Ухвала суду № 15849343, 20.05.2011, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22-ц-1503/2011Головуючий у I інстанції Кулініч Ю.П.

Категорія цивільнаДоповідач - Литвиненко І. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2011 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.

суддів:Заболотного В.М., Шарапової О.Л.

при секретарі:Штупун О.М.

за участю:представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 квітня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_5 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк” про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ „КБ „Приватбанк” та задоволення його вимог.

Рішенням суду був задоволений позов ПАТ „КБ „Приватбанк” і відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 Суд Стягнув з ОСОБА_5 на користь ПАТ „КБ „Приватбанк” заборгованість за кредитним договором у сумі 3735,83 доларів США та 250 грн і 419,77 на відшкодування судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не звернув уваги на відсутність у банка ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу та не перевірив заперечень ОСОБА_5 стосовно розміру заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2008 року між „Приватбанк” та ОСОБА_5 був укладений кредитно-заставний договір № CNGLAN23991097, за яким ОСОБА_5 отримував кредит в розмірі 9503,85 доларів США строком до 24.09.2015 року зі сплатою 15% річних згідно до графіку погашення кредиту під заставу автомобіля.

Починаючи з 24.12.2008 року ОСОБА_5 почав допускати порушення графіку сплати необхідних платежів, у звязку з чим виникла заборгованість і 22.04.2010 року був реалізований заставлений автомобіль, а сума від реалізації автомобіля пішла на погашення заборгованості.

Після реалізації автомобіля, ОСОБА_5 знову допускав порушення виконання взятих на себе за кредитним договором зобовязань, у звязку з чим станом на 18.08.2010 року виникла заборгованість в розмірі 3735,83 долари США, яка складається з заборгованості за кредитом 3292,71 дол.США, заборгованості по відсоткам 34,30 дол.США, заборгованості по процентам за користування кредитом 129,22 дол.США, заборгованості по комісії за користування кредитом 101,14 дол.США, та 250 грн штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з обовязку ОСОБА_5 належним чином виконувати взяті на себе за договором зобовязання.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи, наданим доказам, розрахунку заборгованості, умовам договору і положенням ст.ст.525, 526, 530, 629 ЦПК України.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_5, то вимоги позовної заяви зводяться до визнання кредитно-заставного договору недійсним відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України через відсутність у банку індивідуальної ліцензії НБУ на використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні кредитного договору.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав, що укладення кредитного договору в іноземній валюті, не суперечило діючому законодавству, так як ПАТ „КБ „Приватбанк”, який мав банківську ліцензію № 22 на здійснення банківських операцій та Дозвіл № 22-1 на право здійснення валютних операцій, визначених п.п.1-4 ч.ч.2-4 ст.47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (а.с.50-53), мав право використовувати іноземну валюту, як засіб платежу на території України без індивідуальної ліцензії, і це узгоджується зі ст.1054 ЦК України та п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Нацбанку № 483 від 14.10.2004 року.

Твердження апелянта про недоведеність розміру заборгованості, незаконність використання іноземної валюти як засобу платежу не ґрунтуються ні на доказах, ні на нормах закону. Розбіжність в сумі заборгованості за відсотками, на якій наполягає представник ОСОБА_6, ґрунтується на обрахуванні ним заборгованості іншим способом, ніж той, який визначений кредитно-заставним договором від 25.09.2008 року.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: