Постанова № 15855086, 29.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 р. № 2а-605/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представника позивача Богданова О.В. ,

представника відповідача Харамбури Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ТзОВ "Віконт"

до Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ:

14 січня 2011 року ТзОВ «Віконт»звернулась до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Яворівському районі Львівської області, в якому просить скасувати та визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 р. № 0001501600/0, № 0001491600/0, № 0001481600/0.

Позовні вимоги мотивує тим, що ТзОВ «Віконт»подавало до ДПІ у Яворівському районі податкові декларації з податку на додану вартість за період з 2008 р. по 2010 р., в яких самостійно визначав суму ПДВ, що підлягає сплаті. Сума ПДВ визначена у податкових деклараціях сплачувалась ним самостійно у визначені законом строки. Тому вважає неправомірним зарахування податковою інспекцією сплачених ним сум ПДВ за інший період та нарахування штрафних санкцій на узгоджену в судовому порядку суму, яку платник не сплачував. В судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив. Вважає, що платник в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»несвоєчасно сплачував узгоджену суму податкових зобовязань, тому при перевірці нараховано штрафні санкції. Позов вважає безпідставним, просить відмовити.

Заслухавши пояснення присутніх представників, дослідивши матеріали справи, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Віконт»перебуває на обліку платника податків в ДПІ у Яворівському районі Львівської області.

ТзОВ «Віконт»подало податкові декларації з ПДВ, а саме за період з січня 2008 р. по грудень 2008 р.; з січня по грудень 2009 р.; з січня по грудень 2011 р. (а.с. 28-88).

Згідно платіжних доручень ТзОВ «Віконт»провело оплату сум ПДВ, відповідно до поданих декларацій:

№635 від 26.02.2008 р. на суму 23200,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за січень 2008 р. 23171,00 грн.);

№ 689 від 20.03.2008 р. на суму 34600,00 грн., № 698 від 26.03.2008 р. на суму 10000,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за лютий 2008 р., 34659,00 грн.);

№ 698 від 26.03.2008 р. на суму 10000,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за лютий 2008 р., 34659,00 грн.);

№ 764 від 25.04.2008 р. на суму 32855,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за березень 2008 р. 42855,00 грн.);

№ 829 від 27.05.2008 р. на суму 28650,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за квітень 2008 р. 28635,00 грн.);

№ 894 від 27.06.2008 р. на суму 26590,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за травень 2008 р. 26 590,00 грн.);

№ 956 від 24.07.2008 р. на суму 25402,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за червень 2008 р. 25418,00 грн.);

№ 1030 від 26.08.2008 р. на суму 25350,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за липень 2008 р. 25 324,00 грн.);

№ 1102 від 26.09.2008 р. на суму 14000,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за серпень 2008 р. 13 985,00 грн.);

№ 1160 від 20.10.2008 р. на суму 16895,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за вересень 2008 р. 16 892,00 грн.);

№ 755 від 30.10.2009 р. на суму 1200,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за вересень 2009 р. 476,00 грн.);

№ 915 від 30.11.2009 р. на суму 1549,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за жовтень 2009 р. 1549,00 грн.);

№ 1175 від 12.01.2010 р. на суму 1551,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за листопад 2009 р. 1551,00 грн.);

№ 1256 від 29.01.2010 р. на суму 200,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за грудень 2009 р. 126,00 грн.);

№ 1408 від 25.02.2010 р. на суму 11519,00 грн.;

№ 1545 від 31.03.2010 р. на суму 2153,00 грн.;

№ 1664 від 29.04.2010 р. на суму 93,00 грн.;

№ 1723 від 25.05.2010 р. на суму 2189,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за квітень 2010 р. 2189, 00 грн.);

№ 2042 від 26.08.2010 р. на суму 130,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за липень 2010 р. 130, 00 грн.);

№ 2148 від 24.09.2010 р. на суму 2186,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за серпень 2010 р. 2189, 00 грн.);

№ 2346 від 30.11.2010 р. на суму 1480,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. 1 480, 00 грн.);

№ 2421 від 29.12.2010 р. на суму 186,00 грн. (р. 27 Декларації з ПДВ за листопад 2010 р. 186, 00 грн.).

Згідно з обліковою карткою платника ТзОВ «Віконт»за 2009 р. недоїмка становить 131126,86, пеня - 19,89 грн., за 2010 р. недоїмка cтановить 136987,22 грн., пеня - 54,13 грн.

30.12.2010 р. ДПІ у Яворівському районі провела перевірку ТзОВ «Віконт»з питань дотримання вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»за період з 11.02.2008 р. по 29.12.2010 р., про що складено акт № 2695/16-0/23884013. Перевіркою встановлено сплату узгодженого зобовязання за платежем ПДВ із затримкою до 30 календарних днів в сумі 24400,00 грн., від 31 до 90 календарних днів в сумі 68553,55 грн., що є більшою 90 календарних днів в сумі 116636,69 грн.

З Додатку до акту перевірки від 30.12.2010 р. вбачається, що ДПІ у Яворівському районі зараховувала сплачені платником суми платежів з ПДВ, згідно зазначених вище платіжних доручень, як сплату узгодженого податкового зобовязання з ПДВ згідно рішення Господарського апеляційного суду № 10938\10 від 18.09.2009 р., Декларації № 9881 від 21.04.2008 р., Декларації № 5056 від 20.03.2008 р., Декларації № 14848 від 20.05.2008 р., Декларації № 3215 від 19.02.2008 р. та Документа № 1269/10 від 11.02.2008 р. За несвоєчасну сплату суми податкового зобовязання з ПДВ, податковий орган нараховував штрафні санкції відповідно до кількості днів прострочення. Таким чином, ТзОВ «Віконт»як платнику податків було нараховано штрафні санкції на загальну суму 74469,08 грн., сума сплаченого боргу 209590,24 грн.

За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 р. № 0001501600/0 на суму 2440 грн. (10% штрафу), № 0001491600/0 на суму 13710,71 грн. (20% штрафу), № 0001481600/0 на суму 58318,37 грн. (50 % штрафу). Штрафні санкції застосовані на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, податковим органом в основу виявлено порушення та нарахування у звязку з цим штрафних санкцій покладено несвоєчасну сплату ТзОВ «Віконт»узгодженого податкового зобовязання, на підставі зазначених в Додатку до акту від 30.12.2010 р. документів.

ТзОВ «Віконт»зазначає, що всі податкові декларації з ПДВ, що зазначені в акті перевірки ним сплачено відповідними платіжними дорученнями і податковий орган не вправі змінювати призначення платежу, а суму податкового боргу узгоджену шляхом судового оскарження ТзОВ «Віконт» не сплачувало, тому на неї штрафні санкції не мають бути нараховані.

Натомість, представник відповідача пояснив, що надходження від ТзОВ «Віконт»зараховувалися ДПІ в погашення попереднього за часом виникнення податкового боргу, не зважаючи на цільове призначення, зазначене у платіжних документах, оскільки таким чином налаштовано програму обліку податкових платежів.

Таким чином, спір виник що правомірності нарахування штрафних санкцій на суму податкового боргу за яку платник податків не проводив оплату та правомірність зарахування сплачених платежів сум ПДВ за певні періоди до сплати за податковий борг, що виник раніше..

Оцінюючи доводи сторін, Суд виходив з наступного.

Закон України від 21.12.2000 р № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі Закон № 2181), порушення якого встановлено податковим органом, втратив чинність з 01 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом Українивід 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).

Спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, а саме за період 2008-2010 р.р., а тому положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовуються Судом при вирішенні спору.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон N 2181-III.

Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п "а" п.п. 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п.5.1 ст. 5 Закону N 2181-III).

Строки погашення податкового зобовязання передбачені п. 5.3.1 ст.5 Закону N 2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТзОВ «Віконт»подавав податкові декларації з ПДВ за період з 2008 по 2010 р.р. та згідно платіжних доручень самостійно сплачував суми ПДВ, визначені ним у цих Деклараціях. В реквізиті призначення платежу платіжного доручення платником податків зазначалась сума ПДВ, місяць та рік за який сплачувались кошти.

Судом встановлено, що перераховані платником на погашення податкового зобовязання за 2008 р.-2010 р., самостійно визначеного у Деклараціях з ПДВ, ДПІ зарахувала на погашення податкового боргу, що виник за рішенням Львівського апеляційного господарського суду № 10938\10 від 18.09.2009 р., Декларації № 9881 від 21.04.2008 р., Декларації № 5056 від 20.03.2008 р., Декларації № 14848 від 20.05.2008 р., Декларації № 3215 від 19.02.2008 р. та Документа № 1269/10 від 11.02.2008 р.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ним не сплачувалась сума податкового боргу, що виникла на підставі рішення Львівського апеляційного господарського суду № 10938\10 від 18.09.2009 р., Декларації № 9881 від 21.04.2008 р., Декларації № 5056 від 20.03.2008 р., Декларації № 14848 від 20.05.2008 р., Декларації № 3215 від 19.02.2008 р. та Документа № 1269/10 від 11.02.2008 р. Сплачено податкові зобовязання, які були самостійно визначені в зазначених деклараціях.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону N 2181-III джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з п. 6 ст.7 Закону України від 20.05.1999 р. № 679-XIV «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

П.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Мінюсті України 29.03.2004 р. за 3377\89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до п.п. 16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону № 2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Отже суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням п.п16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Суд також бере до уваги аналогічна позиція висловлена в листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 р. № 358/13/13-09.

Крім того, ст. 17 Закону 2181, а саме пп. 17.1.7 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З наведеної правової норми вбачається, що відповідальність у вигляді штрафу наступає саме у разі порушення граничних строків сплати.

Строк сплати угодженого податкового зобовязання, що виникло на підставі вказаних в Додатку до акту перевірки від 30.12.2010 р. документів (рішенням Господарського апеляційного суду № 10938\10 від 18.09.2009 р., Декларації № 9881 від 21.04.2008 р., Декларації № 5056 від 20.03.2008 р., Декларації № 14848 від 20.05.2008 р., Декларації № 3215 від 19.02.2008 р. та Документа № 1269/10 від 11.02.2008 р.) настав раніше, ніж граничні строки сплати самостійно визначеного податкового зобовязання, що виникло на підставі декларацій з ПДВ поданих за 2008-2010 р.р. Платіжними дорученнями платник погашав визначене податкове зобовязання у деклараціях з ПДВ за 2008 р.-2010 р.

Позивач самостійно визначив та перерахував до бюджету суму ПДВ, а також вказав напрям сплати сум ПДВ у рахунок погашення податкових зобовязань наступних податкових періодів, а тому Суд дійшов висновку, що позивач виконав своє зобовязання зі сплати ПДВ за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України України, Суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних рішень, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.. 94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн. слід стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області від 30 грудня 2010 року № 0001501600/0, № 0001491600/0, 0001481600/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт»3 (три) гривні 40 (сорок) копійок сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2011 року.

Суддя Кравчук В.М.