Постанова № 15792536, 13.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2011 р. Справа № 40/356-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність без номера від 30.06.09)

1го відповідача - не з'явився

2го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх. №1420 Х/3) та другого відповідача (вх. №1460 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.03.11 у справі № 40/356-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", м. Харків,

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК", с. Наталине Красноградського району Харківської області;

2)Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг", с. Перове Сімферопольського району АР Крим;

про стягнення 495655,98 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "АПК "Веста", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" про стягнення заборгованості.

Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" 179259,97 грн. інфляційних, 72163,22 грн. 3% річних та 244232,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за договором поставки № 1/09-08к від 01 вересня 2008 року, від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" позивач відмовився.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.11 (суддя Яризько В.О.) прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з ТОВ "Капітал Агро ТПК". В частині стягнення з ТОВ "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості провадження у справі припинено. Решту позову задоволено частково. Стягнуто з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" інфляційні втрати за період з липня 2009 р. по грудень 2010 р. у сумі 179259,97 грн., 3% річних за період з 15.07.09 по 11.11.10 у сумі 72163,22 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2514,23 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 244232,79 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючисть на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 244232,79 грн. та стягнути зазначену суму з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.11 вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.05.11.

Другий відповідач - АТОВ "Южная-Холдінг" - також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.11 апеляційну скаргу другого відповідача обєднано в одному апеляційному провадженні з апеляційною скаргою позивача.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу другого відповідача, в якому ТОВ "АПК "Веста", посилаючись на необґрунтованість доводів апелянта, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення в частині стягнення з АТОВ "Южная-Холдінг" інфляційних у сумі 179259,97 грн., 3% річних у сумі 72163,22 грн. без змін.

26.04.11 до суду надійшло клопотання другого відповідача - АТОВ "Южная-Холдінг" про відкладення розгляду справи у звязку з направленням представника (юрисконсульта) даного товариства у відрядження до м.Києва (копію відповідного наказу про відрядження додано до клопотання).

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки заявником не надано доказів неможливості направлення в судове засідання іншого представника, а також не зазначено про наявність у другого відповідача будь-яких доказів, що мають значення для вирішення спору, але з поважних причин не можуть бути надані до судового засідання 11.05.11. Крім того, колегія суддів зазначає, що другим відповідачем без поважних причин не надано відзиву на апеляційну скаргу позивача.

За таких обставин, враховуючи, що присутній у судовому засіданні представник позивача заперечує проти відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що другий відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на участь представника у судовому засіданні та на надання суду відповідного письмового обґрунтування своєї позиції у справі, а також не навів доказів неможливості розгляду справи без участі даного представника, а тому в задоволенні клопотання АТОВ "Южная-Холдінг" про відкладення розгляду справи має бути відмовлено, а справу може бути розглянуто за відсутності представника зазначеного товариства.

Перший відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання (відповідне повідомлення відділення звязку долучено до матеріалів справи) не направив свого представника для участі у даному засіданні та не надав відзивів на апеляційні скарги. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника ТОВ "Капітал Агро ТПК".

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

01.09.08р. між ТОВ "АПК "Веста", постачальником, та АТОВ "Южная-Холдінг", покупцем, укладено договір поставки № 1/09-08к, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору комбікорму загальною кількістю, визначеною специфікаціями до договору.

Відповідно до п. 7.1 договору оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару, що здійснюється протягом 10 календарних днів з дати штемпеля станції відправлення у залізничній квитанції про приймання вантажу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.09 у справі №29/137-09 за позовом ТОВ "АПК "Веста" до ТОВ "Капітал Агро ТПК", АТОВ "Южная - Холдінг" про стягнення 2915318,60 грн., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.09, встановлено, що ТОВ "АПК "Веста" виконало свої зобов'язання за договором № 1/09-08к від 01.09.08 та поставило на адресу АТОВ "Южная - Холдінг" товар на загальну суму 5699406,56 грн. (що також підтверджується копіями видаткових накладних доданих до матеріалів даної справи, т.1, а.с. 25-36).

Однак АП СГ ТОВ "Южная - Холдінг" не в повному обсязі та несвоєчасно виконувало свої зобов'язання за договором № 1/09-08к від 01.09.2008р. в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 2634002,30 грн.

Вказана сума заборгованості, а також нараховані на неї проценти, інфляційні втрати та 3% річних стягнуті з АП СГ ТОВ "Южная - Холдінг" на користь ТОВ "АПК "Веста" рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.09 у справі № 29/137-09.

Вищевказані факти не заперечуються сторонами в ході апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, другий відповідач до теперішнього часу в повному обсязі не виконав рішення господарського суду Харківської області від 28.07.09 у справі № 29/137-09. Докази часткової оплати, а саме виписки з банку про рух коштів додані до матеріалів справи (т.1, а.с. 39-47), при цьому колегія суддів зазначає, що, як вбачається з банківських виписок, датованих жовтнем 2009 року, жовтнем, листопадом та груднем 2010 року, другим відповідачем вживалися певні заходи щодо погашення заборгованості після прийняття господарським судом рішення у справі №29/137-09. Разом з тим, на теперішній час заборгованість другого відповідача перед позивачем складає 1175290,69 грн.

За таких обставин, позивачем, із посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України, нараховано другому відповідачеві інфляційні, 3% річних та відсотки за користування чужими грошима за періоди прострочення після винесення господарським судом рішення від 28.07.09 у справі № 29/137-09 і до моменту подання позовної заяви у даній справі №40/356-10 (по грудень 2010 року).

В апеляційній скарзі другий відповідач заперечує проти стягнення вищевказаних сум, оскільки, на його думку, враховуючи, що рішення у справі №29/137-09 набрало законної сили, цивільні права та обовязки позивача як кредитора відносно боржника за договором перестають існувати, що робить неможливим застосування статті 625 Цивільного кодексу України після прийняття судового рішення та відкриття виконавчого провадження.

На думку заявника скарги, у кредитора відсутнє право вимагати сплати інфляційних витрат та трьох процентів річних, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, оскільки вказані нарахування мають бути стягнуті виключно разом із сумою боргу, отже, другий відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги.

Стосовно даних заперечень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобовязання визначені статтями 599 601, 604 609 ЦК України, зокрема, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі як у встановлені договором строки, так і після прийняття господарським судом рішення у справі №29/137-09, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні у даній справі №40/356-10 обгрунтовано зроблено висновок про те, що зобовязання з оплати поставленого товару відповідно до видаткових накладних, виконання якого було предметом спору у справі №29/137-09 господарського суду Харківської області, не припинились.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту вищенаведених норм Цивільного кодексу України, набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання, а боржник має відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення грошового боргу. Таким чином, кредитор у зобовязанні не позбавлений права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Вказаний висновок узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 20.01.11 у справі N10/25).

Отже суд апеляційної інстанції вважає, що твердження другого відповідача щодо припинення зобовязань із прийняттям рішення господарським судом Харківської області від 28.07.09 у справі №29/137-09 зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства, оскільки ні нормами ЦК України, ні нормами ГК України не передбачений випадок припинення зобов'язання в разі прийняття рішення про стягнення заборгованості за невиконаним зобов'язанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зроблений розрахунок інфляційних витрат, сума яких складає 179259,97 грн., та 3% річних, сума яких складає 72163,22 грн.

Колегія суддів зазначає, що надані розрахунки зроблені відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням фактичних відносин та сум заборгованості, які існували в різні періоди, розрахунок зроблений за період, який не увійшов до рішення господарського суду Харківської області від 28.07.09 у справі №29/137-09.

Крім того, другим відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не надано будь-яких контррозрахунків або законодавчо обґрунтованого спростування вищевказаних розрахунків позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 179259,97 грн. та 3% річних у сумі 72163,22 грн. є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою другого відповідача, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення у вищевказаній частині.

Тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення у вищевказаній частині слід залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом, 05.09.08 між позивачем та першим відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого перший відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання другим відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1/09-08к від 01.09.08.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до першого та другого відповідачів про стягнення солідарно заборгованості. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з першого відповідача солідарно заборгованості.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що така заява не суперечить законодавству та не порушує нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів, а тому, на підставі п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України судом першої інстанції правомірно було припинено провадження у справі в частині позовних вимог до першого відповідача.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно з ч.3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що дана справа правомірно розглянута по суті господарським судом Харківської області. Суд апеляційної інстанції зазначає також, що в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог до першого відповідача та подальшого розгляду справи господарським судом Харківської області рішення суду не оскаржувалося сторонами. Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції також має бути залишено без змін.

