Вирок № 15850025, 19.01.2011, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 1-153/2011

В И Р О К

іменем України

"19" січня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого суддіФедосєєва С.В.

при секретарі Куценко І.В.

за участю прокурора Ковальського С.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисниківОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Понорниця Коропського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, неодруженого, на момент вчинення злочину працюючого будівельником на Фермерському господарстві «Полісся»с. Ставки, на момент винесення вироку не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 187; ч. 2 ст.187, ч.1 ст.357, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Біла Церква Київської області, українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, одруженого, маючого малолітнього сина ОСОБА_8, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 05.03.2010 року приблизно о 23 годині, знаходячись біля ст. метро «Славутич»в м. Києві, з корисливих спонукань, вступили між собою у попередню змову з метою відкритого викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7, 06.03.2010 року приблизно в 00 годин 10 хвилин, знаходячись на тротуарній доріжці, що пролягає вздовж лісосмуги по вул. Світла, 6 в м. Києві, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, діючи узгоджено, відповідно до розподілених між собою ролей, підійшли ззаду до ОСОБА_3, який пішки йшов по доріжці. При цьому обходячи його з обох боків, ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_3 руками, в той час, коли ОСОБА_7 зробив ззаду підніжку, удвох повалили ОСОБА_3 на землю обличчям донизу та стали тримати його зверху, притискаючи до землі. В цей час ОСОБА_3 спробував вирватися, проте ОСОБА_6 з метою придушення волі потерпілого до опору дістав запальничку, виготовлену у виді пістолету, та наніс нею удар в голову ОСОБА_3, чим спричинив йому фізичного болю, та демонструючи її потерпілому, видаючи за знаряддя вчинення злочину, тим самим дії ОСОБА_6 переросли у розбійний напад у звязку з висловленням погрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя потерпілого. При цьому ОСОБА_6 наказав потерпілому не рухатися. В цей час ОСОБА_7, який бачив та усвідомлював всі дії ОСОБА_6, в тому числі демонстрацію запальнички, що видавалась за знаряддя вчинення злочину, підтримав вказані дії ОСОБА_6, і його дії також переросли у розбійний напад, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Подавивши таким чином остаточно волю потерпілого до опору, ОСОБА_7 викрав з чохла що висів на поясі у ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа Н-76»ІМЕІ НОМЕР_2, вартістю 1800 гривень, в якому знаходилася картка оператора мобільного звязку «Лайф»НОМЕР_1, вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 30 гривень, а ОСОБА_6 тим часом вирвав з правої руки потерпілого його барсетку, вартістю 70 гривень, в якій знаходилися гроші в сумі 10 гривень, ключ з металевою печаткою з маркуванням № 100ВЧ А 1999, посвідчення учасника бойових дій, спеціальний пропуск до ВЧ-А0515 та банківська платіжна картка «Ощадбанку»на імя ОСОБА_3, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють. Заволоділи зазначеним майном шляхом розбою, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зникли, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 1935 гривень.

Крім цього, ОСОБА_6 14.03.2010 року, приблизно о 03 годині 50 хвилин, перебуваючи в салоні автомобіля «БМВ-316», д.н.з. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1, яким керував ОСОБА_2 та знаходячись за шляхопроводом через проспект Броварський в м. Києві, розташованому по вул. Попудренка в м. Києві, умисно, з метою реалізації злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном шляхом розбою, ОСОБА_6 попросив водія ОСОБА_2 повернути за шляхопровід, у безлюдне місце, після чого з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя потерпілого ОСОБА_2, що виразилося у демонстрації здійснення пострілу через відчинене пасажирське вікно із невстановленого досудовим слідством предмету, схожого на пістолет, та демонстрації потерпілому відстріляної гільзи, створив у потерпілого уяву про справжність вказаного предмету, схожого на пістолет, після чого виказав вимогу щодо передачі йому майна та документів на вищевказаний автомобіль, а також виказав вимогу до останнього залишити салон автомобіля.

ОСОБА_2 сприймаючи погрози ОСОБА_6 як реальну загрозу для свого життя та здоровўя, передав останньому майно та технічний паспорт на автомобіль «БМВ-316»д.н.з. НОМЕР_3, НОМЕР_4 виданий 06.02.2008 року на імўя ОСОБА_1, який являється офіційним документом, а сам вийшов з салону автомобіля.

Таким чином, подолавши волю потерпілого до опору, ОСОБА_6 заволодів майном, що належить ОСОБА_2, а саме: мобільним телефоном «Нокіа 3250»вартістю 1659 гривень із сім-картою мобільного оператору МТС, вартістю 30 гривень, на рахунку якої грошей не було; гаманецем чорного кольору, вартістю 50 гривень; грішми в сумі 100 гривень, а всього на загальну суму 1839 гривень, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вищевказану суму, а також технічним паспортом на автомобіль «БМВ-316»д.н.з. НОМЕР_3, НОМЕР_4 виданий 06.02.2008 року на імўя ОСОБА_1, який являється офіційним документом. Після того, як ОСОБА_2 вийшов з салону автомобіля, ОСОБА_6 пересів на водійське сидіння, завів двигун, та з місця вчинення злочину зник, тим самим повторно незаконно заволодів транспортним засобом “БМВ-316” д.н.з. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1, вартістю 31484 гривні 94 копійки.

Підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково та показав, що 5 березня 2010 року у вечірній час зустрівшись з ОСОБА_7 протягом декількох годин вживали пиво та проводили час без будь-якої мети, після чого приїхали близько 23години на станцію метро “Бориспільська”, звідки вирішили йти пішки з «Бориспільської»до селища Бортничі. По дорозі перед ними йшов чоловік, який, коли вони підійшли ближче до нього, повернувся. По його вигляду було зрозуміло, що той випивший. В цей час він ОСОБА_6 з метою заволодіти його майном штовхнув вказаного чоловіка, який падаючи, зачепив ОСОБА_7, а останній послизнувся і впав на потерпілого ОСОБА_3 Тоді він ОСОБА_6 швидко забрав барсетку і взяв телефон, який лежав на землі біля потерпілого, погрожуючи при цьому запальничкою у вигляді пістолету. Що саме він казав в цей момент потерпілому, не памятає, скоріш за все казав, щоб той не рухався. Все відбувалось швидко. ОСОБА_7 в цей час встав і відійшов в сторону. Потім вони повернулись до станції метро “Бориспільська”, щоб втекти з місця вчинення злочину, поїхали на квартиру, де залишили барсетку. Викрадений телефон він залишив собі, попередньо викинувши сім-картку. Через декілька днів йому зателефонували з міліції. Він допоміг працівникам міліції знайти телефон і барсетку.

Запальничку у вигляді пістолету купив на Нивках в крамниці за місяців два до скоєння злочину.

Показання на досудовому слідстві давав добровільно. Ніяких незаконних методів до нього не застосовували. В скоєному розкаюється.

Протиріччя в показаннях, які давав на досудовому слідстві, і тих, які дає в судовому засіданні, пояснити не може.

Також не може пояснити, чому потерпілий його оговорює. До скоєння злочину ОСОБА_3 не знав. Чому той дав такі показання стосовно його дій і дій ОСОБА_7, пояснити не може.

Вислухавши свої пояснення ОСОБА_7 (т.2, а.с. 23-24), показав, що барсетку забрав він і тримав у себе.

По епізоду розбійного нападу на водія ОСОБА_2, ОСОБА_6 показав, що 14.03.2010 року о 3-й годині ночі він вийшов на вулицю з квартирі АДРЕСА_1, де мешкав, подихати свіжим повітрям. У вказаній квартирі він мешкав з ОСОБА_7, який в той час спав. В цей час йому захотілось поїхати до друга, який проживає біля станції метро «Лісова». Точної адреси не знав, але дорогу до нього памятав.

Зупинивши автомашину за мостом в сторону м. Бровари, сів в машину і сказав водієві, що потрібно зїздити в сторону станції метро «Лісова”, При цьому показав водієві напрямок руху. Умисел на заволодіння майном у нього виник, коли він їхав в машині. Коли автомобіль зупинився на дорозі, де безлюдні місця, він дістав запальничку у вигляді пістолета і навів на водія. Також дістав з кишені гільзу, щоб залякати його. Сказав водію віддати телефон і барсетку. Ще запалив петарду, щоб зімітувати вистріл і викинув в вікно. Петарду підпалив об коробку від сірників. Запальничку тримав в лівій руці, а петарду в правій. Після того, як викинув петарду, показав гільзу. Наказав водію віддати телефон без сім-картки, гаманець і документи. Забравши все, сказав, щоб потерпілий вийшов з машини. Сів за кермо і поїхав додому. Автомобіль залишив біля свого підїзду по вулиці Малишка. Спочатку хотів продати автомобіль, а потім зателефонував потерпілому і сказав, що поверне. Але його забрала міліція Дарницького району і він не зміг повідомити потерпілому нічого.

В скоєному розкаюється. Обіцяє, що таке більш не повториться.

Підсудний ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що в Києві він допомагав робити ремонт в квартирі знайомій, яка проживає по АДРЕСА_5. Місяця два там жив. З ОСОБА_6 познайомився в 2008 році. 05.03.2010 року близько 19-ї години він з ОСОБА_6 зустрівся біля станції метро “Чернігівська”, де вони сіли в метро і поїхали на станцію метро “Славутич». Там вони спілкувались та пили пиво. Потім ОСОБА_6 запропонував їхати в Бортничі до знайомої забрати речі.

Приблизно о 23.00-24.00 годині вони приїхали на станцію метро “Бориспільська”, звідки пішки пішли до с. Бортничі. За метрів 200 перед ними йшов чоловік і коли вони підійшли ближче до нього на відстань близько 20 метрів, чоловік повернувся. В той момент, коли вони обходили чоловіка, той впав від того, що ОСОБА_6 потягнув його за куртку. Падаючи, зачепив його ОСОБА_7, від чого він ОСОБА_7 впав на землю. По відношенню до потерпілого він був справа, а ОСОБА_6 зліва. Він ОСОБА_7 впав на ліву сторону.

Коли він з обочини вийшов на дорогу, то побачив, як ОСОБА_6 вкрав барсетку і почав тікати. Коли вони прибігли на трасу зупиняти машину, він бачив у ОСОБА_6 барсетку, але йому нецікаво було, що там. ОСОБА_6 сказав, що там були документи, але він їх не бачив. Вони вийшли на бориспільську трасу і сіли в таксі до Бортничів. Там забрали речі і повернулись додому на вулицю Малишка. На наступний день бачив телефон. ОСОБА_6 сказав, що забрав телефон у потерпілого, але з якою ціллю, він не цікавився.

ОСОБА_6 не говорив про мету скоїти злочин. Мобільний телефон у ОСОБА_3 він не забирав і не користувався ним. Показання на досудовому слідстві давав не такі, як в судовому засіданні. Вину на досудовому слідстві визнавав. Протиріччя виникли у показаннях, тому що на досудовому слідстві співробітники міліції диктували йому, що потрібно писати, і те він і написав. А потім слідчий все переписував з перших показань і давав їм на підпис.

Оглянувши протокол допиту в т. 2 а.с. 109-112, пояснив, що підписував протокол, але не читав його. Слідчий показав, де потрібно підписати. Він не читав, тому що думав, що там ті ж самі показання, які він давав при затриманні. Слідчий фізичного насильства не застосовував, не погрожував, але пояснював, що покарання буде мякшим, якщо обвинувачений визнає вину.

Вислухавши показання потерпілого ОСОБА_3 В судовому засідання, сказав, що вину не визнає. Речі ОСОБА_3 в руках не тримав. Мобільний телефон ОСОБА_3 був у ОСОБА_6, а барсетка в квартирі на підвіконні. В СІЗО підписував протокол допиту, але не прочитував його, хоча і міг прочитати. Слідчий йому не забороняв ознайомитись з протоколом допиту.

Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що в березні 2010 року, здається 6-го числа, він повертався додому з кафе, де вони вітали співробітниць з наступаючим святом «8 березня». Він перейшов пішохідний перехід в районі станції метро «Бориспільська» приблизно о 23.50 год. і пішов в сторону Бортничів. Подзвонив дружині і сказав, що уже біля дому, так як він живе неподалік від метро. Пройшовши 70 метрів в сторону повороту на Бориспільську трасу, боковим зором побачив, що позаду нього йдуть двоє чоловіків. Йому здалось, що вони за ним стежать. Вирішив їх пропустити вперед і призупинився. Чоловіки йшли мовчки, а коли порівнялись, пролунала фраза: «Ты что мужик». Один чоловік, який був праворуч, штовхнув його в груди і він впав обличчям вниз, при цьому з нього злетіли окуляри. Чоловік, який був з лівого буку від нього, забрав барсетку, а чоловік, який буз праворуч від нього, забрав з правої кишені куртки мобільний телефон.

Він відчув удар по голові ззаду твердим предметом. Його вдарили в потиличну частину голови справа. Йому здалось, що вдарили його по голові пістолетом, але стверджувати не може. Це був точно не удар кулаком чи чимсь деревяним. Зі свого життєвого досвіду і служби в армії, він зробив висновок, що це був пістолет.

Нападники діяли чітко, скоординовано жодних зайвих рухів і суєти. ОСОБА_6 його штовхнув, а ОСОБА_7, як він зробив висновок, поставив підніжку, оскільки він за щось спіткнувся і почав падати обличчям додолу. Коли впав на землю, може з упевненістю заявити, що обидва хлопці нападали на нього, лежачи зверху. В момент нападу вони між собою не розмовляли.

Впевнений, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діяли за домовленістю, оскільки діяли впевнено, швидко, без зайвих рухів, узгоджено.

Після пограбування обидва нападники втекли в бік Борисполя. Він встав і побіг додому, звідки зателефонував в міліцію.

Потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що автомобіль «БМВ 316»зареєстрований на її ім'я. Вона автомобілем не користувалась. Про ситуацію з викраденням автомобіля знає зі слів чоловіка ОСОБА_2

Близько 04-00 години ранку їй зателефонував чоловік і сказав, що в нього забрали телефон і машину. Вдома він їй розповів, що таксував і, коли висадив людину, до нього одразу сів молодий чоловік. Коли зупинились, цей чоловік вистрілив у вікно. Потім забрав документи і телефон, повернувши деякі з них і телефонну карточку. Потім сказав вийти з машини. Це все, що їй було відомо.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що на початку березня 2010 року він працював водієм у «Таксі-форсаж»на машині «ВМW 316», д.н.з НОМЕР_3, власником якої є дружина. Не памятає точної дати, десь о 03-00 годині ночі, він виконуючи замовлення відвіз клієнтку і коли висаджував, до нього підійшов хлопець, сказав, що адреси не знає, але дорогу памятає. Вони домовились про суму, зійшлись на 20 грн. Коли, рухаючись у дорозі, вони звернули, він почув звук затвору, після чого зупинився. ОСОБА_6 сказав йому: «Ну що, приїхали. Діставай гроші». Після цього він побачив пістолет. Знає, як виглядає зброя, тому з впевненістю може сказати, що то був справжній пістолет. Постріл і чув і бачив. Чітко може сказати, що це був пістолет. Потім відкрив вікно, зробив постріл, після цього направив пістолет на нього і сказав залишити машину.

Коли ОСОБА_6 стріляв, він уже зупинив автомобіль і дивився на нього. ОСОБА_6 стріляв з правої руки, а в лівій нічого не було.

ОСОБА_6 забрав у нього телефон та документи, повернувши телефонну карточку та деякі документи. Він пішов на заправку і зателефонував в міліцію.

Приблизно через тиждень йому зателефонував підсудний і сказав, що поверне машину у триденний строк.

Після огляду в судовому засіданні речового доказу запальнички у формі пістолету, потерпілий ОСОБА_2 показав, що не виключає, що саме із цим предметом був здійснений напад на нього. На той час сприймав предмет як зброю, і вважав загрозу з боку ОСОБА_6 небезпечною для життя.

Аналізуючи показання потерпілих, суд вважає їх логічними та послідовними. Показання потерпілого ОСОБА_3 повністю спростовують версію підсудних щодо непричетності ОСОБА_7 до вчинення розбійного нападу взагалі, а також щодо відсутності в їх діях попередньої змови на вчинення цього злочину. Показання потерпілих суд оцінює у сукупності з іншими доказами.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_2 також підтверджується доказами, зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні:

- даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 14.03.2010 року, в ході якого зафіксовано обстановку після вчинення злочину та вилучено 4 недопалки та стріляну гільзу, (т.1, а.с. 22-32);

- даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 23.03.2010 року, в ході якого вилучено автомобіль «БМВ-316», д.н.з НОМЕР_3, 3 сліди пальців рук, ключ з брелоком сигналізації (т.1, а.с.35-38);

- висновком судово-автотоварознавчої експертизи, згідно якого вартість автомобілю BMW 316і (Е30), д.н. НОМЕР_3, складає 31484,94 грн. (т.1, а.с. 67-82);

- висновком судово-балістичної експертизи, згідно якого: “предмет, схожий на гільзу, який 14.03.2010 було вилучено по вул. Попудренка біля шляхопроводу через проспект Броварський в м. Києві, є частиною (стріляною гільзою) сигнально-шумового пістолетного патрону калібру 9 мм Р.А. промислового виробництва (т.1, а.с. 87-90);

- висновком судово-дактилоскопічної експертизи, згідно якого сліди пальців рук № 1 та 2, вилучені 23.03.2010 при огляді автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_3, розташованого на момент огляду за адресою: АДРЕСА_5, залишені великим пальцем правої руки гр. ОСОБА_6 (т.1, а.с. 99-104);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події із обвинуваченим ОСОБА_6 від 29.03.2010, в ході якого останній показав на місце та розповів про обставини вчинення ним злочинів 14.03.2010 року за шляхопроводом через Броварський проспект по вул. Попудренка в м.Києві, з фототаблицею до нього (т.1, а.с.115-119);

- очною ставкою між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_6 від 29.03.2010, під час проведення якої потерпілий дав показання, які викривають ОСОБА_6 у вчиненні злочинів (т.1, а.с. 113-114);

- речовими доказами: чотири недопалки, стріляну гільзу, автомобіль «БМВ-316»д.н.з НОМЕР_3, ключ з брелком сигналізації, GPS-навігатор, технічний паспорт на вищевказаний автомобіль (т.1, а.с. 33, 39, 111, 202).

Вина ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_3 також підтверджується доказами, зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями на очній ставці між обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в ході якої останні повністю підтвердили свої показання в якості підозрюваних та обвинувачених, при цьому погодилися з показаннями один одного, зазначивши що вирішили когось пограбувати ще на ст. м. «Славутич», проте свій план вирішили втілити, коли побачили попереду себе п'яного чоловіка з барсеткою (т.2, а.с. 80-82);

- послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_3, (т.2, а.с. 14-18, 19-20);

- протоколом огляду місця події від 06.03.2010 року, та фототаблицею до нього, а саме ділянки місцевості, що є прилеглою територією до лісосмуги по вул. ОСОБА_2, 6 в м. Києві, під час якого було виявлено окуляри в позолоченій оправі з непошкодженими лінзами потерпілого ОСОБА_3 (т.2, а.с. 8-10);

- протоколі огляду та вилучення у ОСОБА_6 мобільного телефону «Нокіа Н-76»ІМЕІ НОМЕР_2, пластикової платіжної картки «Ощадбанк»НОМЕР_5 з надписом «ОСОБА_3», залишки посвідчення учасника бойових дій на ім'я потерпілого. Як пояснив ОСОБА_6, вказаними речами він заволодів спільно зі своїм знайомим ОСОБА_7 у невідомого чоловіка 06.03.2010 року (т.2, а.с. 27);

- протоколом огляду та вилучення у ОСОБА_7 барсетки (сумки), якою, як пояснив ОСОБА_7, він заволодів спільно зі своїм другом ОСОБА_6 06.03.2010 року по вул.. ОСОБА_2, 6 в м. Києві у невідомого чоловіка (т.2, а.с. 28);

- протоколом огляду та вилучення у ОСОБА_6 предмету, ззовні схожого на пістолет. Як пояснив ОСОБА_6, вказаний предмет є запальничкою та він нею погрожував та наніс удар по голові чоловіку 06.03.2010 року (т.2, а.с.29);

- висновком балістичної експертизи, згідно якої предмет схожий на пістолет, який 16.03.2010 року було виявлено та вилучено у ОСОБА_6 під час затримання є побутовою газовою запальничкою промислового виробництва (Китай), що має форму пістолета. (т.2, а.с. 35-37);

- протоколом огляду вилучених 16.03.2010 року у ОСОБА_6: мобільного телефону «Нокіа Н-76»ІМЕІ НОМЕР_2, банківської платіжної картки на якій наявне зображення скрипки та написи: «Оschadbank», «ОСОБА_9», «ОСОБА_3». Номер картки НОМЕР_6, залишків (двох частин) посвідчення учасника бойових дій. На одній половині фотографія ОСОБА_3, НОМЕР_7, та неповністю ПІБ: «ОСОБА_3.», підпис, на іншій половині посвідчення дата видачі 04.03.2008 року, а також оглянуто вилучену 16.03.2010 року у ОСОБА_7 шкіряну барсетку чорного кольору, яка закривається на два замки з металу жовтого кольору та має ручку. Із зовнішньої сторони барсетки з обох боків наявний напис ENUS-1»(т.2, а.с. 43);

- протоколом огляду предмету схожого на пістолет, який 16.03.2010 року було виявлено та вилучено у ОСОБА_6 (т.2, а.с. 40);

- речовим доказом по справі: вилученими 06.03.2010 року під час огляду місця події по вул. ОСОБА_2, 6 в м. Києві окулярами (т.2, а.с. 11);

- речовим доказом по справі: предметом виготовлений у виді пістолету, який було виявлено та вилучено 16.03.2010 року у ОСОБА_6, що є побутовою газовою запальничкою (т.2, а.с. 41);

- речовими доказами по справі: мобільний телефон «Нокіа Н-76»ІМЕІ НОМЕР_2, банківська платіжна картка «Ощадбанк»на ім'я ОСОБА_3, залишки посвідчення учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_3, вилучені 16.03.2010 року протоколом огляду та вилучення у гр. ОСОБА_6, а також барсетка зі шкіри чорного кольору, що була вилучена 16.03.2010 року протоколом огляду та вилучення у гр. ОСОБА_7 (т.2, а. с. 46).

Часткове визнання своєї вини ОСОБА_6 по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_3, суд розцінює як нещире.

Надаючи оцінку доказам у справі в сукупності, суд враховує, що в ході допиту в як підозрюваного 16.03.2010 року ОСОБА_6 свою вину визнавав повністю, щиро каявся та детально показав про обставини вчиненого ним разом із ОСОБА_7 розбійного нападу на ОСОБА_3, пояснивши, що вони з ОСОБА_7 заздалегідь домовились та вирішили їхати в с. Бортничі щоб когось пограбувати. Приблизно о 00 годині 10 хвилин вже 06.03.2010 року, по вулиці ОСОБА_2 в м. Києві, побачивши чоловіка в стані спяніння, з барсеткою в руках, вони вирішили пограбувати його, застосували насильство, при цьому діяли узгоджено: він ОСОБА_6 схопив чоловіка за куртку, повалив на землю та тримав його, щоб той не вирвався, а ОСОБА_7 в цей момент з кишені чоловіка дістав мобільний телефон. Коли чоловік спробував вирватися, тоді він ОСОБА_6 наніс йому несильний удар в область потилиці своєю запальничкою, яка виготовлена у виді пістолету. Він зробив це, щоб налякати чоловіка, став також погрожувати йому. Потім він вирвав з правої руки чоловіка його барсетку і передав її ОСОБА_7. Після цього разом з ОСОБА_7 побігли до Бориспільської траси, перевірили барсетку, в якій виявились якісь документи та дрібні гроші. Барсетку та телефон вони залишили собі та вирішили ними користуватися по черзі. Сім-картку, яка до цього стояла в телефоні, вони викинули. (т.2, а.с. 73-74).

В ході допиту якобвинуваченого 16.03.2010 року та 06.05.2010 року ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_3 також визнавав та давав показання, аналогічні тим, які він давав в якості підозрюваного (т.2, а.с. 78-79, а.с. 97-100).

Зміна ОСОБА_6 в суді показань по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_3 суд розцінює як нещирість, що характеризує його відношення до вчиненого злочину.

Заперечення ОСОБА_7 своєї вини по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_3 суд також розцінює як нещире.

Даючи показання протягом досудового слідства, ОСОБА_7, будучи допитаним в якості підозрюваного 16.03.2010 року, також визнав вину і давав показання, аналогічні показанням ОСОБА_6 (т.2, а.с. 57-58) Будучи допитним в якості обвинуваченого 16.03.2010 року та 06.05.2010 року, ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав і дав показання, аналогічні тим, які давав під час допиту в якості підозрюваного (т.2, а.с. 62-63, а.с. 109-112).

Зміна ОСОБА_7 показань в суді суд також розцінює як нещирість та намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.

Свої показання, дані під час досудового слідства, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повністю підтвердили на очній ставці, яка була проведена між ними 16.03.2010 року (т.2, а.с. 80-82).

Оцінюючи показання підсудних, суд також враховує пояснення ОСОБА_7 від 16.03.2010 року (т.2, а.с. 23-24), написані власноручно, відповідно до яких «…Проходячи по вулиці ОСОБА_2 06.03.2010 р. блисько 00 годин 05 хвилин ми побачили чоловіка який шов попереду нас. Приближившись до нього в цей час у ОСОБА_6 в руках була запальничка яка зовні схожа на пістолет…», та пояснення ОСОБА_6 від 16.03.2010 року (т.2, а.с. 25-26), відповідно до яких «…Підійшовши до невідомого чоловіка я товкну невідомого, в результаті чого останній впав обличчям на землю, після чого, я тримав його руки, а руслан забрав з його кишень мобільний телефон нокіа N76, в цей час в мене в руках знаходилась запальничка схожа на пістолет…».

Наявність у ОСОБА_6 в руках запальнички у вигляді пістолету ще до нападу на потерпілого ОСОБА_3 суд вважає підтвердженням наявності між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попередньої змови на вчинення розбійного нападу.

Твердження підсудних щодо непричетності ОСОБА_7 до вчинення розбійного нападу спростовуються показаннями, які підсудні давали під час досудового слідства, а також показаннями потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні, який показав, що обидва нападники вчиняли відносно нього певні дії і їх дії були узгодженими між собою.

Суд також враховує те, що ні підсудний ОСОБА_6, ні підсудний ОСОБА_7 не змогли пояснити, чому вони давали на досудовому слідстві показання про спільне вчинення злочину та визнавали свою вину, при цьому сказали, що ніякий тиск з боку співробітників міліції на них не чинився.

Обставини справи, встановлені в ході судового слідства, цілком свідчать про наявність попередньої змови між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_3, що підтверджується узгодженістю дій, які характеризуються спільним умислом, виконанням безпосередньо кожним із них діяння, яке утворює обєктивну сторону складу злочину. Застосування ОСОБА_6 під час заволодіння майном потерпілого запальнички у виді пістолету та характер дій ОСОБА_7 свідчать про узгодженість та злагодженість дій підсудних, які усвідомлювали, що потерпілий сприймає це як реальну можливість застосування зброї, а тому активного опору чинити не буде. Крім того, про наявність умислу підсудних на вчинення заволодіння майном потерпілого за попередньою змовою із застосуванням насильства в тому числі небезпечного для життя і здоровя потерпілого свідчать їх дії, які виразилися у вчиненні активних насильницьких дій щодо потерпілого.

Крім того, ОСОБА_7 хоч сам безпосередньо і не погрожував потерпілому ОСОБА_3 застосуванням насильства, небезпечного для його життя та здоровя, проте скористався погрозами з боку ОСОБА_6 для заволодіння майном потерпілого, що свідчить про розподіл функцій між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за якого кожен з них виконував певну роль у вчиненні злочину.

Таким чином, на підставі всебічного та обєктивного аналізу фактичних даних, зібраних в ході досудового слідства та судового розгляду справи, суд вважає доведеною винність ОСОБА_6 в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбої), вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою групою осіб, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.187 КК України.

Суд також вважає доведеною вину ОСОБА_6 в викраденні офіційного документу та кваліфікує ці його дії за ч. 1 ст.357 КК України.

Суд також вважає доведеною вину ОСОБА_6 в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя потерпілого, та кваліфікує ці його дії за ч. 3 ст. 289 КК України.

Суд також вважає доведеною вину ОСОБА_7 в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбої), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 187 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_6, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а саме, що відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.187 КК України, є тяжким, злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК України, є злочином невеликої тяжкості, злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України, є особливо тяжким злочином, особу підсудного, який на момент вчинення злочинів працював, не одружений, не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_6 за ч.1 ст.357, ч.3 ст.289 КК України, є щире каяття.

Обставин, які б помякшували покарання ОСОБА_6 за ч.2 ст.187 КК України, суд не вбачає.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_6 за ч.1 ст.357, ч.3 ст.289 КК України, суд не вбачає.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 за ч.2 ст.187 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочинів, їх наслідків, даних про особу підсудного ОСОБА_6, суд з метою забезпечення ефективного виховного впливу на підсудного, його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкцій статей, якими передбачене покарання за вчинені злочини, за ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України у виді позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі.

Призначаючи ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.357, ч.3 ст.289 КК України, суд приходить до висновку про необхідність застосування принципу часткового складання призначених покарань.

Призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_7, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме, що відповідно до ст.12 КК України злочин є тяжким, особу підсудного, який не працює, одружений, має малолітнього сина ОСОБА_8, крім того, має на утриманні нерідного сина малолітнього ОСОБА_10, не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується посередньо.

