Ухвала суду № 15860120, 10.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15286/10/2670 з додатком в конверті Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електротехнічний завод»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Електротехнічний завод»до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Електротехнічний завод»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що рішення відповідача ґрунтується на безпідставних висновках відповідача про невірне оприбуткування придбаних позивачем товарів, робіт, послуг та віднесення витрат на придбання послуг, які не використовувалися позивачем у господарській діяльності, до складу валових витрат.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 року № 0001002310/0, винесене ДПІ у Святошинському районі міста Києва в частині донарахування податку на прибуток в сумі 65425,00 грн. штрафної санкції 58300,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Публічне акціонерне товариство «Електротехнічний завод» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 КАС України рішення суду першої інстанції переглядається в судовому порядку в межах апеляційної скарги, тобто в частині відмови у задоволення позову.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

12.05.2010 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 68/23-60/22965117 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 року № 0001002310/0, яким позивачу донараховано 131625,00 грн. податкового зобовязання з податку на прибуток та 65812,50 грн. штрафних санкцій, а всього 197437,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки щодо завищення валових витрат на суму 526500,00 грн., з них: у 2 кварталі 2008 року до включення до складу валових витрат 159800,00 грн. витрат на модернізацію програмного забезпечення мікропроцесорного пристрою РЗІ-01,02; у 3 кварталі 2008 року витрат на розробку інструкцій для користувачів та гарантійні зобовязання та програмний конфігуратор на РЗЛ-03 в сумі 105000,00 грн.; у 4 кварталі 2007 року 166700,00 грн. безпідставного віднесення до складу валових витрат витрати по розробці комплексу інструкцій виробництва згідно з директивою ISO 9000; у 3 кварталі 2008 року 95000,00 грн. безпідставного віднесення до складу валових витрат витрати по проведенню оцінки майна, яке в подальшому не використовується в господарській діяльності позивача.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача за договором з ТОВ «Найт Френк»цілком правомірно віднесено ним до складу валових витрат, однак програма конфігуратор для мікропроцесорних реле захисту електродвигунів серії РДЦ, науково-технічні роботи з проектування зовнішнього інтерфейсного модуля для мікропроцесорних виробів серії «Сезам-РЗМ», технічний опис, інструкція для користувачів та гарантійні зобовязання на технічну продукцію РЗЛ-03 та програмний конфігуратор для мікропроцесорного пристрою Р000000000 ЗЛ-03, технічний опис, інструкція для користувачів та гарантійні зобовязання на технічну продукцію РЗЛ-02 (серії «Л», «СВ», «ВВ»), РДЦ-03-06; модернізація програмного забезпечення мікропроцесорного пристрою РЗЛ-01.02 за результатами промислової експлуатації отримані позивачем від ТОВ «Центр розвитку технологій»на підставі укладених договорів, є нематеріальними активами та витрати здійснені для їх придбання не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що висновки відповідача про завищення валових витрат ґрунтуються на тому, що здійснені позивачем спірні витрати не можуть бути віднесені до валових витрат, оскільки предметом договорів, за якими здійснено вказані витрати є нематеріальні активи та отримані послуги, які не використовуються позивачем у його господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з значених вище положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»здійснення платником податків валових витрат відбувається для придбання товарів, робіт, послуг, які в подальшому використовуватимуться у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України та ст. 155 Господарського кодексу України до обєктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, компютерні програми.

Згідно з листом Міністерства фінансів України від 11.04.2006 року № 31-34000-10-10/7377 розробки (застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання) як об'єкти права інтелектуальної власності є складовими нематеріальних активів. На виконання розробок сторонніми (спеціалізованими) організаціями з підприємствами, організаціями укладаються договори (контракти), обов'язковими умовами яких відповідно до статті 42 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" є визначення суб'єктів права інтелектуальної власності, зобов'язання сторін щодо забезпечення охорони прав на створені об'єкти права інтелектуальної власності.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що невідповідність укладених позивачем з ТОВ «Центр розвитку технологій»договорів вимогам ст. 42 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»не позбавляє отриманих позивачем результатів за цими договорами ознак обєктів інтелектуальної власності.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно зменшив задекларовані позивачем валові витрати на суми витрат за договорами, укладеними з ТОВ «Центр розвитку технологій»та застосував до позивача в цій частині штрафні санкції за порушення порядку сплати податку на прибуток підприємств.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електротехнічний завод»залишити без задоволення, а на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов