Рішення № 15852281, 20.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/11920.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС» до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про усунення перешкод в користуванні

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.01.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 1970-НЮ від 18.05.2011р.);

від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність № 88 від 15.09.2010р.);

20.05.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»(надалі ТОВ «Валентин-АС», позивач) звернулось до суду з позовом про зобовязання відповідача:

- відновити постачання електричної енергії згідно договору № ПЗ/ЕЕ-01-1200/1242/НЮ від 01.10.2003р. про користування електричною енергією;

- відновити надання послуг водопостачання та водовідведення згідно договору № 102 від 24.11.2006р. на надання послуг водопостачання та водовідведення. Також позивач просив стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 46872, 51 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані порушеннями з боку відповідача укладених між сторонами договорів на постачання електричної енергії та надання послуг водопостачання та водовідведення. яке виявляється у неправомірному припиненні виконання своїх зобов'язань. За твердженням позивача внаслідок таких неправомірних дій відповідача ТОВ «Валентин-АС»було позбавлено права використовувати майно в цілях, зазначених у п. 1.1 договору оренди № 348/1 від 15.10.2001р., а також у звязку з тим, що ТОВ «Валентин-АС»вимушене було звільнити працівників, які працювали на орендованому обєкті, з виплатою їм заробітної плати та вихідної допомоги позивач відзначає про нанесення йому матеріальної шкоди в розмірі 46872, 51 грн..

19.05.2011р. від позивача отримано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою посилаючись на те, що з вини відповідача виникла заборгованість по орендній платі, оскільки саме його протиправні дії (припинення надання послуг) призвели до простою виробництва позивача, позивач просив суд додатково до заявлених раніше вимог стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 81637, 75 грн..

Зазначена заява не може бути прийнята судом до розгляду в межах даної справи, оскільки провадження у справі порушено за розглядом вимог позивача про зобовязання вчинити дії та про стягнення матеріальної шкоди, а згідно з заявою про зміну позовних вимог позивачем також предявляються до відповідача додаткові вимоги з інших підстав, що призводить до одночасної зміни і предмету і підстав позову.

В силу положень ст. 22 ГПК України позивач наділений правом до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як про те зазначено у п. 2, 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2005 року»за змістом ст. 22 ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, предявлені додаткові позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 81637, 75 грн. обгрунтовані виникненням заборгованості по орендній платі станом на 14.04.2011р., тобто вже після звернення позивача з позовом до суду, а відтак не є повязаними із заявленими в позовній заяві вимогами про стягнення матеріальної шкоди з підстав зазначених в позовній заяві. Прийняття до розгляду поданої заяви про збільшення позовних вимог призведе до одночасної зміни предмету та підстав позову, що є порушенням процесуального закону.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у запереченнях на позов, які залучені до матеріалів справи. В обгрунтування своєї позиції відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем була порушена процедура передачі майна балансоутримувачу, а на адресу орендодавця, яким позивач у справі, направлявся лист про неможливість продовження терміну дії договору.

Позовні вимоги відповідачу є незрозумілими, оскільки виникають не з орендних відносин, і в свою чергу Закон України «Про оренду державного та комунального майна»на який посилається позивач не передбачає та не зобовязує балансоутримувача в укладанні договорів на електро- , водопостачання.

Ухвалою суду від 25.03.2011р. до участі у справі третьою особою залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 348/1 від 15.10.2001р. позивачу було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 372, 7 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна 1, що знаходиться на балансі станції Київ-Пасажирський ПЗЗ.

Договір оренди укладений позивачем з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву у відношенні наступного майна:

- територія залу № 3 під кафе /з підакцизною групою/ - 65 кв.м., підсобне приміщення 27 кв.м., торгівлю продовольчими товарами без підакцизної групи 10,7 кв.м.;

- територія залу № 1 під кафе /з підакцизною групою/ - 25 кв.м.,

- павільйон на першому пероні під два кафе /з підакцизною групою/ - 50 кв.м. та 57, 66 кв.м., обєкт громадського харчування без права продажу товарів підакцизної групи /буфет/ - 74, 33 кв.м.; торгівлю продовольчими товарами без підакцизної групи 63, 01 кв.м..

Згідно з договором № 348/1/03 від 17.11.2010р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 348/1 від 15.10.2001р., п. 1.1 розділу 1 договору оренди викладено в іншій редакції, за яким предметом регулювання договору визначено передачу та прийняття орендарем в строкове платне користування державного нерухомого майна загальною площею 102, 7 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна 1, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця», і таким є територія залу № 3 під кафе (з підакцизною групою) 65, 0 кв.м., підсобне приміщення 27 кв.м., торгівлю продовольчими товарами без підакцизної групи 10, 7 кв.м..

В силу положень договору (з урахуванням змін внесених п. 3 договору № 348/1/03 від 17.11.2010р. про внесення змін) договір № 348/1 від 15.10.2001р. продовжений на два роки до 15 жовтня 2012р..

Позивач, при використанні орендованих площ, уклав з відповідачем договір № ПЗ/ЕЕ-01-1200/1242/НЮ від 01.10.2003р. про користування електричною енергією та договір № 102 на відпуск води та послуги каналізації від 24.11.2006р., що зумовило виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Господарським та Цивільним кодексом України, та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Предметом спору у справі є вимоги позивача щодо виконання зобовязань відповідача по укладених договорах шляхом відновлення постачання електричної енергії згідно договору № ПЗ/ЕЕ-01-1200/1242/НЮ від 01.10.2003р. про користування електричною енергією та відновлення надання послуг водопостачання та водовідведення згідно договору № 102 від 24.11.2006р..

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 276 ГК України пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника; строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.

У відповідності з положеннями договору ПЗ/ЕЕ-01-1200/1242/НЮ від 01.10.2003р. (п. 2.1) електропостачальна організація (відповідач у справі) зобовязувалась забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами договору; обовязком відповідача згідно з п. 2.5 вказаного договору є постачання електричної енергії як різновид товарної продукції споживачу цілодобово в межах 168 кВа (кВт) потужності на класі напруги ІІІ, в тому числі за обсягами постачання на рік в кількості 240000 кВт/год: щомісяця 20000 кВт/год..

Як те стверджується позивачем та підтверджено матеріалами справи, відповідачем 16.10.2010р. припинено постачання електричної енергії на умовах вказаного договору у відношенні орендованої позивачем площі за договором оренди № 348/1 від 15.10.2001р. (з урахуванням змін внесених п. 3 договору № 348/1/03 від 17.11.2010р. про внесення змін) - територія залу № 3, а після складеного наряду № ЕЕл 1/29 від 23.11.2010р. про підключення надання послуг не відновлено.

Копія наряду № ЕЕл 1/29 від 23.11.2010р. залучена до матеріалів справи та підтверджує факт визнання відповідачем обовязку щодо виконання договору укладеного з позивачем ПЗ/ЕЕ-01-1200/1242/НЮ від 01.10.2003р. у звязку з продовженням терміну дії договору оренди.

У розділі 6 договору ПЗ/ЕЕ-01-1200/1242/НЮ від 01.10.2003р. сторони погодили порядок розрахунків та умови припинення електропостачання, виходячи з положень якого при встановлених обставинах справи, належних доказів наявності підстав для припинення електропостачання суду не надано.

Як те визначено у п. 8.1 договору, договір укладається на термін до 31 грудня 2003р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору та його перегляд.

Договір № 102 на відпуск води та послуги каналізації від 24.11.2006р. згідно з п. 5.1 укладений строком на один рік і набув чинності з моменту підписання сторонами. Вказаним пунктом договору також передбачено, що договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін не повідомить про це іншу.

Належних доказів припинення дії договорів ПЗ/ЕЕ-01-1200/1242/НЮ від 01.10.2003р. та № 102 від 24.11.2006р. у вказаному порядку суду не представлено, що відповідно свідчить про їх продовження на зазначених умовах.

В силу положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За визначенням наведеним у ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою вказаної статті зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ЦК України), серед яких договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

На підтвердження представлених до справи актів по встановленню відсутності водопостачання та електропостачання на орендованій ТОВ «Валентин-АС»площі залу № 3 Вокзалу ст. Київ-Пасажирський, позивачем надано фотографії показників лічильників та документи які свідчать про сплату за надані послуги згідно договорів № 102 від 24.11.2006р., № ПЗ/ЕЕ-01-1200/1242/НЮ від 01.10.2003р..

Наведені обставини є підтвердженням невиконання зобовязань, що виникли для відповідача з договорів укладених з позивачем, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині зобовязання відповідача по відновленню надання послуг з електро- та водопостачання.

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 46872, 51 грн., розмір якої розраховувався позивачем виходячи із суми здійснених виплат при звільненні працівників які працювали на орендованому обєкті, задоволенню не підлягають через наступне.

В обгрунтування своїх вимог до відповідача позивач посилається лише на ст. 386 ЦК України, яка передбачає можливість відшкодування майнової та моральної шкоди, що була заподіяна порушенням права власності. Зазначена норма закріплює таке право за всіма власниками, незалежно від того, якими діями було заподіяно шкоду праву власності власника, та які засоби захисту ним застосовувалися.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої:

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

- особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини;

- шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом;

- шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Положення вказаної статті встановлюють загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). Разом з тим деліктне зобов'язання може виникнути і між особами, що перебувають в договірних відносинах, однак завдана шкода не має бути пов'язана з порушенням договірного зобов'язання.

Таким чином, оскільки позивачем ставляться вимоги про відшкодування його завданої майнової шкоди доведенню підлягають такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди (як те просить позивач у позовній заяві) не допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання, а підлягає відшкодуванню у випадках її завдання неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, майну юридичної особи, має бути наслідком винних дій заподіювача.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В даному випадку, до заявленої суми майнової шкоди в розмірі 46872, 51 грн. відповідач не має жодного відношення, оскільки здійснення виплати працівникам заробітної плати та їх звільнення з підприємства обумовлено саме такою діяльністю підприємства, а не відсутністю електро- та водопостачання на орендованій площі території залу № 3, договір оренди щодо якої продовжено до 15.10.2012р.. Працівників було звільнено самим позивачем, при цьому роботодавцем є саме позивач на якого і покладається обовязок по забезпеченню належних умов праці та місця роботи для своїх працівників. Виплата заробітної плати та вихідної допомоги працівникам підприємства є наслідком прийнятого підприємством рішення, а не винних дій відповідача.

Надані документи щодо загальної кількості осіб, які були звільнені ТОВ «Валентин-АС», суми коштів, які зазначені у відомостях про виплату грошей, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують наявність майнової шкоди внаслідок неправомірних дій ДТГО «Південно-Західна залізниця», оскільки виплата вказаних коштів, скорочення штату підприємства, ліквідація окремих підрозділів не повязані з порушенням ДТГО «Південно-Західна залізниця»прав позивача, що - за відсутності таких доказів не дає підстав вважати обгрунтованими доводи позивача, в тому числі і про завдання шкоди з вини відповідача, наявність причинно-наслідкового звязку тощо.

В даному випадку сума в розмірі 46872, 51 грн. визначається самими позивачем як шкода, а не збитки підприємства, що відповідно при відсутності належних доказів вини відповідача у завданні вказаної шкоди, свідчить про необґрунтованість таких вимог.

Судові витрати позивача в сумі 553, 73 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог в сумі 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-Західна залізниця»(01601, м. Київ, вул. Лисенка 6, ідент. код 04713033):

відновити постачання електричної енергії згідно договору № ПЗ/ЕЕ-01-1200/1242/НЮ від 01.10.2003р. про користування електричною енергією, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Коцюбинського 57, ідент. код 14283898) у відношенні орендованої площі за договором оренди № 348/1 від 15.10.2001р. (з урахуванням змін внесених п. 3 договору № 348/1/03 від 17.11.2010р. про внесення змін);

відновити надання послуг водопостачання та водовідведення згідно договору № 102 від 24.11.2006р. на надання послуг водопостачання та водовідведення, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»(09100, м. Біла Церква, вул. Коцюбинського 57, ідент. код 14283898) у відношенні орендованої площі за договором оренди № 348/1 від 15.10.2001р. (з урахуванням змін внесених п. 3 договору № 348/1/03 від 17.11.2010р. про внесення змін).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»(01601, м. Київ, вул. Лисенка 6, р/р 26009001143 в АБ «Експрес-Банк»МФО 322959, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Коцюбинського 57, р/р 26008000029626 в ПАТ «Укрсоцбанк»МФО 300023, ідент. код 14283898) 85 грн. (вісімдесят пять гривень) витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 26.05.2011