Обставин, які б помякшували покарання ОСОБА_7, суд не вбачає.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7, є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

З урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків, даних про особу підсудного ОСОБА_7, суд з метою забезпечення ефективного виховного впливу на підсудного, його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, яка передбачає покарання за вчинений злочин, у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 81 КПК України речові докази, які були обєктом злочинних дій, - автомобіль «БМВ-316», д.н.з НОМЕР_3, ключі до нього з брелком сигналізації, GPS-навігатор «Піонер», технічний паспорт на даний автомобіль від 06.02.2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 підлягають залишенню в законному володінні потерпілого ОСОБА_2; окуляри, мобільний телефон «Нокіа Н-76»ІМЕІ НОМЕР_2, банківська платіжна картка «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_3, залишки посвідчення учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_3, барсетка зі шкіри чорного кольору, - підлягають залишенню в законному володінні потерпілого ОСОБА_3; чотири недопалки, стріляна гільза та предмет, виготовлений у виді пістолету, що є побутовою газовою запальничкою промислового виробництва, - підлягають знищенню.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню в розмірі 1769 грн., оскільки розмір цивільного позову доведений на вказану суму, а саме 1659 грн. вартість викраденого мобільного телефону, 50 грн. вартість гаманця, 60 грн. сума викрадених грошей.

Також стягненню з підсудного ОСОБА_6 відповідно до ст. 93 КПК України підлягають судові витрати за проведення судово-автотоварознавчої (т.1, а.с. 75), судово-балістичної (т.1, а.с. 89), та судової дактилоскопічної (т.1, а.с. 99) експертиз.

Також стягненню в рівних частинах з підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до ст. 93 КПК України підлягають судові витрати за проведення судово-балістичної експертизи (т.2, а.с. 36).

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст. 70 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187; ч.1 ст. 357; ч.3 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 (девять) років з конфіскацією майна;

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю вказаних злочинів шляхом часткового складання призначених покарань - у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 16.03.2010 року.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (девять) років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 16.03.2010 року.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без змін тримання під вартою в Київському СІЗО ДДУПВП.

Речові докази: чотири недопалки, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві, - знищити;

стріляну гільзу сигнально-шумового пістолетного патрону калібру 9 мм Р.А., промислового виробництва фірми &B»(Чехія), яка знаходиться на зберіганні ЦКГТ ДНДЕКЦ МВС України, - знищити;

автомобіль «БМВ-316», д.н.з НОМЕР_3, ключі до нього з брелком сигналізації, GPS-навігатор «Піонер», технічний паспорт на даний автомобіль від 06.02.2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 залишити у володінні потерпілого ОСОБА_2;

окуляри, мобільний телефон «Нокіа Н-76»ІМЕІ НОМЕР_2, банківська платіжна картка «Ощадбанк»на ім'я ОСОБА_3, залишки посвідчення учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_3, барсетка зі шкіри чорного кольору, - залишити в законному володінні потерпілого ОСОБА_3;

предмет, виготовлений у виді пістолету, що є побутовою газовою запальничкою промислового виробництва, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р №35226002000466 в УДК Київської області, МФО 821018, код 25575285, за проведення експертизи та дослідження) судові витрати в розмірі 1460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн. 33 коп. за проведення судово-автотоварознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р №31253272210699 в ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, код 25575285, 11210 за послуги експерта) судові витрати в розмірі 912 (девятсот дванадцять) грн. 71 коп. за проведення судово-балістичної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь 60000 НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р №31253272210699 в ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, код 25575285, послуги експерта) судові витрати в розмірі 912 (девятсот дванадцять) грн. 71 коп. за проведення судової дактилоскопічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р №31253272210699 в ГУДКУ в Київській області, МФО 821018 код 25575285, 11210 за послуги експерта) судові витрати у розмірі 456 (чотириста пятдесят шість) грн. 35 коп. за проведення судово-балістичної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р №31253272210699 в ГУДКУ в Київській області, МФО 821018 код 25575285, 11210 за послуги експерта) судові витрати у розмірі 456 (чотириста пятдесят шість) грн. 35 коп. за проведення судово-балістичної експертизи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши на його користь з засудженого ОСОБА_6 1769 (одну тисячу сімсот шістдесят девять) гривень матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженими у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий