Постанова № 15792370, 11.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011 № 17/26

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів:

при секретарі:

а участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: не зявились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс»на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.02.2011 року

по справі№ 17/26 (суддя Кушнір І.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автоцентр КАМАЗ», м.Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс», м.Чернігів

про стягнення 26453,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

з

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автоцентр КАМАЗ»звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс»про стягнення 26453,54 грн.

В судовому засіданні 15.02.2011р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автоцентр КАМАЗ»просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс»10552,00грн. основної заборгованості за договором оренди від 01 січня 2009р., 15192,40 грн. - пені, 124,87 грн. - 3% річних, 312,35 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.02.2011р. у справі №17/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко - Плюс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автоцентр КАМАЗ»10552 грн. - основного боргу, 15192,40 грн. - пені, 124,87 грн. - 3% річних, 312,35 грн. інфляційних втрат, 264,54 грн. - державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 15.02.2011р. скасувати в частині стягнення 15192, 40 грн. - пені, 124, 87 грн. 3% річних, 312, 35 грн. інфляційних та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем в позовній заяві та в оскаржуваному рішенні не вказано з якої суми боргу здійснювався розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань; не зазначено про розміри індексів інфляції, які бралися позивачем при розрахунку.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс»на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.02.2011р., згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 22.03.2011р. порушено апеляційне провадження.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автоцентр КАМАЗ»подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Чернігівської області від 15.02.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З метою повного, всебічного та обєктивного зясування фактичних обставин справи та неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладався.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011р., у звязку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя Корсакова Г.В., судді Кондес Л.О., Майданевич А.Г.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, явка якого в судове засідання обовязковою не визнавалась.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівський автоцентр КАМАЗ” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніко-Плюс”(Орендар) був укладений договір оренди (далі Договір).

Згідно з п. п. 1.1.,1.2 Договору позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нежитлове виробниче приміщення (далі обєкт), що належить орендодавцю на праві власності загальною площею 60 м кв. за адресою м. Чернігів, вул. Інструментальна, 17а.

Відповідно до п.2.1. Договору обєкт передається позивачем для використання відповідачем у господарській діяльності з метою виробництва металевих виробів.

За умовами п.п.3.1., 3.6. Договору, передача-приймання обєкта здійснюється двосторонньою комісією, яка формується сторонами з їх уповноважених представників, на підставі відповідного акта приймання-передачі. Обєкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.01.2009р. до договору оренди від 01.01.2009р. позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення площею 60 м кв. за адресою м. Чернігів, вул. Інструментальна, 17а.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. Договору розмір орендної плати становить 19,80 грн. за 1 м кв. на місяць, з урахуванням ПДВ. Загальний розмір орендної плати за обєкт становить 1118,00 грн. на місяць, з урахуванням ПДВ.

За умовами п.5.3. Договору, орендну плату Орендар незалежно від наслідків господарської діяльності сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок, або готівкою в касу Орендодавця наперед за наступний місяць не пізніше 5 числа попереднього місяця.

Відповідно до п.п. 4.1.,4.2. Договору строк оренди становить 365 днів з дати приймання Обєкта за Актом приймання-передачі. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується (продовжується на тих самих умовах) на строк 365 днів.

Згідно з п.4.3. Договору строк оренди за Договором може бути скорочений за взаємною згодою сторін або за рішенням сторін.

Відповідно до п. 10.3 Договору, договір набуває чинності з моменту підписання акту прийому-передачі та діє до 31.12.2009 року, але не довше, ніж до підписання Акту прийому передачі згідно з п.8.5. договору.

Відповідно до п.п.8.1., 8.5. Договору, повернення обєкта Орендодавцеві здійснюється двосторонньою комісією, яка формується Сторонами з їх уповноважених представників, на підставі відповідного акта приймання-передачі. Обєкт вважається фактично переданим Орендарем Орендодавцю з дати підписання акту приймання-передачі.

З матеріалів справи не вбачається, що сторони заявляли про припинення договору після закінчення строку його дії 31.12.2009р., а відтак останній, відповідно до п. 4.2. Договору, пролонгувався на строк 365 днів, до 31.12.2010р.

Згідно акту прийому-передачі від 30.09.2010р. відповідач повернув позивачу нежитлове приміщення площею 60 м. кв. за адресою: м.Чернігів, вул.Інструментальна, 17а.

Таким чином, дія договору припинилася 30.09.2010р.

Позивач вказує на те, що відповідач порушив свої зобовязання за договором щодо сплати орендної плати у встановлений договором строк та розмірі та просить стягнути з відповідача основний борг за договором від 01.01.2009р. в сумі 10552 грн. за період з січня 2009р. по 30 вересня 2010р.

Як вбачається з матеріалів справи за 2009р. та 9 місяців 2010р. відповідач мав сплатити орендну плату в розмірі 24 948 грн. (14256 грн. за 2009р. та 10692 грн. за 9 місяців 2010р.). Відповідачем сплачено за вказаний період 8896 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Станом на 01.10.2010р. заборгованість відповідача склала 16052,00 грн. (24948 грн.- 8896 грн.).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №180 від 18.10.10р. з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати у сумі 16052,00 грн.

Згідно листа №3 від 22.10.2010р., відповідач визнав заборгованість по орендній платі в сумі 16052,00 грн. та у звязку з складним матеріальним становищем просив надати відстрочку виконання зобовязання строком на 4 місяці. У разі задоволення зазначеного прохання в даному листі відповідач гарантував сплатити заборгованість у повному обсязі до 15 лютого 2011 року рівними частинами по 4013,00 грн. щомісячно, починаючи з листопада 2010 року.

Після цього відповідачем було сплачено лише 5500 грн., а саме 08.11.10р. - 5000,00 грн. та 24.01.11р. - 500,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача склала 10552,00грн.

Відповідач суму основного боргу не оспорює, доказів сплати боргу суду не надано.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 10552 грн. основного боргу по сплаті орендної плати за договором оренди від 01.01.2009р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 661 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно умов п.9.3 договору за порушення строків внесення орендної плати, встановлених п.5.3 договору, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.230 ГК України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні, тобто господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи, що згідно умов п. 5.3. Договору відповідач зобовязався сплачувати орендну плату наперед за наступний місяць не пізніше 5 числа попереднього місяця, то момент прострочення виконання грошового зобовязання слід встановлювати щодо кожного місяця, і в залежності від встановленого, нараховувати пеню за кожний місяць оренди окремо.

Згідно з наданим розрахунком позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15192,40 грн. за період з 01.10.2010р. по 28.01.2011р., нараховану на загальну суму боргу у встановленому п 9.3. договору розмірі з урахуванням здійснених відповідачем у вказаний період оплат.

Проте, такий розрахунок не відповідає вимогам ч.6 ст. 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Виходячи з приписів вищенаведених правових норм, за вказаний позивачем період, нарахована ним пеня на заборгованість, яка виникла за 2009р., стягненню не підлягає.

Щодо стягнення пені в звязку з простроченням відповідачем сплати орендної плати у 2010р., то, згідно з здійсненим судовою колегією перерахунком, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 201,29 грн.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість нарахування позивачем пені в сумі 15192,40 грн., є неправомірним.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 312,35 грн., а саме за період з 01.10.2010р. по 08.11.2010р. в сумі 80,26 грн. (середній індекс інфляції за вказаний період 1,005) та за період з 09.11.2010р. по 24.01.2011р. в сумі 232,09грн. (середній індекс інфляції 1,021). Три відсотка річних, які просить стягнути позивач становлять 124,87 грн., а саме за період з 01.10.2010р. по 08.11.2010р. в сумі 51,45 грн., за період з 09.11.2010р. по 24.01.2011р. в сумі 69,95 грн. та за період з 25.01.2011р. по 28.01.2011р. 3,47 грн. Нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних здійснені позивачем на суму боргу відповідача у вказані періоди, яка підтверджується матеріалами справи.

Здійснений позивачем розрахунок перевірений судовою колегією, є вірним та відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково, а саме підлягають стягненню з відповідача 201,29 грн. пені, 312,35 грн. інфляційних та 124,87 грн. три відсотка річних. В решті суми пені позов залишається без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано частково.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про неправомірний, на його думку, розгляд справи місцевим господарським судом за його відсутності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи в суді першої інстанції в звязку з неявкою представника відповідача відкладався, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи судом, що ним не заперечується. Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на зазначене, керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс» на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.02.2011 року у справі № 17/26 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.02.2011 року у справі № 17/26 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс» (14000, м. Чернігів, вул. Жабинського,13, код ЄДРПОУ 31895165, р/р 26000007233 в Політкомбанк м. Чернігів, МФО 353100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автоцентр КАМАЗ» (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна,17-а, код ЄДРПОУ 14350235, р/р 26002000142 в Полікомбанк м. Чернігів, МФО 353100, р/р 26006010065869 ПАТ «ВТБ БАНК», м. Київ, МФО 321767) 10552 грн. основного боргу, 201,29 грн. пені, 312,35 грн. інфляційних, 124,87 грн. 3% річних, 111,91 грн. витрат зі сплати державного мита, 99,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський автоцентр КАМАЗ» (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна,17-а, код ЄДРПОУ 14350235, р/р 26002000142 в Полікомбанк м. Чернігів, МФО 353100, р/р 26006010065869 ПАТ «ВТБ БАНК», м. Київ, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс» (14000, м. Чернігів, вул. Жабинського,13, код ЄДРПОУ 31895165, р/р 26000007233 в Політкомбанк м. Чернігів, МФО 353100) 74,96 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

5. Матеріали справи № 17/26 повернути господарському суду Чернігівської області.

Головуючий суддя

Судді

25.05.11 (відправлено)