Ухвала суду № 1584906, 19.02.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

Україна

Харківський апеляційний адміністративний суд

Справа №17/80                        Головуючий 1 інстанції: Коршенко Ю.О.

          Категорія:                                                          Доповідач: Філатов Ю.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          19 лютого  2008 р.                                                 Справа № 22-а-841/2008

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Водолажська Н.С., Шевцова Н.В..

при секретарі Волошиній Я.В.

за участю представників:

позивача –  Яцина О.М.

відповідача – Спірна Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача, Кременчуцької МДПІ, на постанову господарського суду Полтавської області від 13.07.2007р. по справі №17/80

за позовом  ВАТ «Полтавський гірничо – збагачувальний комбінат»

доКременчуцької МДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

                                                                           ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ «Полтавський гірничо – збагачувальний комбінат», звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним (недійсним) повністю податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000602305\0\103 від 19.12.06р., за яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за  період : серпень, вересень, жовтень місяць 2006 р. на суму 72 863,00 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 13.07.2007р. по справі №17/80 позов був задоволений. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення КОДПІ 0000602305\0\ 103 від 19.12.06р за якими Відкритому акціонерному товариству „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування ПДВ за період : серпень, вересень, жовтень місяць 2006 р. на суму 72 863,00 грн.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Полтавської області від 13.07.2007р. по справі №17/80 відповідач, Кременчуцька МДПІ, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити у повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

Позивач, ВАТ «Полтавський гірничо – збагачувальний комбінат», вважає, що постанова господарського суду Полтавської області від 13.07.2007р. по справі №17/80 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тосму підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією  у грудні 2006 року було проведено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за період: серпень, вересень, жовтень місяць 2006 р., за наслідками якої складено Акт перевірки № 705\23-312\00191282 від 18.12.2006р. про результати невиїзної позапланової перевірки, в якому зроблені висновки про порушення позивачем  п.п. 7.7.2., п.7.7 ст.7, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 та п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість"  і завищено суми бюджетного відшкодування в розмірі 72 863,00 грн.00 коп., в тому числі: у серпні 2006 р. на суму - 65 398 грн.; у вересні 2006 р. на суму - 7 465 грн.

За матеріалами акту перевірки № 705\23-312\00191282 від 18.12.2006р (про що зазначається в самому рішенні) було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000602305\0\ 103 від 19.12.06р. за яким позивачу визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 72 863,00 грн.00 коп.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

ВАТ "Полтавський ГЗК" зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 28.06.1997р. N 23517488, індивідуальний податковий N 001912816023), здійснює щомісячне подання декларацій з податку на додану вартість та щомісячну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В акті перевірки (стр. 18,25) зазначено, що в порушення пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту позивачем віднесено податок на додану вартість в сумі 72 863,00 грн.00 коп. по податкових накладних, виписаних ПО „Техносервіс", які складені з порушенням - не підписані власноручно уповноваженою особою, а оформлені факсимільним підписом

В перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з закупівлі продукції для власних господарський потреб на внутрішньому ринку України.

Здійснення господарських операцій між ВАТ „Полтавський ГЗК" та підприємством - постачальником ВО „Техносервіс" було оформлено господарським договором № 189\4649 від 31.01.2006р.

За результатами виконання договірних зобов'язань позивач отримав від вищевказаного підприємства-постачальника продукцію, оплатив її вартість, та сплатив ПДВ в ціні на продукцію, що підтверджується видатковими накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями. Вказані документи свідчать про фактичне виконання вищевказаного господарського договору і ця обставина відповідачем не спростовується.

Підставою для віднесення ВАТ „Полтавський ГЗК" до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого в ціні продукції вищевказаним підприємствам - постачальникам є податкові накладні № 0834, 0865.1, 686.4, 0933., 0947, видані на користь позивача. Вказані податкові накладні складені в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, що відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Приєднані до матеріалів справи  оригінали податкових накладних, виданих позивачу  ВО „Техносервіс" в підтвердження придбання матеріальних цінностей відповідають приписам підпункту 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Контрагент позивача є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва платника ПДВ, що залучене до справи. Крім того, і цієї обставини податкова не спростовує.

Таким чином суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що  дотримуючись положень пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", за яким „ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту та пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, маючи від контрагентів належно оформлені податкові накладні, позивач правомірно, у відповідні звітні періоди, відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними.

За письмовим повідомленням (залученим до матеріалів справи): ВО „Техносервіс" м. Донецьк № 1435\60 від 25.12.2006р. податкові накладні, видані цими підприємством позивачу у 2005-2006 роках включені до складу податкових зобов'язань цього контрагента у відповідних звітних періодах. Вказані обставини відповідач також не спростовує.

Відносно  твердження відповідача відносно вчинення підпису на податкових накладних з використанням факсиміле.

Дослідження приєднаних до матеріалів справи  податкових накладних № 0834, 0865.1, 686.4, 0933., 0947, виписаних ВО „Техносервіс", дозволяє зробити висновок, що вони  підписані шляхом власноручного відтворення підпису. При цьому представник відповідача не зміг у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надати пояснення з приводу підстав висновку перевіряючи щодо використання факсиміле.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в акті перевірки, на момент перевірки позивача всі включені ним до податкового кредиту суми підтверджені податковими накладними, однак вищезазначені накладні були підписані з боку продавця факсимільним підписом.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з Акту перевірки, що ліг в основу спірного податкового повідомлення-рішення, на момент видачі податкових накладних вказане підприємство - постачальник зареєстроване органами ДПА як платник податку на додану вартість, має індивідуальний податковий номер, а значить мало право видавати податкові накладні. Інших підстав для визнання податкової накладної недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

За таких обставин, у податкової-відповідача не було законних підстав робити висновки щодо завищення податкового кредиту платником - позивачем при подачі податкової звітності за вказаний період, а відповідно зменшувати суму бюджетного відшкодування ПДВ за оспорюваним повідомленням - рішенням в 72 863,00 грн., враховуючи, що ця сума ПДВ була сплачена ВАТ „Полтавський ГЗК" в ціні товарно-матеріальних цінностей, отриманих від підприємств постачальників. Підтвердженням останньому є залучені до справи оригінали платіжних документів.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а матеріали справи, навпаки, свідчать про те, що висновки відповідача суперечать законодавству.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст.. ст.. 160,167, 195, 196, 198, 200, 205 ,206, 209, 254 КАС України

                                                        ухвалила:

Постанову господарського суду Полтавської області від 13.07.2007р. по справі №17/80 залишити без змін.

Апеляційну скаргу  відповідача, Кременчуцької МДПІ, на постанову господарського суду Полтавської області від 13.07.2007р. по справі №17/80 залишити без задоволення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після виготовлення її повного тексту.

Справу направити до суду першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2008 р.

Головуючий суддя                     підпис                  Філатов Ю.М.

                     Судді                    підпис                    Водолажська Н.С.

                                                      підпис                     Шевцова Н.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:

Суддя                                                                         Ю.М. Філатов