Ухвала суду № 15860650, 10.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-48/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Данилової М.В., Дурицької О.М.,

при секретарі Кочума О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницької області на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Альянс»до Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Альянс»звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області в якому просили суд визнати недійними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000582355/0 та №0000602355/0 від 18.12.2009 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2010 року зазначений адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000582355/0 та №0000602355/0 від 18.12.2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Альянс» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 886755,00 грн. та 1700,00 грн. державного мита.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2010 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги відповідач аргументує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів щодо правомірності видачі податкових повідомлень-рішень №0000582355/0 та №0000602355/0 від18.12.2009 року та не проведення відшкодування позивачу з бюджету ПДВ, а тому вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000582355/0 та №0000602355/0 від 18.12.2009 року є правомірними.

З вказаними висновками Вінницького окружного адміністративного погоджується і суд апеляційної інстанції з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку. За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ Тростянецькою ОДПІ встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 815524,0 грн., невідшкодованого на момент перевірки вересень 2007 року - 42268,0 грн., за жовтень 2007 року -143054,0 грн., за листопад 2007 року - 41204,0 грн., за грудень 2007 року -21978,0 грн., за липень 2008 року - 202390,0 грн., за вересень 2008 року - 55168,0 грн., за жовтень 2008 року - 142047,0 грн., за грудень 2008 року - 14365 грн., за липень 2009 року - 11580,0 грн. та за серпень 2009 року -12178,0 грн., про що складе акт №410/23-32704323 від 18.12.2009. На підставі вказаного акта Тростянецькою ОДПІ прийняти податкові повідомлення-рішення №0000582355/0 від 18.12.2009 про зменшення cyми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 815524,0 грн. та №0000602355/0 від 18.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 66765,0 гривень.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача Закону України «Про податок на додану вартість»№168797-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168), який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування імпортних операцій.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень №0000582355/0 та №0000602355/0 від 18.12.2009 року.

Приймаючи зазначені податкові повідомлення рішення, відповідач виходив з того, що позивачем TOB «Авто-Альянс»при реалізації придбаних автомобілів та визначені бази оподаткування ПДВ використано вартість поставки товарів, встановленої на основі усної домовленості з покупцем, яка є нижчою, ніж митна вартість цього товару (автомобілів).

З такими висновками податкового органу не погоджується колегія суддів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість»цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону №168 передбачено, що обєктом оподаткування с операції платників податку, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на вказані товари (роботи, послуги).

Пункт 4.1 ст. 4 Закону №168 дає, визначення, що базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг), виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, є ціна не нижча за звичайні ціни.

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону №168 для товарів, які - імпортуються на митну територію України платниками податку, базою - оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України та сплати, зазначених в статті, витрат.

Згідно ч. 1 ст. З Митного Кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний Кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем.

Згідно ст. 43 Митного Кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення па митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи

встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Статтею 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.

Постановами Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №559, від 06.02.2008 року №36 встановлено перелік об'єктів державного цінового регулювання на 2007/2008 і 2008/2009 та маркетингові роки, відповідно, до яких вживані автомобілі не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на вживані автомобілі.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є застосування відповідачем до спірних правовідносин, п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. TOB «Авто-Альянс»сплатили ПДВ при розмитнені імпортованих товарів.

Крім того, відповідачем не доведено того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Що стосується вимоги про стягнення бюджетної заборгованості колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем, згідно поданих до Тростянецької ОДПІ в жовтні 2009 року уточнюючих розрахунків по ПДВ за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року; липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року; липень, серпень 2009 збільшено суму від'ємного значення ПДВ, що підлягає поверненню на розрахунковий рахунок позивача на 886755,00 грн. У листопаді 2009 року підприємством у відповідності до п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування розрахунковий рахунок платника. Проведеною перевіркою в грудні 2009 року зменшено суму бюджетного

відшкодування на 815524,00 грн. у відповідності до податкового повідомлення-рішення №0000582355/0 від 18.12.2009 року та донараховане податкові зобов'язання у відповідності податкового повідомлення-рішення №0000602355/0 від 18.12.2009 року.

По визначенню, суми бюджетного відшкодування, що підлягає сплаті до бюджету ТОВ «Авто-Альянс»по заявлених уточнюючих розрахунках періодах у зв'язку з ввезенням товару на митну територію України сплачено ПДВ у розмірі 1224501,00 грн., а тому платник податку має право на відображення цієї суми податку на додану вартість в податковому кредиті наступних звітних періодів.

Позивач у поданих до Тростянецької ОДПІ деклараціях з ПДВ відобразило не всю суму кредиту, а тільки його частину в загальній сумі 337746,0 грн. Залишок суми податкового кредиту в сумі 886755,00 грн. позивачем заявлений до відшкодування в уточнюючих розрахунках за вказані періоди, які подані в жовтні 2009 року та заявах про повернення суми бюджетної відшкодування, поданих у листопаді 2009 року.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 України «Про податок на додану вартість»визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодуванні подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, способом захисту порушеного права на відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницької області на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2010 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.О. Аліменко

СуддіМ.В. Данилова

О.М. Дурицька

(Повний текст Ухвали виготовлено 16.05.2011 року)