Постанова № 15792372, 24.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2011                                                                                           № 23/6-13/616

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Буравльова С.І.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

позивача – не з’явилися;

відповідача – Карпович А.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Концерн Стірол»

на рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2011

у справі № 23/6-13/616 (суддя – Курдельчук І.Д.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Концерн Стірол»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – технічний центр «Алвіго»

про стягнення 5353920,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Концерн Стірол» (далі – позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – технічний центр «Алвіго» (далі – відповідач) про стягнення 5353920,00 грн. безпідставно утримуваних коштів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.12.2009 порушено провадження у справі № 23/6.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Алвіго» 09.02.2010 звернулося до суду із зустрічним позовом до позивача з вимогою внести зміни та доповнення до договору № 27-НТЦ-2005 від 25.03.2005, які викладені у вигляді додаткової угоди № 2 від 15.01.2010. Зокрема, відповідач просив суд, відповідно до ст. 652 ЦК України, (у зв'язку з істотною зміною обставин) внести зміни до договору в частині збільшення загальної ціни договору (більше як 48%), розміру авансового платежу за газотурбінну установку для агрегату УКЛ-7 № 6 (майже на 22%) та продовження строку виконання робіт.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2010 у справі № 23/6 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду разом з первісним позовом.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.04.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010, первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову – відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2010, судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишені в силі, в частині задоволення первісного позову скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2010 справу № 23/6 прийнято до провадження та присвоєно № 23/6-13/616.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2011 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2011 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 порушено апеляційне провадження у справі № 23/6-13/616.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2011 у справі № 23/6-13/616 залишити без змін.

В засідання суду, призначене на 24.05.2011, представники позивача не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, поважних причин відсутності суду не надали.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для правильного вирішення спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) 25.03.2005 було укладено договір № 27-НТЦ-2005 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався виготовити та поставити позивачу два комплекти газотурбінних установок ГТУ-8 та додаткове теплообмінне обладнання, які необхідні для проведення реконструкції двох агрегатів УКЛ-7 № 3 та № 6 для виробництва азотної кислоти.

Крім того, відповідач відповідно до пункту 1.2 Договору зобов’язався виконати:

- технічний аудит двох агрегатів УКЛ № 3 і № 6, які підлягають реконструкції на основі заміни ГТТ-3М на ГТУ-8. Активування базових фактичних показників роботи агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 до реконструкції. Розробку заходів і видачу рекомендацій по встановленню виявлених дефектів обладнання і відновлення їх робочих параметрів (пункт 1.2.2 Договору);

- розробку та погодження із позивачем вихідних даних для проектування реконструкції агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 на основі заміни ГТТ-3М на ГТУ-8 (пункт 1.2.3 Договору);

- розробку робочих проектів реконструкції агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 по виробництву азотної кислоти на основі заміни ГТТ-3М на ГТУ-8 (п. 1.2.4 Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Договору відповідач зобов’язався передати Позивачу «ноу-хау», які включають параметри апаратурно-технологічного оформлення реконструкції агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 з обладнанням, що поставляється, та конструктивні рішення по обладнанню.

В свою чергу, позивач зобов’язався прийняти виконані роботи та об’єкти інтелектуальної власності та сплатити їх вартість.

Загальна ціна Договору визначена сторонами у розмірі 27 456 000,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить одночасно умови, які регулюють відносини підряду, виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, і в силу ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

На виконання умов Договору, протягом строку дії останнього, позивачем, відповідно до платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи, було перераховано на поточний рахунок відповідача 23240640,00 грн., у тому числі платіжним дорученням № 9625 від 07.10.2005 перераховано авансовий платіж у розмірі 4118400,00 грн. (згідно п. 2.4.2 Договору) за турбоблок ГТУ-8 для агрегату УКЛ-7 № 6 та платіжним дорученням № 11883 від 08.12.2005 перераховано 2471040,00 грн. попередньої оплати (згідно п. 2.4.3 Договору) за обладнання та документацію для агрегатів УКЛ-7 № 3 та № 6.

Тобто, фактично позивачем було перераховано 5353920,00 грн. попередньої оплати за реконструкцію агрегату з виготовлення азотної кислоти УКЛ-7 № 6.

Відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2008 у справі № 48/113, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008, за позовом Відкритого акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Алвіго» під час судового розгляду справи № 48/113 встановлено факт порушення відповідачем строків зобов'язань за Договором № 27-НТЦ-2005 від 25.03.2005. Зокрема, встановлено, що з урахуванням прострочення перерахування позивачем авансових платежів, строк виконання відповідачем обов'язків з поставки позивачу газотурбінної установки ГТУ-8 в комплектності згідно ТУ У 29.01-14308345-006-2004 для агрегату УКЛ-7 №3 та №6 настав 23.06.2007.

Таким чином, факт прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання щодо поставки обладнання та виконання робіт з реконструкції агрегату УКЛ-7 № 6, встановлений вказаним судовим рішенням у справі № 48/113, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення для справи № 23/-13/616.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Зі змісту наведених норм вбачається, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою виникнення зобов’язання, визначеного даною нормою (ст. 1212 ЦК України), є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку з тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення грошові кошти були сплачені позивачем добровільно, а саме на виконання ним умов Договору № 27-НТЦ-2005 від 25.03.2005.

Відмова кредитора від прийняття простроченого виконання припиняє зобов'язання, оскільки припинення зобов'язання в силу відмови кредитора від прийняття простроченого виконання тягне і припинення зустрічного зобов'язання сторони, яка відмовилася від прийняття виконання. Проте, у випадку, коли сторона, яка відмовилася від прийняття виконання, своє зобов'язання виконала раніше, наступають наслідки, передбачені ст. 1212 ЦК України.

З викладеного вбачається, що якщо виконання втратило інтерес для кредитора і він відмовляється від його прийняття та бажає повернення виконаного ним зобов'язання, у даному випадку сплачених грошових коштів, то кредитор повинен насамперед відмовитися від прийняття простроченого виконання шляхом направлення повідомлення боржнику, яке б означало, що зобов'язання припиняється.

Так, листом № 14/01-86 від 14.08.2009 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути попередню оплату за УКЛ-7 № 6 у розмірі 5 353 920,00 грн. Доказом отримання вказаного листа є відповідь відповідача, в якій він заперечує проти повернення попередньої оплати, посилаючись, зокрема, на те, що розгляд питання щодо повернення грошових коштів можливий лише після розірвання договору з ініціативи позивача.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту зазначеної вимоги позивача про повернення грошових коштів не вбачається, що позивач відмовився від прийняття виконання. В ній лише зазначено, що у позивача відсутній інтерес до поставки агрегату УКЛ-7 № 6 та оскільки дія Договору закінчилася 30.12.2007, позивач вважає, що у відповідача немає правових підстав для утримання грошових коштів.

Той факт, що вказаною вимогою позивач не відмовився від виконання відповідачем зобов'язання, підтверджується відповіддю останнього на цю вимогу, де зазначено, що повернення спірних коштів можливе тільки після розірвання договору з ініціативи позивача.

Крім того, наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 9169 від 01.10.2008, № 5926 від 04.07.2008, № 9035 від 26.09.2008, № 5642 від 27.06.2008, які свідчать про сплату позивачем відповідачу у 2008 році грошових коштів на виконання Договору, підтверджують, що, не зважаючи на закінчення строку дії Договору, сторони продовжували виконання визначених ним зобов'язань.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт припинення зобов’язань за укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Концерн Стірол» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Алвіго» Договором № 27-НТЦ-2005 від 25.03.2005, а тому підстави для стягнення 5353920,00 грн. безпідставно утримуваних коштів, відповідно до ст. 1212 ЦК України, та 3768107,10 грн. інфляційних втрат і 1890610,60 грн. 3% річних, в якості штрафних санкцій за порушення відповідачем строків виконання зобов’язання, відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2011 та задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Концерн Стірол» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2011 у справі № 23/6-13/616 - без змін.

2. Матеріали справи № 23/6-13/616 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.05.11 (відправлено)