Щодо апеляційної скарги позивача, який заперечує проти відмови місцевого господарського суду у позовних вимогах про стягнення з другого відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 244232,79 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару і сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1057 ЦК України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057 ЦК України).

В ч. 2 ст. 1054 ЦК України зазначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Інші у порівнянні з вимогами ст.ст. 1054, 1057 ЦК України умови не були передбачені договором між сторонами.

В ч. 1 ст. 1048 параграфу “Позика” ЦК України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Тобто, як вбачається зі змісту даної норми, саме такий розмір процентів повинен застосовуватися до умов комерційного кредиту, передбаченого договором.

Тому посилання місцевого господарського суду на те, що чинним законодавством не передбачена можливість застосування до договору поставки положень про позику, оскільки вказані договори є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що зроблені при неправильному застосуванні ст.ст. 1048, 1054-1056 ЦК України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що сума процентів за користування чужими коштами обґрунтовано розраховувалася позивачем за відповідними обліковими ставками НБУ за період з липня 2009 року (з моменту прийняття місцевим господарським судом рішення 28.07.09 у справі №29/137-09) по грудень 2010 року (коли ТОВ "АПК "Веста" звернулося до господарського суду з позовом у даній справі №40/356-10) і склала 244232,79 грн. (що також підтверджується обґрунтованим розрахунком, наданим позивачем до суду апеляційної інстанції).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для відмови у позові в частині стягнення вищевказаної суми процентів є посилання на судову практику, зокрема - на постанову Верховного Суду України від 27.12.10 у справі №9/67-38.

Разом з тим, на думку колегії суддів, у даному випадку має бути враховано судову практику за участю даних сторін з точки зору її системного аналізу, єдності та послідовного застосування норм чинного законодавства.

Зокрема, рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.09 у справі №29/137-09 за позовом ТОВ "АПК "Веста" до ТОВ "Капітал Агро ТПК", АТОВ "Южная - Холдінг" про стягнення 2915318,60 грн., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.09, в числі інших нарахувань на суму заборгованості стягнуто з другого відповідача стягнуто 357535,39 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Вказані судові акти не були оскаржені АТОВ "Южная - Холдінг" у касаційному порядку, що, на думку колегії суддів, свідчить про фактичну згоду другого відповідача із правомірністю стягнення з нього суми відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів також зазначає, що позивач в апеляційній скарзі обґрунтовано посилається на правову позицію судів апеляційної та касаційної інстанції з даного питання (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.09 у справі №54/140-09 за позовом ТОВ "АПК "Веста", м.Харків, до ТОВ «ТБ «Богодухівська птахофабрика», с.Санжари Харківської області, яку було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.02.10) щодо задоволення позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами при аналогічних правовідносинах сторін.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 244232,79 грн. Відповідно, на думку колегії суддів, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскаржуване рішення має бути скасовано у вищевказаній частині із прийняттям нового рішення, про стягнення з другого відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 244232,79 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у даній справі має бути здійснено перерозподіл господарських витрат, у відповідності до вимог статті 49 ГПК України щодо покладення на сторони державного мита пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктами 1, 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.03.11 у справі №40/356-10 в частині відмови у стягненні з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг", с. Перове Сімферопольського району АР Крим, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 244232,79 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити, стягнути з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (97560 АР Крим, Сімферопольський район, с. Перово, вул. Шкільна, 2, код 30025333, р/р 260061803 в КРД АППБ "Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (61000 м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 244232,79 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" - залишити без задоволення.

Здійснити перерозподіл господарських витрат, а саме стягнути з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (97560 АР Крим, Сімферопольський район, с. Перово, вул. Шкільна, 2, код 30025333, р/р 260061803 в КРД АППБ "Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (61000 м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) 2442,33 грн. витрат зі сплати державного мита за подання позовної заяви, а також 1221,17 грн. витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 13.05.11.