Рішення № 15791989, 28.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2011 Справа № 18/1009/11

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс КО", 36009, м. Полтава, вул. Сапіго, 6

про стягнення 7 867,66 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням пені, індексу інфляції та 3% відсотків річних

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 19/5 від 04.01.2011 р.;

від відповідача: не з'явилися.

28.04.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс КО", м. Полтава 7 867,66 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, що виникла за період з 01 жовтня 2010 року по 28 лютого 2011 року включно внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 02.01.2003 р. Договору № 1749 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 4 925, 03 грн. основний борг, 2 846, 41 грн. пеня, 72,87 грн. індекс інфляції та 23,35 грн. три відсотки річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив. Крім цього, відповідач листом № 4 від 19.04.2011 р. (вх. № 6762д від 20.04.2011 р.) повідомив суд про те, що заборгованість перед позивачем визнає. Крім цього, останній заявив суду клопотання про зменшення суми боргу шляхом виключення з неї нарахованої пені та про відстрочення виконання рішення до 01.10.2011 р.

Позивач проти зазначеного клопотання письмово заперечив, супровідним листом № б/н від 28.04.2011 р. (вх. № 7316д від 28.04.2011 р.) надав суду докази власної заборгованості перед ДК "Газ України" за спожитий природній газ.

Суд клопотання відповідача про зменшення суми боргу та про відстрочення виконання рішення відхиляє як необґрунтоване за мотивами, викладеними у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд

встановив :

02.01.2003 р. між Полтавським обласним виробничим обєднанням "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс КО" (споживач) було укладено договір № 1749 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язувалася постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення його приміщень, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами, визначеними п. 10б Договору з проведенням платежів відповідно до умов п. 11 Договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- оплата споживачем вартості послуг, визначених п. 1 Договору, стягується на підставі тарифів згідно з Прейскурантом К-15-02, затвердженим 21.03.2000 р. розпорядженням голови облдержадміністрації за № 121, яке зареєстровано в Полтавському обласному управлінні юстиції за № 32/463, вводиться в дію з 01.04.2000 р.. Оплата за опалення в розмірі 2,26 грн. з ПДВ за 1 кв.м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів 2 та 3 груп. Площа будівлі 83,7 кв.м.. Оплата за місяць складає 189,17 грн. з урахування ПДВ (п. 10б Договору);

- всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунка, виписаного теплопостачальною організацією споживачу, або в безакцептному порядку у випадках, передбачених законодавством (ч. 1 п. 11 Договору);

- споживач зобов'язується сплачувати за опалення за затвердженим тарифом один раз в місяць в строк до 30 числа звітного місяця (ч.2 п. 11 Договору);

- даний договір заключений на період для опалення з 01.01.2003 р. по 30.04.2008 р. (п. 17 Договору);

- у випадку зміни тарифів теплопостачальна організація повідомляє про це споживачу і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів, якщо в 7-денний термін від споживача не надійшло заперечень з питання змін умов договору (ч. 3 п. 20 Договору).

27.03.2009 р. було прийнято рішення двадцятої позачергової сесії п'ятого скликання Полтавської обласної ради "Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води". Даним рішенням були затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються постачальником для третьої групи споживачів у розмірі 12,08 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. загальної площі в місяць протягом опалювального періоду.

10.04.2009 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс КО" було укладено додаткову угоду № 5 до вказаного Договору, згідно якої п. 10б Договору викладено з урахуванням вищезазначеного рішення в наступній редакції : "Оплата за опалення в розмірі 12,08 грн. з ПДВ за 1 кв.м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів 3 групи. Площа, яку займає споживач - 83,70 кв.м.. Оплата за місяць складає 1 011,10 грн. з урахуванням ПДВ."

Теплопостачальною організацією за період з 01.10.2010 р. по 28.02.2011 р. були виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 4 925,03 грн..

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії за період з 01 жовтня 2010 року по 28 лютого 2011 року включно. На момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 4 925,03 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс КО" 7 867,66 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, що виникла за період з 01 жовтня 2010 року по 28 лютого 2011 року включно внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 02.01.2003 р. Договору № 1749 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 4 925, 03 грн. основний борг, 2 846, 41 грн. пеня, 72,87 грн. індекс інфляції та 23,35 грн. три відсотки річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані послуги не оплатив, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 4 925,03 грн..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 925,03 грн. основного боргу за отримані послуги теплопостачання підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 11 Договору визначено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно ст. 1 Закону України № 686-XIVвід 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платні за спожиті комунальні послуги".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 846,41 грн. пені за період з листопада 2010 р. по лютий 2011 р. включно, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 23,35 грн. за період з листопада 2010 р. по лютий 2011 р. та інфляційних нарахувань у розмірі 72,87 грн. за період з жовтня 2010 р. по січень 2011 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 925,03 грн. основного боргу, 2 846,41 грн. пені, 72,87 грн. інфляційних нарахувань та 23,35 грн. трьох відсотків річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем частково визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій та про відстрочення виконання рішення до 01.10.2011 р. слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При застосуванні зазначеного припису судом враховано правову позицію, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Так, під час вирішення питання щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розглянувши заявлене Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс КО" клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про відстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події). При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Розглянувши обґрунтування заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс КО" клопотання про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області до 01.10.2011 р., суд дійшов висновку, що ті обставини, на які заявник посилається як на підставу надання відстрочки виконання рішення, не є винятковими.

Посилання відповідача на важкий фінансовий стан, скорочення обсягу доходів підприємства та вплив фінансової кризи на стан підприємства не є винятковими обставинами в розумінні ст. 121 ГПК України. При цьому економічна криза негативно вплинула і на фінансово-господарську діяльність позивача, відповідно до матеріалів справи останній також має кредиторську заборгованість, тобто сторони перебувають у рівних умовах.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, боржником суду не надано.

З огляду на зазначене, наведені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс КО" про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутсервіс КО" (36009, м. Полтава, вул. Сапіго, 6), р/р 26002710000774 в Харківський філії АКБ УСБ, МФО 351016, код ЄДРПОУ 13952722 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 26007710000218 в Харківській обласній філії АКБ Укрсоцбанку в м. Харкові, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03338030 : 4 925,03 грн. основного боргу, 72,87 грн. інфляційних нарахувань, 23,35 грн. три проценти річних, 2 846,41 грн. пені, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. У відстроченні виконання рішення відмовити.

4. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у її вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 05.05.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.