Постанова № 15791240, 12.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2011 р. Справа № Б-27/337-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

кредиторів:

ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” – не прибув;

ПП “Торгівельна артіль Тріонфо” –не прибув;

ТОВ “Станкопром” –не прибув;

боржника –не прибув;

ліквідатора боржника –не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Харківської обласної Дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Харків (вх. № 1276Х/2-6) на постанову Господарського суду Харківської області від 20.01.2011 р. у справі № Б-27/337-10 (суддя Мамалуй О.О.)

за заявою Акціонерного товариства науково-виробничого об’єднання “Днепро”, м. Харків

до Акціонерного товариства науково-виробничого об’єднання “Днепро”, м. Харків

про визнання банкрутом, -

в с т а н о в и л а :

Голова ліквідаційної комісії АТ НВО “Днепро” Малихін В.А. звернувся до місцевого господарського суду в порядку ст.ст. 6-7, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” із заявою про порушення справи про її банкрутство, з посиланням на неспроможність задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності, а також на те, що у підприємства відсутні майно та інші види активів, за рахунок яких можна задовольнити кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2010 р. у справі № Б-27/337-10 було порушено провадження у справі про банкрутство за вищезазначеною і призначено проведення засідання суду на 19.01.2011 р. (суддя Мамалуй О.О.)

Постановою Господарського суду Харківської області від 20.01.2011 р. у справі № Б-27/337-10 (суддя Мамалуй О.О.) було визнано юридичну особу - АТ НВО “Днепро”, - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Панасюка І.В. й зобов’язано його виконати свої обов’язки згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі ХОД АТ “Райффайзен Банк Аваль”, не погоджуючись з вищевказаною постановою Господарського суду Харківської області від 20.01.2011 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції, а провадження у справі припинити, посилаючись на порушенням норм чинного законодавства.

Заявник апеляційної скарги свого представника в судове засідання 10.05.2011 р. не направив, про причину відсутності суд не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне поштове повідомлення (№ 05536/2 від 28.03.2011 р.).

Боржник також свого представника в судове засідання 10.05.2011 р. не направив, про причину відсутності суд не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне поштове повідомлення (№ 05536/3 від 01.04.2011 р.).

Ліквідатор боржника – арбітражний керуючий Панасюк І.В., - також в судове засідання 10.05.2011 р. не прибув, надав до суду клопотання (вх. № 4629 від 10.05.2011 р.), в якому просив перенести розгляд даної справи на більш пізній термін, у зв’язку з його терміновим відрядженням.

Розглянувши вищезазначене клопотання про перенесення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без задоволення, оскільки ліквідатором боржника не надано обґрунтованих доказів неможливості бути присутнім в судовому засіданні та наявності у нього будь-яких інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги.

Щодо самої апеляційної скарги, ліквідатор боржника у своєму відзиві на неї просив відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, а постанову місцевого господарського суду від 20.01.2011 р. у даній справі залишити без змін, посилаючись на обґрунтованість, правомірність проведених дій боржника, а отже і, в свою чергу, законність прийнятої судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом.

Кредитор - ТОВ “Станкопром”, - свого представника в судове засідання 10.05.2011 р. також не направив, про причину відсутності суд не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне поштове повідомлення (№ 05536/1 від 01.04.2011 р.).

Кредитор - ПП “Торгівельна артіль Тріонфо”, - свого представника в судове засідання 10.05.2011 р. також не направив, про причину відсутності суд не повідомив, копія Ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 р. про прийняття до провадження апеляційної скарги та призначення її до розгляду, повернулась до суду з довідкою відділення зв’язку про невручення поштового відправлення : “за зазначеною адресою не проживає”.

Враховуючи, що неприбуття представників сторін в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у їх відсутність за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена судом; боржником може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Згідно ст. 6 вищевказаного Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 7 того ж Закону, заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; ч. 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

Частиною 5 ст. 7 вищезазначеного Закону передбачено, що боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Статтею 22 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” передбачено, що інформація про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Також цим Законом визначено, що при припиненні юридичної особи, юридична особа подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, пенсійного фонду про відсутність заборгованості.

Статтею 105 ЦК України передбачені обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи. Так, згідно до ч.1 цієї статті учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Частина 2 цієї статті передбачає, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч. 3 ст. 105 ЦК України).

Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи (ч. 4 ст. 105 ЦК України). При цьому явних (відомих) кредиторів комісія повідомляє персонально у письмовій формі у строки, встановлені законодавством. Тобто комісія повинна вживати усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи. Таким чином, поряд з публічним оголошенням про припинення, законодавець зобов'язує комісію також персонально письмово повідомляти кожного виявленого кредитора про припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Враховуючи викладене, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 51 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є здійснення попередньої публікації в порядку ч. 4 ст. 105 ЦК України та ст. 22 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” про прийняття рішення щодо припинення діяльності і, таким чином, справа по банкрутство не може бути порушена до закінчення двохмісячного строку з дня публікації повідомлення по прийняття рішення про припинення юридичної особи.

Також згідно до вимог ч. 1 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2010 р. на підставі протоколу № 9 та додатку до протоколу Загальних зборів Акціонерів АТ НВО “Днепро” було вирішено припинити діяльність (ліквідувати) товариства у зв'язку з тим, що господарська діяльність підприємства є збитковою. Також для можливості здійснення ліквідації товариства було створено ліквідаційну комісію в складі голови комісії Малихіна В.А. та члену комісії Панова О.М. Крім того, зазначеним протоколом було ухвалено: опублікувати рішення про припинення товариства у спеціалізованому печатному засобі масової інформації, було ухвалено, що з моменту призначення комісії з припинення до неї переходять повноваження щодо управління справами товариства.

