91688грн. 00кп.

Зокрема відповідач вказує, що позивачем безпідставно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010року в розмірі 91688грн. 00коп., оскільки сума заявлено бюджетного відшкодування, є більшою, ніж визначено за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а податкове повідомленнярішення неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено бюджетне відшкодування як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом а) пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування: а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення відповідач посилається на те, що протягом останніх 12 місяців ТОВ «Сузіря Сім»мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 17750грн. 00коп., що значно менше заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Як на доказ посилається на дані декларації з податку на прибуток підприємств за І кв. 2010р. та Додатку К1/1, згідно яких основні засоби ТОВ «Сузіря сім» начебто складали 0грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами в справі, позивачем на адресу податкового органу було направлено декларацію з податку на прибуток підприємств за І кв. 2010р. та Додаток К1/1 відповідно до яких вартість основних засобів ТОВ складає 87412грн. 00коп. Зазначена декларація з податку на прибуток підприємств та Додаток К1/1 отримані відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та описом вкладення .

Недостовірність зазначеної податкової звітності відповідачем не доведена.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги доводи відповідача та постановив законне рішення в справі.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

суддя А.Б.Парінов

суддя О.А.Губська