Постанова № 15792361, 24.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2011                                                                                           № 50/69

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кошіля В.В.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

від позивача          Коваленко Г.М.,

від відповідача          Слюсар І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» на рішення Господарського суду м.Києва від18.02.2011 (суддя ГоловатюкЛ.Д.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоальянс»

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд»

про                    стягнення 36223,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоальянс» (далі позивач) звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» (далі відповідач) заборгованості в розмірі 36223,76грн., з яких 16201,74грн. основний борг, 6529,30грн. індекс інфляції, 1017,38грн. 3% річних та 12475,34грн. пені.

Рішенням Господарського суду м.Києва від18.02.2011 у справі №50/69 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 16201,74грн., пеню в сумі 1314,45грн., 3% річних в сумі 1017,38грн., індекс інфляції в сумі 6529,30грн., державне мито в сумі 250,63грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 163,29грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01.08.2007 між сторонами було укладено договір №16/07 (далі договір) відповідно до умов якого, відповідач, як замовник, доручив позивачу, як виконавцю, здійснити улаштування підлоги приміщень та покращене штукатурення вапняним розчином стін внутрішніх приміщень одноквартирних двоповерхових житлових будинків типу Ве-1 (лівий) ділянки №185, 189 на об’єкті «Житловий масив «Нова Богданівка» за адресою: Київськаобл., Броварський район, с.Богданівка (п.1.1. договору).

Позивач здійснює улаштування підлоги і штукатурення внутрішніх приміщень житлових будинків на об’єкті «Житловий масив «Нова Богданівка» і здає їх замовнику за Актом здачі-приймання виконаних робіт (п.1.2. договору).

Відповідач приймає роботи по Акту здачі-приймання виконаних робіт (п.1.3. договору).

Вартість робіт є динамічною і визначається договірною ціною (додаток №1), локальним кошторисом (додаток №2), що є невід’ємною частиною даного договору (п.2.1. договору).

Відповідно п.2.4. договору для оплати виконаних робіт позивач надає відповідачу документи з обліку в будівництві (акти виконаних робіт Ф.КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт Ф.КБ-3, за фактично виконані роботи), а також, акти прихованих робіт не пізніше 25-го числа звітного місяця. Відповідач розглядає надані документи у 5-денний термін після подання їх позивачем та, у разі відсутності зауважень, підписує їх. У разі виявлення зауважень до наданих позивачем документів, відповідач письмово надає позивачу обґрунтовані зауваження.

Оплата за виконані позивачем роботи здійснюються замовником не пізніше 15 днів з дня підписання ним форм за фактично виконані роботи (Ф.КБ-2в, Ф.КБ-3) у розмірі 95% кожного оформленого акту (п.2.5. договору).

Накопичені за період будівництва об'єкта 5% є Гарантійним фондом (як гарантія виконання зобов’язань позивачем за цим договором), який сплачується відповідачем наступним чином: 3% через 20 календарних днів після передачі будинків відповідачу; 2% через 12 місяців після передачі експлуатуючої організації інженерних мереж та споруд з обладнанням (п 2.6. договору).

Відповідач зобов’язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати вартості робіт, перелічених у п.2.1. цього договору (п.3.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи та підписані сторонами довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2007року (форми №КБ-3), акт №11 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2007року (форма №КБ-2в), акт №13 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2007року (форма №КБ-2в), акт №ОУ-0000027 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від03.09.2007 та акт №ОУ-0000037 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від01.10.2007 на загальну суму 16690,03грн.

Натомість відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов’язання за договором та не здійснив оплату за виконані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 16690,03грн.

21.05.2009 між сторонами було підписано угоду про зарахування зустрічних вимог, відповідно до умов якої сторони відповідно до ст.601 ЦК України, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про проведення заліку взаємних вимог, зокрема, за договором №16/07 від01.08.2007, за яким відповідач є кредитором, а позивач є боржником по виконанню грошового зобов’язання в сумі 488,26грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 16201,74грн. (16690,03грн.–488,26грн.).

Згідно із ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із ч.1 та ч.3 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За таких обставин, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 16201,74грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12475,34грн. апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено вище, відповідач повинен був виконати своє зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт в строк до 09.09.2007 (15 днів з дня підписання акту), отже, з 10.09.2007 позивач знав про порушення відповідачем його права і відповідно в межах річного строку позовної давності міг звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені в розмірі 12475,34грн. Як свідчить поштовий штемпель на конверті позивач 12.01.2011 звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 12475,34грн. Отже, на час пред’явлення позову строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 12475,34грн. пропущено.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач під час розгляду справи заявив про застосування строку позовної давності.

Відповідно до п.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що строк позовної давності для стягнення з відповідача пені в розмірі 12475,34грн. пропущено і наявності повноважних причин для його відновлення не вбачається.

Оскільки відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, то немає правових підстав для стягнення з відповідача пені і господарський суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1017,38грн. 3% річних за період 01.12.2007 по 02.01.2010 та 6529,30грн. збитків від інфляції за період з 01.12.2007 по 02.01.2010 апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідач повинен був здійснити оплату за виконані позивачем роботи в строк до 09.09.2007.

Оскільки зобов’язання відповідача оплатити виконані позивачем роботи мало бути виконано в строк до 09.09.2007, нарахування 3% річних та збитків від інфляції позивач мав право здійснювати з 10.10.2007 по 02.01.2010.

Оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, вимога позивача про стягнення з відповідача 1017,38грн. 3% річних за період з 01.12.2007 по 02.01.2010 та 6529,30грн. збитків від інфляції за період з 01.12.2007 по 02.01.2010 обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Щодо нарахування 3% річних та збитків від інфляції за період з 10.10.2007 по 30.11.2007 апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до абзацу3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В господарському суді першої інстанції позивач не заявляв вимог про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції за період з 10.10.2007 по 30.11.2007.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 16201,74грн. апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.1 та ч.3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено вище, 21.05.2009 між сторонами було підписано угоду про зарахування зустрічних вимог, відповідно до умов якої сторони відповідно до ст.601 ЦК України, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про проведення заліку взаємних вимог, зокрема, за договором №16/07 від01.08.2007, за яким відповідач є кредитором, а позивач є боржником по виконанню грошового зобов’язання в сумі 488,26грн.

Таким чином, з урахуванням наведених норм, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що підписанням сторонами 21.05.2009 угоди про зарахування зустрічних вимог трирічний строк позовної давності був перерваний і після переривання почався заново.

Щодо тверджень відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач ввів суд в оману та не сповістив поштову адресу відповідача, а надав тільки попередню та теперішню адреси відповідача, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

В матеріалах справи є докази того, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання у даній справі, призначеного на 02.02.2011 та 18.02.2011, за його юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств: м.Київ, вул.Сирецька,27-А.

Крім того, про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання свідчать клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.40, а.с.46), в яких представник відповідача просив перенести розгляд справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від18.02.2011 у справі №50/69 – зміні.

Згідно із положеннями ст.49 ГПК України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п.4 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м.Києва від18.02.2011 у справі №50/69 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Центренергобуд» (04073, м.Київ, вул.Сирецька,27-А; код ЄДРПОУ 34294252) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоальянс» (02099, м.Київ, вул.Ялтинська,5-Б; код ЄДРПОУ 32912359) основний борг в сумі 16201,74грн., 3% річних в сумі 1017,38грн., індекс інфляції в сумі 6529,30грн., державне мито в сумі 237,48грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 154,72грн.

В іншій частині в позові відмовити.»

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

4.          Матеріали справи №50/69 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді