Рішення № 15791977, 28.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2011 Справа № 18/690/11

за позовом Антимонопольного комітету України, вул. Урицького, 45, м. Київ, 03035

до Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022

про стягнення 17 000,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 21-122/10-2917 від 25.03.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-3/8040 від 16.09.2010 р..

28.04.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Антимонопольного комітету України, м. Київ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава 17 000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за період з 02.04.2009 р. по 28.05.2009 р., з 22.07.2009 р. по 14.09.2010 р..

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 2172 від 05.04.2011 р. (вх. № 5843д від 05.04.2011 р.), посилаючись на недотримання позивачем строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, при зверненні з даним позовом. Крім того, останній вказує на наявність рішення між сторонами у даній справі про той же предмету та х тих же підстав, а саме : рішення господарського суду у справі № 10/41-09, а тому, на думку відповідача, провадження у даній справі підлягає припиненню відповідно до п. 2 ст. 78 ГПК України. Дане клопотання про припинення провадження у справі судом відхилено за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,

встановив :

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону України № 2210 від 11.01.2001 р. "Про захист економічної конкуренції" (із змінами та доповненнями) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків , коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження .

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

За результатами розгляду справи № 28-26.13/19-06/01-02-50/22-2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольним комітетом України 30.06.2006 р. прийняте рішення № 244-р (а.с. 7-14), яким :

- визнано, що ВАТ "Полтаваобленерго" за результатами реальності у 2004 - 2006 роках займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на території Полтавської області, де розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі (крім територій Крюківського району міста Кременчука, на якій розташовані електромережі ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод"), із часткою 100 відсотків;

- визнано, що ВАТ "Полтаваобленерго" вчинило порушення, передбачене частиною першою, пунктами 1 і 7 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на регіональному ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на ВАТ "Полтаваобленерго" штраф у розмірі 200 000,00 грн..

10.07.2006 р. Антимонопольним комітетом України супровідним листом № 28-26/11-4169 (а.с. 15) відповідачу було надіслано поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення рішення Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р.. Згідно повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 532575 (а.с. 16) вказане рішення вручене 14.07.2006 року представнику ВАТ "Полтаваобленерго".

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва.

Не погодившись з даним рішенням, ВАТ "Полтаваобленерго" оскаржило його у судовому порядку.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.05.2008 р. по справі № 48/356 - позов ВАТ "Полтаваобленерго" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 р. № 244-р - у позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2008 р. по справі № 48/356 залишено без змін, скаргу ВАТ "Полтаваобленерго" - без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. по справі № 48/356 залишено без змін, касаційну скаргу ВАТ "Полтаваобленерго" - без задоволення. Ухвалою колегії суддів Верховного суду України від 29 жовтня 2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2009 р. по справі № 48/356.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2010 р. по справі № 48/356 відмовлено у задоволенні заяви ВАТ "Полтаваобленерго" про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 21 травня 2008 року по справі № 48/356 за нововиявленими обставинами, вказане рішення залишено без змін. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 23.03.2010 р. по справі № 48/356 залишено без змін, апеляційну скаргу ВАТ "Полтаваобленерго" - без задоволення. Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.07.2010 р. по справі № 48/356 касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. по справі № 48/356 повернуто скаржнику.

Судове рішення у справі № 48/356 є таким, що набрало законної сили, а тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, ухвалою від 23.04.2009 р. господарським судом Полтавської області порушено провадження у справі № 10/41-09 - за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава заборгованості в сумі 400 000,00 грн., в тому числі : 200 000,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, застосованого за рішенням Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р. по справі № 28-26.13/19-06/01-02-50/22-2005 та 200 000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за періоди з 22.05.2008 р. по 22.06.2008 р. та з 20.02.2009 р. по 01.04.2009 р., за несплату зазначеного штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. у справі № 10/41-09 (а.с. 24-26) позов задоволено та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго в дохід загального фонду державного бюджету України 200 000,00 грн. штрафу та 200 000,00 грн. пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р. у справі № 10/41-09 (а.с. 27-30) абзац 1 пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. у справі № 10/41-09 змінено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго в дохід загального фонду державного бюджету України 200 000,00 грн. штрафу та 161 000,00 грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду від 09.02.2011 р. у справі № 10/41-09 (а.с. 31-33) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р. у справі № 10/41-09 та рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. у справі № 10/41-09 змінено в частині стягнення суми пені в розмірі 183 000,00 грн..

Судове рішення у справі № 10/41-09 у частині, що залишена без змін, є таким, що набрало законної сили, а тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом з вимогою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 17 000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за період з 02.04.2009 р. по 28.05.2009 р., з 22.07.2009 р. по 14.09.2010 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 50 Закону України від 11.01.2001 р. № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (із змінами і доповненнями) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене п. 2 ст. 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Згідно із рішенням Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р. виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) ВАТ "Полатваобленерго" за 2005 рік становила 923 625 тис. грн..

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на момент звернення позивача з позовом у справі № 10/41-09 до суду штраф в розмірі 200 000, 00 грн. не сплачено.

Відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Згідно п. 19.2 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 29.10.2008 року №04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими рішеннями у справі 10/41-09 стягнуто з відповідача пеню в сумі 183 000,00 грн. за період :

- з 22.05.2008 р. по 22.06.2008 р. - 32 дні (з моменту винесення рішення господарським судом м. Києва у справі № 48/356 до моменту прийняття Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги до провадження);

- за період з 04.03.2009 р. по 01.04.2009 р. - 29 днів (з моменту винесення постанови Київським апеляційним господарським судом у справі № 48/356 станом на момент пред'явлення позовної заяви, за якою господарським судом Полтавської області порушено провадження у справі з присвоєнням номеру справи № 10/41-09, а саме : на 01.04.2009 р., до моменту прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги ВАТ "Полтаваобленерго" у справі № 48/356 до провадження).

Відповідно до розрахунку пені, зробленого позивачем у даній справі, за 477 днів прострочення відповідачем сплати штрафу розмір пені становить 1 431 000,00 грн., а саме :

- за період з 02.04.2009 р. по 28.05.2009 р. - 57 днів (з наступного дня, яким обмежився позивач при пред'явленні позову у справі № 10/41-09, до моменту прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги ВАТ "Полтаваобленерго" у справі № 48/356 до провадження);

- за період з 22.07.2009 р. по 14.09.2010 р. (з моменту винесення постанови Вищим господарським судом України у справі № 48/356 та моменту прийняття рішення господарським судом Полтавської області у справі № 10/41-09).

Оскільки ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України, рішенням у справі № 10/41-09 було стягнуто з відповідача пеню в сумі 183 000,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 17 000,00 грн. пені (200 000,00 - 183 000,00 грн.) за прострочення сплати штрафу.

Заперечення відповідачем позовних вимог за мотивами відзиву на позов суд не визнає обґрунтованим з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що всі учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі та в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України). Господарські санкції у сфері господарювання застосовуються за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України). Діючим законодавством, а саме Господарського кодексу України, встановлено систему санкцій, які застосовуються в сфері господарської діяльності, і визначено, за які порушення вони застосовуються.

За невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України), а за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції (ч. З ст. 217 Господарського кодексу України).

Згідно із статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає строки давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції : п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, штраф до відповідача застосовано за рішенням Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 р., з позовом про стягнення цього штрафу позивач звернувся до господарського суду Полтавської області 18.04.2009 р. (про що свідчить відбиток маркувальної машини на конверті), спеціальною нормою права встановлено п'ятирічний строк давності притягнення до відповідальності суб'єктів господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому твердження відповідача щодо порушення позивачем строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, є неправомірними.

Крім того, відповідачем не враховано те, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше (п. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Посилання відповідача на приписи Цивільного кодексу України, зокрема, ст. 258 та ст. 267, судом як правомірні також не оцінюються, оскільки правовідносини між сторонами є за межами цивільно-правових (предмет регулювання Цивільного кодексу України).

В частині заперечення відповідачем щодо нарахування та стягнення пені за несвоєчасну сплату штрафу з огляду на приписи ст. 250 Господарського кодексу України слід зазначити наступне : нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні ст. 238, ст. 239, ст. 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у ст. 250 названого Кодексу.

Право на звернення до суду з даним позовом територіальному відділенню Антимонопольного комітету України надане ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17 000,00 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Судом враховано, що наявність судового рішення про задоволення вимог Антимонопольного комітету України про стягнення з ВАТ "Полтаваобленерго" штрафу та пені за його несвоєчасну сплату, яке не виконано боржником, не звільняє останнього від відповідальності та не позбавляє позивача права на отримання суми неустойки у визначеному законом розмірі з урахуванням обмеження щодо розміру відповідальності сумою застосованого штрафу.

Клопотання позивача про припинення провадження у даній справі судом відхиляється за наступного :

- ст. 78 ГПК України, до якої апелює відповідач в обґрунтування даного клопотання, не визначає підстав для припинення провадження у справі;

- за приписами п. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. При цьому за змістом абзацу другого пп. 3.7 п. 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, предмет та підстави спору у справі № 10/41-09 не є тотожними предмету та підставам спору у даній справі з огляду на період обрахування пені та її розмір.

Відповідно до п. "а" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 471 ГПК України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Порядком оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції Постанови КМУ від 5 серпня 2009 року № 825 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ") розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляді господарських справ становить 236 гривень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

При прийнятті рішення судом враховано правову позицію, викладену в Рекомендаціях Вищого господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (із змінами та доповненнями).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022), р/р 26009173285071 в філії ПРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 00131819 :

- в дохід загального фонду державного бюджету України на рахунок УДК у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код платежу 21081100, символ звітності 106 - 17 000,00 грн. пені;

- в доход державного бюджету України на рахунок № 31118095700002, отримувач: УДК у м. Полтава, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 170,00 грн.;

- в доход державного бюджету України на рахунок № 31217264700002, отримувач: УДК у м. Полтава, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, код бюджетної класифікації 22050003 - 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у її вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 04.05.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.