20.12.2010 р. нотаріально завірену копію протоколу № 9 та додатку до протоколу Загальних зборів Акціонерів АТ НВО “Днепро” від 16.12.2010 р. було передано державному реєстратору для проведення реєстраційних дій, а саме: внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Боржник в обґрунтування своєї заяви про порушення справи про банкрутство зазначав, що: згідно даних бухгалтерського обліку у АТ НВО “Днепро” є активи на загальну суму 5788,69 грн., а саме - грошові кошти на рахунках в ПАТ ХОД “Райффайзен Банк Аваль” у м. Харкові; в ПАТ “Банк “Ерант” у м. Харкові; в АТ “ОТП Банк” в м. Харкові.

Крім того, із заяви боржника вбачається, що основні засоби та дебіторська заборгованість товариства відсутні, а також відсутні інше майно, незавершене будівництво, корпоративні права тощо.

При цьому, як вказує боржник, він має кредиторську заборгованість перед: ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” –на суму 21268827,50 грн.; ПП “Торгівельна артіль Тріонфо” –на суму 4375263,28 грн.; ТОВ “Станкопром” –на суму 5734,78 грн. Всього сума кредиторських вимог складає 25649825,56 грн. У той час як, відповідно до бухгалтерського обліку товариства його активи складають 5788,69 грн.

А отже, як вказує боржник, при ліквідації товариства не у зв’язку з процедурою банкрутства останній не має можливості задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі, оскільки його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Приймаючи оскаржувану Постанову про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не спроможний виконати свої зобов'язання перед кредиторами у повному обсязі, сума кредиторської заборгованості перевищує активи боржника, що боржник не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом строку встановленого Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після його настання не інакше як через застосування відповідних судових процедур банкрутства до боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням, адже як вбачається з матеріалів справи, боржником не було надано:

-          документи, які б підтверджували наявність у боржника заборгованості перед кредиторами, строк сплати якої настав за 3 місяці до подачі заяви про порушення справи про банкрутство та підтвердженні виконавчими документами;

-          докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення боржника відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України;

-          докази направлення письмових повідомлень на адресу кожного явного кредитора про припинення юридичної особи;

-          оцінка наявного майна боржника (лише відомості про залишки оборотних та необоротних фондів);

-проміжний ліквідаційний баланс боржника.

Оскільки ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” є кредитором боржника на його адресу згідно до вимог ч. 4 ст. 105 ЦК України необхідно було направити повідомлення про припинення юридичної особи. Боржник в своїй заяві вказує на те, що таке повідомлення було направлене на адресу всім відомим кредиторам, проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання такого повідомлення апелянтом, а також не подано доказів повідомлення боржником органу податкової служби за місцем реєстрації боржника як платника податків.

Отже, оскільки боржником не було здійснено попередню публікацію оголошення, у відповідності до вимог ст. 105 ЦК України, не були виявлені всі кредитори товариства та не встановлено повного обсягу кредиторської заборгованості, не складено проміжного ліквідаційного балансу. А оскільки не було дотримано двохмісячного строку до порушення провадження у справі про банкрутство - органи державної податкової служби не здійснили позапланову перевірку боржника в двомісячний термін, тобто боржник порушив порядок виявлення кредиторів.

Проміжний ліквідаційний баланс за результатами аналізу активів та пасивів боржника складається ліквідаційною комісією після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторів. Надані боржником в обґрунтування заяви про визнання його банкрутом документи свідчать про те, що рішення про припинення діяльності та обрання ліквідаційної комісії було прийнято 16.12.2010 р. (протокол № 9 –а.с. 19 том 1), а засідання ліквідаційної комісії товариства про затвердження інвентаризаційного опису та проміжного балансу відбулось 17.01.2010 р. (а.с. 61 том 1), тобто майже за рік до прийняття рішення про ліквідацію, що є неприпустимим.

Крім того, оскаржувана постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом була прийнята 20.01.2011 р., а опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор здійснив тільки 19.02.2011 р., тобто протягом місяця, що є порушенням норм ч. 3 ст. 23 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно якої опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції було зроблено висновок про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 51 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неправомірно та з неповним з'ясуванням обставин справи, оскільки матеріалами справи не підтверджуються факти, стосовно того, що задоволення вимог боржником одного з кредиторів приведе до неможливості виконання вимог перед іншими кредиторами, тобто, що боржник не має можливості задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі, що його майна недостатньо для задоволення грошових вимог кредиторів. А отже, оскаржувану постанову суду від 20.01.2011 р. про визнання боржника банкрутом не можна визнати такою, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, п. 3 ч. 1 ст. 103, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно –

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Харківської обласної Дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Харків, задовольнити..

Постанову Господарського суду Харківської області від 20.01.2011 р. у справі № Б-27/337-10 скасувати.

Провадження у справі № Б-27/337-10 про визнання банкрутом Акціонерного товариства науково-виробничого об’єднання “Днепро”, м. Харків, припинити.

Державному реєстратору за місцем знаходження Акціонерного товариства науково-виробничого об’єднання “Днепро”, 61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, к. 82, код 23457512, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 495091 від 12.05.1995 р. внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців дані про скасування постанови Господарського суду Харківської області по справі № Б-27/337-10 від 20.01.2011 року та припинення провадження у справі про визнання банкрутом Акціонерного товариства науково-виробничого об’єднання “Днепро”, м. Харків (код 23457512) .

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до касаційної інстанції Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст підписаний 12.05.2011 р.