Ухвала суду № 15857905, 24.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3833/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопота С.Л.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Грибан І.О.

Петрика І.Й.

при секретарі Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат»до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ВАТ «Ніжинський жиркомбінат»звернувся з адміністративним позовом до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області від 18.06.2010 р. № 0000412301/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Ніжинська обєднана державна податкова інспекція Чернігівської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ВАТ «Ніжинський жиркомбінат»20.08.2009 р., 21.09.2009 р. та 20.01.2010 р. до Ніжинської ОДПІ було подано податкові декларації з податку на додану вартість за липень, вересень та грудень місяці 2009 року.

Згідно вказаних декларацій позивачем було заявлено до відшкодування з Державного бюджету сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі: за липень 2009 року 653353,00 грн., за вересень 2009 року 602890,00 грн. та за грудень 2009 року - 1029053,00 грн.

11 червня 2010 року Ніжинською обєднаною державною податковою інспекцією проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ВАТ «Ніжинський жиркомбінат»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого до відшкодування на розрахунковий рахунок за липень, вересень та грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 11.06.2010 р. № 752/23-00373942.

Перевіркою встановлено порушення приписів п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, а саме - завищено суму бюджетного відшкодування на суму податку на додану вартість у розмірі 145607,00 грн.

18 червня 2010 року на підставі вказаного акту перевірки, Ніжинською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 р. № 0000412301/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 145607,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що правочини купівлі-продажу товарів між позивачем та його контрагентами, у складі ціни яких позивач заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість фактично відбувались, а тому оскаржуване рішення податкового органу підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно із 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 вказаного пункту Закону України №168/97-ВР, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, за виникненням відємного значення, визначеного, виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Твердження податкового органу, щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав непідвердження зустрічними перевірками постачальників товару у ланцюгу постачання сплати податку, їх незнаходження за юридичними адресами та непідтвердженням відомостей про юридичну особу не ґрунтуються на нормах Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначений п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, який платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що проведеною перевіркою не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Вищенаведене свідчить, що позивачем не було вчинено порушень вимог чинного законодавства України, що могли бути підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару, а також відсутність контрагентів за їх місцезнаходженням не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки норми Закону України «Про податок на додану вартість»не ставлять таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, який є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та виконання обов»язку щодо сплати податку .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване рішення податкового органу підлягає визнанню недійсним.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:______Т.Р. Вівдиченко

Судді:______І.О. Грибан

______І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлений 30 березня 2011 року.