Ухвала суду № 15860592, 12.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6680/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Федорової Г.Г., Аліменко В.О.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Маркомі Лімітед" до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Маркомі Лімітед" звернулось до суду з позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 105894,44грн. від 08.06.2010 року №0007642302.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року позов задоволено. Суд постановив: визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій від 08.06.10р. № 0007642302 в частині 105894,44 грн..

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2010 року працівниками державної податкової адміністрації у Житомирській області на підставі направлень №№1151,1152 від 30.04.2010 року проведена перевірка автозаправної станції, яка розташована за адресою: вул. Бородія, 4-а, м. Житомир, та належить ТОВ "Фірма "Маркові лімітед". В ході перевірки позивача, податковим органом була виявлена станом на 11.05.2010 року невідповідність фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів до облікових залишків палива, визначених згідно первинних документів, на 7455,89 л. вартістю 52947,22грн., чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", про що складено акт №0583/06/30/23/13565293.

За результатами розгляду акту перевірки, ДПІ в м. Житомирі прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0007652302 від 08.06.2010 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 105895,14грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач в порядку адміністративного узгодження оскаржив його до ДПІ у м. Житомирі. За результатами розгляду скарги ДПІ у м. Житомирі своїм рішенням від 13.07.2010 року залишила рішенням ДПІ у м. Житомирі №0007642302 від 08.06.2010 року без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (далі Інструкція).

Відповідно до загальних положень, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Судом першої інстанції встановлено, що єдиним чинником, що послужив для висновку податкового органу про порушення позивачем ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, було встановлення при проведенні замірів у резервуарах, невідповідності паливно-мастильних матеріалів даним зареєстрованих в РРО.

Колегія суддів зазначає, що єдиним належним способом встановлення недостачі чи надлишку товарно - матеріальних цінностей може бути їх інвентаризація, проведена з дотриманням вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних , грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року №202/412.

Відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (Статтю 11 виключено на підставі Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 року) визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: вимагати від керівників підприємств,

установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При необхідності, перевіряючи мають право вимагати провести інвентаризацію у керівника установи і ознайомлюватись з її висновками. Працівниками ж податкового органу проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей самостійно, без участі інвентаризаційної комісії підприємства т за відсутності розпорядження про інвентаризацію за формою №20-НП, передбаченого п.13.9 Інструкції.

Також, згідно п.13.11 Інструкції, до початку інвентаризації бухгалтерській службі необхідно завершити опрацювання всіх документів про надходження і відпуск нафти та/або нафтопродуктів, провести відповідні записи в регістрах аналітичного обліку, визначити залишки на день проведення інвентаризації та надати інвентаризаційній комісії довідку про книжкові залишки нафтопродуктів (нафти) за формою №22-НП, що інспекторами податкового органу зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, що через не дослідження перевіряючими первинних документів, ними при складанні акту не було враховано господарську операцію із повернення раніше отриманого від ТОВ «Укрнафтопродукт ЛТД»дизельного палива в кількості 4845 л., згідно видаткової накладної № ТОВ-00094 від 12.03.10р., яка не відображена в Х звіті через конструктивні особливості реєстратора розрахункових операцій. Факт повернення пального підтверджується актом на повернення товару згідно накладної №ТОВ-00094 від 12.03.2010 року, товарно - транспортною накладною №0001, видатковою накладною № ТОВ-00094 від 12.03.2010 року.

Вказана операція не була врахована перевіряючими при визначенні загального обсягу паливо - мастильних цінностей.

Судом апеляційної інстанції та судом першої інстанції встановлено, що висновки відповідача щодо неведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації не відповідають обставинам справи, та спростовуються наданими позивачем письмовими доказами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за вказаних обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на викладене.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року залишити без змін.

Повний текст виготовлено 17 травня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: