Ухвала суду № 15857488, 26.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6100/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретаріГринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лісове»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, а саме: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області №0000012301/1/15 від 15 січня 2010 року, №0000012301/2/1321 від 01 квітня 2010 року, №0000012301/3/2017 від 16 червня 2010 року, №0001012301/0/4737 від 24 листопада 2009 року, №0001012301/1/14 від 15 січня 2010 року, №0001012301/2/1322 від 01 квітня 2010 року, №0001012301/3/2016 від 16 червня 2010 року, №0001022301/0/4738 від 24 листопада 2009 року, №0001022301/1/16 від 15 січня 2010 року, №0001022301/2/1223 від 01 квітня 2010 року та №0001022301/3/2018 від 16 червня 2010 року.

Не погодившись з постановленим у справі судовим рішенням, ДПІ в Обухівському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року з мотивів неповного зясування обставин справи та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт мотивує з посиланням на порушення позивачем ст.ст.16, 19, 28 Кодексу України про надра, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.7 ст.4, пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та правомірність дій апелянта під час винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Обухівському районі Київської області в період з 12 жовтня 2009 року по 02 листопада 2009 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Лісове»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт від 06 листопада 2009 року №2541/2301/32931958, на підставі якого прийнято наступні повідомлення рішення: №0001032301/0/4736 від 24 листопада 2009 року, яким встановлено порушення ст.ст.16, 19, 28 Кодексу України про надра та визначено позивачу суму податкового зобовязання за платежем «плата за користування надрами»у розмірі 2850889,50 грн., в тому числі 1879573 грн. за основним платежем та 971316,50 грн. штрафних санкцій; №0001012301/0/4737 від 24 листопада 2009 року, яким встановлено порушення пп.5.5.1 п.5.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та визначено TOB «Лісове»суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16733,80 грн., як штрафних санкцій; №0001022301/0/4738 від 24 листопада 2009 року, яким встановлено порушення п.4.7 ст.4, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 274197 грн., в тому числі 182798 грн. за основним платежем та 91399 грн. штрафних санкцій.

За наслідками перевірки платника податків податковим органом встановлено наступні порушення: пп.5.5.1 п.5.5, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 30383 грн. за півріччя 2008 року, 5141 грн. за І квартал 2009 року та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 11757031 грн.; п.4.7 ст.4, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення р.26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»декларації з ПДВ на загальну суму 2441664 грн.; ст.ст.16, 19, 28 Кодексу України про надра, в результаті чого занижено збір за користування надрами у розмірі 1879573 грн.; п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо неподання розрахунку збору за користування надрами за 4-й квартал 2006 року, 1-й квартал 2007 року, 2-й квартал 2007 року. 3-й квартал 2007 року, 4-й квартал 2007 року. 1-й квартал 2008 року, 2-й квартал 2008 року, 3-й квартал 2008 року, 4-й квартал 2008 року.

Не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, TOB «Лісове»здійснювало процедуру апеляційного узгодження податкових зобов'язань. В рамках зазначеної процедури платником податків подавались скарги до ДПІ в Обухівському районі Київської області, повторна скарга до ДПА у Київській області та ДПА України. За наслідками апеляційного узгодження, за виключенням скарги на податкове повідомлення-рішення №0001032301/0/4736 від 24 листопада 2009 року, скарги платника були залишені без задоволення, а за наслідками їх розгляду ДПІ в Обухівському районі, ДПА у Київській області та ДПА України були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000012301/1/15 від 15 січня 2010 року, №0000012301/2/1321 від 01 квітня 2010 року та №0000012301/3/2017 від 16 червня 2010 року, податкові повідомлення-рішення №0001012301/1/14 від 15 січня 2010 року, №0001012301/2/1322 від 01 квітня 2010 року та № 0001012301/3/2016 від 16 червня 2010 року, податкові повідомлення-рішення №0001022301/1/16 від 15 січня 2010 року, №0001022301/2/1323 від 01 квітня 2010 року та №0001022301/3/2018 від 16 червня 2010 року відповідно.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ТОВ «Лісове»та ТОВ «Агентство по звязках з громадськістю «Багіра»було укладено договір про надання інформаційних та консультаційних послуг від 14 червня 2006 року, згідно до умов якого виконавець (ТОВ «Агентство по звязках з громадськістю «Багіра») зобовязується у встановлений строк надати замовнику (ТОВ «Лісове») послуги з PR-кампанії, яка являє собою розроблену за рекомендаціями виконавця комплексну програму комунікації замовника з цільовими аудиторіями та поширення в інтересах замовника позитивної інформації про останнього. В свою чергу, комплексна програма комунікації складається з поточних програм (заходів) і має здійснюватися у визначений договором період часу. Мета такої кампанії створення позитивного іміджу замовника у цільової аудиторії. За наслідками виконаних робіт ТОВ «Агентство по звязках з громадськістю «Багіра»надано ТОВ «Лісове» податкові накладні, між сторонами складено акти виконаних робіт.

В апеляційній скарзі апелянта посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, при цьому зазначає, що позивачем в порушення п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати на суму 383522 грн. та в порушення пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено податковий кредит на суму 107466 грн. Водночас, як вбачається з тексту апеляційної скарги, скаржник приходить до висновку, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»для підтвердження включення витрат по інформаційному обслуговуванню до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а саме: документи, що підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи; документи, що підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, тому на думку апелянта,ТОВ «Лісове»не доведено використання у власній господарській діяльності наданих ТОВ «Агентство по звязках з громадськістю «Багіра»послуг з PR-кампанії.

Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги помилковими, зважаючи на наступне.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зазначена вище PR-кампанія за своєю суттю є різновидом рекламних послуг, які надаються відповідним субєктом господарювання (ТОВ «Агентство по звязках з громадськістю «Багіра»), оскільки комплекс заходів, які складають згадану компанію, спрямовані на рекламування діяльності ТОВ «Лісове»та мають на меті підвищення іміджу останнього у відносинах з іншими субєктами господарювання у сфері господарських відносин, стимулювання укладення господарських договорів з новими контрагентами. Відтак, висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими. Водночас, безпідставними та необґрунтованими є доводи апелянта, що надані послуги за укладеним договором про надання інформаційних та консультаційних послуг від 14 червня 2006 року не повязані з господарською діяльністю.

За таких обставин, ТОВ «Лісове»правомірно віднесло до складу валових витрат оплату на користь ТОВ «Агентство по звязках з громадськістю «Багіра»на загальну суму 537511,31 грн. (без ПДВ) та сплачені суми податку на додану вартість включило до складу податкового кредиту. Наявність відповідної первинної документації (акти виконаних робіт, докази фактичного надання послуг, тощо) підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Зважаючи на положення ч.2 ст.71 КАС України, чинне законодавство України покладає обовязок доказування правомірності прийняття рішення стосовно платника податків на податковий орган. Проте, належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність віднесення відповідних грошових сум платником податків до валових витрат та включення до податкового кредиту, ДПІ в Обухівському районі Київської області до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності ДПІ в Обухівському районі Київської області неправомірності віднесення ТОВ «Лісове»до складу валових витрат суми грошових коштів, сплачених у звязку з підготовкою та проведенням PR-кампанії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що положення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», визначає, зокрема, що може бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, чим є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Також зазначеною нормою встановлюються вимоги щодо складання таких первинних документів, порядку їх складання та наявності певних реквізитів. При цьому, визначення звязку понесених витрат платника податку із його господарською діяльністю в таких первинних документах положення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»не передбачають, а відтак доводи апелянта про те, що такий звязок має бути відображено саме в первинних документах у відповідності до зазначеної ст.9, є помилковим. Встановлення такого причинного звязку є наслідком аналізу господарської діяльності платника податків та співставлення змісту такої діяльності з необхідністю понесення певних витрат, які опосередковують таку діяльність, роблять її більш ефективною та прибутковою. Більш того, апелянтом належним чином не обґрунтовано, в чому ж саме полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального права в цій частині.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при оцінці факту заниження податкових зобовязань з ПДВ і операціях між ТОВ «Лісове»та Корпорацією «Альтіс-Холдинг», колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 17 січня 2009 року між ТОВ «Лісове»та Корпорацією «Альтіс-Холдинг»було укладено договір комісії, на виконання якого комітент (Корпорація «Альтіс-Холдинг») перерахувала ТОВ «Лісове»(комісіонер) грошові кошти в розмірі 3000000 грн., з яких 2000000 грн. позивач, виконуючи доручення, перерахував ТОВ «Концерн Європа».

Дане збільшення податкового кредиту в операціях за договором комісії визначена в п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, у разі коли платник податку (повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (довірителя), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми Закону, дата збільшення податкових зобовязань безпосередньо повязана з датою передання товарів (робіт, послуг) довірителю. Враховуючи, що ТОВ «Лісове»на момент проведення перевірки не отримувало від ТОВ «Концерн Європа»товарів чи результатів робіт, а за даною операцією у ТОВ «Лісове»обліковується дебіторська заборгованість перед ТОВ «Концерн Європа», у позивача не виникає податкових зобовязань з ПДВ за цією операцією.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість та безпідставність встановлення факту заниження ТОВ «Лісове»податкових зобовязань з ПДВ за травень 2009 року на суму 182798 грн. та завищення р.26 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування відноситься до складу податкового періоду»на загальну суму 2441664 грн. За таких обставин, доводи апеляційної скарги і в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Стосовно порушень платником податків законодавства щодо користування надрами, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору від 12 липня 2004 року позивач використовує на умовах суборенди земельну ділянку площею 27 га, що розташована за адміністративними межами м.Українка, але в межах Української міської ради, в Обухівському районі Київської області.

Між ТОВ «Лісове»та ТОВ «Холдингова компанія «Системні інвестиції»31 липня 2007 року укладено договір підряду, відповідно до умов якого ТОВ «ХК «Системні інвестиції»зобовязалось своїми або залученими силами організувати і виконати визначений п.1.2 договору комплекс робіт на земельній ділянці в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області згідно з проектом намиву та Протоколом погодження договірної ціни, а останній в свою чергу, зобовязався прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість.

В матеріалах справи міститься лист територіального органу Держводгоспу Дніпровського басейнового управління водних ресурсів «Про погодження проекту інженерної підготовки території забудови ТОВ «Лісове»№АД/8-855 від 19 липня 2006 року, з якого вбачається, що поданий на розгляд проект «Інженерна підготовка території забудови ТОВ «Лісове»в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області»було погоджено. Даним листом визначено, що проектні розробки, в основному, виконано з урахуванням вимог нормативно-методичних документів щодо гідромеханізованих робіт та технічних умов. Крім того, в поданому проекті визначено обсяги і місця виїмки та складування піщаних матеріалів, а також обґрунтовано організацію виконання гідромеханізованих робіт. Даний проект погоджено також Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Київської обласної державної адміністрації було видано дозвіл ТОВ «Лісове»на виконання будівельних робіт з інженерної підготовки території забудови в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, при цьому зазначено, що будівельні роботи проводить ТОВ «ХК «Системні інвестиції».

Враховуючи зазначені вище вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень №0000012301/1/15 від 15 січня 2010 року, №0000012301/2/1321 від 01 квітня 2010 року та №0000012301/3/2017 від 16 червня 2010 року, які приймалися за наслідками оскарження в ДПА у Київській області та ДПА України, підставою для прийняття яких, на думку ДПІ в Обухівському районі, було порушення TOB «Лісове»ст.ст.16, 19, 28 Кодексу України про надра та визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «плата за користування надрами» в розмірі 2820889,50 грн., в тому числі 1879573 грн. за основним платежем, 941316,50 грн. штрафних санкцій.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.23 Кодексу України про надра (в редакції, яка діяла на момент виникнення спору) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів іпрісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Положення ст.29 цього ж Кодексу встановлюють, що від плати за користування надрами звільняються землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наявні матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Лісове»не проводило видобування піску, як корисної копалини, а проводило відповідні роботи з інженерної підготовки території забудови в межах наданої їм у тимчасове користування земельної ділянки. Судова колегія приймає до уваги, що згідно листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 14 листопада 2007 року №6-8-2060/1106, підприємство, що здійснює, будівельну господарську діяльність, має право на орендованій ним земельній ділянці використовувати пісок без спеціального дозволу на користування надрами згідно з вимогами чинного законодавства.

В свою чергу, доводи апелянта про користування ТОВ «Лісове»надрами без відповідного дозволу та необхідності сплачувати збір за користування такими надрами спростовуються наявним в матеріалах справи доказами, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведення того, що пісок добувався з глибини більше 2 метрів та факту продажу піску третім особам, хоча при цьому, обовязок доказування лежить на відповідачі.

Водночас, не знаходять свого обґрунтування доводи апелянта про правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень №0001012301/0/47/37 від 24 листопада 2009 року, № 0001012301/1/14 від 15 січня 2010 року, №0001012301/2/1322 від 01 квітня 2010 року та №0001012301/3/2016 від 16 червня 2010 року, якими встановлено порушення ТОВ «Лісове»пп.5.5.1 п.5.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та визначено платнику податків суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 16733,80 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно до пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абз.2 цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абз.3 цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Зважаючи на зазначені вище положення, доводи апелянта про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень на підставі обовязковості причинного звязку між отриманням платником податків дозволу на використання надр та можливістю формування валових витрат шляхом віднесення до них сум коштів, отриманих в кредит, є помилковим.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що законодавець не повязує виникнення права на віднесення до валових витрат процентів по кредиту з обовязковою їх сплатою, виходячи з положень пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, безпідставними є висновки податкового органу, що отримані кредитні кошти не мають відношення до господарської діяльності ТОВ «Лісове»та неможливість віднесення до валових витрат підприємства нарахованих відсотків і курсової різниці.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 квітня 2011 року.

Головуючий суддяВ.Е.Мацедонська

СуддіТ.М.Грищенко

І.О.Лічевецький