Ухвала суду № 15860427, 26.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14363/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазин О.А.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

Суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.

при секретарі: Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2010 року у справі за позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення №0000484010/0 від 01.10.10 р., -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000484010/0 від 01.10.10 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму основного платежу 736173 гривень та 362989 гривень штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову та постановити нову постанову про відмову в позові.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту з ПДВ за квітень червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Група компаній «Альтернатива»(код з ЄДР 36811760), приватним підприємством «Матіз»(код з ЄДР 36640358), ТОВ «Трансагентство метал»(код з ЄДР 35785206).

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 21.09.2010 року № 491/40-10/19121597 (далі Акт перевірки), яким відповідачем встановлено порушення позивачем п/п. 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6., 7.4.1., 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі якого відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000484010/0 від 01.10.10 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму основного платежу 736173 гривень та 362989 гривень штрафних санкцій.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки щодо заниження податку на додану вартість стосуються декларацій: за квітень 2010 року ТОВ «Трансагентство метал»(від 20.05.2010 року) та ПП «Матіз»(від 20.05.2010 року) із загальною сумою ПДВ у розмірі 342598,19 гривень; за травень 2010 року ТОВ «Трансагентство метал»(від 18.06.2010 р.) та ПП «Матіз»(від 18.06.2010 року) на суму ПДВ у розмірі 185021,18 гривень; декларацій за червень 2010 року від 19.07.2010 року ТОВ «Трансагентство метал», ПП «Матіз», ТОВ «Група компаній «Альтернатива» на загальну суму 208553,44 гривні.

Суть позиції податкового органу, якою він обґрунтовує незаконність формування позивачем вищезгаданих сум податкового кредиту, полягає в тому, що за даними інформаційних систем ДПА України податкові декларації контрагентів позивача мають статус «недійсні», що за висновком відповідача поширюється і на податкові накладні, видані цими постачальниками позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних підстав.

Спірні суми податкового кредиту сформовані позивачем на підставі податкових накладних з урахуванням розрахунків коригування по взаємовідносинах з ТОВ «Транс агентство метал», ПП «Матіз», ТОВ «Група компаній «Альтернатива».

Що стосується фактичних господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Транс агентство метал»в контексті спірних відносин, судом першої інстанції встановлено, що зазначене підприємство зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100118618 від 29.05.2008 р.

Відповідно до офіційної інформації, яка розміщена на офіційному сайті ДПА України у розділі «Дані про платників ПДВ», у звязку з перереєстрацією, цьому підприємству видано свідоцтво про реєстрацію платникам ПДВ № 100227514 від 30.05.2009 р., з чого вбачається, що на час видачі податкових накладних цей контрагент був зареєстрований платником ПДВ.

Як встановлено судом, на підставі відповідних видаткових накладних ТОВ «Транс агентство метал»поставило позивачу металопродукцію загальною вартістю 2 259 232,17 гривень з ПДВ.

Позивачем, відповідно до платіжних доручень, оплачено металопродукції на суму 2132448,38 гривень з ПДВ.

Відповідач не заперечує фактичне здійснення операцій з поставки металопродукції з даним контрагентом і під час розгляду не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Позивачем, крім іншого, надано договір поставки № 20/01/09 від 19.01.2010 р., сертифікати на продукцію, докази видачі довіреностей на отримання матеріальних цінностей у цього контрагенту (у т.ч. витяг з книги реєстрації довіреностей), рахунки на оплату, транспортні накладні, тобто ті документи, які зазвичай супроводжують та підтверджують фактичну поставку товару. Позивачем також надано первинні документи, які супроводжують наступну поставку продукції від позивача третім особам-покупцям та, як вбачається з пояснень позивача від 09.12.2010 року та наведених первинних документів, позивач реалізував придбану продукцію з прибутком 185538,50 грн.

Що стосується фактичних господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Група компаній «Альтернатива»в контексті спірних відносин, судом встановлено, що зазначене підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість 03.12.2009 року про що останньому видано свідоцтво № 100257339.

ТОВ «Група компаній «Альтернатива»поставило позивачу трубну продукцію, в кількості, по номенклатурі та на суму, що відповідає даним у вищенаведених податкових накладних з цим контрагентом за спірний період.

В оплату трубної продукції за цими видатковими накладними були здійснені платежі згідно відповідних платіжних доручень.

Відповідно до офіційної інформації, яка розміщена на офіційному сайті ДПА України у розділі «Дані про платників ПДВ», свідоцтво про реєстрацію цього платника ПДВ станом на час розгляду справи є чинним.

Позивачем, крім іншого, надано договір № 7 від 03.01.2010 р., сертифікати на продукцію, докази видачі довіреностей на отримання матеріальних цінностей у цього контрагенту (у т.ч. витяг з книги реєстрації), транспортні накладні, рахунки на оплату, тобто ті документи, які зазвичай супроводжують та підтверджується фактичну поставку товару.

Позивачем також надано первинні документи, які супроводжують наступну поставку продукції від позивача третім особам-покупцям та, як вбачається з пояснень позивача від 09.12.2010 року та наведених первинних документів, позивач реалізував придбану продукцію з прибутком 118951,50 грн.

Що стосується фактичних взаємовідносин з ПП «Матіз», судом встановлено, що вищезгадані податкові накладні видані за договором від 22.03.2010 р. № 34-03, відповідно до якого позивач придбавав у ПП «Матіз»металопродукцію.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100244948 від 15.09.2009 року на час видачі вищезгаданих податкових накладних ПП «Матіз»було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до видаткових накладних ПП «Матіз»оформило відпуск трубної продукції на користь позивача в кількості, за номенклатурою та вартістю, що відповідає показникам вищенаведених податкових накладних, виданих ПП «Матіз».

Позивачем на користь ПП «Матіз»здійснено оплату продукції відповідними платіжними дорученнями.

Всього на користь ПП «Матіз»позивачем здійснено платежів на суму 1 428 067,92 гривень з ПДВ, що дорівнює вартості товару, визначеній у видаткових накладних та податкових накладних.

В той же час, позивачем, крім іншого, надано сертифікати на продукція, транспортні накладні, рахунки на оплату, докази видачі довіреностей на отримання матеріальних цінностей у цього контрагенту (у т.ч. витяг з книги реєстрації), тобто ті документи, які зазвичай супроводжують та підтверджується фактичну поставку товару.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні з урахуванням розрахунків коригування до окремих з них, видані за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними видаткових накладних та платіжних документів.

Всі вищезгадані контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій та видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Видача ними податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не заперечується та не спростовується, є правомірним.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що Закон України "Про податок на додану вартість" не містить такої підстави для невизнання права покупця на податковий кредит, як визначення в інформаційній системі ДПА України статусу декларацій контрагентів покупця як недійсних.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про необхідність задоволення позову.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:Є.В. Чаку

Судді:

Повний текст ухвали суду виконаний 26.04.2010 року