Ухвала суду № 15860127, 10.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9888/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Київської обласної митниці Джулая Григорія Валентиновича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рілекс Лімітед»до Київської обласної митниці про скасування податкових повідомлень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рілекс Лімітед»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці про скасування податкових повідомлень. Свої вимоги мотивує тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов'язань по сплаті мита, оскільки митний орган пропустив товар на митну територію України та погодився з відомостями зазначеними позивачем щодо коду товарної номенклатури. Позивач зазначив, що код товару, який ввозився позивачем на територію України визначено попереднім рішенням щодо класифікації та кодування товару в УКТЗЕД та рішенням про визначення коду товару від 15.05.2006 № 18/6-КТ-193 06, які прийняті Державною митною службою України і в яких даний товар визначений за кодом ТНЗЕД 8419310000. Саме за цим кодом цей товар був задекларований у вантажній, митній декларації за ставкою ввізного мита 0%.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення Київської обласної митниці від 08.11.2010 року № 59 та № 60.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Київської обласної митниці Джулай Григорій Валентинович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КАС України рішення суду першої інстанції переглядається в судовому порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

На підставі наказу Київської обласної митниці від 04.10.2010 року № 617 відповідно до робочого плану проведення перевірки посадовими особами Київської обласної митниці було проведено камеральну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Рілекс Лімітед»законодавства України з питань митної служби при оформленні товарів за ВМД № 125000014/2010/208961 від 29.06.2010 року.

Перевіркою встановлено факт невірного декларування коду товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, а саме: за вантажною митною декларацією від 29.06.2010 року № 125000014/2010/208961 було здійснено митне оформлення ємностей (силосів) для зберігання зерна за кодом 8419310000 згідно з УКТЗЕД, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 14012,88 грн. Крім того, встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»у частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховуються відповідно до вимог пункту 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 2.1 «б»Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.09.2006 року № 821, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 2802,57 грн.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 20.10.2010 року № к 7/10/125000000/23580069 та розрахунок податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Рілекс Лімітед»до бюджету, що виникли внаслідок невірного декларування коду товару.

На підставі акта перевірки, згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем прийнято податкове повідомлення форми «Р»від 08.11.2010 року № 59, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем «мито на товари»у сумі 14713,52 грн., з яких: 14012,88 грн. зобов'язання за основним платежем, 700,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення форми «Р»від 08.11.2010 року № 60, згідно з яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у сумі 2942,70 грн., з яких: 2802,57 грн. зобов'язання за основним платежем, 140,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно зі ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

В силу статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України визначено, що митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів;

Отже, на відміну від податкової декларації, документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, митна декларація містить лише відомості про товар, який переміщується через митний, а не визначає податкові зобов'язання.

Згідно із статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Пунктами 19, 35 статті 1 Митного кодексу України встановлено, що наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф»товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф»передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

З урахування викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до зазначених вище норм законодавства відповідальним за нарахування мита є митний орган.

Відповідно до підпункту «б»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки пропуск товарів через митний кордон України це завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що пов'язуються з імпортом товарів на митну територію України, то митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про товар, то відповідно до статті 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф», пунктів 10.1 та 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставними і помилковими, адже згідно з цією нормою контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки він виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняті відповідачем податкові повідомлення форми «Р»від 08.11.2010 № 59 та № 60 є протиправними і підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Київської обласної митниці Джулая Григорія Валентиновича залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов