Рішення № 15852590, 25.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/12925.05.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - Фрегат»про стягнення 417527, 27 грн. за участю представників позивача ОСОБА_1, довіреність № 9 від 03.01.11р., відповідача ОСОБА_2., довіреність № 18/01-1 від 18.01.2011р.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 417527, 27 грн. заборгованості у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань за договором дистрибуції № 08-10 від 24 грудня 2009 року в частині оплати вартості поставленого товару.

До позовної заяви позивачем додано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, а також на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачеві.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не наведено суду жодних підстав та доказів, які б свідчили про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.03.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30.03.2011 року.

В судовому засіданні 30.03.2011 року оголошувалась перерва на 13.04.2011 року, а в судовому засіданні 13.04.2011 року оголошувалась перерва на 25.05.2011р.

25.05.2011 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 516540, 32 грн., з яких 372498, 08 грн. основного боргу, 11276, 03 грн. пені, 132766, 21 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт отримання товару на суму основного боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - Фрегат»(дистрибютор) було укладено договір дистрибуції № 08-10, відповідно до умов якого постачальник зобовязався передати у власність дистрибютора, а дистрибютор зобовязався придбати та прийняти на себе обовязки маркетинга, реклами і продажу від свого імені продукції, виготовленої постачальником на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору постачальник зобовязаний поставити в передбачені зазначеним договором строки товар для реалізації.

Згідно пункту 5.2 договору ціна товару зазначається в накладних і включає в себе вартість товару та вартість упаковки.

У відповідності до п. 5.4. договору дистрибютор зобовязався здійснювати оплату поставленого товару на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що розрахунок за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування дистрибютором грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або за згодою сторін готівковим розрахунком шляхом внесення готівкових коштів дистрибютором в касу постачальника з оформленням прибуткового ордеру.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 429512, 25 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які залучені до матеріалів справи, та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні.

Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару виконав лише частково, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткової сплати боргу за договором № 08-10 від 24 грудня 2009 року складає 372498, 08 грн., що підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості на момент звернення позивача з указаним позовом та час розгляду справи у суді відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати вартості отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 372498, 08 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 372498, 08 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У пункті 6.3.1. договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати вартості отриманого товару, дистрибютор сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення зобовязань, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

У відповідності до вищезазначених правових норм та умов договору, позивачем нараховано 11276, 03 грн. пені за прострочення строків оплати вартості товару.

Проте, з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязання, стану виконання відповідачем цього зобовязання, розміру прострочених сум та фінансового становища відповідача суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 100, 00 грн. В позові в частині стягнення 11176, 03 грн. пені судом відмовлено.

Пунктом 2.15. договору сторони визначили, що у випадку прострочення платежу за поставлений товар згідно п. 5.4. договору, дистрибютор сплачує постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0, 5 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до вищезазначеного пункту договору з відповідача підлягає стягненню 132766, 21 грн. процентів за користування чужими коштами за розрахунком позивача, який здійснений ним відповідно до вимог закону та умов договору.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»підлягають частковому задоволенню, в саме: стягненню з відповідача підлягає 372498, 08 грн. основного боргу, 100, 00 грн. пені та 132766, 21 грн. процентів.

Судові витати відповідно до норм статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - Фрегат»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код 36100206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(98612, АРК, м. Ялта, вул. Жовтнева, б. 8, кв. 32, код 32362063) 372498 (триста сімдесят дві тисячі чотириста девяносто вісім) грн. 08 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 132766 (сто тридцять дві тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 21 коп. процентів, 5053 (пять тисяч пятдесят три) грн. 64 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя С.О.Чебикіна