Постанова № 15792358, 23.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011                                                                                           № 05-5-39/3939

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 23.05.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року

по справі № 05-5-39/3939 (суддя Гумега О.В.)

за позовом          акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»

про          стягнення заборгованості у сумі 105650,63 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі – АЕК«Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго») звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (надалі – ТОВ «Столичний комфорт»), в якому просить стягнути з відповідача 94317,23 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 8804,11 грн. інфляційних втрат, 2529,29 грн. 3 % річних, 1056,51 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року у справі №05-5-39/3939 позовну заяву АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» повернуто без розгляду на підставі п. 1, 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від08.04.2011року по справі №05-5-39/3939 та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржувану ухвалу місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до статті 63 ГПК України передбачено, що суддя досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не виявляючи питання по суті позовних вимог та залишає її без розгляду тільки з підстав зазначених у даній статті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року у справі №05-5-39/3939 апеляційну скаргу АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2010 року у справі №05-5-39/3939 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2011 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, повноважного представника в судове засідання апеляційної інстанції не направив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.05.2011 року представник позивача подав заяву про зміну найменування позивача з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі – ПАТ«Київенерго»). На підтвердження вказаного представник позивача надав суду завірену копію статуту ПАТ«Київенерго» (нова редакція), зареєстрованого Печерської районною у м.Києві державною адміністрацією від 13.04.2011року №10701050034000153, копію свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ«Київенерго» серія А01 №769840 від 13.04.2011 року, копію довідки з ЄДРПОУ АБ №150424.

У зв’язку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне здійснити заміну найменування позивача - акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи та перевіривши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року у справі №05-5-39/3939 позовну заяву АЕК «Київенерго» (нині - ПАТ «Київенерго») в особі СВП «Енергозбут Київенерго» повернуто без розгляду на підставі п. 1, 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

При прийнятті оскаржуваної ухвали суду місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підписана не уповноваженою особою, оскільки представник, від імені якого підписана дана позовна заява, є представником, уповноваженим, зокрема, підписувати позовні заяви від імені АЕК «Київенерго», а не від Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» в інтересах АЕК «Київенерго».

Крім того, на зворотньому боці платіжного доручення від 01.04.2011 № 2170 в якості другого підпису стоїть підпис «Старший фахівець з операційної діяльності відділення № 963», але не надано доказів того, що зазначена особа має право другого підпису, оскільки за посадою ця особа такого повноваження не має та в платіжному документі від 01.04.2011 року № 2194 на перерахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у рядку «призначення платежу» не зазначено код платежу. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів зарахування державного мита до Державного бюджету України та сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Таким чином, повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що позовна заява підписана не уповноваженою особою, крім того підпис на зворотньому боці платіжного доручення від 01.04.2011 року №2170 вчинено особою, повноваження якої не підтверджено відповідним документом та платіжне доручення від 01.04.2011 року № 2194 не відповідає вимогам листа ДСАУ від 23.069.2010 року №1021-4/4.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином-суб’єктом підприємницької діяльності або його представником, відповідно до ст. 54 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3. ст. 246 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Нормами статті 28 ГПК України регламентовано, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана заступником директора з правових питань СВП «Енергозбут Київенерго» Пархоменко І.С. При цьому, до матеріалів позовної заяви позивач надав належним чином завірену копію довіреності на заступника директора з правових питань СВП «Енергозбут Київенерго» Пархоменко Ірину Сергіївну, підписану Головою правління АЕК «Київенерго» Соколовським Е.С., у п. 2 ч. 1 якої ПархоменкоІ.С. надається право підписання позовних заяв в інтересах АЕК «Київенерго».

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду за п. 1 ст. 63 ГПК України спростовується змістом довіреності.

Разом із цим, у відповідності до листа ВГСУ від 14.12.2007 року №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» за наявності у місцевого господарського суду сумнівів щодо повноважень зазначеної посадової особи він не позбавлений був права і можливості витребувати з урахуванням приписів ч. 2 ст.28 ГПК та ч. 1 ст. 38 ГПК додаткові докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Згідно з п.4 ч.1 с.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати держмита у встановленому порядку та розмірі.

Пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993 року №15, визначено, що на зворотній стороні платіжного доручення кредитною установою робиться відповідний напис (помітка) такого змісту «Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)», скріплений першим та другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем додано до позовної заяви оригінал платіжного доручення № 2170 від 01.04.2011 року, який містить всі необхідні реквізити та відмітку банку, а на зворотній стороні має установлений відповідно до пункту 14 Інструкції напис кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету 1056,51 грн. (01.04.2011 року)», який скріплений начальником відділення №963 та старшим фахівцем з операційної діяльності відділення № 963 АТ «Укрсиббанк» з відтиском печатки та з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Стосовно оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до п. 3-1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд також зазначив, що позивачем не надано суду належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в поданому позивачем платіжному документі від 01.04.2011 року № 2194 у рядку «призначення платежу» не зазначено код платежу 22050003.

З матеріалів справи вбачається, що позивач додав до позовної заяви оригінал платіжного доручення № 2194 від 01.04.2011 року, в якому зазначений отримувач - ГУ ДКУ у м. Києві, код 24262621, банк отримувача ГУ ДКУ у м. Києві, код банку 820019, р/р - 31218264700001. На звороті платіжного доручення вчинено запис про зарахування коштів в дохід бюджету.

Пунктом 10 статті 63 ГПК України регламентовано, що повернення позовної заяви можливе лише при відсутності доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 3.3 роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України», якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Таким чином, якщо до позовної заяви додані платіжні доручення про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в якому зазначений інший одержувач, код платежу за бюджетною класифікацією та символ звітності банку, це не є підставою для повернення позовної заяви.

У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до державного бюджету суд може і повинен витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому ці витрати перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для повернення позовної заяви без розгляду відповідно до пунктів 1, 4, 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом міста Києва ухвалу від 08.04.2011 року № 05-5-39/3939 про повернення позовної заяви ПАТ «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» прийнято з неправильним застосуванням п. 1, 4, 10 ст. 63 ГПК України, тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року по справі №05-5-39/3939 задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року по справі №05-5-39/3939 скасувати.

3.          Матеріали справи №05-5-39/3939 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді