Постанова № 15855941, 17.05.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-275/10/2470

16:48 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

сторін:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, за довіреністю;

представник відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком»додержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Баллаком» (далі-позивач, ТОВ ВКФ «Баллаком») звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р., № 0001030231/1 від 30.06.2009 р., № 0001030231/2 від 13.08.2009 р.

Позов вмотивовано тим, що відповідач оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями безпідставно визначено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 603744,50 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 33937,50 грн.

Вважає, що висновки, дані та факти про порушення ним п.п. 7.2.4.п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9. п 5.3 ст.5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відображені в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що працівниками ДПІ у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р. за результати якої складено акт № 1989/23-1/30501814 від 22.05.2009 р. В ході перевірки виявлено неправомірне заниження позивачем податку на прибуток та суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Вказані порушення стали підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Під час судового розгляду справи по суті, 17.05.2011 р. представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій також просив суд скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Чернівці № 0000860231/3 від 30.09.2009 р., № 2403520350/3 від 30.09.2009 р., № 0001030231/3 від 30.09.2009 р.

Суд розглянувши вказану заяву, заслухавши думку представника відповідача, усною ухвалою занесеною до журналу судового засідання, у задоволення заяви про збільшення позовних вимог відмовив з огляду на таке.

У відповідності до ст.ст. 51, 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Під підставою позову слід розуміти обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача. Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Розмір позовних вимог - це кількісна характеристика позовних вимог (наприклад, виражена у грошовій сумі).

З аналізу наведених положень КАС України вбачається, що позивач не наділений правом змінити предмет або підставу позову після початку судового розгляду справи по суті. Із поданої заяви вбачається, що позивачем по суті змінено предмет позову.

У звязку з наведеним, суд розглядає справу у межах позовних вимог заявлених позивачем у первинній редакції позовної заяви.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.05.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж на пять днів, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 23.05.2011 р., тобто в перший робочий день після нього.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ ВКФ «Балакком» (58000, м. Чернівці, вул. Комунальників, буд., 4 «Б», ідентифікаційний код 30501814) взято на податковий облік в органах державної податкової інспекції у м. Чернівці 30.08.1999 р. за № 631 (Т.1 а.с. 27).

09.09.1999 р. Державною податковою інспекцією у м. Чернівці позивачу видано свідоцтво № 100219530 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 197878 (Т.1 а.с.28).

На підставі направлень № 018256 від 31.03.2009 р., № 01833 від 22.04.2009 р., № 018343 від 29.04.2009 р. та плану-графіку проведення документальних перевірок, спеціалістами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої 22.05.2009 р. складено акт за № 1989/23-1/30501814 (Т.1 а.с. 196-236, Т.2 а.с. 214, 215-217).

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем:

по податку на прибуток:

п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5; п.п. 7.3.5 п.7.3 ст.7; п.п.11.2.3. п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 22625,00 грн., у тому числі: за 2-й квартал 2007 р. - на 1255,00 грн.; за 3-й квартал 2007 р. - на 370,00 грн.; за 4-й квартал 2007 р. - на 21000,00 грн. та завищення від'ємного значення обєкта оподаткування за 2008 р. на 35662,00 грн.

по податку на додану вартість:

п.4.7 ст.4; п.п.7.2.1, п.п. 7.3.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.2 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.12.4 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 401282,00 грн., в т.ч. занижено: за вересень 2007 року на 265,00 грн., жовтень 2007 р. на 206855,0 грн., лютий 2008 р. на 162871,00 грн., квітень 2008 р. на 21431,00 грн., серпень 2008 р. на 13503,00 грн. та завищення за вересень 2008 р. на 3643,00 грн.; підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2008 p., що була зарахована по особовому рахунку в рахунок майбутніх платежів на 5978,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.06.2009 р. № 0000860231/0 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 603744,50 грн., в т.ч. донарахування податку на додану вартість в сумі 401282,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 202462,50 грн.; від 03.06.2009 р. № 2403520350/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 33937,50 грн., в т.ч. донарахування податку на прибуток в сумі 22625,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 11312,50 грн. (Т.1. а.с. 29, 31).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем оскаржив їх до ДПІ у м. Чернівці.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000860231/0 від 03.06.2009 р. ДПІ в м. Чернівці 30.06.2009 р. винесено рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а також збільшено на 16872,00 грн. суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (в т. ч. 11218,00 грн. - основний платіж та 5609,00 грн. - штрафна санкція) визначену в податковому повідомленні-рішенні 0000860231/0 від 03.06.2009 р. на суму 16872,00 грн. (Т.1 а.с. 77-85).

Розглянувши первинну скарги на податкове повідомлення-рішення № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., відповідачем 30.06.2009 р. винесено рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення (Т.1 а.с. 86-89).

По наслідках апеляційного оскарження відповідачем було видано податкові повідомлення-рішення № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., які повністю тотожні за змістом з попередніми. Також відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 0001030231/1 від 30.06.2009 р. На решта етапах апеляційного оскарження в задоволенні скарг позивачу також було відмовлено. Донарахування продубльовано податковими повідомленнями-рішеннями № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р. № 0001030231/2 від 24.07.2009 р. та № 0000860231/3 від 30.09.2009 р., № 2403520350/3 від 30.09.2009 р., № 0001030231/3 від 30.09.2009 р. (Т.1 а.с. 30, 32, 33, 34, 35, 36, 90-94, 95-100, 101-106, 107-109, 111-117, Т.3 а.с. 49, 50).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Як вбачається із матеріалів справи, причиною виникнення спору стало питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 213105,00 грн. з вартості будівельних робіт від постачальника ТОВ «Катко» та в сумі 162871,40 грн. з вартості консалтингових послуг від постачальника ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг», а також відображення в податковому обліку податкових зобовязань та податкового кредиту по податку на додану вартість при виконанні зовнішньоекономічних операцій на умовах комісії.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що висновок органу державної податкової служби про завищення позивачем показників у рядку 12.1 Декларації ПДВ «Імпортовані товари (ПДВ, сплачений митним органом)» на загальну суму 58867,24 грн. є необґрунтований з огляду на таке.

Як видно із матеріалів справи, між позивачем (комітент) та TOB «Компанія ЮККА» (67700, Одеська обл., м. Бєлгород-Дністровський, вул. Леніна, 29, код ЄДРПОУ 20977688) (комісіонер) було укладено договори комісії № 61 В від 10.01.2005 р., № 61 С від 13.01.2005 р. та № 99 від 26.05.2006 р. на поставку імпортної сировини та матеріалів від іноземних фірм (Т.1 а.с. 118-121, 122-126, Т.2 а.с. 131-137).

01.12.2006 р. між позивачем (комітент) та ПП «Міраж» (Одеська обл., м. Бєлгород-Дністровський пров. Кооперативний, 14, код за ЄДРПОУ 32352165) (комісіонер) було укладено договір комісії № 1-А від 01.12.2005 р. на поставку імпортної сировини та матеріалів від іноземних фірм (Т.1 а.с. 127-130).

На підставі вказаних договорів комісії позивач доручає, а комісіонери беруть на себе обов'язки за рахунок комітента та від свого імені заключати зовнішньоекономічні контракти з різними іноземними фірмами, сплачувати вартість отриманого товару, здійснювати його декларування та інші дії та передавати його комітенту. Грошові кошти передані комітентом комісіонеру, а також товар придбаний за ці кошти, являються власністю комітента. Право власності на товар переходить від продавця до позивача.

Також умовами договорів комісії передбачено, що комісіонер зобовязаний здійснити всі митні процедури, повязані із ввезенням товару на митну територію України з виконанням всіх вимог визначених для декларанта. Крім того, договорами визначено обовязок відшкодувати комісіонерам витрати по сплаті податків та митних зборів, а також сплату винагороди.

При виконанні договорів комісії комісіонери поставляли позивачу імпортну тканину та іншу текстильну продукцію. Отримання імпортного товару підтверджується інвойсами та вантажно-митними деклараціями в яких зазначено, що імпортером вказаного товару є TOB ВКФ «Балакком», а особою відповідальною за фінансове врегулювання - TOB «Компанія ЮККА» та ПП «Міраж» (Т.2 а.с.88-95).

Дослідженням в судовому засіданні вантажно-митних декларацій встановлено, що при їх оформленні у графі 9 «Особа відповідальна за фінансове врегулювання» та у графі 28 «Фінансові та банківські відомості» значаться відомості про комісіонерів: TOB «Компанія ЮККА» та ПП «Міраж». При цьому імпортером є позивач, що підтверджується графою 8 «Одержувач/Імпортер».

Як вбачається із графи 47 вантажно-митних декларацій «Нарахування мита та митних зборів» податок на додану вартість сплачено в повному обсязі.

Отже, TOB «Компанія ЮККА» та ПП «Міраж» згідно укладених договорів комісії при ввезенні на митну територію України продукції, виступили від імені позивача як декларанти, тобто особи відповідальні за фінансове врегулювання.

За отриманий товар, позивач, відповідно до актів виконаних робіт відшкодувало комісіонеру витрати, які складаються з витрат по митному очищенню товару, витрат по придбанню валютних коштів для проведення розрахунків з нерезидентом, витрат по сплаті послуг банку та відрахувань у Пенсійний фонд при придбанні валюти. Крім того, комітентом сплачувалась комісіонерам комісійна винагорода.

Як вбачається із акту перевірки, відповідачем під час перевірки встановлено, що комісіонером TOB «Компанія ЮККА» виписувались податкові накладні лише на комісійну винагороду за надані послуги по придбанню товарів, яка оподатковувалась ПДВ за ставкою 20%. ПП «Міраж» податкові накладні не виписувались, так як підприємство знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

За результатами перевірки зроблено висновок про те, що позивач мав право на податковий кредит при отримані імпортних товарів в межах договорів комісії лише на підставі податкових накладних, які повинні були бути виписані комісіонером у момент виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість на дату передачі таких товарів. Позивач в порушення п.п. 7.4.1 п.7.4. п.п.7.5.2 п.7.5. ст. 7 та п.4.7.ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту в Деклараціях по податку на додану вартість в рядок 12.1 Декларації ПДВ «Імпортовані товари (ПДВ, сплачений митним органом)» включало суми податку на додану вартість по імпортному товару, який був отриманий від комісіонера в межах договорів комісії, у звязку з чим загальна сума податку на додану вартість безпідставно включена до податкового кредиту склала 58867,24 грн. Зазначена сума знайшла своє відображення в розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки та в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях (Т.3 а.с. 31).

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 0000860231/3 від 30.09.2009 р. в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., в т.ч. за основним платежем 58867,00 грн. та застосованих санкцій - 29433,50 грн. підлягають скасування виходячи з такого.

Порядок формування податкового кредиту регульовано Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР)

Згідно п.п. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Судовим розглядом встановлено, що при ввезенні на митну територію України податок на додану вартість сплачено в повному обсязі, що підтверджується графою 47 ВМД.

Пунктом 4.7 ст. 4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Згідно ст.ст. 1011 та 1018 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Як видно із матеріалів справи, TOB «Компанія ЮККА» та ПП «Міраж» згідно укладених договорів комісії при ввезенні на митну територію України продукції, виступили від імені позивача як декларанти, тобто особи відповідальні за фінансове врегулювання, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Позивач підтвердив факт отримання товару по митних деклараціях за перевіряємий період. Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

ТОВ «Компанія «ЮККА», як комісіонер не має права на податковий кредит сплачений митним органом при розмитнені імпортованого товару та сировини, який є власністю комітента (позивача), і як наслідок комісіонер за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р. не включав в свій податковий кредит суми ПДВ, які були сплачені митним органом. Водночас, згідно договору комісії не передбачено передавати імпортовані товари від комісіонера - Компанія «ЮККА» до комітента - ТОВ ВКФ «Балаком», отже, не було податкових зобовязань у товариства «ЮККА». Відносно ПП «Міраж» визначено, що ПП «Міраж» як комісіонер, як не платник ПДВ не міг мати податкового кредиту і не міг нараховувати податкові зобовязання по будь-яких документах, які були оформленні ним як комісіонером.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач правильно включив до податкового кредиту в деклараціях податку на додану вартість в рядок 12.1 Декларації ПДВ «Імпортовані товари (ПДВ, сплачений митним органом)» суми податку на додану вартість по імпортованому товару, який був отриманий від комісіонерів в межах договорів комісії, відтак в цій частині позовна вимога в первинній редакції, підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., в т.ч. за основним платежем 58867,00 грн. та застосованих санкцій - 29433,50 грн. скасуванню.

Частина 2 ст. 11 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, орієнтований перелік яких визначений у вказаній статті. При цьому суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приходячи до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн. та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, шляхом скасування продубльованого податкового повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0000860231/3 від 30.09.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., в т.ч. за основним платежем 58867,00 грн. та застосованих санкцій - 29433,50 грн.

Відмовляючи позивачу в решті позовних вимог, суд виходить з такого.

Судовим розглядом встановлено, що у період, який перевірявся позивач здійснював виробництво і реалізацію товарів народного споживання та виробничо-технічного призначення (пошиття білизни, виготовлення ковдр, подушок, виробництво поліефірних нетканих матеріалів), торгівельну, торгово-закупівельну, комісійну діяльність, зовнішньо - економічну діяльність на підставі імпортних та експортних контрактів.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р. встановлено, що 01.09.2007 р. між позивачем та TOB «Катко» (08600, Київська область, м. Василів, вул. Курчатова, 6а, ідент. код 348422610305) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір б/н на виконання будівельно-монтажних робіт, на умовах якого останній зобовязувався виконати для позивача будівельно-монтажні роботи до проектно-кошторисної документації (Т.1 а.с. 131-132).

Уклавши додаткову угоду № 1 від 01.09.2007 р. до договору на виконання будівельно-ремонтних робіт б/н, сторони дійшли згоди про те, що загальна вартість даного договору становить 1278630,00 грн. в т.ч. ПДВ 213105,00 грн. (Т.1 а.с. 133-134).

Згідно акту-приймання виконаних робіт за жовтень 2007 року TOB «Катко» підготовлено місце та улаштування фундаменту під будівництво металевої модульної будівлі на території позивача за адресою м. Чернівці, вул. Комунальників, 4Б. Дані роботи відображені в типовій формі № КБ-2, в довідці про вартість виконаних підрядних робіт та локальному кошторисі.

TOB «Катко» 16.10.2007 р. видано податкову накладну № 381 від 16.10.2007 р. на загальну суму 1278630,00 грн., в т.ч. ПДВ 213105,00 грн., яку внесено позивачем у реєстр отриманих податкових накладних та відображено у складі податкового кредиту за жовтень 2007 р. (Т.1 а.с. 141).

За виконані роботи, позивач протягом грудня 2007 та січня 2008 р. перерахував на розрахунковий рахунок TOB «Катко» кошти у сумі 1278630,00 грн., в т.ч. ПДВ 213105,00 грн. (Т.1 а.с. 142-145).

Як видно з акту перевірки, перевіряючими в ході перевірки встановлено, що інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Чернівецькій області надано позивачу дозвіл № 1-10/084 від 12.02.2008 року на виконання будівельних робіт за адресою м. Чернівці, вул. Комунальників, 4Б. TOB «Катко» такий дозвіл на території Чернівецької області не отримувало. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2008 р. було визнано недійсними установчі документи TOB «Катко» з моменту їх державної реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його складання, визнані недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами TOB «Катко» (накладні, акти виконаних робіт прийому - передачі, рахунки фактури, акти прийому-передачі векселів, векселі, тощо). Крім цього, директор TOB «Катко» ОСОБА_4 (протокол допиту свідка від 11.03.2008 р., проведеного слідчим СВ Васильківського MB ГУ МВСУ в Київській обл.) надав покази, що йому про існування TOB «Катко» взагалі нічого не відомо, що до органів держреєстрації документи на реєстрацію TOB «Катко» ним не подавалися, звітність до ДПІ ним не подавалася, договори, накладні, податкові накладні, розрахункові документи, акти виконаних робіт він особисто не підписував.

В ході документальної перевірки на підставі постанови Першотравневого районного суду від 16.04.2009 р. вилучено оригінали документів, що підтверджують взаєморозрахунки TOB ВКФ «Балакком» з TOB «Катко». Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром управлінням МВС України в Чернівецькій області проведено дослідження підписів ОСОБА_4 на первинних документах, які були представлені перевірці. Дослідженням встановлено (довідка від 01.05.2009 р. № 0940), що підписи від імені ОСОБА_4 на податковій накладній № 381 від 16.10.2007 р., на акті б/н приймання виконаних робіт за жовтень 2007 р., на додатковій угоді до договору на виконання будівельно-монтажних робіт від 01.09.2007 р. виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Також судовим розглядом встановлено, що між позивачем та TOB «T.A.B. - Інжиніринг» в особі директора ОСОБА_5, 02.03.2007 р. був укладений договір № 02/03/2007 про надання консалтингових послуг, на умовах якого останній зобовязувався надати консалтингові послуги 6-ти філіям позивача шляхом проведення перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2007 р. у відповідності до Національних принципів (стандартів) бухгалтерського обліку України; перевірки звітності у складі декларації податку на прибуток підготовленої за період з 0.04.2007 р. по 31.12.2007 р.; консультування співробітників з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, що стосується поточної діяльності позивача (Т.11 а.с.140-151).

12.01.2009 р. між позивачем, «Т.А.В. - Інжиніринг» та ТОВ «Аметт» укладено трьохсторонню угоду про надання консалтингових послуг за договором № 02\03\2007 від 02.03.2007 р. на суму 977228,40 грн., відповідно до якої ТОВ «T.A.B.- Інжиніринг» передав TOB «Аметт» усі права та обов'язки, покладені за договором консалтингових послуг № 02/03/2007 від 02.03.2007 р. на загальну суму 977228,40 грн., а позивач не заперечував проти згаданого переходу прав та обов'язків (Т.11 а.с.165-166).

Податкові накладні № 1176/2 від 28.12.2007 р. на загальну суму 147384,00 грн., в т.ч. ПДВ 24564,00 грн., № 1176/3 від 28.12.2007 р. на загальну суму 341481,60 грн., в т.ч. ПДВ 56913,60 грн., 31176/4 від 28.12.2007 р. на загальну суму 424070,40 грн., в т.ч. ПДВ 70678,40 грн., № 1176/5 від 28.12.2007 р. на загальну суму 21985,20 грн., в т.ч. ПДВ 3664,20 грн., № 1176/6 від 28.12.2007 р. на загальну суму 42307,20 грн., в т.ч. ПДВ 7051,20 грн. отримані від TOB «Т.А.В.-Інжиніринг» позивачем відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та у складі податкового кредиту за лютий 2008 року (Т.11 а.с.160-164).

На підставі вказаної трьохсторонньої угоди та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), позивачем 16.03.2009 р. платіжним дорученням № 650 перераховано 977228,40 грн., т.ч. ПДВ в сумі 162871,40 грн. на розрахунковий рахунок TOB «Аметт» № 26000010109291 у ВАТ КБ «Преміум» (Т.1 а.с. 152-156).

З приводу правовідносин між позивачем та «Т.А.В. - Інжиніринг», що витікають з договору № 02/03/2007 про надання консалтингових послуг, відповідачем в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих листом прокуратури Печерського району м. Києва № 56-2147-сл від 18.02.2009 р. (вх. №1809/9 від 22.04.2009 р.) копій постанови про порушення кримінальної справи, протоколів допитів директора ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг» ОСОБА_6, протоколів зборів засновників від 02.03.2007 р., від 10.08.2006 р., від 23.06.2006 р., копії повідомлень про відсутність платника виявлено: прокуратурою Печерського р-ну м. Києва 21.01.2009 р. порушена кримінальна справа за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг» службового підроблення, документів, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст.366 КК України; громадянин ОСОБА_6, який рахується з 02.03.2007 р. по даний час директором ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» відношення до даного підприємства не має, жодного фінансово-господарського документу ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг» не підписував, печатки підприємства в руках не тримав, хто розпоряджався грошовими коштами, які роботи виконувало підприємство йому невідомо, обов'язків директора не виконував, заяви для юридичних осіб № 41894 від 28.07.2006 р., звітності за Ф-1ДФ та декларацій по податку на додану вартість та декларацій з податку на прибуток не підписував, підписи виконані іншою особою; ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» за юридичною адресою не знаходиться, виробничих потужностей не має (відсутні працівники, інструмент, устаткування).

Під час документальної перевірки, на підставі постанови Першотравневого районного суду від 16.04.2009 р. вилучено оригінали документів, що підтверджують взаєморозрахунки ТОВ ВКФ «Балакком» з ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг». Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром управлінням МВС України в Чернівецькій області проведено дослідження підписів ОСОБА_6 на документах, які були представлені перевірці. Дослідженням встановлено, що підписи в рядках «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» на податкових накладних від 28.12.2007 р. №1176/2, №1176/3, №1176/4, №1176/5, №1176/6 в рядку «виконавець» Договору № 02/03/2007 про надання консалтингових послуг від 02.03.2007 р. та в рядку «директор ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг»» Звіту від 28.12.2007 р. про надання консалтингових послуг виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

На підставі наведених вище обставин, відповідачем зроблено висновок, що представлені перевірці первинні документи: не підтверджують факт отримання будівельних робіт від ТОВ «Катко» та придбання консалтингових послуг від ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг»; не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкових реквізитів - справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені -ТОВ «Катко» і ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг»; правочини ТОВ ВКФ «Балакком» з ТОВ «Катко» та ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, тому що від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді не надходження до Державного бюджету коштів у великих розмірах, що суперечить моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними; ТОВ ВКФ «Балакком» безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 213105,0 грн. з вартості будівельних робіт від постачальника ТОВ «Катко» та в сумі 162871,40 грн. з вартості консалтингових послуг від постачальника ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг», у зв'язку з чим завищено податковий кредит (рядок 10.1 Декларацій) за жовтень 2007 р. на 213105,0 грн. та лютий 2008 р. на 162871,40 грн.

З аналогічних підстав, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 22625,00 грн., у тому числі: за 2-й квартал 2007 р. - на 1255,00 грн.; за 3-й квартал 2007 р. - на 370,00 грн.; за 4-й квартал 2007 р. - на 21000,00 грн. та завищення від'ємного значення обєкта оподаткування за 2008 р. на 35662,00 грн.

Зроблені ДПІ у м. Чернівці висновки про завищення відповідачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження суми нарахованого податку на прибуток, суд вважає обґрунтованими з таких міркувань.

Згідно преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяв на момент в спірних правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР) цей Закон є спеціальним законом з податку на додану вартість.

Відповідно до положень п.1.6 та 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин, далі Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.39 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під терміном первинний документ, згідно ст. 1 Закону № 996-XIV, слід розуміти документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу суми податкового кредиту з вартості будівельних робіт від постачальника ТОВ «Катко» та з вартості консалтингових послуг від постачальника ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг», а також включення до складу валових витрат у відповідних звітних періодах, є первинні документи, які оформлені відповідно до вимог Законів України № 996-XIV, № 334/94-ВР, № 168/97-ВР та підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку має місце укладення позивачем правочинів з ТОВ «Катко» та ТОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», уповноважені особи яких (ОСОБА_4, ОСОБА_6) не виступали від їх імені, бухгалтерські та податкові документи не підписували, матеріальні та трудові ресурси для надання позивачу послуг не мали.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд погоджується із висновками ДПІ у м. Чернівці, що представлені первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості будівельних робіт від постачальника ТОВ «Катко» та з вартості консалтингових послуг від постачальника ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг», а також збільшено суму валових витрат, не мають юридичної сили і доказовості первинного документу через відсутність в них обовязкових реквізитів справжність відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «Катко», ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг», не підтверджують звязок між отриманими товарами (роботами, послугами) від ТОВ «Катко» та ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг» із господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «Катко», ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг» не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, суперечать інтересам держави, а отже є нікчемними.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР).

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 603744,50 грн., в т.ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 401282,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 202462,50 грн., 16872,00 грн., в т. ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 11218,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на 5609,00 грн., а також податку на прибуток в розмірі 33937,50 грн., в т.ч. донараховано податку на прибуток в сумі 22625,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 11312,50 грн.

Відтак податковим органом, за виключенням скасованих податкових повідомлень рішень в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., цілком правомірно було визначено суму податкового зобовязання з податок на додану вартість та податку на прибуток сума за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в решті позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р., № 2403520350/0 від 03.06.2009 р., № 2403520350/1 від 30.06.2009 р., № 2403520350/2 від 24.07.2009 р., № 0001030231/1 від 30.06.2009 р., № 0001030231/2 від 13.08.2009 р. слід відмовити за безпідставністю.

Частиною 3 ст. 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Матеріали справи підтверджують сплату позивачем судового збору в розмірі 3,40 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балаком» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1,70 грн.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0000860231/0 від 03.06.2009 р., № 0000860231/1 від 30.06.2009 р., № 0000860231/2 від 24.07.2009 р. № 0000860231/3 від 30.09.2009 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88300,50 грн., в т.ч. за основним платежем 58867,00 грн. та застосованих санкцій - 29433,50 грн.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балаком» (58000, м. Чернівці, вул. Комунальників, буд., 4 «Б», ідентифікаційний код 30501814) судовий збір в розмірі 1,70 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 23.05.2011 р.

Суддя В.К. Левицький